26.08.2025
Справа №607/12714/25
26 серпня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Черніцької І.М.
-за участю секретаря судового засідання Кокіктко І.В.
-сторони у судове засідання не з'явилися
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 14 квітня 2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 05 червня 2025 року дізнався про відкриття виконавчого провадження» №78249294. Звернувся до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. 10 червня 2025 року ознайомився із вказаними матеріалами, отримав копію постанови №61/215 від 14 квітня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, а саме - неявку за повісткою до територіального центру комплектування в особливий період. Вказує, що жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на його адресу не надходило, тому він не був поінформований про обов'язок з'явитися, а отже, не міг його виконати.
Зазначив, що він вчасно уточнив військово - облікові дані, зокрема 24 січня 2025 року пройшов військово-лікарську комісію та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Окрім того, він є священнослужителем релігійної організації «Релігійна громада кафедрального храму Христового Різдва Тернопільсько - Бучацької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Тернопіль».
Крім того, позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин. Вказав, що оскаржувана постанова на місці розгляду йому не вручалась. Дізнався про оскаржувану постанову 10 червня 2025 року, коли звернувся до Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Посилаючись на наведене, просив поновити строк звернення до суду.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 липня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача копію матеріалів адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, попередньо представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності та позов просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце його був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки 16 липня 2025 року, відзив на позов не подав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов ВЛК 24 січня 2025року, придатний до військової служби та оновив дані вчасно 29 січня 2025 року, що підтверджується витягом із додатка «Резерв +».
Згідно довідки №358 від 02 липня 2024 року виданої Тернопільсько - Бучацькою Єпархією УПЦ (ПЦУ) встановлено, що ОСОБА_1 є священнослужителем релігійної організації «Релігійна громада кафедрального храму Христового Різдва Тернопільсько - Бучацької єпархії Української православної церкви (Православної церкви України) міста Тернопіль».
Як вбачається зі змісту протоколу від 30 березня 2025 року № 60/814, 30 березня 2025 року громадянин ОСОБА_1 близько 13 год. 00 хв прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що перебуває в розшуку згідно даних бази розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ІТС «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння правопорушення за ст. 210 КУпАП. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що 01 березня 2025 року громадянину ОСОБА_1 відповідно до пункту 30-2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» направлена повістка засобами поштового зв'язку для прибуття в ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 13 березня 2025 року для уточнення даних. Відповідно до даних поштового оператора поштове відправлення повернулось в ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи (дата відмітки 11.03.2025). ОСОБА_1 на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився.
Під час складання протоколу, ОСОБА_1 у графі «Пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» вказав, що йому не було відомо про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки повістки про виклик не отримував та є священником.
14 квітня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову № 61/215, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. У постанові викладені аналогічні обставини як у протоколі. Вказана постанова у день винесення ОСОБА_1 не вручалася.
Постановою державного виконавця Тернопільського відділу Державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05 червня 2025 року відкрито виконавче провадження на підставі постанови №60/814 від 14 квітня 2025 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення з ОСОБА_1 в користь держави штрафу у розмірі 34 000 грн.
Суд, дослідивши та оцінивши докази, доходить такого висновку.
Щодо поновлення строку звернення до суду слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно з вимогою ч.1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлено, що оскаржувана постанова винесена 14 квітня 2025 року у відсутності ОСОБА_1 . Вказана постанова після її винесення особисто ОСОБА_1 під підпис не вручалась, що вбачається зі змісту постанови. Докази направлення позивачу копії оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні.
ОСОБА_1 про оскаржувану постанову дізнався 10 червня 2025 року, що підтверджується його заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. (а.с. 13)
Доказів протилежного судом не встановлено.
Із позовом до суду позивач звернувся 20 червня 2025 року.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд вважає, що ОСОБА_1 слід поновити строк на оскарження постанови серії №61/215 від 14 квітня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Частинами першою та другою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Згідно з вимогами статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, серед іншого, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.
Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону та мобілізаційну підготовку порушено особою, яка притягується до адміністративної відповідальності у період особливого стану.
За приписами статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.
Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154.
Відповідно до вимог частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Отже, військовий обов'язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з вимогами частини третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
В силу вимог пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232, взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають, з-поміж інших категорій, громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Абзацом 2 пункту 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, серед іншого, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
За викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби (пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560).
Отже, з об'єктивної сторони правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП полягає у порушенні Правил військового обліку, зокрема, щодо встановленого обов'язку прибувати до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він на визначену та повідомлену належним чином дату, час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився. Будь - яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Суд не погоджується з висновками про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
На сторінці застосунку «Резерв+» Міністерства оборони України (https://reserveplus.mod.gov.ua/) зазначено про те, що «Резерв +» - це мобільний застосунок від Міністерства оборони України для військовозобов'язаних, у якому можна зручно та швидко оновити персональні дані без відвідування ТЦК а також джерело інформації про те, які дані є у реєстрі військовозобов'язаних, призовників та резервістів Оберіг.
Встановлено, що ОСОБА_1 оновив дані вчасно, пройшов військово-лікарську комісію та взятий на облік 24 січня 2025 року. Вказані обставини підтверджуються витягом з додатку «Резерв+».
Отже, станом на день виклику ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач мав можливість перевірити дані ОСОБА_1 та пересвідчитись, у тому числі, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані ОСОБА_1 оновлено. Тобто, станом на 30 березня 2025 року ОСОБА_1 вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний, мав відстрочку, які саме відомості він мав уточнити сторона відповідача не надала.
Суд також звертає увагу на таке.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від явка
Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог статті 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об'єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки.
Тобто, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак свідомо не з'явитися, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України лежить на відповідачу.
Із матеріалів справи вбачається, що повістка, яка була направлена позивачу, повернулася в ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою про відсутність адресата за адресою місця проживання особи, дата відмітки 11 березня 2025 року.
Із матеріалів справи вбачається, що повістка, яка була направлена позивачу, повернулася в ТЦК.
Тому, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин у зазначеній у повістці у ній місце та строк, і він незважаючи на це в приміщення ТЦК не з'явився.
Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, будь-яких доказів на спростування доводів позивача та підтвердження обставин викладених в оскаржувані постанові, суду не надав.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи вищенаведене, неподання відповідачем відзиву на позов, при цьому відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, суд кваліфікує його дії як визнання позову.
В силу вимог ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Підсумовуючи викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржувану постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити.
В силу вимог частини першої статті 139 КАС України, сплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Керуючись статтею 55 Конституції України, статтями 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови за №61/215 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14 квітня 2025 року.
Скасувати постанову за №61/215 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 26 серпня 2025 року.
Головуюча І.М. Черніцька