Справа № 601/1984/25
Провадження № 1-кс/601/650/2025
12 вересня 2025 року місто Кременець
Слідчий суддя Кременецького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці клопотання старшого слідчого відділу СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120252110010000166 від 22 квітня 2025 року, стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч. 2 ст. 307, ч.1, ст. 317 КК України,
12.09.2025 старший слідчий СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Кременецької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 120252110010000166 від 22 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307 та ч.2 ст.307, ст. 317 КК України.
Клопотання мотивовано тим, що СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 120252110010000166 від 22 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307 та ч.2 ст.307, ст. 317 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на безоплатне надання приміщення власної квартири АДРЕСА_2 своєму знайомому ОСОБА_7 з метою незаконного вживання ним речовини рослинного походження зеленого кольору «канабісу», який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 07.05.2025 близько 03:55 год. ОСОБА_4 , перебуваючи по місцю свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, вирішив безоплатно надати вказане приміщення своєму знайомому ОСОБА_7 , з метою незаконного вживання речовини рослинного походження зеленого кольору «канабісу», який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, в невстановленій кількості, який його вжив шляхом куріння через саморобний пристрій у формі пластикової бутилки (бульбулятора).
Також, 07.05.2025, близько 07:30 год., у ОСОБА_4 , який перебував по місцю свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виник повторний злочинний умисел, направлений на безоплатне надання вказаного приміщення своєму знайомому ОСОБА_8 , з метою незаконного вживання психотропної речовини, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін).
Реалізуючи свій злочинний умисел, 07.05.2025, близько 07:36 год., ОСОБА_4 , перебуваючи по місцю свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, вирішив безоплатно надати вказане приміщення своєму знайомому ОСОБА_8 , з метою незаконного вживання ним психотропної речовини, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін), в невстановленій кількості, який її вжив шляхом куріння через саморобний фольгований пристрій у формі маленької ринви.
Окрім цього, 07.05.2025, близько 22:30 год., у ОСОБА_4 , який перебував по місцю свого проживання в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , виник повторний злочинний умисел, направлений на безоплатне надання вказаного приміщення своєму знайомому ОСОБА_9 , з метою незаконного вживання речовини рослинного походження зеленого кольору «канабісу», який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено.
Реалізуючи свій злочинний умисел, 07.05.2025, близько 22:40 год., ОСОБА_4 , перебуваючи по місцю свого проживання, а саме в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно, вирішив безоплатно надати вказане приміщення своєму знайомому ОСОБА_9 , з метою незаконного вживання речовини рослинного походження зеленого кольору «канабісу», який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, в невстановленій кількості, який її вжив шляхом куріння через саморобний пристрій у формі пластикової бутилки.
Окрім цього, при невстановлених слідством обставинах місці та часі у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збуту психотропної речовини.
З метою реалізації свого злочинного умислу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах місці та часі, ОСОБА_4 , в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, незаконно придбав у невстановленій кількості психотропну речовину, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін), який почав зберігати за місцем власного проживання у приміщенні квартири АДРЕСА_2 з метою подальшого збуту.
Так, 07.05.2025 року близько 07.36 год. ОСОБА_4 , маючи умисел на збут наркотичних засобів в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , діючи умисно незаконно безоплатно збув психотропну речовини, обіг якої обмежено, а саме метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін), ОСОБА_8 ..
Згідно ст.ст. 2, 7 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року та Списку №2, Таблиці №ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін), віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
Також, в подальшому, ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, 07.05.2025 року, маючи умисел на повторний збут наркотичних засобів в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , безоплатно, незаконно збув речовину рослинного походження зеленого кольору - «канабіс», який відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, ОСОБА_9 .
Згідно ст. 2, 7 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року та Списку №2, Таблиці №ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, метамфетамін ((+)-(S)-N, а-диметилфенетиламін), віднесений до психотропних речовин, обіг яких обмежено.
10 вересня 2025 року під час проведення санкціонованого судом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції за вказаною адресою в житловому будинку та господарських будівлях було виявлено та вилучено подрібнену речовину зеленого кольору рослинного походження, яка є наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), приблизною масою якого в перерахунку на суху речовину становить 1,380 грами, розмір яких встановлено Таблицею 2 Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу затверджених Наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000 року, тобто у невеликих розмірах, яку останній зберігав з метою збуту.
10.09.2025 о 14 год 20 хв ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.307 КК України.
11.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України та ч.1, ч.2 ст. 317 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,ч.2 ст.307 КК України та ч.1, ч.2 ст. 317 КК України, які відповідно до ст.12 КК України є тяжкими злочинами та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 : може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням викладеного, а також даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який офіційно не працює, не має постійного законного заробітку, міцних соціальних зв'язків немає, слідчий вважає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст.177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому йому необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, посилаючись на положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням наведених ризиків, тяжкості кримінального правопорушення, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, даних про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, слідчий просив визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п. 1, 2, 3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання заперечив. Зазначив про те що пред'явлена підозра обґрунтована, однак недоведено у клопотанні та в судовому засіданні ризиків. Посилаючись на належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У випадку задоволення слідчим суддею клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на відсутність у підозрюваного майна у власності та коштів на рахунках, просив визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого, з таких підстав.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно положень ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що СВ Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 120252110010000166 від 22 квітня 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307 та ч.2 ст.307 КК України та ч.1, ч.2 ст. 317 КК України.
11.09.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст.307 КК України та ч.1, ч.2 ст. 317 КК України.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307, та ч. 2 ст. 307 КК України та ч.1, ч.2 ст. 317 КК України. Зокрема такими є: витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025211010000166 від 22.04.2025, від 08.09.2025, від 09.09.2025, від 10.09.2025; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії обстеження публічно недоступного місця від 08.05.2025, висновок експерта №СЕ-19/120-25/10434-НЗПРАП від 21.08.2025, висновок експерта №СЕ-19/120-25/10436- НЗПРАП від 20.08.2025, допит свідка ОСОБА_9 від 11.09.2025, протокол обшуку від 10.09.2025,протокол про результати проведення оперативно-технічного заходу аудіо-відео контроль особи у житловому приміщенні від 08.09.2025, протокол за результатами проведення негласної слідчо- (розшукової) дії зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонементським номером від 08.09.2025 та інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_4 , в сукупності підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.
В той же час, враховуючи відсутність у клопотанні наведення конкретних фактів, які б вказували на те, ОСОБА_10 ймовірно вчинить інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя не погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки наведені слідчим аргументи в цій частині клопотання є доволі абстрактними.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.
При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Наведені в судовому засіданні захисником доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 , в тому числі і щодо наявності у підозрюваного постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків, не можуть бути безумовною підставою для застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, оскільки не спростовують висновки слідчого судді про існування ризиків, які зазначені в клопотанні слідчого. З огляду на викладене, вимоги сторони захисту про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, задоволенню не підлягають.
Поряд з цим, слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення,у якому він підозрюється, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
За змістом ч.3 ст.183 КПК, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Відповідно до вимог ч.5 ст.182КПКУкраїни розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3)щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину,-від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пункт 2 ч. 5 ст.182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ч.5ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Із клопотання слідчого вбачається, що звертаючись до слідчого судді із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ініціатор клопотання за погодженням з прокурором вказував, що при визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу ОСОБА_4 слід врахувати тяжкість злочину, дані про особу підозрюваного, його соціальний та економічний стан, у зв'язку з чим просив визначити такий у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Вирішуючи клопотання слідчого в цій частині, слідчий суддя враховує, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (частина 5статті 132 КПК).
Поряд з цим, слідчий суддя враховує відсутність в матеріалах провадження даних про великі прибутки ОСОБА_4 внаслідок діяльності, яка поставлена йому у провину, грошових заощаджень, наявності у власності його або членів сім'ї цінного майна, отже, слідчий та прокурор не довели майновий стан ОСОБА_4 станом на день застосування запобіжного заходу.
Стосовно зазначених аргументів слідчий суддя враховує, що закон не містить вимог при оцінці майнового стану підозрюваного враховувати виключно наявні грошові кошти чи інші високоліквідні активи. Разом з тим, згідно вимог ч.4ст.182 КПК України, відповідно до яких, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбаченихст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Із структури статті 5 Конвенції, в цілому,та її 3 пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір,поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musuc v. Moldova від 06.11.2007, заява №.42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛу справі «ОлександрМакаров протиРосії» від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangouras v. Spain).
Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Отже, положення КПКта практика ЄСПЛ орієнтують Суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
При оцінці майнового стану підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує як вказані вище дані, із яких не вбачається доказів того, що від злочинної діяльності ОСОБА_4 отримав значний дохід, так і відсутність в матеріалах провадження будь-яких інших даних про наявність у власності підозрюваного цінного майна чи інших активів. При цьому під час розгляду клопотання, слідчим та прокурором інших належних доводів, чи нових відомостей щодо зазначеної вище інформації - не надано.
За таких обставин, слідчий суддя вважає необгрунтованим висновок слідчого про те, що застава в максимальному розмірі, визначена п.2 ч.5ст. 182 КПК України, зможе в повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Жодних відомостей з приводу цього до клопотання не додано і в судовому засіданні таких обставин не знайдено.
Оскільки у матеріалах провадження відсутні жодні докази щодо обставин, які б у відповідності до ч.5ст.182 КПК України, давали підстави для визначення застави у максимальному розмірі, доказів не наведено, розмір застави про який ставиться питання у клопотанні слідчого є завідомо непомірним для підозрюваного ОСОБА_4 , що порушує права особи на свободу та особисту недоторканість, які гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає, що застава у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст.177,178, 182, 183,193,194,196,309, 372,395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 07.11.2025.
Одночасно, для забезпечення виконання обов'язків ОСОБА_4 , визначених КПК України, визначити заставу в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять дона тисяча сто двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Тернопільській області код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №601/1984/25, згідно ухвали слідчого судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 12.09.2025.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України:
- з'являтися до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07.11.2025.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити учасникам провадження, а також надіслати уповноваженій службовій особі у місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 16.09.2025 о 15 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1