Справа № 583/3207/25
2-о/583/175/25
17 вересня 2025 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді Семенової О.С.,
за участю секретаря
судового засідання Гайдейчук К.В.,
учасників справи:
представника заявника Ярошенко В.М. /в режимі відеоконференції/,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Охтирка цивільну справу за заявою окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком,
Заявник ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Ярошенко В.М., 21 липня 2025 року звернувся до суду з цією заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що від спільного життя із ОСОБА_2 вони мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З початку повномасштабного вторгнення рф ОСОБА_2 разом з дітьми виїхала за кордон. 08 травня 2023 року Охтирським ВДВС було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2 за судовим наказом про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей. 01 листопада 2023 року ОСОБА_2 разом з дітьми приїздила в Україну. Неповнолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявив бажання залишитися проживати в Україні, мати з меншою донькою повернулися за кордон без нього. Починаючи з 01 листопада 2023 року неповнолітній син ОСОБА_5 постійно проживає з ним. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, тобто з ним. У 2024 році він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 про надання йому відстрочки, як особі, що самостійно виховує неповнолітню дитину. 09 вересня 2024 року йому ІНФОРМАЦІЯ_5 видано довідку за № 869 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, що самостійно виховує дитину за рішенням суду на строк до 09 листопада 2024 року. 19 лютого 2025 року йому ІНФОРМАЦІЯ_5 видано довідку за № 3053 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, що самостійно виховує дитину за рішенням суду на строк до 09 травня 2025 року. В червні 2025 року його було затримано на блок посту працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 , направлено для отримання повістки, в результаті чого його тимчасово було постановлено на облік через закінчення строку відстрочки. 02 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 видав йому довідку за № 6563 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, що самостійно виховує дитину за рішенням суду на строк до 07 серпня 2025 року. Зважаючи на те, що в Україні введено військовий стан та оголошено мобілізацію, без підтвердження факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , він у будь-який час може бути мобілізований, відповідно син залишиться один, рішення суду про визначення місця проживання дитини з батьком не свідчить про його самостійне виховання та утримання військовозобов'язаним. Встановлення факту самостійного виховання неповнолітнього сина йому необхідно для отримання відстрочки від мобілізації. Спір між ним, як батьком дитини, та матір'ю дитини відсутній.
В судовому засіданні представник заявника, адвокат Ярошенко В.М., заявлені вимоги підтримала, вважає, що немає необхідності залучати матір дитини до участі у справі, оскільки між батьками дитини відсутній спір.
Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_8 в судове засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти встановлення факту самостійного виховання заявником дитини /а.с. 37/.
Суд з урахуванням думки представника заявника, вважає за можливо розглянути справу без участі представника заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів / ч. 1 ст. 4 ЦПК України/.
Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в м. Охтирка Сумської області, актовий запис № 455, його батьки: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , місце державної реєстрації: Охтирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Охтирському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального Міністерства юстиції / м. Суми/, що підтверджено повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 23 червня 2021 року / а.с. 14/.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 лютого 2024 року визначено місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , разом з батьком, ОСОБА_1 , за адресою проживання батька / а.с. 16-17/.
З інформації Охтирської міської ради від 23 серпня 2024 року за № 01-45/465 слідує, що 21 серпня 2024 року працівниками служби у справах дітей було проведено комісійне обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та встановлено, що дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , як це визначено рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 грудня 2024 року. Квартира з усіма комунальними зручностями, зроблений сучасний ремонт. Дитина має окрему кімнату, в якій є диван для сну, письмовий стіл, шафа для одягу, телевізор, забезпечена всім необхідним, займається спортом, для цього облаштований спортивний куточок / а.с. 11/.
Відповідно до довідки голови ОСББ «М. Хвильового» від 25 червня 2025 року за № б/н -01/00-2020 за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини ОСОБА_2 з початку повномасштабного вторгнення рф виїхала за кордон, де проживає до цього часу / а.с. 12/.
09 вересня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_5 видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , довідку за № 869 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, що самостійно виховує дитину за рішенням суду на строк до 09 листопада 2024 року / а.с. 15/.
02 липня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_7 видано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , довідку за № 6563 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, що самостійно виховує дитину за рішенням суду на строк до 07 серпня 2025 року / а.с. 18/.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов'язки особистого або майнового характеру є обов'язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.
У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб'єктністю, такі права та обов'язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов'язків, якими є, зокрема, обов'язки щодо виховання дитини.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просив суд встановити факт самостійного виховання та утримання ним неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Метою встановлення факту заявник визначив - надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте встановлення такого факту могло б мати негативні наслідки для матері дитини, а також потребує дослідження й врахування інтересів дитини.
У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З огляду на зазначене, вбачається, що ця справа пов'язана з вирішенням спору про право - зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.
Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов'язане з встановленням обставин щодо невиконання матір'ю батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).
Тому суд виходить з того, що подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду у порядку окремого провадження. Доводи заявника можуть свідчити про існування спору про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.
Посилання заявника на наявність згоди матері на одноосібне виховання батьком їх спільної дитини суперечить закріпленому в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов'язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов'язків виховання дитини, у зв'язку із чим заявлене ОСОБА_1 у цій справі питання не може з'ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та повинне вирішуватись у межах відповідного спору про право між батьками дитини у позовному провадженні. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2025 року у справі №128/3636/24, провадження № 61-518св25.
Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Суд роз?яснює заявнику про можливість встановлення відповідного факту у порядку позовного провадження при розгляді спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні.
Представник заявника в судовому засіданні посилалася на висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 127/3622/24, провадження № 61-12634св24, проте суд не може погодитись з такою практикою, оскільки вказана справа не є подібною з цією справою, до того ж кінцеве рішення в ній не прийнято.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 263- 265, 268, 272, 294, 315, 352, 354 ЦПК України, суд
Залишити без розгляду заяву окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2025 року.
Суддя Охтирського міськрайонного
суду Сумської області О.С. Семенова