Справа № 581/717/25
Провадження № 2/581/396/25
16 вересня 2025 року сел. Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Мазур О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
3 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідача та просила ухвалити рішення про
усунення перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 2,9229 га (кадастровий номер 5923282600:02:002:0126) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, шляхом повернення її власнику із незаконного користування відповідача;
скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі додаткової угоди від 6 листопада 2020 року до договору оренди землі від 15 січня 2007 року.
Позов мотивований тим, що її мати ОСОБА_2 була власником вказаної земельної ділянки. 15 січня 2007 року вона уклала із СВК «Колядинець» договір оренди цієї земельної ділянки на строк 15 років.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, позивач успадкувала належну їй земельну ділянку.
Термін дії договору з урахуванням автоматичної пролонгації на один календарний рік закінчився 31 липня 2023 року, тому маючи бажання самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, 8 серпня 2025 року було направлено відповідачу лист, яким повідомлено про цей намір, вказавши про закінчення терміну дії договору оренди землі. 21 серпня 2025 року від відповідача було отримано лист, у якому зазначалося, що 6 листопада 2020 року між орендарем та орендодавцем нібито було укладено додаткову угоду до основного договору оренди землі, за умовами якої договір укладено на 22 роки. На підтвердження наведених обставин відповідач надав примірник додаткової угоди та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
Зазначає, що жодних додаткових угод із відповідачем мати не укладала, будь-яких доручень на укладення таких угод від її імені нікому не давала, не приймала результатів такої угоди та не бажала їх настання, підпис у цьому документі їй не належить. Вважає дії відповідача щодо самовільного використання її земельної ділянки незаконними та такими, що створюють їй суттєві перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, оскільки вказаний правочин матір'ю не вчинявся, не приймався та не відповідав її волі.
Посилається на позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц, згідно із якою, у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Крім того, у вказаній постанові було зроблено відступ від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв'язку із фактичним використанням земельної ділянки.
Ухвалою суду від 4 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві позов підтримала, просила розглянути справу без її присутності.
Представник СВК «Колядинець» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від відповідача надійшла заява за підписом голови СВК «Колядинець» Сліпченка А., у якій зазначено, що керівництвом СВК «Колядинець» проведено службову перевірку щодо обставин, викладених у позовній заяві. За її результатами встановлено, що у відповідний період часу в СВК «Колядинець» на посаді фахівця з договірної роботи відділу земельних ресурсів працювала особа, яка під час виконання своїх посадових обов'язків допускала грубі порушення порядку укладення договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, самостійно власноручно підписуючи вказані договори від імені власників земельних ділянок, як орендодавців. Враховуючи викладене та з метою недопущення стягнення судових витрат у справі, що становлять близько 18000 грн., СВК «Колядинець» підтверджує викладені у позовній заяві обставини, визнає пред'явлений позов у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Розгляд справи просить провести без присутності представника відповідача.
Неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_2 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,429 га, кадастрові номери 5923282600:02:002:0126, 5923282600:02:002:0232, 5923282600:02:002:0215 (а.с. 7).
15 січня 2007 року між СВК «Колядинець» та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки. Відповідно до пункту 8 вказаного договору, його укладено на 15 років, відповідно до пункту 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.с. 8-11).
У матеріалах справи мається примірник додаткової угоди до договору оренди землі від 15 січня 2007 року, який датовано 6 листопада 2020 року, сторонами зазначено ОСОБА_2 та відповідача. Зазначений правочин вносить зміни до основного договору оренди, зокрема, до пункту 8, в якому встановлено новий строк дії договору оренди: на 22 роки. Додаткова угода має розділ реквізити сторін та підписи (а.с. 18-22).
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованої 6 серпня 2021 року вбачається, що 4 липня 2017 року державним реєстратором філії комунального підприємства «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади в Сумській області за СВК «Колядинець» зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 2,9229 га кадастровий номер 5923282600:02:002:0126, номер запису про інше речове право: 21260970, індексний номер: 36016859, підстава: договір оренди землі від 15 січня 2007 року; додаткова угода від 6 листопада 2020 рік, строк дії: 22р., 31 липня 2029 року (а.с. 23).
Відповідно до наданої копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5923282600:02:002:0126 площею 2,9229 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Колядинецької сільської ради Роменського району Сумської області (а.с. 13).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав 3 червня 2025 року було зареєстроване право власності позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 5923282600:02:002:0126 площею 2,9229 га (а.с. 14).
8 серпня 2025 року позивач звернулася до СВК «Колядинець» із заявою про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с. 16).
21 серпня 2025 року відповідач надав письмову відповідь про те, що 6 листопада 2020 року між ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 15 січня 2007 року, якою строк дії договору продовжено до 31 липня 2029 року, а тому відсутні підстави для повернення вказаної земельної ділянки (а.с. 17).
При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).
Згідно з статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» вказує, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частинами 1, 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Висновки суду по суті спору.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказувала, що додаткова угода від 6 листопада 2020 року до договору оренди землі від 15 січня 2007 року із ОСОБА_2 не укладалася, підпис, який міститься у цій додатковій угоді, їй не належить, а тому вказаний правочин не відповідав її волі.
Відповідач у свою чергу не спростовує викладені у позовній заяві обставини та визнає позов у повному обсязі і таке визнання позову не лише не суперечить закону та не порушує прав та інтересів орендодавця чи інших осіб, а й сприяє їх відновленню.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази виконання вказаного договору оренди, у разі їх наявності. Оцінка відповідності дій голови СВК «Колядинець» ОСОБА_3 інтересам кооперативу, що виявились у наданні заяви про визнання позову із відповідним її обґрунтуванням, знаходиться поза межами предмету дослідження у даній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Отже, судом встановлено, що волевиявлення ОСОБА_2 на укладення додаткової угоди до договору оренди землі у встановлений законом спосіб не відбулося, оскільки правочин не був нею підписаний, тобто є неукладеним, і відповідач не спростував цієї обставини, а навпаки - визнав цей факт.
Згідно із частиною 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки в межах негаторного позову впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц провадження №14-499цс19), яка застосована і в постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 385/290/23, провадження № 61-16488св23).
Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки укладений та підписаний сторонами 15 січня 2007 року та мав строк дії - 15 років з моменту підписання. Оскільки строк дії договору оренди землі мав закінчитися 31 липня 2022 року, тобто в період із 24 лютого 2022 року (введення воєнного стану) до 19 листопада 2022 року (набрання чинності Законом № 2698-IX), тому він був продовжений ще на один рік, тобто до 31 липня 2023 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою шляхом повернення її власнику відповідачем, з огляду на те, що права та обов'язки сторін за додатковою угодою не виникли через її неукладеність, є ефективним способом захисту порушеного права власника, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Реєстрація неукладеної сторонами договору оренди додаткової угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за відповідачем на земельну ділянку, у той час коли додаткову угоду, якою змінено термін дії основного договору оренди, позивач не підписував, не відповідає вимогам закону.
Відповідно до положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди (додаткової угоди), є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом його повернення власнику та скасування державної реєстрації права оренди.
Судові витрати слід залишити за позивачем, оскільки вимоги про їх відшкодування не заявлені.
Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Усунути перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 2,9229 га (кадастровий номер: 5923282600:02:002:0126), призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Колядинецької сільської ради Роменського (колишнього - Липоводолинського) району Сумської області, шляхом її повернення із незаконного користування Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець».
Скасувати державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» земельної ділянки площею 2,9229 га з кадастровим номером 5923282600:02:002:0126, індексний номер рішення 36016859, вчинений на підставі додаткової угоди, укладеної між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колядинець» та ОСОБА_2 6 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колядинець» (с. Колядинець Роменського району Сумської області, вул. Незалежності, 59, код ЄДРПОУ 31622896).
Суддя О. В. Кузьмінський