Справа № 579/1897/25
2-а/579/31/25
про повернення позовної заяви
16 вересня 2025 року м.Кролевець
Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Моргун О.В., розглянувши позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач ОСОБА_1 25 серпня 2025 року звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати причини пропуску строку оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності (постанови АП № 587 від 8 квітня 2025 року) поважними, поновити пропущений строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, скасувати постанову АП № 587 від 8 квітня 2025 року про притягнення його, ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити провадження по справі.
27 серпня 2025 року ухвалою судді Кролевецького районного суду Сумської області позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху, оскільки позивач не вказав доказів, що підтверджують вказані обставини викладені позивачем про те, що 7 січня 2025 року повістка вручена не була та він не відмовлявся від її отримання, не вказав підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду
Позивач не виконав вимоги ухвали судді Кролевецького районного суду від 27 серпня 2025 року.
Зазначене суд розцінює як ухилення позивача від виконання ухвали суду від 27 серпня 2025 року.
Позовна заява подана з порушенням ч. 1 ст.123 КАС України, а саме у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
На час подання заяви про поновлення пропущеного строку оскарження позивач посилався на те, що він не знав про існування оскаржуваної постанови, про її існування дізнався 19 серпня 2025 року із застосунку «Дія», 20 серпня 2025 року копію зазначеної постанови отримав у відділ ДВС.
Слід зазначити , що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Срамек проти Австрії» (case Sramek v. Austria, § 36) зазначив, що орган влади, який не є судом держави, для виконання статті 6 § 1, може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.
На думку суду, в даному випадку поняття «суд» може розглядатися у змістовному значенні щодо відповідача у справі, так як, останній відповідно до вимог КУпАП наділений повноваженнями одноособово вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування до неї заходу адміністративного стягнення.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
30 березня 2025 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення , тобто останній був обізнаний про початок провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
Таким чином ОСОБА_1 як сторона, яка задіяна в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення , зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитись провадженням у його справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того сам факт звернення до ВДВС за отриманням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про поважність пропуску строків звернення до суду з позовом, такі дії та причини, на які посилається позивач суд не вважає поважними.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Підстави на поновлення пропущеного строку на звернення до суду розцінюються як неповажні.
Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності (постанова АП № 587 від 8 квітня 2025 року) не є рішенням по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, отже позовну заяву щодо оскарження постанови АП № 587 від 8 квітня 2025 року може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення , зазначений строк закінчився 19 квітня 2025 року.
Для усунення указаних недоліків судом був установлений строк у 10 днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Станом на 16 вересня 2025 року позивач не виконав вимоги ухвали судді Кролевецького районного суду від 27 серпня 2025 року про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, станом на 16 вересня 2025 року позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 27 серпня 2025 року, а тому відповідно до ч.3 ст.123 п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України його позовна заява про скасування постанови АП № 587 від 8 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає залишенню без розгляду.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, провадження № 14-25цс24).
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19, провадження № 11-24апп21).
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, відбувається за заявою заявника і суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (див. постанову Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 910/12042/22).
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
Заява позивача про поновлення строку на оскарження рішення суб'єкта владних повноважень не містить посилань на обставини, які стали істотними перешкодами чи труднощами, для вчинення відповідної процесуальної дії у встановлений строк.
Суди у цивільних справах не оцінюють професійність, якість чи своєчасність правової допомоги, яка перешкодила особі, якій вона надається, отримати ефективний доступ до суду (див. ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 554/4001/17, провадження № 61-20093ск21).
Матеріали справи не містять доказів та й доводів, які б свідчили про наявність перешкод для ОСОБА_1 щодо своєчасного звернення за професійною правничої допомогою.
Тобто час такого звернення залежав виключно від його волевиявлення.
Суд також наголошує, що повернення позовної заяви не є перешкодою у доступі до правосуддя, адже учасник справи не позбавляється можливості подання такого позову.
Згідно ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Згідно ч. 1 ст. 175 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи .
Згідно п.2 ч. 8 ст. 157 КАС України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, скасовуються судом також у разі повернення позовної заяви.
Керуючись ст.123,240,248 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови АП № 587 від 8 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Кролевецького районного суду від 27 серпня 2025 року у вигляді зупинення стягнення, що здійснюється в межах виконавчого провадження № 78885489, при примусовому виконанні постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 8 квітня 2025 року АП № 587 скасувати .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Суддя: О. В. Моргун