Справа № 577/3786/25
Провадження № 2/577/1310/25
15 вересня 2025 року
Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Фінпром Маркет» звернулося до суду з вищевказаним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року у розмірі 16940,00 грн., з яких: 5000,00 грн. основна сума боргу та 11940,00 грн. - відсотки.
Крім того, ставиться питання про відшкодування 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 3500,00 грн. витрат на правову допомогу.
На обґрунтування вимог у позові вказано, що 23.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики № 3922997 (на умовах повернення позики в кінці строку), за умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника під 1,90 % в день, строк позики 30 днів.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора (електронного підпису 7vNzS6Okip, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з довідкою позикодавця про ідентифікацію відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір № 3922997 від 23.12.2020 р., ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Одноразовий ідентифікатор: 7vNzS6Okip. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 23.12.2020 17:15:46. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1
Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики №3922997 від 23.12.2020 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК Фінекспрес».
Згідно листа № 8/05/25-58 від 08.05.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції №9fcea944-c158-4c49-a56b-f6fa38ef1607 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики № 3922997.
Згідно довідки № КД-000026134/ТНПП від 05.05.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», і завершення наступної платіжної операції, зокрема 23.12.2020 року, сума 5 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу 9fcea944-c158-4c49-a56b-f6fa38ef1607. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3922997, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від Правила надання грошових коштів у позику на умовах повернення позики в кінці строку позики від 14.08.2020 року - додаються).
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Позивач звертає увагу, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб¬сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.
Відповідно до Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року ТОВ «Фінансова Компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимог, у тому числі за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року.
03.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 р. за умовами якого останнє набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року.
Взятих на себе зобов'язань за Договором позики ОСОБА_1 не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку добровільно не погашає, що і стало підставою звернення до суду з позовом.
Ухвалою суду від 03.07.2025 року по справі відкрито провадження та, враховуючи норми ст.ст. 274, 279 ЦПК України, постановлено розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Директор ТОВ «Фінпром Маркет» Ґедзь О.В. просить розглянути справу без участі представника, про що указав у прохальній частині позову (зворотна частина а.с. 6).
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні вимог, посилаючись, зокрема на відсутність у матеріалах справи доказів перерахунку коштів кредитодавцем. Вважає, що підтвердженням такого факту можуть бути: первинний документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику від первісного кредитодавця із зазначенням повних реквізитів платника і отримувача; виписка з банківського рахунку первісного кредитодавця щодо фактичного перерахування грошових коштів від кредитодавця позичальнику за Договором позики. Також зауважує, що Договір позики не містить умов щодо перерахування коштів через провайдера, тому твердження позивача про узгодженість такого порядку надання кредиту не підтверджуються.
Крім того, звертає увагу на те, що позивачу невідомі повні реквізити його картки, а без таких даних неможливо було верифікувати та ідентифікувати його особу. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідачем будь-яким способом було застосовано ідентифікатори електронного підпису, так і факту надсилання та отримання саме ним цих одноразових ідентифікаторів, що є самостійною підставою визнання такого договору недійсним.
До того ж ОСОБА_1 повідомляє, що не ознайомлений з внутрішніми Правилами надання послуг позикодавця, а тому такі Правила не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Також акцентує увагу на тому, що доказом надання коштів у кредит є саме первинні документи, а наданий позивачем розрахунок суми вимог є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Вважає неправомірним нарахування процентів поза межами тридцятиденного строку договору.
Повідомляє, що за заявою ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. був вчинений виконавчий напис № 238951.
Отже, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та не надав обгрунтованого розрахунку заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим немає можливості належним чином перевірити видачу кредитних коштів, користування ними, проведення оплати та погашення кредитної заборгованості, а також правильності проведеного позикодавцем розрахунку боргу, а тому пропонує відмовити у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.
Крім того, у окремому клопотанні ОСОБА_1 просить відмовити у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки позивач як професійний учасник ринку фінансових послуг має штат працівників, у тому числі юристів, які можуть забезпечити представництво інтересів останнього і без залучення сторонніх адвокатів та окремої оплати їх допомоги, бо поданий позов стосується його господарської діяльності.
Також вважає, що початок позовної давності для стягнення заборгованості необхідно обчислювати з моменту невиконання позичальником своїх зобов'язань, а тому впевнений, що позивач, подавши позов 17.06.2025 року, більш ніж через три роки після дати укладення договору позики та спливу строку кредитування, пропустив строк позовної давності, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову, про що подав відповідне клопотання.
Не погоджуючись з наведеними доводами представник позивача подав відповідь на відзив у якому зазначив, що посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір позики ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором 7vNzS6Okip, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище.
Повідомляє, що використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. Зокрема до правоохоронних органів відповідач із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.
Зазначає, що на підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача в матеріалах справи містяться наступні документи: електронна платіжна інструкція № 9fcea944-c158-4c49-a56b-f6fa38ef1607 від 23.12.2020 року, видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; Довідка № КД-000026134/ТНПП від 05.05.2025 року ТОВ «ФІНЕКСПРЕС»; Лист №8/05/25-58 від 08.05.2025 р., виданий ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Стосовно посилання відповідача що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, позивач зазначає, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Оскільки, всі кошти за даним договором надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 року вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).
Таким чином, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання останнього стосовно відсутності доказів зарахування коштів на його картковий рахунок є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів.
Щодо нарахування процентів за договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року, то позивач повідомляє наступне.
Відповідно до п. 4.2. договору позики № 3922997, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок та умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Водночас, зобов'язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.
Отже, доводи Відповідача, щодо безпідставного нарахування заборгованості за процентами - є передчасними, оскільки таке нарахування здійснювалось у відповідності до умов договору та додатків до них/правил, й саме через неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань. Більш того, позивач просить стягнути суму заборгованості за договорами позики лише до моменту відступлення права вимоги первісними кредиторами, інших нарахувань позивачем не заявлялось, зокрема процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,7 % за кожен день, яка передбачена договором позики, погодженими відповідачем та регламентована правилами надання грошових коштів у позику - не нараховано, оскільки зазначена процента ставка значно фінансово навантажить відповідача.
Щодо строку позовної давності, то позивач зауважує на такому.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2017 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції чинній на день звернення з позовом), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.
Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги у травні 2025 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики, а договір позики укладено 23.12.2020 року. Таким чином, строк позовної давності не пропущений, а відтак відсутні підстави для звернення до суду із заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності.
З Перехідних положень ЦК України вбачається, що протягом особливого періоду (дії карантину, військового стану) - строки позовної давності зупиняються та не обраховуються, на період зупинення загального строку позовної давності, кредиторам забороняється нараховувати 3% річних, інфляцію та будь-які штрафні санкції за порушення будь-яких зобов'язань. Тому, звертаючись з позовом до суду, позивачем нараховані проценти по договору позики за базовою процентною ставкою в розмірі 1,99%, а не процентну ставку за понадстрокове користування позикою в розмірі 2,7%, що у свою чергу передбачено договором позики.
Крім того, представник позивача звертає увагу на те, що відповідач, маючи безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних, доказів на підтвердження або спростування позовних вимог не надав (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контр розрахунок, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.
У запереченнях на відповідь на відзив ОСОБА_1 знову посилається на відсутність доказів того, що саме ним було застосовано ідентифікатори електронного підпису, а також що електронна пошта, з якої був направлений одноразовий ідентифікатор належить йому. Також зазначає, що у спірному Договорі позики відсутні дата та час накладення підпису. Наполягає, що позивачем не доведено факт укладення Договору з відповідачем з тих же підстав, на які посилався у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступного висновку.
Із представлених доказів вбачається, що 23.12.2020 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3922997, за умовами якого відповідач отримав 5000,00 грн. шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а останній зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти (зворотна сторона а.с. 11).
Умовами вказаного Договору передбачено:
- п.1: за цим Договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (надалі «позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «строк позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики;
- п. 2: параметри та умови позики, параметри і графік повернення позики та сплати процентів: сума позики - 5000,00 грн.; строк позики (строк Договору - 30 днів); процентна ставка (базова)/день - 1,99 % (фіксована); дата надання позики - 23.12.2020 року; дата повернення позики (останній день) - 22.01.2021 року; знижена процентна ставка - 1,99 % на день; процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70%;
- п. 3: проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики;
- п. 4: підписанням цього Договору позичальник підтверджує, що:
- ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
- до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі;
- п. 5: цей Договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
У п. 11 Договору указані, зокрема реквізити позичальника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , тел.: НОМЕР_4 , е-mail: : ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок: НОМЕР_2 . Електронний підпис одноразовим ідентифікатором 7vNzS6Okip.
Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено Договір № 3922997 від 23.12.2020 року, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор 7vNzS6Okip, час відправки ідентифікатора позичальнику 23.12.2020 року, 17:15:46, електронна пошта на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 22).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі по тексту Закон).
У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач акцептуючи пропозиції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», використовуючи цифровий підпис за допомогою одноразового ідентифікатора 7vNzS6Okip, приєднався до правил надання коштів у позику, визнав та погодився на запропоновані кредиторами умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Таким чином, кредитні договори, укладені між сторонами в електронній формі, мають силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Договору позики № 3922997 від 23.12.2020 року, оскільки кредитний Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого, разом з електронним підписом первісного кредитора, підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, та те, що позичальник всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово це підтвердив. При цьому, скріплюючи договори електронним підписом, сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує погодження сторонами номеру особистого електронного платіжного засобу відповідача, на який потрібно перерахувати кошти та сам факт переказу.
Проте, з такими доводами погодитися не можна, оскільки з умов кредитного Договору вбачається, що ОСОБА_1 при зазначенні своїх реквізитів, крім іншого вказав номер рахунку: НОМЕР_2 .
Згідно довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000026134/ТНПП від 05.05.2025 року останнє діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензії від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), та підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агенство необхідний кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів № 23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) дата 23.12.2020 року; 2) номер платежу 9fcea944-c158-4c49-a56b-f6fa38ef1607; 3) сума 5000,00 грн.; 4) отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_2 (а.с. 23).
Відповідно до електронної платіжної інструкція № 9fcea944-c158-4c49-a56b-f6fa38ef1607 від 23.12.2020 року, виданої «ФК «Фінекспрес» ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» 23.12.2020 року перерахувало на картковий рахунок номер НОМЕР_2 5000,00 грн. (а.с. 24).
Отже, інформація, викладена у вищевказаних довідці та електронній платіжній інструкції співвідноситься з інформацією, викладеною у кредитному Договорі.
Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року виконало, надавши у розпорядження відповідачу ОСОБА_1 суму кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн. Тому твердження останнього, викладені у відзиві на позовну заяву, про недоведеність фактичного надання йому у борг суми кредиту (перерахування на картку), та виконання своїх зобов'язань за кредитними договорами не заслуговують на увагу.
Відповідно до Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» права грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі заборгованостей (зворотна сторона а.с. 25 - а.с. 32).
За цим Договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові право вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними Договорами (право вимоги) (п.п. 1.1. п. 1).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (п.п. 5.2 п. 5).
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей за Договором факторингу № 2106 від 21.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» передало, а ТОВ «ФК Управління активами» прийняло оригінал Реєстру заборгованостей від 21 червня 2021 року (а.с. 32).
Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 до Договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року в сумі 16940,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 11940,00 грн. - за відсотками (зворотна сторона а.с. 32 - а.с. 34).
Актом звірки взаємних розрахунків за період з січня 2021 року по грудень 2022 року за Договором факторингу № 2106 підтверджується що станом на 31.12.2022 року у ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» відсутня заборгованість перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і навпаки (зворотна сторона а.с. 34).
Відповідно до Договору факторингу № 030423 -ФК від 03.04.2023 року користь ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права грошової вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі заборгованостей (зворотна сторона а.с. 35 - а.с. 43).
За цим Договором фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні продажу в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього Договору), в розмірі Портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали клієнту за кредитними Договорами (право вимоги) (п.п. 1.1. п. 1).
Перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги (п.п. 5.2 п. 5).
Згідно Акту прийому-передачі Реєстру заборгованостей в електронному вигляді за Договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «ФК Управління активами» передало, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло оригінал Реєстру заборгованостей від 03 квітня 2023 року (зворотна сторона а.с. 42).
Відповідно до Реєстру заборгованості до Договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року в сумі 16940,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 11940,00 грн. - за відсотками (а.с. 44 - а.с. 45).
Актом звірки взаємних розрахунків за період з 03.04.2023 року по 01.11.2024 року за Договором факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 року підтверджується що станом на 01.11.2024 року у ТОВ «Фінпром Маркет» відсутня заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» і навпаки (зворотна сторона а.с. 43).
Суд також відхиляє доводи відповідача відносно пропуску строку позовної давності з огляду на таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/15672/16-ц дійшла висновку, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Разом з тим, законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції, яка була чинна на час звернення до суду з позовом, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи, що з 12.03.2020 по 01.07.2023 на території України було установлено карантин, на період дії якого строки позовної давності продовжуються, а Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє - 15.07.2025 року строком на 90 діб, на період дії якого перебіг позовної давності зупинявся, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущений. Відтак відсутні підстави для відмови у позові за пропуском такого строку.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За нормами ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України унормовано, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
В силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
З розрахунку заборгованості, складеною ТОВ «Фінпром маркет», вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Договором позики № 3922997 від 23.12.2020 року станом на 05.06.2025 року складає 16940,00 грн., з яких 500,00 грн. - за тілом кредиту, 11940,00 грн. - за процентами (а.с. 6-8).
Крім того, з вказаного документу прослідковується, що проценти за кредитним Договором нараховувалися ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» за період з 23.12.2020 року по 22.04.2021 року за процентною ставкою 1,99 % на день, при цьому відповідач не здійснив жодного платежу на погашення боргу.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_1 після спливу тридцятиденного строку договору продовжував користуватися кредитними коштами, а у кредитному Договорі передбачено стягнення процентів за понадстрокове користування позикою, то нарахування відсотків кредитором здійснено відповідно до погоджених умов кредитування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Вказаний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18).
За вказаною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пунктів 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1)назву документа(форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Отже, розрахунок заборгованості, який відповідає зазначеним вимогам та наданий відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц.
Так, суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження видачі кредитних коштів, користування ними, проведення оплати та погашення кредитної заборгованості, а також правильності проведеного позикодавцем розрахунку боргу.
Оскільки взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів та відсотків за користування кредитом позичальник не виконує, то вказану заборгованість слід стягнути примусово.
Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, відшкодуванню підлягають і понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то слід зазначити наступне.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням викладеного, суд погоджується з відповідачем, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталої судової практики і безумовно є занадто завищеними. На переконання суду 2000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат.
Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204) заборгованість за Договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 3922997 від 23.12.2020 року в сумі 16940,00 грн., а також судовий збір - 2422,40 грн. та 2000,00 грн. витрат на правничу допомогу, всього ж 21362 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9А, офіс 204).
Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя Кравченко В. О.