Справа № 521/9394/25
Номер провадження № 2/521/5068/25
17 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Ганошенка С.А.,
при секретарі судового засідання - Присяжнюка О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні справу за цивільним позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, -
Позивач 06.06.2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.
Позивач зазначив, що КП «Теплопостачання міста Одеси» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Одесі, у тому числі надає послуги з централізованого опалення в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Для проведення розрахунків в КП «Теплопостачання міста Одеси» на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до вимог законодавства споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку - води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки платіжної квитанції тощо).
Чинне законодавство визначає обов'язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.
Позивач зазначив, що відповідач мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з теплопостачання, що надає КП «Теплопостачання міста Одеси», і як споживач зобов'язаний щомісячно вносити плату за надані послуги згідно зі встановленим тарифом, що розраховується на 12 місяців. Проте відповідач не виконує свої зобов'язання і має заборгованість за послуги з теплопостачання.
У позовній заяві зазначено, що станом на 01.04.2025 року у відповідача перед КП «Теплопостачання міста Одеси» існує заборгованість, яка складає 37937,66 грн., що свідчить про невиконання споживачем зобов'язань по сплаті наданих послуг та порушення прав КП «Теплопостачання міста Одеси».
Відповідач у добровільному порядку плату за послуги теплопостачання у повному обсязі не вносить.
З огляду на те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі, то відповідач зобов'язаний сплатити останньому заборгованість за користування наданими КП «Теплопостачання міста Одеси» послугами.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в розмірі 37937,66 грн. та понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою суду від 17.06.2025 року було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.
Представник позивача в судові засідання 31.07.2025 та 17.09.2025 року не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України. Представник позивача через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, та проти ухвалення справи у заочному порядку не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, про причини своєї не явку суду не повідомила, у встановлений судом строк відзиву на позов не надала, клопотань про відкладення не надходило. До суду повернулися поштові відправлення з відмоткою про відсутність адресата.
У зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ст.275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 2 ст. 279 ЦПК України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» є юридичною особою, дії на підставі Статуту та на підставі ліцензії виробляє, транспортує та постачає теплову енергію населенню, організаціям та підприємствам всіх форм власності у м. Одеса.
Відповідно то витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП «Теплопостачання міста Одеси» здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № Х1-136832-ю/о від 16.06.2025 року, наданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради (а.с. 12).
Разом з тим, між сторонами існують договірні відносини, що підтверджується наявним особовим рахунком відповідача.
Отже відповідач є споживачем послуг з теплопостачання, що надає КП «Теплопостачання міста Одеси» в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , і як споживач зобов'язаний був щомісячно вносити плату за надані послуги згідно зі встановленим тарифом, що розраховується на 12 місяців. Проте відповідач не виконує свої зобов'язання і має заборгованість за послуги з теплопостачання.
Відповідно до реєстру нарахування і оплати абоненту ОСОБА_1 (особовий рахунок
№ НОМЕР_1 ) заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , станом на станом на 01.04.2025 року у розмірі 37937,66 грн. (а.с. 4).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08 жовтня 1992 № 572, споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Обов'язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до вимог п. 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії від 21 серпня 2019 року послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Відсутність договору на надання послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідача) від оплати послуг у повному обсязі. Адже, позивач не може самостійно припинити надавати послуги відповідачу з теплопостачання з тієї причини, що відключення квартири відповідача від системи теплопостачання неможливе без проникнення в саму квартиру.
Указана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів КГС від 21 квітня 2020 у справі № 910/7968/19.
Отже, оскільки відповідач споживав теплову енергію і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача в цій частині, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір у справі складає 3028,00 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду та які підлягають стягненню з відповідача (а.с. 13).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про житлові комунальні послуги», ст. 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (Код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: 65029, Одеса, вул. Балківська,1-Б) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 37937,66 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (Код ЄДРПОУ 34674102, місцезнаходження: 65029, Одеса, вул. Балківська,1-Б) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.09.2025 року.
СУДДЯ Сергій ГАНОШЕНКО