Справа № 309/1586/25
Провадження № 1-кп/309/118/25
16 вересня 2025 року Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
з участю: прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченої: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
потерпілої: ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12025071050000160 від 08.03.2025 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючої, офіційно не одруженої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
08.03.2025 р. приблизно о 16 год. 20 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , під час сварки зі своєю матір'ю ОСОБА_6 , реалізовуючи раптово виниклий у неї злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи кримінально каране значення своїх дій, скориставшись моментом коли ОСОБА_6 повернулась до неї спиною, нанесла їй один удар кухонним ножем у спину зліва.
В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної проникаючої рани задньої поверхні лівої половини грудної клітки, лівобічний гемо пневмоторакс, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження - нанесла умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Позиція учасників провадження.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 після роз'яснення їй суті обвинувачення, свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України визнала повністю. Показала, що дійсно 08.03.2025 біля 16 години 20 хвилин перебувала в стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання в АДРЕСА_1 . Між нею та потерпілою виник побутовий конфлікт, в ході якого вона тримаючи в руці кухонний ніж кинула його в бік потерпілої та спричинила тілесні ушкодження. Також пояснила, що одразу викликала швидку та працівників поліції.
У вчиненому щиро розкаялась, усвідомила протиправність своїх дій. У судових дебатах та в останньому слові просила суворо не карати. Зауважила, що з потерпілою примирились. Запевнила суд, що подібних вчинків не вчинятиме.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 08.03.2025 близько 16:20 між нею та обвинуваченою виник конфлікт, у ході якого її донька ОСОБА_4 нанесла їй удар кухонним ножем в область спини. Пояснила, що обвинувачену вибачила та просить суд суворо її не карати.
Прокурор у судовому засідання, у зв'язку із повним визнанням обвинуваченою своєї вини, запропонувала порядок дослідження, передбачений ч. 3 ст. 349 КПК України. Щодо міри покарання, вказала на необхідність призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України. Крім того, просила застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, з покладенням на неї обов'язків, оскільки злочин пов'язаний із вчиненням домашнього насильства відносно матері.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Таким чином, розглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України доведена повністю.
Оскільки обвинуваченою, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалися фактичні обставини справи, ОСОБА_4 правильно зрозуміла зміст пред'явленого їй обвинувачення, в учасників процесу відсутні сумніви у добровільності та істинності її позицій, суд, керуючись ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив вивчення фактичних обставин справи допитом обвинуваченої, потерпілої та дослідженням матеріалів справи, які характеризують її особу, документів, що стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому, судом з'ясовано чи правильно учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Покази обвинуваченої, надані нею у судовому засіданні, послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду в правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.
Таким чином, оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала суду вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із положеннями ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обставинам, викладеним в обвинувальному акті, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України, за обставин наведених у вироку.
Кваліфікація дій обвинуваченої судом.
З огляду на наведене, виходячи з вимог ст. 337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 121 КК України, оскільки остання завдала умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілій ОСОБА_6 , небезпечне для життя в момент заподіяння.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченій, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Так, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, який, у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів.
Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_4 суд установив, що остання не судима, офіційно не одружена, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місце проживання характеризується позитивно, не працює, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває.
Обставинами, згідно ст. 66 КК України, які пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якорю винний перебуває у сімейних або близьких відносинах та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Суд приймає до уваги також досудову доповідь, надану органом пробації, згідно якої ОСОБА_4 раніше не судима, характеристику з місця проживання, середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, тому орган з питань пробації вважає можливим виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства.
Беручи до уваги зазначене, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання в межах, визначених санкцією ч.1 ст. 121 КК України.
При цьому, суд виходить як із суспільної небезпеки вчиненого, наявності пом'якшуючих покарання обставин, приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання у виді позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та покладенням на неї обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України, яке буде достатнім і необхідним для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, та відповідатиме її особі і буде достатнім для досягнення передбачених ст. 50 КК України цілей покарання.
Крім того, оскільки кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою стосовно матері, тобто є таким, що пов'язане з домашнім насильством, суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 за наслідками вчиненого нею правопорушення є кривдником, а потерпіла постраждалою особою від домашнього насильства відповідно до п. 6 ч. 1ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого «Кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі», а «Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі».
Тому, суд дійшов висновку, що обвинуваченій ОСОБА_4 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи, що передбачені ст.91-1 КК України.
Так, згідно ч. 1ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів.
Враховуючи вчинення ОСОБА_4 правопорушення по відношенню до потерпілої - її матері ОСОБА_6 , суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, необхідно застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 обмежувальні заходи, поклавши на неї обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме: направлення для проходження програми для кривдників, на строк 3 (три) місяці.
Суд вважає, що такі обмежувальні заходи із покладенням обов'язку будуть сприяти виправленню обвинуваченої та покращенню психологічного здоров'я потерпілої ОСОБА_6 ..
Мотиви інших рішень.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не було заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Питання стосовно речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час судового провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку, який суд визначає у 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальні заходи, передбачені п.п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України строком на 3 (три) місяці - направлення для проходження програми для кривдників.
Роз'яснити засудженій, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 309-1 КК України.
Копія вироку в частині виконання обмежувальних заходів обвинуваченою ОСОБА_4 підлягає направленню до Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області та до Хустської міської ради, як органу місцевого самоврядування.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не обирався.
Після набрання вироком законної сили речові докази, а саме: предмет схожий на ніж із салатовою ручкою, змив з лівої руки ОСОБА_4 , змив з правої руки ОСОБА_4 , кофта чорного кольору з слідами крові в області лівого плеча, кофта білого кольору з наявним проникаючим ушкодженням, які знаходяться в камері зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченій та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1