Справа № 308/13319/25
1-кп/308/1090/25
15 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025071140000291 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071140000291 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 вересня 2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурором було подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено що, ОСОБА_4 маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, на початку липня 2025 року домовився з особою на ім'я ОСОБА_6 , про організацію його незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, після чого ОСОБА_4 повідомив що така послуга буде коштувати від 10000 доларів США, та надав вказівку ОСОБА_6 прибути до м. Ужгород, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону України поза межами пунктів пропуску.
Надалі, 05.07.2025 ОСОБА_4 зателефонував через мобільний додаток «Viber» до ОСОБА_6 та надав вказівку останньому щоб той перерахував на його банківський рахунок грошові кошти в сумі 3900 грн., як завдаток за організацію його незаконного перетину державного кордону України, та як гарантію що ОСОБА_6 прибуде до м. Ужгород. Після чого ОСОБА_6 перерахував на банківську карту « НОМЕР_1 » грошові кошти в сумі 3900 грн., та в котре в ході телефонної розмови ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_6 чим швидше прибути до м. Ужгород, з метою реалізації свого злочинного плану, щодо організації його незаконного перетину державного кордону України.
В подальшому, 18.07.2025 близько 14:00 години ОСОБА_6 прибув потягом сполученням «Запоріжжя - Ужгород» до м. Ужгород, вул. Станційна №9 Закарпатської області (на ЖД вокзал), де в подальшому близько 16:00 години за попередньою домовленістю його зустрів ОСОБА_4 та надав ОСОБА_6 вказівку сідати до автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , після чого вони попрямували до вул. Митна що в м. Ужгород. Надалі, з метою виконання раніше узгодженого плану спрямованого на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , в салоні якого знаходився ОСОБА_6 , заїхав на парковку готелю «Емігрант», що за адресою м. Ужгород, вул. Митна №29А, Закарпатської області де зупинився, та реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_6 надати йому грошові кошти в сумі 10000 доларів США, як оплату за організацію його незаконного перетину державного кордону України, після чого ОСОБА_6 на вказівку ОСОБА_4 надав останньому заздалегідь ідентифіковані імітаційні грошові кошти в сумі 10 000 доларів США.
Однак свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, ОСОБА_4 , не довів до кінця, так як 18.07.2025 об 16:40 годині, його було затримано працівниками Державної прикордонної та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів.
18.07.2025 о 16.40 годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст..208 КПК України.
19.07.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Прокурор вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця події від 18.07.2025; протоколом затримання в порядку ст..208 КПК України; постановою про долучення речових доказів до матеріалів кримінального провадження; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідка ОСОБА_6 ; іншими матеріалами кримінального провадження
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду від 19.07.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор зазначає, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду слід відмітити, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та всiма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), Panchenkov Russia (Панченко проти Росп)), а в даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що обвинувачений будучи обізнаним з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Також, наявний ризик щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще не допитані в суді. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, визначених ч.7 ст.42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого.
Ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній ніде не працює, підозрюється у тяжкому корисливому злочині.
На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч. 1 ст. 194 КПК України обставини є доведеними, а тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені слідчим суддею, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні подала клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вказала, що жодного доказу про існування ризиків стороною обвинувачення не надано, ризики необґрунтовані, прокурором не доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. Просила врахувати, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, одужений, отже має міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 КПК України.
Так, згідно ч.3 ст. 315 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно змісту ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого з корисливих мотивів.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 19 липня 2025 року справа №305/2498/25 (1-кс/305/291/25) застосовано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, починаючи з моменту фактичного затримання, а саме 16 години 40 хвилин 18.07.2025 року по 16 годину 40 хвилин 15.09.2025 року, включно. Визначено заставу в розмірі, 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень. В разі внесення застави покладено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області, свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню. Визначено 2-х місячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення).
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на даний час судом було ще не встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, докази ще не досліджувалися, свідки не були допитані.
Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків, у зв'язку із чим існує об'єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на вказаних осіб.
Разом із тим, суд погоджується із стороною захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено що ризик передбачений п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.
Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_4 одружений, має середню освіту, раніше не судимий.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.
При цьому, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, оскільки підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, та в силу змагальності сторін кримінального провадження захистом не спростовано тверджень прокурора, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Так, стороною захисту не надано переконливих доказів, про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 не буде переховуватися від суду, не впливатиме на учасників кримінального провадження, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про особу обвинуваченого та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину складає від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і тільки у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд з урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого, тяжкістю злочину, у вчиненні якого він обвинувачується.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, суд враховує як характер кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа - злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який станом на момент вчинення відносився до категорії тяжких злочинів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, і вважає за необхідним визначити її у розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, - відмовити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 60 днів, а саме до 12 листопада 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 12 листопада 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1