Справа № 308/13007/25
1-кп/308/1070/25
15 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024072210000101 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
встановив:
В провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024072210000101 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.02.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.09.2025 року призначено підготовче судове засідання у вказаному кримінальному провадженні.
Прокурором було подане клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави строком на 60 діб.
Клопотання обґрунтовує тим, що солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби призваним за мобілізацією, та перебуваючи на посаді гранатометник 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не бажаючи переносити труднощі військової служби, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість, без дозволу командування та начальників, яким підпорядкований за службою, 19.12.2023 о 09 год. 00 хв. самовільно залишив ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) та був незаконно відсутній на військовій службі до 25.06.2025, а саме застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи свою діяльність з проходженням військової служби.
24.06.2025 місцезнаходження ОСОБА_4 встановлено, досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено та на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.04.2025 справа №308/15728/24, затримано ОСОБА_4 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор вказує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: повідомленням командування військової частини, службовим розслідування за фактом самовільного залишення військової частини, допитами свідків та іншими матеріали в сукупності.
25.06.2025 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області справа застосовано відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який надалі було продовжено 21.08.2025 строком до 20.09.2025.
Прокурор зазначає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від суду натепер виникла необхідність в продовженні обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з тим, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити кримінальному провадженню, у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які можуть настати, якщо останній буде залишатися на волі. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
- переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з Республікою Польща, Угорщиною, Румунією, Словаччиною дають підстави вважати, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість злочину та невідворотність покарання за його вчинення, може переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачений має мотив та можливість внаслідок звання та посади в Збройних Силах України, а також наявних у нього навичок та знань, вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), що підтверджується тим, що обвинувачуваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може вжити заходів самостійно або через інших осіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Крім того, обвинувачуваний, перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримав, із підстав, зазначених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що ризики, які були встановлені слідчим суддею, не зменшилися та продовжують існувати. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання, вказали, що ОСОБА_4 бажає продовжити військову службу і збирають відповідні документи.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України визначено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 КПК України.
Так, згідно ч.3 ст. 315 КПК України, з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2017 від 23 листопада 2017 року, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно змісту ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою розглядається судом за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, тобто у порядку ст. ст. 183, 193, 194 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування, на підставі зібраних доказів ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у самовільному залишенні місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, вчинене військовослужбовцем.
Кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у виді карається позбавлення волі строком п'яти до десяти років, та у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 червня 2025 року справа №308/8956/25 (1-кс/308/3804/25) обрано відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 22 серпня 2025 року включно. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень). У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків 2 місяці.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року справа №308/15728/24 (1-кс/308/4858/25) продовжено відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , підозрюваного у вчиненні кримінально правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 днів, а саме до 20 вересня 2025 року включно. Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок). У разі внесення застави покладено на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну. Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків 2 місяці.
При обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 було встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином).
При розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою встановлено, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
Так, на даний час судом було ще не встановлено обсяг та порядок дослідження доказів, докази ще не досліджувалися, свідки не були допитані.
Суд зазначає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування особи від суду.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, в сукупності із іншими обставинами суттєво збільшує ризик втечі, а тому враховується при оцінюванні ризиків. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду отримуються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Вплив на вказаних осіб може бути здійснений шляхом застосування певного психологічного тиску і спонукання осіб до надання неправдивих свідчень, введення в оману суду та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження.
Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні підтверджується тим, що на даний час ще не було допитано всіх свідків, у зв'язку із чим існує об'єктивна реальність ризику можливого тиску обвинуваченого на вказаних осіб.
Разом із тим, суд вважає, що стороною обвинувачення не було доведено що ризик передбачений п.п. 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, продовжує існувати.
Також судом при вирішенні клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховано дані про особу обвинуваченого які були взяті до уваги й при обранні запобіжного заходу, а саме, що ОСОБА_4 неодружений, є військовослужбовцем, раніше не судимий.
Будь-яких інших даних, які б безумовно свідчили про те, що тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено і стороною захисту беззаперечно не доведено.
Беручи до уваги вищевикладене, а також те, що прокурором доведено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, необхідно продовжити.
Продовжуючи вказаний запобіжний захід, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Будь-яких обставин, котрі б свідчили про те, що обвинувачений за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі під час розгляду клопотання суду надано не було.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Разом з тим, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує при цьому обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про особу обвинуваченого та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Так, у відповідності з ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Виходячи з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України, тяжкості кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 з урахуванням положення Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2025 року складає 3028 гривень, та з урахуванням даних щодо майнового стану обвинуваченого, суд приходить до висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідним визначити заставу в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп. Такий розмір застави, на переконання суду, буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, зможе запобігти ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України та забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
У випадку внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, та зобов'язати ОСОБА_4 : - прибувати до суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до ч. 4 ст.202 КПК України підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.176-178,183, 201, 315, 331, 372, 395, КПК України, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 60 днів, а саме до 12 листопада 2025 року (включно).
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України - в розмірі тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп.
У разі внесення застави на ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки:
- прибувати до суду на першу вимогу;
- не відлучатися із населеного пункту у якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії покладених на обвинуваченого обов'язків визначити до 12 листопада 2025 року (включно).
Згідно з частиною сьомою статті 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області ОСОБА_1