Справа № 297/2671/18
08 вересня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого ІЛЬТЬО І. І.,
при секретарі судового засідання Гарані О.А.,
за участю представника відповідача Мірошніков П.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ОЩАДБАНК», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завдану внаслідок вчинення злочину,
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 03 травня 2012 року між Орос ШІ та ПАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» в особі керуючого Територіальним відокремленим безбалансовим відділеням №10006/0135 філії - Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу (депозиту) №135926, за яким позивач поніс кошти у розмірі 10574, 00 доларів США строком на 6 місяців, під 7,7% річних строком до 03.11.2012 року. Після чого, згідно договору кошти мали повернутись на рахунок. Приблизно 30.05.2012 ОСОБА_2 запропонував перезаключити згаданий вище договір мотивуючи тим, що новий договір із фінансової точки зору для нього є набагато вигіднішим. У кінці закінчення кожного договору позивач заключав новий та грошові кошти залишав у банку. Останнім договором із Відповідачем є №28175301 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи 12.11.2014 року згідно якого позивач віддав Відповідачу грошові кошти у сумі 13 054,00 доларів США, що підтверджується квитанцією за №11683407 (#19045869) від 12.11.2014. Факт незаконних дій працівника Відповідача підтверджується висновком експерта №4/165 від 16.06.2016 та №4/164 від 16.06.2016 року, відповідно до яких відбитки печатки у квитанції
№11683407 від 12.11.2014 року та договору №28175301 від 12.11.2014 року нанесені кліше банківської печатки Відповідача, а підписи на них виконані ОСОБА_2 .
29.04.2016 року ОСОБА_1 зателефонували від Відповідача та попросили зайти до них в офіс у місті Берегове, оскільки виникли певні проблеми із його депозитними договорами.
Прибувши в офіс йому пояснили, що він став жертвою одного із їхніх працівників, а саме керуючого ТВБВ №10006/0135 філії - Закарпатського обласного управління публічного акціонерного товариства"Державний ощадний банк України" ОСОБА_2 , з яким він завжди заключав згадані вище договори. Йому пояснили, що належним чином укладений та зареєстрований тільки договір №135926 від 03.05.2012 року, а всі подальші договори були частиною обману ОСОБА_2 , який ввівши його в оману скориставшись своїм службовим становищем заволодівши грошовими коштами. Заволодіння коштами заключалось у тому, що після того як ОСОБА_1 03.05.2012 вніс 10 574,00 доларів США на свій депозитний рахунок у подальшому під приводом вигідних для нього фінансових умов ОСОБА_2 вмовив заключити інші договори, а кошти нібито зарахувати на відповідні нові рахунки, однак як стало відомо дані гроші він привласнив.
Цього ж дня, 29.04.2016 року ОСОБА_1 звернувся до філії банку із заявою про повернення грошових коштів, однак вклад позивачу повернуто не було.
11.06.2016 року позивач був залучений у якості потерпілого у межах кримінального провадження за №12016070060000355 від 08.06.2016. Дане провадження згодом було об'єднано разом із іншими кримінальними провадження до провадження за N?12016070060000272.
На даний час вже винесено вирок по кримінальному провадженню за №12016070060000272 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, номер судової справи №297/2937/16 (11-кп/777/522/17).
Станом на дату звернення до суду Відповідач не повернув згадані вище грошові кошти із відповідними нарахуваннями.
Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 10.12.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
Після чого, 01.02.2019 року до Берегівського районного суду Закарпатської області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ОСОБА_3 , у якому відповідач повністю заперечує проти пред'явленого до нього позову, вважає що позивачем невірно обрано спосіб судового захисту, пред'явлено позов до неналежного відповідача та невірно розраховано розмір позовних вимог.
07.03.2019 року Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 .
07.03.2019 року Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області зупинено дане провадження по справі до набрання законної сили судового рішення у справі №297/2937/16-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України.
08.08.2019 року Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив представника відповідача, згідно якого позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.
31.10.2024 року Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області відновлено провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.
18.11.2024 року представником відповідача ОСОБА_3 надано заперечення на позовну заяву, згідно яких просить відмовити у задоволені позову.
09.12.2024 року Представником позивача ОСОБА_4 подано до Берегівського районного суду Закарпатської області додаткові пояснення по даному провадженню.
07.04.2025 року Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не з'явились, однак надали заяви про розгляд справи без їх участі, позовну заяву підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.
Третя особа, яка заявляє самостійних вимог в судове засідання не з'явився, , про дату, час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення кореспонденції на адресу знаходження, причини неявки суду невідомі. За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження направлялась ухвала про відкриття провадження, позовна заява з додатками та повістка, які повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказною адресою», «не знаходиться».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду .
Представник відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях.
Суд, заслухавши думку представника відповідача та дослідивши докази, якими обґрунтовується позов приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Сторонами визнано, а також підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 03.05.2012р. укладено договір №135926 на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи, за умовами якого вкладник вносить на вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 кошти в сумі 10 574 доларів США строком на 6 місяців, зі сплатою процентів за користування вкладом в розмірі 7,7 % річних та кінцевим терміном повернення 03.11.2012р.
Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
У частині першій статті 1060 ЦК України зазначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Відповідно до поданої відповідачем виписки по рахунку № НОМЕР_1 , 30.05.2012р. з депозитного рахунку повернуто грошові кошти в сумі 10 574 доларів США.
Водночас, відповідно до поданої позивачем копії висновку службового розслідування від 13.05.2016р., комісією банку встановлено заволодіння керуючим відділення банку ОСОБА_2 грошовими коштами клієнта ОСОБА_1 за депозитним договором №135926 від 03.05.2012р. в сумі 10 574 доларів США, та рекомендовано начальнику філії передати зібрані матеріали до правоохоронних органів.
З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2021р. у справі №297/2937/16-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98032177) закрито кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.191, та ч.1 ст.366 КК України, та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 19.06.2023р. у справі №297/2937/16-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111778571) скасовано вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 16.09.2021р. щодо обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.4 ст.191 КК України; на підставі п.1 ч.2 ст.284, ст.417 КПК України, ст.49 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а провадження у справі закрито.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаної ухвали від 29.06.2021р., 30.05.2012р. ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді керуючого ТВБВ №10006/0135 Берегівського відділення ВАТ «Ощадбанк», будучи службовою та матеріально відповідальною особою, знаходячись в приміщенні ТВБВ №10006/0135 за адресою АДРЕСА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем та довірою ОСОБА_1 , котрий на підставі договору №135926 від 03.05.2012р.вніс на вклад «Депозитний» кошти в сумі 10 574 доларів США строком на 6 місяців, привласнив вилучені з каси банку гроші в сумі 10 574 доларів США, хоча ОСОБА_1 був впевнений, що вказані його кошти знаходяться на депозитному рахунку під процентами. Вказаними діями ОСОБА_2 привласнив та використав на власні потреби грошові кошти в розмірі 10574 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 84485,20 гривен, чим спричинив ОСОБА_1 значну матеріальну шкоду.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиціальним фактом, який встановлено у кримінальній справі№297/2937/16-к, є факт привласнення 30.05.2012р. керуючим ТВБВ №10006/0135 Берегівського відділення ВАТ «Ощадбанк» ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 10574 доларів США за договором №135926 від 03.05.2012р. на вклад «Депозитний» на ім'я фізичної особи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2021р. у справі № 662/397/15-ц зазначила, що в разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договором банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов'язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається наявність спору між позивачем - вкладником банку та відповідачем - банком щодо суми банківського вкладу за депозитним договором №135926 від 03.05.2012р., якою заволодів працівник банку при виконанні посадових обов'язків та яку не повернуто вкладнику. Позивачем правильно обрано спосіб судового захисту та пред'явлено позов до належного відповідача. Водночас, як визнається сторонами, договір №135926 від 03.05.2012р. був єдиним дійсним депозитним договором, який насправді було укладено між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк». У подальшому, будь-яких інших договорів банківського вкладу між сторонами укладено не було.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» в частині стягнення суми вкладу за договором №135926 від 03.05.2012р. в сумі 10 574 доларів США підлягає задоволенню.
Що стосується суми процентів за вкладом, частиною першою статті 1061 ЦК України встановлено що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Позивачем заперечується отримання процентів за договором №135926 від 03.05.2012р., так само як не зібрано у справі доказів виплати зазначених процентів банком.
У пункті 1.2. договору №135926 від 03.05.2012р. встановлено процентну ставку за депозитом в розмірі 7,7 % річних. Позивачем розраховано 407 доларів 09 центів США процентів по депозиту, однак не враховано п.2.1. договору, згідно якого при розрахунку процентів банк не враховує день зарахування (внесення) депозиту на рахунок і день вилучення депозиту з рахунку.Відповідно до перевіреного судом розрахунку, сума процентів за вкладом становить 405 доларів 98 центів США.
Отже позов ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» в частині стягнення процентів за договором №135926 від 03.05.2012р. підлягає частковому задоволенню в сумі 405 доларів 98 центів США.
Щодо позовних вимог про стягнення на підставі ч.2 ст.625 ЦК України трьох процентів річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем правильно проводиться обрахунок таких з дати звернення із заявою до банку про повернення суми депозиту, оскільки відповідно пункту 2.8. укладеного між сторонами договору після закінчення строку депозит продовжує зберігатися на рахунку без нарахування процентів до моменту вилучення вкладником депозиту.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача на підставі ч.2 ст.625 ЦК України підлягають стягненню, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, три проценти річних за період з 30.04.2016р. до 26.11.2018р. в сумі 817 доларів 24 центів США, що розраховані за формулою: сума вкладу х кількість днів прострочення виконання х 3 (розмір процентів, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році).
Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів в день на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №759/13827/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72489898), зі змінами, внесеними ухвалою Верховного Суду від 31.07.2018р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75690500) викладено висновок щодо застосування ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якого вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, та наведено відповідну формулу розрахунку вартості послуги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі №761/16124/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/103133074) викладено висновок щодо застосування ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якого базою нарахування пені згідно з частиною п'ятою статті 10 Закону про захист прав споживачів слід вважати проценти на суму вкладу або дохід в іншій формі (статті 1058, 1061 ЦК України), що підлягає сплаті банком вкладникові за використання вкладу. Сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п'ятої статті 10 Закону про захист прав споживачів.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача на підставі ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» підлягають стягненню, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, три проценти в день за період з 26.11.2017р. до 26.11.2018р. в сумі 24 доларів 43 центів США, враховуючи вартість послуги згідно договору №135926 від 03.05.2012р. за один день, що становить 0,0210959% (7,7% : 365). Тоді пеня в розмірі 3% вартості послуги за 365 днів (за період з 26.11.2017р. до 26.11.2018р.), розрахована за формулою 0,0210959% х 3% х 10 574,00 доларів США х 365 днів, буде становити 24 доларів 43 центів США.
Задовольняючи частково позовні вимоги, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 816,25 грн. (1762,00грн. х 5 = 8810,00грн. (максимальна ставка судового збору за позовами фізичних осіб майнового характеру у 2018 році) х 11 821 доларів США 65 центів (задоволені позовні вимоги) /127 593 доларів 76 центів США (заявлені позовні вимоги).
Крім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 5000грн. витрат на надання правничої допомоги.
Керуючись ст.12, 81, 89, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, -
Позовна заяву ОСОБА_1 до АТ «ОЩАДБАНК», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.
Стягнути з АТ «ОЩАДБАНК» ( ЄДРПОУ - 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 , завдану вчиненням кримінального правопорушення, матеріальну шкоду у розмірі 11 821 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять один) доларів США 65 центів, яка складається з: 10 574 (десять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) доларів США, процентів за користування вкладом у розмірі 405 (чотириста п'ять) доларів США 98 центів, 3% річних за несвоєчасне повернення вкладу за договором банківського вкладу за договором у розмірі 817 (вісімсот сімнадцять) доларів США 24 центів, та пені у розмірі 24 (двадцять чотири) доларів США 43 центів.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ОЩАДБАНК» - відмовити.
Стягнути з АТ «ОЩАДБАНК» ( ЄДРПОУ - 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 витрати на надання правничої допомоги у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути АТ «ОЩАДБАНК» ( ЄДРПОУ - 00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г) на користь держави судовий збір у сумі 816,25 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 16.09.2025 року.
Суддя Іван ІЛЬТЬО