17 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 715/1761/25
провадження 822/773/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.
суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 липня 2025 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Позов мотивовано тим, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наразі проживають з нею та перебувають на її утриманні.
Зазначає, що не проживає з відповідачем та їх спільні діти знаходяться на її утриманні, матеріальної допомоги на дітей відповідач не надає. Він є здоровим та працездатним, на його утриманні непрацездатних членів сім'ї немає.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 гривень на кожну дитину щомісячно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 3000 гривень щомісячно на кожну дитину, починаючи з 10 червня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу аліментів за один місяць.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням майнового стану відповідача, обов'язку обох батьків утримувати дітей, доцільно визначити розмір аліментів на утримання дітей в розмірі по 3000 гривень щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно та неправильно встановлено всі обставини справи, що мають значення, не надано оцінки доказам, порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позов є безпідставним, оскільки шлюб з позивачкою є фіктивним, а відповідач не є батьком дітей. Також вказує що суд першої інстанції не врахував майнового стану відповідача.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_2 є батьком неповнолітних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України).
Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України).
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України.
Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», який набув чинності 08 липня 2017 року, внесено зміни до Сімейного кодексу України.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до вказаної норми аліменти на утримання дитини можуть бути стягнуті на користь того з батьків, з ким вона проживає та на чиєму утриманні вона перебуває.
Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Таким чином, положеннями СК України спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу відповідача чи у твердій грошовій сумі) поставлений в залежність від вимоги того, хто має на них право та одночасно встановлено, що розмір аліментів, призначений за будь-яким із зазначених способів стягнення аліментів, не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом статей 43 та 49 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
Пред'явлення позивачкою позову про стягнення аліментів свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов'язку утримувати дітей, що власне відповідачем не спростовано та підтверджується поданням апеляційної скарги.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виник спір з приводу утримання неповнолітніх дітей та дійшов правильного висновку про те, що позивачка потребує допомоги на утримання дітей, а відповідач, як батько зобов'язаний надавати таку допомогу.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В свою чергу, в силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд виходить із безумовного права дітей на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Аналізуючи зазначені норми закону, апеляційний суд виходить з того, що батьки дітей повинні забезпечити для них утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я.
Цей мінімум стягується з батьків навіть при наявності доходу лише в межах державних соціальних гарантій, призначених батькам (пенсій, допомог тощо) і не є достатнім для задоволення потреб дитини, тому при наявності більших доходів у батьків, відповідно і аліменти повинні визначатися у більшому розмірі від мінімальної межі.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітніх дітей, суд враховує стан здоров'я позивачки та відповідача - платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов'язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції правильно встановив та врахував обставини визначені в статті 182 СК України, прожитковий мінімум на дітей, рівність обов'язків батьків щодо утримання дитини, а також ту обставину, що діти проживають разом із позивачкою, що тягне за собою більше витрат, а тому дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей у розмірі по 3000 на кожну дитину забезпечуватиме необхідний та достатній рівень гармонійного розвитку дітей і такий розмір аліментів буде відповідати принципу співрозмірності, розумності та буде забезпечувати захист інтересів та потреб дітей та відповідатиме наявності спроможності у батька таку допомогу надавати.
Доводи апеляційної скарги про те, що шлюб є фіктивним є безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 37 СК України шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу.
Також слід зазначити, що вказаний шлюб не визнаний недійсним за рішенням суду. Будь яких доказів того, що шлюб визнаний недійсним немає.
Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що батьком дітей не є відповідач є неспроможними, оскільки відповідач, згідно свідоцтв про народження дітей є їх батьком. Доказів того, що він виключений із запису про народження дітей, як батько не надано.
Отже, на даний час відповідач є батьком дітей і відповідно до Сімейного Кодексу України зобов'язаний їх утримувати.
Також посилання відповідача на те, що він подав позов про оспорювання батьківства, а тому вказане є доказом про те, що він не є біологічним батьком є безпідставним, оскільки справа не розглянута по суті позовних вимог, а тому вказане не може бути доказом у даній справі.
Будь-яких доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 04 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: Н.К. Височанської
Н.Ю. Половінкіна