15 вересня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції надані матеріали справи у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 22023260000000230 від 27.12.2023 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_9 , - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2025 року, -
Цією ухвалою клопотання слідчого 1 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Чернівецькій області старшого лейтенанту юстиції ОСОБА_10 , погоджене прокурором Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_11 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 - задоволено.
Застосовано до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, м. Димитров, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Чернівецькій слідчий ізолятор» на строк до 25 жовтня 2025 року, включно без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник підозрюваного ОСОБА_9 , - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, зі змісту якої вбачається, що він просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, погоджене прокурором, та застосувати до його підзахисного запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі, або в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити заставу, у розмірі, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 182 КПК України.
ЄУНСС: 727/10933/25 Слідчий суддя: ОСОБА_12
Номер провадження: 11-сс/822/254/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що районний суд допустив неповноту судового розгляду, висновки суду, викладені у судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, судове рішення є незаконним, необґрунтованим, прийняте із недотриманням норм кримінального та кримінального процесуального законодавства України.
Вважає, що докази, які досліджувалися слідчим суддею у своїй сукупності не підтверджують наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, що унеможливлює застосування до останнього запобіжного заходу та свідчить про порушення вимог п. 1 ч. 3 ст. 132 та ч. 2 ст. 177 КПК України при постановленні вищевказаної ухвали.
Стверджує, що виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що наведений у клопотанні, не підтверджується долученими до нього доказами.
Зазначає, що районний суд не перевіривши клопотання слідчого в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належним чином не мотивувавши своє рішення, зазначив в ухвалі про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, експертів.
Стверджує, що всупереч тій обставині, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом у клопотанні та оскаржуваній ухвалі не наводяться будь-які мотиви неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_9 , про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника підозрюваного ОСОБА_9 , - адвоката ОСОБА_8 , який в режимі відеоконференції підтримав подану ним апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, посилаючись на обставини в ній зазначені, прокурора ОСОБА_7 , який просив ухвалу районного суду, як законну залишити без змін, а апеляційну скаргу, як необґрунтовану без задоволення, дослідивши матеріали провадження, вивчивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , включаючи наявні матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по вказаних матеріалах, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органи досудового слідства підозрюють ОСОБА_9 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, в умовах воєнного стану, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, а в матеріалах справи є достатньо доказів для його обґрунтованої підозри у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
При цьому, з оскаржуваної ухвали судовою колегією апеляційного суду було встановлено, що слідчий суддя дослідив клопотання слідчого, погоджене прокурором, і матеріали, які його обґрунтовують, врахував рівень обґрунтованості підозри, доведеність існування ризиків, обставини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим та прийшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, у повній мірі зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно обґрунтованості підозри ОСОБА_9 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, під час подальшого досудового розслідування.
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "IlgarMammadov v. Azerbaijanп. 88", "Erdagoz v. Turkeyп. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_9 , у скоєнні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування таких доказів достатньо для встановлення зв'язку підозрюваного з інкримінованим йому злочином.
За наведених обставин, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри - є декларативними та безпідставними.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_9 , можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Із врахуванням вищенаведеного, та вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя виніс законне та обґрунтоване рішення, обравши ОСОБА_9 , саме такий запобіжний захід, у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
А тому, на думку колегії суддів, необґрунтованими є посилання апелянта на те, що ухвала слідчого судді є незаконною.
Що стосується ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених в клопотанні слідчого, то колегія суддів вважає, що їх наявність доведена матеріалами кримінального провадження.
Також колегією суддів береться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, вік підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, стан його здоров'я, відсутність будь яких фізичних чи психічних вад.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на тяжкість кримінально караного діяння у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_9 , а також обґрунтованість доказів того, що саме ця особа могла вчинити вищевказане кримінальне правопорушення, покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту їх не спростовують та жодним доказом в судовому засіданні апеляційної інстанції не підтверджуються.
Із урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що слідчим суддею було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що підозрюваний ОСОБА_9 , перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та суду (враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та санкцію інкримінованої статті, відсутність альтернативної міри покарання за учинення даного злочину, відсутність стійких соціально-стримуючих факторів); знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (оскільки всі докази, в тому числі речові, ще не встановлені (не відшукані) і відповідно не дослідженні); незаконно впливати на свідків, спеціалістів у даному кримінальному провадженні (оскільки відомостями та іншими обставинами, що підлягають доказуванню, володіють саме свідки, а тому з метою зміни показів на користь підозрюваного він може впливати на них); вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється (оскільки підозрюваний систематично надавав представникам іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України).
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Наведені вище докази, на думку колегії суддів, свідчать про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України та зазначених у клопотанні слідчого.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підозрюваному ОСОБА_9 обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також районний суд, керуючись абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави.
Твердження апелянта про те, що ризик переховування його підзахисного від органу досудового розслідування та суду не може ґрунтуватись виключно на підставі його підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину та суворості можливого покарання в разі доведення його винуватості в суді, є надуманим, оскільки визнаючи доведеним вказаний ризик, суд першої інстанції врахував не тільки зазначене апелянтом, але й особу підозрюваного, його моральні якості, матеріальне становище, соціальні зв'язки.
З урахуванням викладеного, виходячи з положень статтей 177-178 КПК України, статтей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість постановленого слідчим суддею судового рішення, тому доводи апеляційної скарги є безпідставними і її необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, без змін.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 176, 177, 178, 183, 193, 194, 376, 404, 405, 407, 422, 423 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_9 , - адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 29 серпня 2025 року, якою клопотання слідчого, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задоволено та застосовано до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» терміном до 25 жовтня 2025 року, включно, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ ________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3