Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/492/25 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 286-1 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
17.09.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
потерпілої - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_9 ,
обвинуваченого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12023121080000354 від 16.07.2023 року стосовно ОСОБА_10 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2024 року, яким:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_10 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України ОСОБА_10 зобов'язано: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Також вказаним вироком вирішена доля речових доказів, відповідно до вимог ст.100 КПК України,
Згідно вироку суду ОСОБА_12 скоїв порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження, за наступних обставин.
Так, 15.07.2023 року близько 13 год. 20 хв. ОСОБА_10 , в порушення вимог п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України); (п. 2.9. Водію забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (згідно виписки з акту № 2516 від 28.07.2023 - 0,31 г/дм3) та 2.1 (а) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, який був позбавлений водійським посвідченням на підставі рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15.03.2021 строком на 3 роки, здійснював 15.07.2023, експлуатацію і керування автомобілем VOLVO V 50 з реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_12 , який знаходився в технічно справному стані по автодорозі М-13 сполученням Кропивницьке-Платонове в напрямку Платонове.
ОСОБА_10 , рухаючись по вищевказаній автодорозі неподалік с.Захарівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку в порушення вимог п.п. 1.2, 10.1, 12.6 (ґ) та 12.9 б) (п. 1.2 ПДР України в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів, п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, 12.6 Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю підпункт (ґ), 12.9 б) Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідн о до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил), не переконався у відсутності транспортних засобів на смузі зустрічного руху, яким може бути створена перешкода чи небезпека, без нагальної на те потреби, не пов'язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху, в безпосередній близькості із зустрічним транспортним засобом, виїхав на смугу зустрічного руху при вільній своїй правій смузі руху.
ОСОБА_10 , рухаючись по вищевказаній ділянці дороги на вказаному автомобілі, маючи намір на виконання маневру обгону вантажного автомобіля MERSEDES-BENZ 814 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_13 , який рухався по зустрічній смузі та здійснював поворот ліворуч в напрямку с. Захарівка Новоукраїнського району Кіровоградської області, не переконався у відсутності транспортного засобу на смузі зустрічного руху, в порушення вимог п.п. 10.1 ПДР України (п. 10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; 12.9 (б) Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил), змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу та виїхав на смугу зустрічного руху.
У цей час у зустрічному ОСОБА_12 напрямку, зі сторони Платонове в напрямку м. Кропивницький Кіровоградської області, у межах своєї смуги, рухався автомобіль CHEVROLET LACETTI (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_14 , якому була створена аварійна ситуація і, як наслідок, відбулось зіткнення транспортних засобів.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир переднього пасажирського сидіння автомобіля «CHEVROLET LACETTI (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого внутрішньосуглобового перелому голівки 3 плесневої кістки правої стопи та основи проксимальної фаланги 3 пальця правої стопи, закритого вивиху 4 пальця правої стопи на рівні плесне-фалангового суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи, відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_15 , не оспорюючи фактичні обставини цієї справи, кваліфікацію дій та правильність висновків суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції, у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також істотним порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства при вирішенні питання щодо речових доказів. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч.1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, а речовий доказ автомобіль «VOLVO V 50» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути не ОСОБА_16 , як зазначено у вироку, а власнику цього автомобіля ОСОБА_12 .
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при звільненні обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, в порушення вимог ст. 65 КК України, а також положень ч.4 ст. 74 та ч. 1 ст. 75 КК України не врахував, що по даній категорії справ, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, звільнення від відбування покарання з випробуванням не допускається.
Тобто, суд на думку прокурора при призначенні ОСОБА_10 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон (ст. 75 КК України), який в даному випадку не підлягає застосуванню, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 409 та п. 2 ч.1 ст. 413 КПК України є підставою та наслідком скасування оскаржуваного вироку в частині призначеного ОСОБА_10 покарання та вирішення питання про речові докази.
Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_9 та потерпілу ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів зваживши доводи апеляційної скарги приходить до таких висновків.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на сукупності зібраних та досліджених доказах, достовірність і достатність яких не була поставлена під сумнів учасниками судового розгляду, у зв'язку з чим, згідно ст. 349 КПК України, вони за згодою сторін судом першої інстанції не досліджувались.
Зважаючи на те, що фактичні обставини кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286-1 КК України ніким з учасників процесу, зокрема, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому колегія суддів судове рішення в цій частині не переглядає.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_12 та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час судового розгляду не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку (ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_12 , як і на правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 286-1 КК України.
За змістом положень ст.ст. 409, 413 та ст. 414 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню. Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею ( частиною статті ) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при звільненні обвинуваченого ОСОБА_12 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон України про кримінальну відповідальність ( ст. 75 КК), який не підлягає застосуванню ( п.2 ч.1 ст. 413 КПК ) що з урахуванням апеляційних вимог прокурора є наслідком безумовного скасування вироку та відповідно до ст. 420 КПК України, ухвалення нового вироку в частині призначеного ОСОБА_12 покарання.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з постановою Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Так, при призначенні ОСОБА_12 , покарання суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України, є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, не працює.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
На підставі вищенаведеного, та з урахуванням досудової доповіді, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням обставин кримінального провадження, наявності пом'якшуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому визнав за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
Разом з тим, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора щодо безпідставного звільнення останнього від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, ст. 75 КК України застосовується до особи лише у тому випадку, коли для цього є умови і підстави.
Згідно абзацу 2 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року, рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Проте, на думку колегії суддів, мотиви прийнятого судом рішення про застосування до обвинуваченого ОСОБА_17 положень ст. 75 КК України, не можна визнати обґрунтованими і правильними, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон (ст. 75 КК України), який в даному випадку не підлягає застосуванню, про що вірно зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі.
У відповідності до ч.2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути серед іншого невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до ч.2 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Згідно ч.1 ст.421 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Ухвалюючи новий вирок, колегія суддів враховує характер і ступінь тяжкості вчиненного ОСОБА_12 кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким, наслідки вчинення ним кримінального правопорушення у вигляді середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який хоча і позитивно характеризується за місцем проживання та не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, проте, неодноразово був позбавлений права керування транспортними засобами, та втретє керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вчинив вже кримінальне правопорушення.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.
З урахуванням наведеного, та висновків викладених постановою колегії суддів Верховного Суду від 03.06.2025 у цій справі, апеляційний суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_12 покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів, а також домірне скоєному.
Підстав для застосування щодо ОСОБА_12 положень ст. 69 КК України, як про те зазначає сторона захисту колегією суддів не встановлено, оскільки встановлені під час апеляційного розгляду обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_10 кримінального правопорушення та не вказують на достатність та співмірність призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України.
Крім того, слушними є доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд неправильно вирішив і питання про повернення речового доказу - автомобіля «VOLVO V 50» реєстраційний номер НОМЕР_1 , замість того щоб повернути вказаний автомобіль власнику ОСОБА_12 , суд вирішив повернути його ОСОБА_16 , тим самим порушив вимоги ч.1 ст. 100 КПК України, а тому в цій частині апеляційна скарга також підлягає до задоволення.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_12 підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нового вироку.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 413, 418, 419, 420, 424, 615 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 - задовольнити.
Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 12023121080000354 від 16.07.2023 року стосовно ОСОБА_10 за ч.1 ст.286-1 КК України - скасувати в частині призначеного ОСОБА_10 покарання та вирішення питання про речовий доказ.
ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 рахувати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання цього вироку.
Речовий доказ автомобіль «VOLVO V 50» реєстраційний номер НОМЕР_1 повернути власнику цього автомобіля ОСОБА_12 .
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскарженим до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: Підписи:
Згідно з оригіналом.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду ОСОБА_2