"17" вересня 2025 р. Справа153/1504/25
Провадження1-кс/153/299/25-к
Ямпільський районний суд Вінницької області
у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Ямпіль Вінницької області, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, підозрюваного у вчиненні злочинів передбачених п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,
за участю прокурора Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області - ОСОБА_5
слідчого ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП
у Вінницькій області - ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_6
Слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні злочинів передбачених п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187 КК України. Клопотання мотивовано наступним: ОСОБА_4 , перебуваючи приблизно о 16:00 години 14 вересня 2025 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , належному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являлася особою похилого віку та одиноко проживала за тією ж адресою, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, вирішив заволодіти грошовими коштами останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном - грошовими коштами, ОСОБА_4 , зайшовши до будинку за згаданою адресою, розпочав із ОСОБА_7 розмову з приводу надання йому грошових коштів, і коли остання відмовила, вирішив заволодіти її грошовими коштами у протиправний спосіб, шляхом здійснення на неї нападу із спричиненням тілесних ушкоджень. З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, взяв до рук дерев'яний табурет, що знаходився у кімнаті будинку та неодноразово наніс ОСОБА_7 удари по голові від яких остання впала на підлогу будинку. Знерухомивши у такий спосіб ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_4 відшукав та заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 12000 грн. Після цього, ОСОБА_4 покинув місце події та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд. Під час огляду на тілі ОСОБА_7 виявлені множинні тілесні ушкодження тканин голови, перелом нігтьової фаланги першого пальця та перелом п'ятого пальця правої кисті, садна та синці. Таким чином, заволодіваючи грошовими коштами ОСОБА_7 шляхом нападу на неї із заподіянням тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 розумів, що у такий спосіб вчиняє розбій. ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, тобто розбій поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений в умовах воєнного стану.
Крім того, що ОСОБА_4 , перебуваючи приблизно о 16:00 години 14.09.2025 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , належному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являлася особою похилого віку та одиноко проживала за тією ж адресою, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, вирішив заволодіти грошовими коштами останньої. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння майном - грошовими коштами, ОСОБА_4 , зайшовши до будинку за згаданою адресою, розпочав із ОСОБА_7 розмову з приводу надання йому грошових коштів, і коли остання відмовила, вирішив заволодіти її грошовими коштами у протиправний спосіб, шляхом здійснення на неї нападу із спричиненням тілесних ушкоджень, з подальшим заподіянням смерті. З цією метою, ОСОБА_4 , діючи умисно, взяв до рук дерев'яний табурет, що знаходився у кімнаті будинку та неодноразово наніс ОСОБА_7 удари по голові від яких остання впала на підлогу будинку. Знерухомивши у такий спосіб ОСОБА_7 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на незаконне заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_4 відшукав та заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 в сумі 12000 грн. Після цього, ОСОБА_4 покинув місце події та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд. Під час огляду на тілі ОСОБА_7 виявлені множинні тілесні ушкодження тканин голови, перелом нігтьової фаланги першого пальця та перелом п'ятого пальця правої кисті, садна та синці. Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №18 від 16.09.2025, причиною смерті ОСОБА_7 є відкрита черепно-мозкова травма. Неодноразово завдаючи ОСОБА_7 удари по голові табуретом, ОСОБА_4 усвідомлював та розумів, що у такий спосіб завдання тілесних ушкоджень здійснює посягає на життя іншої особи, яка також є особою похилого віку, а завдані тілесні ушкодження призведуть до смерті, а відтак передбачав і свідомо бажав настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті іншої людини. Унаслідок вчинення протиправних дій за вищевикладених обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, кваліфікуючою ознакою якого є умисне вбивство з корисливих мотивів.
16 вересня 2025 року о 02 год. 30 хв. ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
16 вересня 2025 року о 16 год. 15 хв. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину доводиться наступними матеріалами кримінального провадження : протоколом огляду місця події по АДРЕСА_2 від 15-16.09.2025; протоколом огляду трупа від 16.09.2025; протоколом обшуку затриманої особи ОСОБА_4 від 16.09.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 16.09.2025; протоколом слідчого експерименту із підозрюваним ОСОБА_4 від 16.09.2025; протоколами допиту свідків від 16.09.2025; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_3 від 16.09.2025; лікарським свідоцтвом про смерть №18 від 16.09.2025, згідно якого причиною смерті ОСОБА_7 є відкрита черепно-мозкова травма.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні двох умисних особливо тяжких злочинів : проти власності, а саме передбаченого ч.4 ст.187 КК України, який карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; та проти життя та здоров'я особи, а саме передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, який карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційних доходів не має, що може спонукати до вчинення нових корисливих злочинів з метою отримання засобів для існування. ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків. ОСОБА_4 з 11.06.2009 по 11.06.2009 відбував покарання у виді позбавлення волі у Літинській виправній колонії (№123) за вчинення злочинів, передбачених ч.2., ч.3 ст.185, ст. 304 КК України. Свідками у кримінальному провадженні є особи, які знайомі з ОСОБА_4 та йому відомі їх місця проживання. Враховуючи насильницький характер інкримінованого ОСОБА_4 діяння є підстави вважати, що ОСОБА_8 може впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності. ОСОБА_4 з місця злочину зник, постійного місця проживання не має, що свідчить про можливість ОСОБА_4 переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
В зв'язку з викладеним, інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому у слідства є достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж взяття під варту, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме п.1 (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), п.3 (незаконно впливати на свідків) та п.5 (вчинити інше кримінальне правопорушення).
З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий просить суд обрати ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Прокурор Ямпільського відділу Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_5 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до підозрюваного міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів .
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просив застосувати цілодобовий домашній арешт.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані учасниками судового розгляду матеріали, дійшов наступного висновку:
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У зв'язку з цим частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових: чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий; чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Законним є арешт за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Отже на початковій стадії розслідування, що має місце у даному випадку, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами певною мірою для даної стадії розслідування підтверджується наявність в діях ОСОБА_4 ознак злочинів передбачених п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187 КК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Стороною обвинувачення доведено наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор, а саме ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів: проти власності, а саме передбаченого ч.4 ст.187 КК України, який карається позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна; та проти життя та здоров'я особи, а саме передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, який карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна. ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційних доходів не має, що може спонукати до вчинення нових корисливих злочинів з метою отримання засобів для існування. ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, що дає підстави суду прийти до висновку про існування ризику передбаченого п.1, ч.1, ст.177 КПК України, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Окрім цього, ОСОБА_4 з місця злочину зник, постійного місця проживання не має, що свідчить про можливість ОСОБА_4 переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 з 11.06.2009 по 11.06.2009 відбував покарання у виді позбавлення волі у Літинській виправній колонії (№123) за вчинення злочинів, передбачених ч.2., ч.3 ст.185, ст.304 КК України. Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Свідками у кримінальному провадженні є особи, які знайомі з ОСОБА_4 та йому відомі їх місця проживання. Враховуючи насильницький характер інкримінованого ОСОБА_4 діяння є підстави вважати, що ОСОБА_4 може впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, є підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Тому, суд вважає, що обрання відносно ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року, визнано конституційною норму про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.
Враховуючи, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34 передбачає, Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою попередження можливості ОСОБА_4 вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, забезпечення виконання процесуальних обов'язків, суд вважає необхідним клопотання задовольнити та обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчинення злочину, який спричинив загибель людини, слідчий суддя не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 193-196, 309, 310, 395 КПК України, суд
Клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні злочинів передбачених п.6 ч.1 ст.115, ч.4 ст.187 КК України,- задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Ямпіль Вінницької області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання ОСОБА_4 , , тобто з 16 вересня 2025 року.
Визначити 15 листопада 2025 року датою закінчення строку дії даної ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1