Справа № 22ц-74/2007 р. Головуючий у 1 інст.- Костенко О.Ф.
Доповідач - Литвиненко LB.
12 січня 2007 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: КОРЕНЬКОВОЇ З.Д.
суддів: ЛИТВИНЕНКО І.В., ЗАБОЛОТНОГО В.М
при секретарі: Рачової I.I.
з участю: відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду від 7 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної злочинним ушкодженням здоров'я, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду як незаконне, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та направити справу на новий розгляд.
Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача одноразово на погашення заборгованості за період з 01.01.2004 року по 01.07.2006 року 3181 грн. 32 коп. і щомісячно по 131 грн. 25 коп. на відшкодування втрати працездатності, заподіяної злочином у 1991 році, та на користь держави судовий збір 51 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення ЗО грн. Своє рішення суд мотивував тим, що обов'язок ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які разом вчинили злочин, відшкодовувати потерпілому шкоду, завдану каліцтвом, та розмір відшкодування встановлено рішенням Бахмацького районного суду від 30.05.1996 року. Однак у зв'язку зі смертю ОСОБА_3, зміною законодавства з 01.01.2004 року, стягнення необхідно проводити лише з ОСОБА_1 , як з винної особи, що повинна відповідати у солідарному порядку, беручи до розрахунку мінімальну заробітну плату, без заліку отримуваної потерпілим пенсії.
Апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що суд не піддав перевірці встановлений ще у 1996 році ступінь втрати працездатності потерпілим, який міг на цей час зменшитись, проігнорував рішення суду від 30.05.1996 року , яким встановлений розмір відповідальності його та ОСОБА_2 в рівних частинах, не залучив до участі у справі спадкоємців ОСОБА_3, не врахував його малозабезпеченість та сімейний стан, стягнення провів не з моменту звернення до суду, а з дня набуття чинності нового ЦК України.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до позовної заяви, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_1, виходячи з принципу солідарної відповідальності, відшкодування шкоди, заподіяної злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 1991 році. Суд першої інстанції погодився з позовними вимогами і у відповідності до ст. 1190 ЦК України провів стягнення всього розміру відшкодування з відповідача, залишивши поза увагою рішення Бахмацького районного суду від 30.05.1996 року , яким визначена відповідальність не солідарна, а в рівних частинах, і яке згідно до ч.3 ст.61 ЦПК України не підлягає ні зміні, ні доказуванню.
За таких обставин, ОСОБА_1 може відповідати за заподіяння шкоди тільки у половинному розмірі, а у позивача залишається право на звернення до спадкоємців ОСОБА_3 з позовом про відшкодування другої половини заподіяної шкоди.
Таким чином, при визначенні розміру, періоду відшкодування, можуть зачіпатися інтереси спадкоємців ОСОБА_3 або держави в разі відсутності спадкоємців, які не були залучені до участі у справі, чим були позбавлені права на захист, що є безумовною підставою для скасування рішення суду , з направленням справи на новий розгляд.
Доводи апелянта про те, що суд не дослідив можливе зменшення ступеня втрати працездатності позивачем та можливість відшкодування шкоди за рахунок держави через неплатоспроможність боржника, не можуть братись апеляційним судом до уваги, оскільки ніяких клопотань з цього приводу відповідач не заявляв і доказів не надавав.
Керуючись ст.ст. 303, 307,309, ч.4 ст. 311, 315,319,325 ЦПК України, апеляційний суд
. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бахмацького районного суду від 07 листопада 2006 року скасувати, а справу направити до того ж суду для нового розгляду в іншому складі суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання нею законної сили.