16 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 678/1251/24
провадження № 51 - 3540 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року,
встановив:
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким повинна відповідати касаційна скарга. Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 2 цієї статті у касаційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, тобто не тільки висунути на підтвердження допущених судом порушень переконливі факти, але й аргументувати як саме ці порушення істотно позначилися на законності та обґрунтованості судового рішення. Крім цього, вимагаючи скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду в суді відповідної інстанції, особа у касаційній скарзі має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на які вона посилається.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 зазначає про незаконність вироку місцевого суду щодо ОСОБА_5 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому не вказує таких порушень КПК, які з огляду на положення 370, 404, 412, 413 КПК слугували б підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Окрім цього, захисник не вказує й конкретних порушень вимог норм матеріального та процесуального права, які, на його думку, були допущені апеляційним судом при перевірці вироку, зважаючи на приписи ст. 419 КПК, та не конкретизує, на які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту не було надано відповіді судом апеляційної інстанції.
Також у касаційній скарзі захисника не наведено обґрунтування вимоги про закриття кримінального провадження з огляду на положення статей 284, 440 КПК у їх взаємозв'язку із зазначенням передбачених для того підстав.
Водночас, посилаючись на несправедливість призначеного ОСОБА_5 покарання, захисник у прохальній частині касаційної скарги просить закрити кримінальне провадження стосовно нього у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості підзахисного та вичерпанням можливостей для їх отримання. Така позиція є суперечливою, оскільки поєднує заперечення щодо справедливості покарання (що передбачає визнання факту винуватості) із проханням про закриття провадження за відсутністю доказів вини. Вказане ускладнює можливість Верховного Суду однозначно визначити правову позицію сторони захисту.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі, проте зі змісту касаційної скарги не вбачається, чи бажає захисник брати участь у касаційному розгляді.
Згідно положень ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження. Ця вимога не поширюється на засудженого, який тримається під вартою.
Всупереч указаних вимог касаційна скарга подана захисником в одному примірнику, однак, як видно з оскаржуваного вироку, у судовому провадженні брали участь прокурор, захисник ОСОБА_6 , засуджений ОСОБА_5 .
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без руху касаційну скаргу, надавши захиснику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 червня 2025 року стосовно ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків протягом десяти днів із дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_7 ОСОБА_2 ОСОБА_3