17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 641/1333/23
провадження № 61-3114св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року у складі судді Чайки І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 рокуу складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.
Короткий зміст позовних вимогпервісного позову
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.
2. На обґрунтування позову вказувала що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. З 29 вересня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
4. Шлюб між сторонами розірвано заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2016 року.
5. Після розірвання шлюбу донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач, своєю чергою, участі у фінансових витратах на дитину не приймає.
6. З урахуванням вищевказаного ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/12 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи із 01 березня 2013 року.
Короткий зміст позовних вимог зустрічного позову
7. У травні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виключення запису про батьківство.
8. На обґрунтування вимог зустрічного позову зазначав, що на час народження ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) він та позивачка за первісним позовом не були знайомі, оскільки познайомилися у квітні 2012 року, та
в подальшому зареєстрували шлюб 29 вересня 2012 року.
9. До ОСОБА_3 він відносився як до рідної та вирішив її усиновити.
10. З незрозумілих для нього обставин при оформленні заяви постало питання про визнання батьківства, а в актовий запис про народження
ОСОБА_3 , складений 19 березня 2010 року, був внесений запис про визнання ним батьківства.
11. Зауважував, що ОСОБА_1 запевнила його, що ні за яких обставин
не буде пред'являти претензії матеріального характеру у зв'язку із записом його батьком в актовому записі про народження дитини.
12. ІНФОРМАЦІЯ_3 у нього та ОСОБА_1 народилася спільна дитина - ОСОБА_4 , проте подружнє життя сторін не склалося,
а шлюб було розірвано за рішенням суду.
13. Зазначав, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 вже зверталася до Комінтернівського районного суду м. Харкова із позовом про стягнення з нього аліментів на утримання доньок.
14. У вищевказаній справі він звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання усиновлення недійсним, проте ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про залишення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 без розгляду, у зв'язку із чим він подав заяву про повернення зустрічного позову.
15. У зв'язку із зазначеним у змісті зустрічного позову ОСОБА_2 просив суд виключити запис про його батьківство щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 206 від 19 березня 2010 року, зробленого Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду
від 06 лютого 2025 року, позовні вимоги первісного позову ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 щомісячно аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 , починаючи з дня подачі позову до суду - 20 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
17. Задовольняючи позовні вимоги первісного позову частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що на час внесення змін до актового запису про народження дитини ОСОБА_2 був обізнаний про те, що він не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_3 , що виключає право на оспорення батьківства останнім.
18. Крім того, районний суд, з висновками якого погодився і апеляційний суд, зауважив, що відповідач не наполягав на проведені судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи щодо встановлення біологічного батьківства, а відтак відсутні підстави для виключення запису про батьківства.
19. Зважаючи, що ОСОБА_2 не приймає участі в утриманні дитини, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 аліментів у заявленому у змісті первісного позову розмірі.
20. Водночас суди зазначили, що ОСОБА_1 не надала доказів вжиття заходів задля стягнення аліментів з відповідача та неможливості їх отримання у зв'язку із ухиленням останнього від їх сплати. Крім того, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року позов ОСОБА_1 у частині стягнення аліментів на доньку ОСОБА_5 залишено без розгляду, а відтак підстав для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 із 01 березня 2013 року немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У березні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у вказаній справі.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
23. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог первісного позову та задовольнити вимоги зустрічного позову.
24. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року в справі № 332/1618/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. На переконання заявника касаційної скарги, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог зустрічного позову про скасування актового запису про батьківство, оскільки він вважав, що удочерив дитину, а відтак вважав, що визнання ним батьківства щодо ОСОБА_3 в порядку, передбаченому змістом статті 126 СК України, вчинено за відсутності його дійсного волевиявлення - усиновлення дитини.
Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували
у зареєстрованому шлюбі з 29 вересня 2012 року, який було розірвано заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2016 року (а.с.12, 97).
27. Відповідно до повного витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, 19 березня 2010 року Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції зареєстровано народження дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 206. Відомості про матір: ОСОБА_7 , відомості про батька: ОСОБА_8 .
28. Підставою для запису відомостей про батька вказана заява матері
№ 29/04-03-04 від 19 березня 2010 року.
29. 21 листопада 2012 року за заявою матері та батька дитини про визнання батьківства № 144-04-03-24 від 21 листопада 2012 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внесено зміни до актового запису про народження дитини № 206, прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 , по -батькові ОСОБА_11 змінено на ОСОБА_12 . Відомості про батька: прізвище ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 , ім'я ОСОБА_13 змінено на ОСОБА_14 , по батькові ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_16 . Відомості про матір ОСОБА_9 змінено на ОСОБА_10 . Реєстрація проводилася відповідно до статті 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до статті 126 СК України (а.с.19-23).
30. 21 листопада 2012 року Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції видане повторне свідоцтво про народження ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у змісті якого батьками вказані: мати - ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_2 (а.с.18).
31. ОСОБА_1 вже зверталася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.
32. Відповідно до змісту ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі №641/4225/16-ц позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у розмірі 1/5 частини від усіх видів доходів відповідача щомісячно залишено без розгляду (а.с.47).
33. Відповідно до змісту ухвали Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі №641/4225/16-ц зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування усиновлення повернуто заявнику (а.с.48).
34. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 травня 2016 року у справі №641/4225/16-ц позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 лютого
2016 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.49).
35. Відповідно до змісту виконавчого листа, виданого на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2018 року у справі
№ 487/684/18, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_17 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_18 ,
ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з
09 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.167-168).
Позиція Верховного Суду
36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
37. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
40. Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
43. Касаційна скарга містить доводи щодо незаконності судових рішень
в частині відмови у задоволенні вимог зустрічного позову про виключення запису про батьківство, при цьому, не містить обґрунтування щодо незаконності розміру стягнутих аліментів.
44. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
45. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
46. Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
47. Частиною першої статті 2 СК України встановлено, що СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
48. Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
49. Змістом частин першої, дев'ятої, десятої статті 7 СК України закріплено загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
50. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу
(стаття 121 СК України).
51. За змістом положень статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір'ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
52. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, врегульоване змістом статті 125 СК України.
53. Відповідно до частини другої вищезгаданої норми, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
54. Відповідно до частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають
у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
55. Згідно з частиною п'ятою статті 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.
56. Комплексний аналіз положень статті 136 СК України дає підстави для висновку, що в судовому порядку батьківство (материнство) може бути оспорено як у випадках, коли в акті про реєстрацію народження батьками дитини вказано осіб, які уклали між собою шлюб, так і тоді, коли батьками дитини при реєстрації встановлення батьківства на підставі спільної заяви батька й матері дитини записано осіб, які в шлюбі не перебувають. Однак у будь-якому разі не можуть бути задоволені вимоги про оспорювання свого батьківства, пред'явлені особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що фактично вона не є батьком цієї дитини.
57. Вищезгадана норма безпосередньо спрямована на захист законних інтересів дитини, оскільки, за загальним правилом, при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини
є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.
58. При вирішенні спорів щодо оспорення батьківства особою, записаною батьком за її заявою або за спільною заявою з матір'ю дитини, судам необхідно враховувати, що законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом державної реєстрації актів цивільного стану запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо), про що, в свою чергу, зауважено Верховним Судом у змісті постанови від 10 січня 2024 року
у справі № 332/1618/22 (провадження № 61-14812св23).
59. Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у змісті постанови від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження
№ 61-19502св19), при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі. За приписами частини п'ятої
статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини,
а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.
60. Аналогічні висновки щодо застосування норми права викладені також
у змісті постанов Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі
№ 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-13452св19), від 05 лютого
2021 року в справі № 615/483/20 (провадження № 61-17337св20), від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22).
61. Підсумовуючи вищевикладене, встановивши, що ОСОБА_2 знав
в момент реєстрації себе батьком дитини, що він не є біологічним батьком дитини, а також враховуючи, що останнім не було надано до суду доказів на підтвердження порушення вільного волевиявлення при здійсненні такої реєстрації, суд першої інстанції, із висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для виключення запису про батьківства ОСОБА_2 щодо дитини ОСОБА_3 .
62. Таким чином, враховуючи, що зміст касаційної скарги зводиться до наявності дефекту волевиявлення особи, записаної батьком дитини, в момент здійснення реєстрації походження дитини за спільною заявою жінки та чоловіка, поданою в порядку статті 126 СК України, враховуючи відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження порушення вільного волевиявлення такої особи, доводи касаційної скарги не свідчать про помилковість висновків судів попередніх інстанцій за результатами вирішення спору.
63. Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 332/1618/22 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки зазначені висновки за відсутності доказів дефекту волі особи, записаної батьком дитини за його заявою, не суперечать висновкам судів у справі, що переглядається.
64. Інших доводів касаційна скарга не містить.
65. Підсумовуючи, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло
б призвести до неправильного вирішення справи та у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
66. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
67. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
68. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
69. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
В. В. Шипович