17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 2018/2-2056/11
провадження № 61-11131ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,
У березні 2024 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д. В., АТ «Перший український міжнародний банк», звернулася до суду зі скаргою про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Скарга мотивована тим, що 20 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі дубліката виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданого 20 травня 2020 року Київським районним судом м. Харкова. Вказана постанова прийнята із порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на те, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, зазначений судом, становив до 10 вересня 2021 року, тоді як виконавчий документ був пред'явлений стягувачем до примусового виконання лише 08 грудня 2023 року, тобто з пропуском строку. Отже, виконавче провадження відкрито незаконно.
Просила поновити їй строк на подання скарги, оскільки вона спочатку зверталась до адміністративного суду і отримала судове рішення лише 22 березня 2024 року, та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д. В. від 20 грудня 2023 року за виконавчим провадженням № НОМЕР_1 про відкриття виконавчого провадження та повернути виконавчий лист стягувачу.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 27 серпня 2024 року поновив ОСОБА_1 строк на подання скарги про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4, прийнятої приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. 20 грудня 2023 року.
Київський районний суд м. Харкова ухвалою від 27 серпня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовив.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що виконавчий лист був пред'явлений стягувачем до примусового виконання у межах передбаченого законом строку, тому постанова про відкриття виконавчого провадження відповідає вимогам закону.
Харківський апеляційний суд постановою від 24 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання (до 15 грудня 2026 року) станом на час прийняття оскаржуваної постанови від 20 грудня 2023 року не сплив, отже висновок суду першої інстанції про те, що підстав для скасування постанови приватного виконавця Кудряшова Д. В. про відкриття виконавчого провадження не вбачається є правильним.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року в указаній справі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав.
Зі змісту касаційної скарги, доданих до скарги матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором № 5289298 в сумі 36 211,98 доларів США, за кредитним договором № 5360817 в сумі 21 892,09 доларів США, за кредитним договором № 6487724 в сумі 54 143,23 доларів США та судовий збір.
19 липня 2012 року Київським районним судом міста Харкова на виконання вищевказаного рішення суду було видано виконавчий лист, строк пред'явлення до виконання якого встановлений до 25 квітня 2013 року.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 12 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання вказаного виконавчого листа № 2018/2-2056/11/18.
Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 10 вересня 2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
У подальшому оригінал виконавчого листа було втрачено та банк звернувся до суду із заявою про видачу його дубліката.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 2018/2-2056/11 за позовом ПАТ «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Перший український міжнародний банк» про визнання правочинів недійсними.
Постановою Харківського апеляційного суду від 21 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року залишено без змін. Встановлено, що з дня повернення виконавчого листа - 10 вересня 2018 року відраховується строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, який дорівнює три роки.
20 травня 2020 року представником АТ «Перший український міжнародний банк» отримано дублікат виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданого Київським районним судом м. Харкова, із зазначенням строку пред'явлення до 10 вересня 2021 року.
У травні 2020 року АТ «Перший український міжнародний банк» направив приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Д. В. на примусове виконання дублікат виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданий Київським районним судом м. Харкова, із зазначенням строку пред'явлення до 10 вересня 2021 року.
01 червня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданого 20 травня 2020 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 5289298 в сумі 36 211 доларів США 98 центів, за кредитним договором № 5360817 в сумі 21 892 доларів США 09 центів, за кредитним договором № 6487724 в сумі 54 143 доларів США 23 центів, а також судовий збір в сумі 212 доларів США 60 центів та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, однак ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03 серпня 2020 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року, у задоволенні її заяви відмовлено.
15 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданого 20 травня 2020 року, в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
У відмітках на дублікаті виконавчого листа зазначено, що виконавче провадження завершено 15 грудня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення не проводились.
У подальшому АТ «Перший український міжнародний банк» втретє пред'явив виконавчий документ до виконання, направивши приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Кудряшову Д. В. заяву від 08 грудня 2023 року про початок примусового виконання рішення та дублікат виконавчого листа № 2018/2-2056/11, виданого Київським районним судом м. Харкова.
20 грудня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа (дублікат) № 2018/2-2056/11, виданого 20 травня 2020 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості за кредитним договором № 5289298 в сумі 36 211,98 доларів США, за кредитним договором № 5360817 в сумі 21 892,09 доларів США, за кредитним договором № 6487724 в сумі 54 143,23 доларів США, а також судовий збір в сумі 212,60 доларів США та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина другастатті 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Конституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).
На час видачі виконавчого листа у справі № 759/20970/13-ц діявЗакон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цимЗаконом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинностізаконом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц та від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - знаступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою закономзабороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - здня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. (частини п'ята, шостастатті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п'ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред'явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою закономзабороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - здня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п'ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
Наведені положення закону визначають момент, з якого встановлюється строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, у двох визначених закономвипадках.
Разом з тим зазначеною нормою не виключається та не обмежується переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у разі повернення його стягувачу з інших підстав.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, ухвалах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 913/518/13-г та від 02 грудня 2020 року у справі № 913/869/14, а також постановах Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 541/1213/14-ц та від 11 листопада 2021 року у справі № 2-5827/2010.
Зазначений підхід під час розгляду подібних справ свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах та безпідставність доводів касаційної скарги щодо необхідності обрахування строку пред'явлення виконавчого листа до виконання у зв'язку з поверненням його стягувачу на підставі його заяви саме з моменту видачі виконавчого листа.
Встановивши, що виконавчий лист № 2018/2-2056/11неодноразово пред'являвся до виконання, та в останнє був повернутий приватним виконавцем 15 грудня 2023 року, після чого повторно пред'являвся до виконання у межах трирічного строку, визначеного Законом для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження постановою від 20 грудня 2023 року та відсутності підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 24 липня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко