Ухвала
15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 367/7401/24
провадження № 61-11650ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Шейко Вольги Василівни як представника ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
У липні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь 626 497,55 грн, що складається із: основна заборгованість 518 640,00 грн, що еквівалентно 12 500,00 доларів США, 51 864,00 грн - 10 % штрафних санкцій та 55 993,55 грн - 3 % річних.
Ірпінський міський суд Київської області заочним рішенням від 25 листопада 2024 року позов задовольнив. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок основної заборгованості за попереднім договором в розмірі 518 640,00 грн, що еквівалентно 12 500,00 доларів США, штрафні санкції -51 864,00 грн та 3 % річних - 55 993,55 грн, а всього 626 497,55 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Київський апеляційний суд постановою від 09 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Шейко В. В. , задовольнив частково. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти авансового платежу в розмірі 518 640,00 грн та 3 % річних у розмірі 55 993,55 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
12 вересня 2025 року адвокат Шейко В. В. як представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у цій справі.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028,00 грн.
Ціна позову в цій справі становить 626 497,55 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000,00 грн).
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено в справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання представника заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Шейко Вольги Василівни як представника ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов