15 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 553/3501/23
провадження № 61-11064ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків
і споруд та прибудинкових територій, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про відмову від послуг,
Подільський районний суд у м. Полтави рішенням від 02 червня 2025 року позов
КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 8 466,50 грн на особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради про відмову від певних послуг відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху та надав строк для усунення недоліків скарги
(10 днів із дня отримання цієї ухвали), а саме надання доказів сплати судового збору та виконання вимог пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України.
Роз'яснив апелянту, що у разі невиконання вимог ухвали апеляційну скаргу буде визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.
28 липня 2025 року до Полтавського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення відповідача ОСОБА_3 , за змістом яких останній наполягав на тому, що відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»
він звільнений від сплати судового збору. Також зазначив, що ОСОБА_2 подавала клопотання про розгляд справи без її участі, є дружиною ОСОБА_1 та проживає з ним за однією адресою. Із підстав викладеного вважає вимогу про надання доказів надсилання документів ОСОБА_1 безпідставною.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року визнав неподаною та повернув особі, яка її подала.
26 серпня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 31 липня 2025 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду
за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод
чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору
у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способу і строку їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно
до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно з положеннями статей 185, 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення скарги без руху апеляційна скарга повертається особі, яка її подала.
Вирішуючи питання відкриття апеляційного провадження, суддя апеляційного суду врахував наступне.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено «Про судовий збір».
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір»
за подання до суду позовної заяви майнового характеру яка подана фізичною особою судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви не майнового характеру
- 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України
«Про судовий збір» судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя цього Закону).
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року без руху, суд апеляційної інстанції
в ухвалі від 17 липня 2025 року вказав на те, що підстав для застосування до спірних правовідносин в частині первісного позову положень частини третьої
статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суддя апеляційного суду
не вбачає, оскільки наведені норми поширюються виключно на його зустрічні позовні вимоги щодо захисту прав споживачів.
Таким чином, за апеляційне оскарження судового рішення апелянту слід сплатити судовий збір у розмірі 1 610,40 грн ((1 342,00 грн. х 150%) х 0,8).
Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції вказав на те, що в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 356 ЦПК України у апеляційній скарзі не зазначено відомості про особу відповідача ОСОБА_2 , відомості про її місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; а також докази надсилання копії апеляційної скарги та доданих матеріалів іншим учасникам справи ( ОСОБА_2 )
з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 17 липня 2025 року апелянт ОСОБА_3 надіслав додаткові пояснення, за змістом яких наполягає на тому, що відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору. Також зазначає, що ОСОБА_2 подавала клопотання про розгляд справи без її участі, є дружиною ОСОБА_1 та проживає з ним за однією адресою. Із підстав викладеного вважає вимогу
про надання доказів надсилання документів ОСОБА_1 безпідставною.
Суд апеляційної інстанції дослідив додаткові пояснення апелянта та дійшов висновку, що ОСОБА_1 у визначений в ухвалі від 17 липня 2025 року термін не виконав вимог статті 356 ЦПК України, що є підставою для повернення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо
не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Верховний Суд у справі № 2-64/11 від 09 серпня 2023 року сформував висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також не має обов'язку сплати судового збору в інших судових інстанціях.
Подільський районний суд у м. Полтави рішенням від 02 червня 2025 року позов
КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату послуг з утримання будинків і споруд
та прибудинкових територій за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2023 року у розмірі 8 466,50 грн на особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «ЖЕО № 2» Полтавської міської ради про відмову від певних послуг відмовив.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його у повному обсязі в апеляційному порядку.
Полтавський апеляційний суд в ухвалі від 17 липня 2025 року зазначив, що відсутніми є підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у частині первісного позову
КП «ЖЕО № 2», де процесуальний статус ОСОБА_1 - відповідач, а тому пільга щодо звільнення від сплати судового збору, передбачена наведеною нормою закону на нього не поширюється. Норми цього закону поширюються виключно на зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо захисту прав споживачів.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правомірно залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху і запропонував апелянту надати документ
про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Також апеляційний суд вказав, що вимоги статті 356 ЦПК України щодо форми
і змісту апеляційної скарги не містять винятків, а тому процесуальним обов'язком відповідача ОСОБА_1 було зазначення у апеляційній скарзі повного найменування усіх учасників справи, у тому числі, відповідача ОСОБА_2 , незалежно від клопотання про розгляд справи за її відсутності; а також докази надсилання копії апеляційної скарги з додатками іншим учасникам справи
з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
Зміст додаткових пояснень відповідача ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги не усуває та зводиться до заперечень висновків судді апеляційного суду, викладених в ухвалі від 17 липня 2025 року щодо невідповідності апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України.
Встановивши, що заявник не виконав вимоги ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції правомірно повернув апеляційну скаргу.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскарженої ухвали, були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції та зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права і незгоди
із судовим рішенням, додаткового правового аналізу не потребують, висновків судів не спростовують та на законність судових рішень не впливають.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність
усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції
про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того за загальним правилом повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до апеляційного суду.
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали
(крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення вбачається,
що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо
їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскарженого судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня
2025 року у справі за позовом Комунального підприємства
«Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та за зустрічним позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 2» Полтавської міської ради про відмову від послуг.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров