Справа № 234/437/16-к
Провадження № 1-кп/202/644/2025
02 вересня 2025 року м.Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника(ВКЗ) ОСОБА_5 ,
потерпілого(ВКЗ) ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Індустріального районного суду міста Дніпра, кримінальне провадження №12015050390002536, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 листопада 2015 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорська, Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_4 , 16 листопада 2015 року приблизно о 19 годині 00 хвилин перебуваючи за адресою: м. Краматорськ, вул. Пушкіна, 40 разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_6 де о 19:30 год. під час вживання спиртних напоїв між ними, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин сталася сварка побутового характеру. Через небажання продовжувати сварку у приміщенні будинку за вищевказаною адресою, для її продовження, усі зазначені особи вийшли на вулицю та направилися в бік дитячого садку № 51 «Голубочок», розташованого за адресою: м. Краматорськ, вул. Горького, 4. Зупинившись біля центрального входу до вищевказаного дитячого садка, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжили сварку, в ході якої почали наносити один одному удари кулаками рук. В цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень іншій людині, а саме ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, 16.11.2015 р. приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_4 дістав із кармана своєї куртки ніж, який носив із собою, взяв його у праву руку та почав прямувати у бік ОСОБА_8 . Побачивши ніж в руці ОСОБА_4 , ОСОБА_6 припинив бійку з ОСОБА_7 .
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 наніс один удар ножом, який тримав в правій руці, в область грудної клітини зліва ОСОБА_6 , в результаті умисних протиправних дій заподіявши останньому тілесні ушкодження, а саме проникаючу колото - різану рану лівої половини грудної клітини з частковим пошкодженням лівого купола діафрагми, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України не визнав вказав, що будучи в стані алкогольного сп'яніння, в листопаді 2015 року по вул. Пушкіна в м. Краматорську, вступив у конфлікт між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в ході якого він наніс потерпілому ОСОБА_6 необережно і ненавмисно наніс удар ножем в область серця спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, і зазначив, що у діях ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а є ознаки кримінального правопорушення, передбачене ст. 124 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони.
У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в листопаді 2015 року по вул. Пушкіна в м. Краматорську вступив у конфлікт з свідком ОСОБА_7 у який вмішався ОСОБА_4 та вихватив ніж, який він побачив і намагався сховатися за ОСОБА_7 в момент коли ОСОБА_4 розмахував перед ним ножем, втім ОСОБА_4 все ж таки навмисно наніс йому удар ножем в область серця, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2015 року по вул. Пушкіна в м. Краматорську після спільного вживання алкогольних напоїв з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 він вступив у конфлікт з ОСОБА_6 у який вмішався ОСОБА_4 після якого у ОСОБА_6 з'явилася кров у області серця, указав і на те, що механізм нанесення удару потерпілому він не бачив, оскільки підіймав одяг з землі.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що обвинувачений ОСОБА_4 навмисно змінює покази у судовому засіданні і що фактично він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
Окрім показів обвинуваченого, потерпілого та свідка, вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами в обсязі, визначеному з урахуванням думки учасників процесу, а саме:
-протоколом слідчого експерименту від 18.11.2015р., який було проведено зі свідком ОСОБА_7 , згідно якого свідок вказує на механізм початку бійки між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 зазначаючи, що бачив лише, як ці особи вдвох лежали на землі. Знизу лежав Середа, а зверху Лиман. Безпосередньо момент нанесення ножового удару не бачив;
-протоколом слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_10 від 18.11.2015 р. під час якого він показав механізм бійки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також механізм нанесення ним ножового удару ОСОБА_6 ;
-протоколом слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_6 від 10.12.2015 р., відповідно до якого ОСОБА_6 вказує на механізм нанесення йому ножового поранення обвинуваченим ОСОБА_10 ;
-висновком судово - медичної експертизи №286 від 30.11.2015 року за якої у ОСОБА_6 виявлені: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини з частковим пошкодженням лівого купола діафрагми, які утворилися від одного впливу колюче-ріжучого предмету, можливо, у вказаний строк за обставин викладених у фабулі постанови та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя. Зазначені тілесні ушкодження не могли утворитися внаслідок самовільного падіння з положення стоячи, а також в результаті нанесення ударів тупими предметами, які могли бути як руки, так і взуті ноги;
-Висновком додаткової судово-медичної експертизи N?301 від 10.12.2015р. за якої експерт не виключає можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при механізмі, зазначеному в ході проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_4 . В ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_6 вказане інше направлення руху колюче-ріжучого предмету, яке не співпадає з направленням раневого каналу проникаюче колюче-різаної рани у ОСОБА_6 , зазначеного у наданих медичних документах;
-протоколом огляду місця події від 17.11.2015 року з фототаблицею у відповідності до яких, в ході огляду чоловічої куртки, яка належить ОСОБА_11 , встановлено, що в районі ніхви с пошкодження шву довжиною приблизно 30 см, на лівій полі на висоті приблизно 33 см маеться лінійний розріз тканини довжиною 65 см, а поруч мається два горизонтальних розрізи тканини довжиною приблизно 2 та 4,5 см, поруч під кутом приблизно 45 градусів мається ще один розріз довжиною приблизно 25 см. На лівій полі на висоті приблизно 43 см мається один розріз довжиною 8 см, поруч пошкодження тканини довжиною 8,5 см. В ході огляду чоловічої сорочки ОСОБА_6 встановлено, що на ній маються численні плями бурого кольору, а також на лівій полі на висоті приблизно 30 см мається наскрізний розріз тканини;
-даними протоколу огляду місця події від 17.11.2015р. з фототаблицею, а саме домоволодіння N?40 по вулиці Пушкіна у м. Краматорську. Де під час огляду були виявлені: куртка з плямами бурого кольору; джинсові брюки, на яких маються численні плями бурого кольору; чотири кухонні ножи;
-висновком судово-медичної імунологічної експертизи N?1860 від 25.11.2015р., відповідно до якого кров ОСОБА_12 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО;
-висновком судово-медичної імунологічної експертизи N?1859 від 25.11.2015р., відповідно до якого кров ОСОБА_13 належить до групи 0 з ізогемалютиніном анти-А і анти - В за висновком судово-медичної імунологічної експертизи N?1861 від 04.122015р. відповідно до якого в більшості слідів на та в одному сліді на штанях, які належать ОСОБА_14 встановлена наявність крові людини. В других слідах на куртці та в більшості слідів на штанях наявність крові не встановлена.; при серологічному дослідженні слідів крові на курці та в одному сліді на штанях, які належать ОСОБА_14 виявлені антигени В і Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об?єктах від особи (осіб) групи крові В з ізогемаг лютиніном анти-А, з супутнім антиненом Н, в тому числі можливо і від ОСОБА_6 . Також не виключена можливість домішку крові від особи/ осіб групи 0 з ізогема лютинінами анти-А і анти-В, втому числі можливо і від ОСОБА_15 , оскільки його груповій характеристиці крові характерний один з виявлених антигенів, а тобто антиген Н.
До показів обвинуваченого, який не визнав вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, та вказав про нанесення тілесних ушкоджень при необхідній обороні, суд відноситься критично та сприймає як спосіб захисту, також вважає, що вказані доводи формуються на особистому розумінні обвинуваченим, закону про кримінальну відповідальність та спрямовані на ухилення від притягнення його до відповідальності за більш тяжкий злочин.
Як видно з матеріалів провадження та встановлених судом обставин, ОСОБА_4 на момент вчинення злочину, а саме при нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень був досить обізнаний у питанні застосування ножа та можливих негативних наслідків від своїх дій, в момент бійки з потерпілим він заздалегідь, свідомо, дістав ніж з куртки і здійснив удар в тулуб ОСОБА_6 , а саме у грудну порожнину зліва, в районі серця, що підтверджується протоколами проведення слідчих експериментів за участю як обвинуваченого, потерпілого і свідка, та їх пояснень наданих суду, при цьому як зазначив і сам обвинувачений ОСОБА_4 він фактично не заперечує, що дійсно наніс удар ножом потерпілому ОСОБА_9 та спричинивши таким чином останньому тяжкі тілесні ушкодження. Крім того, судом приймається до уваги і те, що згідно письмових доказів, а також пояснень наданих суду ОСОБА_4 , потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7 дійсним підтверджується, що спочатку мав місце конфлікт між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 а ОСОБА_4 фактично сам направив свої дії на заподіяння ушкоджень ОСОБА_6 , при цьому за відсутності фактичної загрози від ОСОБА_6 .
Одночасно слід зазначити, що при кваліфікації дій особи за ст. 124 КК України, особливістю даного злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров'я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.
У даному випадку, як встановлено судом та підтверджено наявними доказами, будь - якого посягання або дій з боку потерпілого ОСОБА_6 по відношенню до ОСОБА_4 в момент конфлікту чи напередодні не встановлено, його дії не становили загрози для життя чи здоров'я останньому і підстав для застосування ножа не було. Дії ОСОБА_4 були спрямовані не на відвернення нападу чи захисту, а за наявності бажання спричинити шкоду потерпілому. Врахувавши всі обставини вчиненого діяння у їх сукупності, зокрема спосіб, знаряддя злочину, і локалізацію поранення, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, є цілком доведена направленість умислу ОСОБА_4 саме на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Оцінюючи зібрані у справі докази у своїй сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні обставин кримінального провадження приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме спричиненні тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент заподіяння, доведена у повному обсязі, оскільки досліджені вищезазначені докази, отримані у передбачений кримінально-процесуальним законом порядку спосіб, є допустимими, належними та достовірними, взаємоузгодженими, та взаємодоповнюючими один одного, і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на надані в судовому засіданні покази учасників справи, які у повному обсязі підтверджують фактичні дані відображені у матеріалах справи стосовно події та обставин вчинення злочину ОСОБА_4 16.11.2015 року близько 19:30 год., а саме у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 шляхом удару ножом у район серця.
З огляду на встановлені дані про особу обвинуваченого та тяжкість і обставини скоєного злочину, з урахуванням ст.ст. 50, 65 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання, необхідного для виправлення останнього у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
При визначенні ОСОБА_4 виду та розміру покарання судом враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином проти життя та здоров'я, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі від 5 до 8 років позбавлення волі.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, який неодружений, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером, характеризується позитивно. Обставиною, що обтяжує покарання суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, до обставин, що пом'якшують покарання судом віднесено пенсійний вік та позитивну характеристику.
Не залишається поза увагою суду і те, що ОСОБА_4 на протязі всього розгляду справи та початку кримінального провадження починаючи з 2015 року не виявив бажання на відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілому.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, у вигляді позбавлення волі, але у мінімальному розмірі строку покарання, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Для запобігання ризиків передбачених ст. 177 КПК України та забезпечення подальшого виконання вироку, враховуючи дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до набрання вироком законної сили.
Крім того, вирішуючи питання про долю цивільного позову поданого в рамках даного кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно норм ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила цивільний позов. Права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. Цивільний позивач має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення.
Разом з тим, вказаною статтею не врегульовано питання щодо залишення цивільного позову в кримінальному провадженні без розгляду.
Натомість ч. 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
В свою чергу, відповідно до ст. 257 ЦПК України, передбачено, що суд може постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
Вказані норми не суперечать вимогам КПК України.
Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 відповідно до ст. 61 КПК України подав, цивільний позов до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином із відповідними вимогами відшкодування визначених сум.
Разом з тим, з огляду на те, що події мали місце у 2015 році, що є значним терміном, а тому у суду виникають сумніви стосовно визначеності позивачем розрахованих сум відшкодування згідно поданого цивільного позову, що у свою чергу позбавляє можливості здійснити розгляд по суті даний цивільний позов і прийняти об'єктивне рішення без порушення прав визначеного ним кола осіб.
Як передбачено ст. 7 КПК України однією з засад кримінального провадження є диспозитивність.
Згідно ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами. Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у разі, якщо положення цього Кодексу не регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведені норми, дослідивши обставини справи, суд доходить до переконання, що цивільний позов, заявлений в рамках даного кримінального провадження потерпілим необхідно залишити без розгляду.
Доля речових доказів має бути вирішена у відповідності до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні підлягають вирішенню в порядку ст. 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 370, 373-374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 обрати у виді тримання під вартою строком до набрання вироком законної сили, та взяти його під варту в залі суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання, а саме з 02.09.2025 року.
Зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення в порядку ч. 5 ст. 72 КК України з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі строком з 02.09.2025 року до набрання вироком законної сили.
Речові докази в рамках даного кримінального провадження, які зберігаються у камері схову Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, а саме:
-Куртку чоловічу чорного кольору, що належить потерпілому - знищити;
-Сорочку чоловічу в клітину, що належить потерпілому - знищити;
-Куртку чоловічу світло бежевого кольору, що належить ОСОБА_4 - знищити;
-Джинсові брюки, що належать ОСОБА_4 - знищити;
-Складний ніж із рукояткою коричневого кольору - знищити;
-Зразки крові ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - знищити.
Цивільний позов, заявлений, в межах даного кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_6 - залишити без розгляду.
Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Головуючий суддя: ОСОБА_1