Справа № 201/5047/25
Провадження № 2/201/3882/2025
08 вересня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Соборного районного суду міста Дніпра у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Ізумруд», Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання неправомірними та скасування попереджень,-
До Соборного районного суду міста Дніпра 30.06.2025 за підсудністю з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Ізумруд», Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання неправомірними та скасування попереджень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:020:0252 розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Також, він є споживачем послуг з електропостачання, що надаються ТОВ «Дніпровські Енергетичні Послуги», оператором розподілу електричної енергії є ПАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», основним споживачем СТ «Ізумруд».
26 квітня 2025 року позивачем отримано попередження СТ «Ізумруд» про відключення електропостачання №2546.1-04.25 від 26.04.2025 у зв'язку з заборгованістю за спожиту електроенергію за лютий 2025 року. Відключення проводиться на підставі попередження ПАТ «ПЕЕМ ЦЕК» від 15.04.2025 №1012/380-05.
Позивач вважає, що відповідні рахунку виставлені СТ «Ізумруд» за компенсацію спожитої електроенергії за грудень 2024 року та січень 2025 року є необґрунтовано завищеними, фіксація показників приладів обліку відбувалася з порушенням порядку, а отже відключення його, як кінцевого споживача на підставі необґрунтованої «заборгованості» є неправомірним. Крім того в порушення вимог законодавства попередження про відключення N9546.1-04.25 від 26.04.2025 та попередження №1012/380-05 від 15.04.2025 не містять доказів заборгованості та її розміру. До попередження N91012/380-05 від 15.04.2025 ПАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» не надавав вимоги на відключення саме ділянки позивача від електропостачання від ТОВ «Дніпровські Енергетичні Послуги».
Позивач не має будь-якого договору ні з електропостачальником ТОВ «Дніпровські Енергетичні Послуги», ні з ПАТ «ПЕЕМ ЦЕК». Отже не може нести тягар відповідальності за будь-які дії СТ «Ізумруд» або інших невстановлених осіб, які полягатимуть у припиненні електропостачання щодо нього особисто, оскільки оплату та споживання електроенергії шляхом компенсації здійснює вчасно та в повному обсязі, збільшення вартості послуг за постачання електроенергії в грудні 2024 року та у січні 2025 року за даними НКРЕП не відбувалося, отже не зрозуміло за яких підстав ТОВ «Дніпровські Енергетичні Послуги» надано необґрунтовано завищений рахунок на оплату, відсутність оплати за яким і стала підставою для направлення спірного попередження про відключення.
У зв'язку з викладеним просив суд визнати неправомірним та скасувати попередження Садового товариства від «Ізумруд» №546.1-04.25 від 26.04.2025 про відключення ОСОБА_1 від електропостачання у зв'язку з заборгованістю за електропостачання. Визнати неправомірним та скасувати попередження про припинення розподілу електричної енергії Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія» №1012/380-05 від 15.04.2025. Зобов'язати TOB «Дніпровські Енергетичні Послуги» здійснити обґрунтований перерахунок за послуги надання електричної енергії, розподілу електроенергії, послуги передачі електроенергії за грудень 2024 року, січень 2025 року.
Відповідачі ПАТ «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» надали відзиви в яких заперечували проти задоволення позову, оскільки позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, жодних договірних відносин між цими відповідачами та позивачем не існує, а відтак позивач не наділений повноваженнями діяти від імені СТ «Ізумруд» та втручатися у господарські правовідносини.
Інші сторони правом на подання відзиву та пояснень не скористались.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.
Як встановлено судом, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:01:020:0252 розташованої за адресою АДРЕСА_1 . Також, він є споживачем послуг з електропостачання, що надаються ТОВ «Дніпровські Енергетичні Послуги», оператором розподілу електричної енергії є ПАТ «ПЕЕМ «ЦЕК», основним споживачем СТ «Ізумруд».
26 квітня 2025 року позивачем отримано попередження СТ «Ізумруд» про відключення електропостачання № 2546.1-04.25 від 26.04.2025 у зв'язку з заборгованістю за спожиту електроенергію за лютий 2025 року. Відключення проводиться на підставі попередження ПАТ «ПЕЕМ ЦЕК» від 15.04.2025 №1012/380-05.
Разом з цим, для купівлі-продажу електричної енергії об'єкту (ЕІС-код точки комерційного обліку 62Z1154733919516), розташованому за адресою смт Обухівка, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» та Садівничим товариством «Ізумруд» з 01.01.2019 укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом приєднання до умов публічного Договору, опублікованого на офіційному веб-сайті Постачальника https://dnep.com.ua (зараз - https://www.dp.yasno.com.ua) на умовах комерційної пропозиції «Побутова» (наразі комерційна пропозиція «Колективна побутова ДЗ») шляхом фактичного споживання електричної енергії. Для розрахунків за використану електричну енергію в базі даних Постачальника відкрито особовий рахунок (далі - о/р) Споживача № 662 (з 01.09.2020 о/р № НОМЕР_1 ).
У зв'язку з наявністю заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 637227,12 грн (згідно рахунку за січень 2025, термін сплати 13.02.2025), відповідно до пп. 2 п. 7.5. ПРРЕЕ та з метою дотримання вимог, а саме попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, Постачальником було сформовано попередження про припинення електропостачання з датою запланованого відключення 27.03.2025. Зазначене попередження було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу смт Обухівка, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.
З метою оплати заборгованості за період січня 2025 року між ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» та СТ «Ізумруд» 02.05.2025 укладено договір про реструктуризацію заборгованості терміном на три місяці та підписано акт звіряння.
Визнання неправомірними і скасування попередження від 26.04.2025 СТ «ІЗУМРУД» через отримання останнім попередження від ПрАТ «ПЕЕМ «ЦЕК» про припинення розподілу електричної енергії за їх договірними відносинами, носить по суті повідомний характер об'яви про відсутність електроенергії. Таку об'яву Голова СТ«ІЗУМРУД» мав право надати кожному члену товариства і субспоживачу.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. ТНЕ UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, рішення ЄСПЛ від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2013 року).
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").
Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та нічим об'єктивно не підтверджуються, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог та порушення його права.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Садівничого товариства «Ізумруд», Приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації електричних мереж «Центральна енергетична компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» про визнання неправомірними та скасування попереджень відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Батманова