Справа № 211/5543/24
Провадження № 2-а/211/2/25
17 вересня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ткаченко С.В., при секретарі - Бірж Д.В., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Вірко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Представник позивача адвокат Вірко В.В. через систему «Електронний суд» скерував позовну заяву ОСОБА_1 до Управлення патрульної поліції у Дніпропетровській області, Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 2891748 від 22.08.2024. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22 серпня 2024 року інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (керівник Нікіфоров Олексій Олексійович) рядовим поліції Дворським Дмитром Олександровичем (далі відповідач, суб'єкт оскарження) було винесено Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2891748 за ч.1 ст.126 КУпАП (далі постанова) щодо притягнення громадянина України ОСОБА_1 (далі позивач, заявник) до адміністративної відповідальності за начебто вчинене адміністративне правопорушення п.2.1 ґ) Правил дорожнього руху (далі ПДР) України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.
В силу принципу презумпції невинуватості діючого в адміністративному праві, вважає, що спірна постанова зацікавленого інспектора Дворського Д.О. винесена передчасно, без здійснення належної перевірки в вечірній та нічний час доби; без будь-яких доказів, які б підтверджували вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху; без всебічного, повного, об'єктивного та фахового розгляду всіх обставин справи, тому є незаконною та необґрунтованою; враховуючи не доведеність та відсутність самого будь-якого факту керування позивачем транспортним засобом, що свідчить про протиправність дій відповідача.
Натомість, ОСОБА_1 ніколи не був суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення; оскільки на автомобілі в той час він не рухався та вказаним транспортним засобом того дня не керував, а прибув на місце події що сталася, одразу після того, як його знайомий водій ОСОБА_2 , який 22.08.2024 року біля 17.00 годин, якій на відповідній правовій підставі згідно свідоцтва про реєстрацію вказаного ТЗ, керував належним йому легковим автомобілем марки «Шкода Форман» державний номерний знак НОМЕР_1 згідно наявних при ньому документів, зокрема: водійського посвідчення та свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу.
Причому, саме водій ОСОБА_2 повідомив його довірителю, про пробите ним на
«Шкода Форман» колесо, коли водій ОСОБА_2 рухався на підйомі з дозволеною швидкістю в напрямку з кільця Косіора до Нікопольського шосе в м. Кривому Розі по дорозі, де і сталося раптове пошкодження колеса, а потім несподіване зіткнення з електроопорою, коли водій ОСОБА_2 перебував в аварійному стані, що повністю підтверджується письмовими поясненнями останнього, які додаються.
Вищевказані обставини вказують про необ'єктивний підхід працівників поліції до
позивача при вирішенні питання про притягнення його до адміністративної відповідальності, недоведеність фактичних обставин в справі, не конкретизовано об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, грубим порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності; що є наслідком незаконного винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2891748 від 22 серпня 2024 року за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про відсутність суб'єктивної та об'єктивної сторони самого правопорушення, а отже повністю виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною, незаконною та підлягає скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з зазначеним позовом.
Ухвалою суду від 09.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано у відповідачів докази на підтвердження дійсних і законних повноважень Департаменту патрульної поліції (наприклад, довіреність, службове посвідчення, заказ згідно Закону України «Про Національну поліцію» тощо) щодо здійснення інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Дворським Дмитром Олександровичем, яким 22.08.2024 року було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2891748 за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
На виконання вимог вищевказаної ухвали представником відповідача надано відеоматеріали, витяг наказу по особовому складу та надано відзив на позов. В обґрунтування відзиву зазначено, що Інспектору патрульної поліції, під час патрулювання 22 серпня 2024р у м. Кривому Розі по вул. Романа Рибалки небайдужим громадянином було повідомлено про ДТП а саме що транспортний засіб білого кольору вилетів з проїзної частини та отримав пошкодження. Прибувши на місце події а саме вул. Романа Рибалки біля електроопори 14 було виявлено транспортний засіб Шкода Форман з державними номерними знаками НОМЕР_1 , біля транспортного засобу знаходився позивач ОСОБА_1 який повідомив ІПП що він не справився з управлінням т/з оскільки пошкодилося одне з колес, у зв'язку з чим його викинуло з проїзної частини, та також на вимогу ІПП позивач не надав поліс обов'язкового страхування наземних транспортних засобів оскільки його не має та позивач мав при собі лише не чинний поліс обов'язкового страхування, чим порушив ч.І ст. 126 КУпАП.
Після того, як були помічені ознаки того що позивач гр. ОСОБА_3 порушив ПДР, ІПП представилася згідно з п.3 ст.18 ЗУ " Про Націонали поліцію", після чого згідно з п.1.1 та п.2 ст.35 ЗУ "Про Національну поліцій було повідомлено про початок розгляду справи. Було надано вимогу пред'явити водійське посвідчення,реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс , але з зазначених документів страховий поліс надано не було. Позивачу було ще раз зазначено що згідно чинного законодавства останній повинен мати при собі чинний страховий поліс наземних т/з, але останній повідомив що чинного страхового полісу у нього не має, у зв'язку з чим у діях позивача вбачається закінчений склад адміністративного правопорушення за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 126 КУпАП. Переконавшись, що вимоги ст.278 КУпАП виконані, ІПП перейшов до розгляду справи. Під час розгляду справи від позивача жодних клопотань не надходило.
Після з'ясування усіх фактичних даних у зв'язку з тим що позивач підтвердив, що не має чинного страхового полісу ІПП було встановлено наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 126 КУпАП, а саме не пред'явлення на вимогу поліцейського полюсу обов'язкового страхування. В задоволенні позовних вимог просили відмовити в повному обсязі.
В свою чергу, представник позивача надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відеозапис, наданий представником відповідача, є неналежним доказом у справі, так як на нього відсутні посилання в оскаржуваній постанові. Просить задовольнити позов та скасувати постанову.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлений позов, просили його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів Краснов К.В. до суду не з"явився , про день слухання справи повідомлений.
Заслухавши позивача та його представника, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2891748 від 22.08.2024 о 22 год. 18 хв. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
З вказаної постанови вбачається, що позивач ОСОБА_1 22.08.2024 о 17 год. 33 хв. в м. Кривий Ріг по вул. Романа Рибалки, керував транспортним засобом SKODA FORMAN НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п.2.1.ґ. ПДР.
З матеріалів відео фіксації, доданих до відзиву вбачається, що позивач не заперечував, що керував транспортним засобом та не пред'явив поліс страхування цивільно-правової відповідальності на вимогу інспектору патрульної поліції.
Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відео-запис;розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Адміністративна відповідальність за ст. 126 ч.1 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі -ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 22.08.2024 о 17 год. 33 хв. в м. Кривий Ріг по вул. Романа Рибалки, керував транспортним засобом SKODA FORMAN НОМЕР_1 , без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового полісу, чим порушив п.2.1.ґ. ПДР.
За вказане правопорушення відносно позивача 22.08.2024 року поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 Полку патрульної поліції в місті Кривий ріг УПП в Дніпропетровській області Дворським Д.О. складено постанову серії ЕНА № 2891748 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП з накладенням штрафу 425 грн.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.
Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
До того ж, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/1/17 від 26.04.2018 року.
Отже, враховуючи вимоги ЗУ «Про національну поліцію», працівники поліції згідно бази МТСБУ, доступ до якої був здійснений із службового планшетного пристрою, станом на скоєння ДТП 22.08.2024 діючий страховий поліс на автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував позивач не знайдено. Відповідний витяг додано до відзиву на позовну заяву.
При розгляді даного спору судом самостійно перевірено наявність чинного страхового полісу станом на 22.08.2024 на сайті ТМСБУ за параметрами пошуку «Державний номер ТЗ» - НОМЕР_1 . Діючий страховий поліс на автомобіль з номерним знаком НОМЕР_1 не знайдено. Ця інформація є загальнодоступною.
Суд зауважує, що позивачем по даній справі під час звернення до суду з даним позовом та під час розгляду справи в судовому засіданні ним так і не надано суду страхового полісу, що б підтвердило його доводи про наявність у нього на момент зупинки чинного страхового полісу.
Щодо посилання представника позивача, що ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення, суд відноситься критично, оскільки відеозаписом, доданим до відзиву на позовну заяву, останнім не заперечувався факт керуванням ним транспортним засобом. Щодо письмових пояснень ОСОБА_2 то суд їх не бере до уваги, оскільки вказана особа стороною позивача про допит в якості свідка не заявлялась та про кримінальну відповідальність не попереджалась.
Також вказаним відеозаписом зафіксовано: спілкування працівників поліції з позивачем, зокрема пропозиція працівників поліції водієві надати на огляд договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; пояснення позивача, що він при собі не має вказаного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відеозапис з відеореєстратора та бодікамер працівників патрульної поліції повністю відповідає вимогам ст.ст. 72-74 КАС України, про його наявність зазначено в оскаржуваній постанові, в графі «суть і обставини правопорушення», тому є належним та допустимим доказом у даній справі.
У постанові по справі №357/10134/17 від 23.10.2019 Верховний Суд звернув увагу на приписи статті 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що позивача правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду докази, які спростовують твердження позивача, та навів обґрунтовані мотиви прийняття спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, так як не обґрунтовані та не доведені, оскільки факт порушення Правил дорожнього руху підтверджено наявними матеріалами справи, в діях працівників поліції відсутні порушення чинного законодавства щодо спірних правовідносин, а доводи позивача є неспроможними та відхиляються судом.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись ст. ст. 2,5,77,255,295,297 КАС України, ст. ст. 251, 283 КпАП України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього адміністративного апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: С. В. Ткаченко