Справа № 229/2403/24
Провадження № 1-кп/211/314/25
іменем України
про продовження строку тримання під вартою
17 вересня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за №12024052260000038 від 20.01.2024 року відносно ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, -
на розгляді в Довгинцівському районному суді міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
02 липня 2025 року до суду від прокурора ОСОБА_6 надійшло клопотання про продовження застосування обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як на даний час не відпали ризики, передбачені ст.177 КПК України. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення і тому враховуючи тяжкість покарання, яке їй загрожує, існують ризики, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання покладених на обвинувачену обов'язків, прокурор просила клопотання задовольнити та продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив відмовити в його задоволенні.
Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора та підтримувала думку захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, суд вважає необхідним, клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з наступних підстав.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу двомісячного строку тримання під вартою, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, незалежно від наявності клопотань.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (частина друга статті 331 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).
Відповідно до пункту третього частини першої статті 176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу (частина перша статті 183 КПК України).
Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК однією з підстав для продовження строку тримання під вартою особи є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, яке відноситься до кримінального проступку та тяжкого злочину, відповідно до вимог ст.12 КК України, та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри у розумінні п. 175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання продовження строку подальшого тримання особи під вартою, суд має встановити продовження існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що встановленні при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ризики продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Кримінальне правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст.12 КК України, віднесено до тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що загрожує обвинуваченій, за умови доведеності її вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті, дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачена з метою уникнення покарання може переховування від суду. Ризику впливу на свідків судом не встановлено.
На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд надає оцінку особі обвинуваченої, який незаміжня, дітей на утриманні не має, офіційного місця роботи та постійного самостійного заробітку не має. Обвинувачена не має міцних соціальних зв'язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.
Суд вважає, що прокурором доведено також ризик можливого продовження незаконної діяльності обвинуваченою.
Зважаючи на те, що обвинуваченій інкримінується вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпечність, суд вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинуваченої ОСОБА_5 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинуваченої, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред'явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо даної обвинуваченої винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить її належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд, також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що хоча тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Суд вважає, що вказані ризики на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, враховуючи зміст пред'явленого звинувачення ОСОБА_5 , характер та обставини протиправних дій, в яких вона обвинувачується, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_5 у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
З урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом не досліджені, свідки не допитані, підстав для зміни обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який не вбачається, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_5 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи особу обвинуваченої, тривалість перебування під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 30-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та зумовити її належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч. 3, 4 ст.183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачену такі обов'язки: повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання, прибувати до суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 181, 184, 193-199, 314-315, 336, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити застосування щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15 листопада 2025 року, включно.
Визначити заставу в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп., у разі сплати якої вважати обраним ОСОБА_5 запобіжний захід - заставу.
В разі внесення застави суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену обов'язок повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання, прибувати до суду за першою вимогою, утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 15 листопада 2025 року та може бути продовжений.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченій, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, застава буде звернена в дохід держави, а також буде вирішено питання про застосування більш суворого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити обвинуваченій, прокурору та направити начальникові ДУ «Криворізька установа виконання покарань №3».
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою - в цей же строк з моменту вручення даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1