Справа № 211/4371/25
Провадження № 2-а/211/118/25
17 вересня 2025 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Рагозіної С.О.,
за участю секретаря судового засідання Мариненко Е.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
29.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № 150 від 14.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 14 квітня 2025 року Постановою № 150 начальника ТЦК та СП ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_2 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Він був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що будучи військовозобов'язаним , протягом 60 днів ( з 18 травня 2024 року по 17 липня 2024 року) без поважних на то причин не оновив свої персональні данні , тобто порушив вимоги ч.1, абзацу 6, ч. 10 ст.1 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби , мобілізації та військового обліку» , пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Копію постанови він отримав 16 квітня 2025 року, про що є відмітка в самій постанові.
Ознайомившись із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки повістку він не отримував та у відповідача не було ніяких підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, постанова № 150 про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена за межами строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною, не відповідає вимогам передбаченими КУпАП, необґрунтована, винесена урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 07.05.2025 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.
15.05.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову. Представником відповідача зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим зобов'язаний виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Так, згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у редакції Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024, інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
З огляду на зазначене вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з витягом з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, останній раз уточнював дані 09.06.2023.
Військовозобов'язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку. Відповідно до інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів виявлено факт порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, протягом 60-днів ( з 18.05.2024 по 17.07.2024 ) адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти та інші персональні дані не оновлював, як вимагає пп. 1 п. 2 ч. ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Як встановлено із змісту оскаржуваної постанови № 150 від 14.04.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , суть правопорушення полягає в тому, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 не уточнив свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження з 18.05.2024 по 17.07.2024 на виконання Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вище зазначену норму, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Об'єктом адміністративного правопорушення за ст. 210-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (формальний склад). Суб'єкт адміністративного проступку як громадяни, так і посадові особи. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Будь-який інший вид стягнення, крім штрафу, санкцією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не передбачено.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі підприємства, установи й організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абз. 2-6, зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024, який набув чинності 18.05.2024.
Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто, відповідно до частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX(надалі Закон № 3633-ІХ) встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Отже, вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 (включно), а саме:
через центр надання адміністративних послуг;
через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з витягу з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наданого представником відповідача, позивач не оновлював свої облікові дані.
Таким чином, позивачем не доведено, що він, будучи військовозобов'язаним, був звільнений від виконання обов'язку з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити свої облікові дані у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч. 5, 8, 9 ст. 5 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджено перелік відомостей, що становлять персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів, та перелік персональних даних, які можуть бути отримані від кожного органу.
Абзацем 21 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» встановлено, що електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Так, судом було проаналізовано підзаконні акти та встановлено, що на сьогодні затверджено і діє Порядок електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів і Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, затверджений Наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України від 21.08.2023 № 494/446, та Порядок електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів і Державним реєстром актів цивільного стану громадян, затверджений Наказом Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України від 10.08.2023 № 464/2887/5.
Разом із цим, Міністерство фінансів України та Міністерство юстиції України як держателі державних реєстрів не можуть забезпечити доступ до всієї інформації, яка становить персональні дані військовозобов'язаного.
Так, відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 14 вищевказаного закону відомості, зазначені у п. 7-1 ч. 1 ст. 7 Закону, можливо отримати в електронному вигляді лише від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері соціальної політики, загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту населення, порядок взаємодії з яким у Міністерства оборони України на теперішній час відсутній.
Крім того, абзац 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» у першу чергу встановив, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити, саме адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
Суду не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що станом на дату останнього уточнення персональних даних ОСОБА_1 були зазначені незмінені по теперішній час адреса проживання, номер засобів зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.
З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеним, що в інформаційно-комунікаційних системах, реєстрах (у тому числі публічних) та базах даних, держателем яких є державні органи, зазначені в ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» наявна вся інформації щодо персональних даних стосовно ОСОБА_1 , яка могла бути самостійно перевірена відповідачем, а, отже, відсутня підстава для застосування примітки до ст. 210 КУпАП.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.
Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Так, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, суд вважає, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу 03.04.2025. Після виявлення правопорушення оскаржувана постанова була винесена 14.04.2025, а отже не спливли три місяця з моменту його виявлення. Також, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП - не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, на момент складання постанови 14.04.2025 не сплив один рік з моменту неоновлення персональних облікових даних (з 17.07.2024), а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення не сплили.
Також не є слушними доводи позивача про порушення процедури прийняття оскаржуваної постанови, а саме, без дотримання вимог статті 277-2 КУпАП, адже названа норма передбачає строк повідомлення особи про розгляд справи за допомогою повістки.
Особливістю спірних правовідносин є те, що про дату, час та місце розгляду справи позивач був повідомлений шляхом зазначення відповідної інформації в протоколі про адміністративне правопорушення, тоді як закон не визначає спеціальний присічний строк повідомлення у такому випадку. При цьому позивач у визначений законом спосіб не повідомив ТЦК про неможливість з'явитися для розгляду справи, а тому відсутні підстави вважати, що розгляд справи відбувся з порушенням законодавчо встановленої процедури.
Надаючи оцінку аргументам позивача з приводу того, що протокол та постанова складені неуповноваженою особою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Як вбачається з витягу з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, наданого представником відповідача, позивач не оновив свої облікові дані протягом встановленого строку з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно, дані наявні лише станом на 09.06.2023 рік.
Таким чином, позивачем не доведено, що він, будучи військовозобов'язаним, був звільнений від виконання обов'язку, з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно уточнити свої облікові дані у встановленому порядку.
Решта доводів позивача не спростовують висновків суду, а тому відхиляються за безпідставністю.
Крім того, під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення від 14.04.2025 № 150, винесена відносно ОСОБА_1 , відповідає вимогам КУпАП, є законною та обґрунтованою, оскільки при її винесенні виконано усі вимоги чинного законодавства та на підставі повного і всебічного з'ясування обставин вирішено справу, а тому вона скасуванню не підлягає.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та з урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову, всі судові витрати слід залишити за позивачем згідно з вимогами ст. 139 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.2-16,19-20,77,121-126,131,159-167,193,227-228,241,244,246,250-251,255,286,292,293,295 КАС України, ст. ст. 210-1, 245, 251, 280 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С. О. Рагозіна