Справа № 175/13003/25
Провадження № 1-кп/175/1604/25
іменем України
11 вересня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025042240000515 від 28 липня 2025 року за обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпро, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, -
05.09.2025 року до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, з відповідними додатками до нього. Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_4 30 липня 2025 року був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 25 вересня 2025 року.
Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року обвинувальний акт був призначений до підготовчого судового засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, посилаючись на те, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований такий запобіжний захід, строк дії якого спливає, тому вважає, що необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів, підстави для зміни міри запобіжного заходу відсутні, ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою нікуди не зникли, є реальними та дійсними.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , проти продовження запобіжного заходу заперечувала, просила змінити на більш м'який запобіжний захід і розглянути можливість визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо заявленого прокурором клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою підтримав думку захисника.
Представник потерпілого в підготовче судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, доходить висновку про можливість продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України встановлено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Вирішуючи питання щодо заявленого прокурором клопотання щодо продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд виходить з такого.
25 вересня 2025 року спливає строк застосування вказаного запобіжного заходу. Також наявні достатні дані, які свідчать, що ризики, які виправдовують утримання обвинуваченого під вартою не зменшилися.
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Суд погоджується, що є достатні підстави вважати наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, які йому інкримінуються.
Також, суд бере до уваги, що на даний час у кримінальному провадженні під час судового розгляду не допитані свідки, перебуваючи на волі і, маючи змогу вільно пересуватися в м. Дніпро, обвинувачений зможе здійснити спробу впливу різними методами та шляхами на свідків у вищевказаному кримінальному провадженні, що вказує на існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, ОСОБА_4 обвинувачується у діях, які, серед іншого, полягали у погрозі фізичною розправою, нанесенні тілесних ушкоджень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з використанням іншого, заздалегідь заготовленого предмета, схожого на гранату. Це підвищує реальність і небезпечність ризику незаконного впливу на свідків - працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такий вплив може здійснюватись у насильницький протизаконний спосіб, та водночас є підтвердженням наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про необхідність запобігти ризикам та продовжити строк запобіжного заходу.
При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його вини у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, наявність у останнього постійного місця проживання, його вік та стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків, та ризик повторення протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років.
Оцінивши у сукупності всі обставини, в тому числі передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, суд вважає, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується жоден із більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд доходить висновку, що зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на даному етапі є найбільш доцільним запобіжним заходом.
Відомості про особу обвинуваченого в сукупності із обсягом обвинувачення та встановленими ризиками, передбаченими ч. 1 ст. 177 КПК України, дають достатні підстави вважати, що альтернативні запобіжні заходи не здатні запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Нові обставини, які б надавали можливість вирішення суддею питання про зміну запобіжного заходу на більш м'який не виявлено.
Таким чином, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.
Разом з тим, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, що відповідає і є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Таким чином, суд вважає за доцільне продовжити строк обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України за тих обставин, що він погрожував фізичною розправою, а саме, застосуванням раніше заготовленими предметами для нанесення тілесних ушкоджень, працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд вважає, що за таких обставин визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави є недоцільним.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 194 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 09 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали направити в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвала щодо продовження строку тримання під вартою діє до 09 листопада 2025 року включно.
Ухвала щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1