Справа № 172/1470/25
Провадження № 2/172/613/25
іменем України
17.09.2025 року суддя Васильківського районного суду Дніпропетровської області
Битяк І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До суду надійшла вищевказана позовна заява.
Ознайомившись з матеріалами справи, приходжу до такого.
Частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).
Пунктом 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) передбачено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон) не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.
Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 29 липня 2019 року у справі № 409/2636/17 дійшов до таких висновків: «Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, відповідачі у якій зареєстровані на непідконтрольній території України, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (абзац перший частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну відповідає за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, з метою обліку внутрішньо переміщених осіб уповноважений орган веде Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Мінсоцполітики.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції мав виконати вимоги частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та з'ясувати, чи включено відповідачів до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки запроваджені законодавцем заходи спрямовані на те, щоб повідомити усіх учасників розгляду справи про перебування спору на вирішенні суду з метою забезпечення їх участі у відправленні правосуддя».
Представник позивача у заяві від 19.06.2025 року зазначив, що останнє місце реєстрації ОСОБА_1 , знаходиться на тимчасово окупованій території України, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим просить суд витребувати від Мінсоцполітики інформацію щодо перебування на обліку відповідача як внутрішньо переміщеної особи.
Згідно з відповіддю Міністерства Мінсоцполітикистаном на 05.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб та мала зареєстроване місце проживання: за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 26.04.2022 року.
Таким чином, відповідачка має зареєстроване у встановленому порядку місце проживання, яке розташоване на території Індустріального району м. Дніпро Дніпропетровської області, тому за правилами підсудності справа підсудна Індустріальному районному суду міста Дніпра, юрисдикція якого поширюється на територію зареєстрованого місця перебування відповідача.
Положеннями статті 31 ЦПК України встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Окрім цього, зважаю на те, що вирішення справи з порушенням правил підсудності може мати наслідком скасування судового рішення, оскільки справу буде розглянуто неповноважним складом суду.
За таких обставин вважаю, що дана справа не підсудна Васильківському районному суду Дніпропетровської області і її необхідно передати за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпра.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 32, 187, 260-261, 353-354 ЦПК України, -
Передати цивільну справу № 172/1470/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Індустріального районного суду міста Дніпра (просп. Слобожанський, 84, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49074).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І.Г. Битяк