Справа № 932/6791/24
Провадження № 2/932/2486/24
17 вересня 2025 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді-Потоцької С.С., за участю секретаря судового засідання- Карапиш А.М., представника позивача-Власенкової Д.П., відповідача 1- ОСОБА_1 , відповідача 2- ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади,
Адвокат Власенкова Д.П. в інтересах позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади, а саме незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у розмірі 17 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 04.05.2024 інспектором УПП в Дніпропетровської області відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою ст. 173-2 КУпАП. Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 стосовно позивача скасована, провадження у справі закрита на підставі п. 1 частини першої ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій посадової особи Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області він втратив посаду, оскільки був переведений у інший підрозділ, крім того, погіршились відносини з оточуючими людьми та колегами, оскільки знайомі не бажали спілкуватись з останнім. Крім того, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, а також складення обмежувальних приписів, безумовно негативно вплинуло на його звичний уклад життя та завдало йому душевних страждань. Адміністративне переслідування мало тяжкі наслідки для нього, оскільки позивач тривалий час страждав від почуття невизначеності свого майбутнього та, будучи кваліфікованим професійним співробітником, перебував під судом під час виконання службових обов'язків.. Позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його конституційних прав, переживаннях через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, вимушених змінах в організації його життя.
При визначенні розміру моральної шкоди позивач посилається на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розміром і порядком такого відшкодування. Виходячи зі строку, коли позивач був підданий до адміністративної відповідальності станом на час прийняття Дніпропетровським апеляційним судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, розміру мінімальної заробітної плати у 2024 році, просить стягнути моральну шкоду у розмірі 17 000 грн.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19.08.2024 у справі відкрито провадження, розгляд справи призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач 1- Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечував, у відзиві на позов заначив, що протокол про адміністративне правопорушення є одним з можливих доказів по справі про адміністративне правопорушення, який поряд з іншими доказами, як то пояснення свідків чи висновок лікаря, призначений для встановлення дійсних обставин справи судом, до якого для подальшого розгляду та прийняття рішення надсилається зібраний уповноваженою особою адміністративний матеріал. Такий адміністративний матеріал підлягає подальшому розгляду та оцінці судом в сукупності з іншими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, після чого на підставі повного та об'єктивного дослідження обставин справи суд приймає рішення щодо наявності чи відсутності в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Відповідач 1 зазначає, що поліцейські діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, встановлений чинним законодавством. Поліцейськими відносно позивача були вчинені певні процесуальні дії, направлені на фіксацію ознак адміністративного правопорушення та визначені нормами чинного законодавства, з метою реалізації повноважень поліції, забезпечення повного та об'єктивного розгляду уповноваженим органом питання щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення та необхідності його притягнення до адміністративної відповідальності. Тому, такі дії не можуть бути розцінені як неправомірні чи протиправні, натомість такі дії поліцейських є законними, оскільки вчинені на підставі та у суворій відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства. Також відповідач 1 вказує, що дії поліцейських зі складання адміністративних матеріалів, зокрема щодо позивача, не визначені чинним законодавством як неправомірні чи незаконні (навпаки, передбачені як виключна компетенція поліцейських), а також не визнані такими уповноваженими органами у встановленому порядку. Вважає твердження позивача про незаконність дій поліцейських за таких умов є надуманими та безпідставними. Просить відмовити у позові.
Відповідач правом подання відзиву не скористався.
Відповідачем 1 заявлено клопотання про зупинення провадження.
Ухвалою від 01.10.2024 провадження у справі зупинено до закінчення перегляду судового рішення в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 335/6977/22.
Ухвалою від 06.03.2025 провадження у справі поновлено, призначені судові засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові
Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.
Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечувала , підтримала позицію відповідача 1.
У судовому засіданні 12.09.2025 оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та проголошення рішення призначене на 17.09.2025.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 справа № 199/3932/24 ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 173-2 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 15 (п'ятнадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень, стягнуто судових збір у розмірі 605, 60 грн.
У постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024 справа № 199/3932/24 встановлено, що 04.05. 2024 близько 22:00 години у квартирі АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 скоїв відносно своєї дружини ОСОБА_4 домашнє насильство фізичного характеру, що полягало у тяганні за волосся та притисканні до підлоги. Своїми діями ОСОБА_3 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Винність ОСОБА_3 , серед іншого, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД № 068744 від 04.05.2024.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 справа № 199/3932/24 постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2024, якою ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП, скасована, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позивач вказує, що він безпідставно притягався до адміністративної відповідальності та внаслідок неправомірних дій працівників поліції був змушений доводити свою невинуватість, переживав через незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зав'язків, вимушених змінах в організації його життя, чим йому було завдано моральної шкоди.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За положеннями статей 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування або посадовою/службовою особою цих органів при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов'язковою. Проте цими приписами встановлена обов'язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, на підставістатті 1174 ЦК України, відшкодовується державою.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) ухвалила постанову від 22.01.2025, в якій викладено такі правові висновки:
«Відповідно до статті 251 КУпАПпротокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Обов'язок зі збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу (пункт 45 постанови).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 712/7385/17 сформулювала висновок, що дії суб'єкта владних повноважень щодо складання протоколу без ухвалення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності не породжують правових наслідків для особи та не порушують її права (пункт 50).
… Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи. Протокол фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є рішенням, що створює правові наслідки і не змінює стан суб'єктивних прав особи, оскільки таким рішенням є постанова, яка приймається на підставі протоколу (пункт 52).
Встановлення протиправності у діях працівника патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення є обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди.
При не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності (див. пункти 71-76)».
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 81)».
Отже, судом застосовуються правові висновки ВП ВС, висловлені у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/2, які є релевантними до означеної справі.
Зі змісту постанови Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 справа № 199/3932/24 встановлено, що підставою для закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частиною першою ст. 173 КУпАП є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Також, у постанові Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 справа № 199/3932/24 вказано, що «згідно із положеннями процесуального закону особу можливо притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення тільки на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому встановлені місце, час вчинення, фактичні обставини події та кваліфікуючі ознаки правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення має містити в собі належним чином встановлені та підтверджені відомості і факти, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Разом із тим, протокол про адміністративні правопорушення серії ВАД № 068744 щодо ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений з порушенням вимог ст. 251 КУпАП, оскільки хоча і містить викладення диспозиції частиною першою ст. 173-2 КУпАП, проте істотні для кваліфікації обставини у ньому не встановлені, зокрема відсутні відомості про те, яку саме шкоду могло бути заподіяно або було заподіяно психічному та фізичному здоров'ю потерпілої, що зрештою унеможливлює притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності».
Аналізуючи постанову Дніпровського апеляційного суду від 09.07.2024 справа № 199/3932/24 (справа про адміністративне правопорушення), суд зазначає, що судовим рішенням Дніпровського апеляційного суду встановлена його невідповідність вимогам чинного законодавства.
Отже, у спірних правовідносинах закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення відбулося, у тому числі, через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону (не встановлені істотні для кваліфікації обставини).
За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 22 січня 2025 року, суд дійшов висновку, що дії поліцейських під час складання протоколу від 04.05.2024 про адміністративне правопорушення можуть слугувати підставою для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, як вже зазначалося, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.
Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб'єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов'язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.
У позові позивач зазначав, що він безпідставно притягався до адміністративної відповідальності, внаслідок чого, погіршилися його відносини з оточуючими, він зазнав моральні переживання, почуття образи, емоційної напруги, нервозності та інших негативних переживань, викликаних незаконним притягненням до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке він не вчиняв. З часу складання протоколу про адміністративні правопорушення до ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції позивач знаходився у напруженому психологічному стані.
У судовому засіданні представник позивача пояснювала, що у зв'язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності позивач був переведений на іншу посаду, та вимушений був доводити свою невинуватість у суді.
Суд зазначає, що третім обов'язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, - є причинно-наслідковий зв'язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.
Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди як зазначено у висновках Верховного Суду, сформульованих у постанові від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц.
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок (як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням особи до адміністративної відповідальності, встановлення протиправного характеру дій посадових осіб, які склали протокол про адміністративне правопорушення, не може оцінюватись як преюдиційний факт завдання моральної шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, і як наявність причинно-наслідкового зв'язку між цими обставинами.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі № 266/94-ВР. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з огляду на загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтею 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"( далі-Закон № 266/94-ВР) передбачено, що відповідно до правил цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного накладення штрафу.
Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 266/94-ВР та статті 1176 ЦК України лише за існування таких умов: шкода завдана особі визначеними у згаданих вище нормах державними органами (органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; органами досудового розслідування; прокуратурою; судом); шкода завдана особі переліком рішень, дій чи бездіяльності посадових чи службових осіб таких органів.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонують: кримінальна поліція, патрульна поліція, органи досудового розслідування, поліція охорони, спеціальна поліція, поліція особливого призначення, інші підрозділи, діяльність яких спрямована на виконання завдань поліції або на забезпечення її функціонування, рішення про створення яких приймається керівником поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ.
Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції.
Тобто поліцейський, який складає протокол про адміністративне правопорушення, не є суб'єктом, який здійснює оперативно-розшукову діяльність чи проводить досудове розслідування, тому до таких правовідносин не застосовуються приписи статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР.
Велика Палата Верховного Суду у поставі від 22.01.2025, справа № 335/6977/22 дійшла висновку, що у разі закриття справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене КУпАП, через відсутність події і складу адміністративного правопорушення відшкодування шкоди особі, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснюється на загальних підставах, передбачених статтею 1174 ЦК України, а положення статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР не є застосовними.
Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1176 ЦК України та положень Закону № 2 66/94-ВР, як то просив позивач.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає безумовним та доведеним, що при складанні стосовно позивача працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою ст. 173-2 КУпАП, з урахуванням висновків Дніпровського апеляційного суду щодо очевидної невідповідності протоколу вимогам чинного та у зв'язку з необхідністю участі в судовому процесі з розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач дійсно відчув певні негативні емоції - зазнав моральної шкоди, яка перебуває у причинному зв'язку з діями працівників поліції.
Натомість, позивачем не доведено погіршення стосунків з оточуючими та те, що переведення на іншу посаду безпосередньо пов'язане з вчиненням позивачем адміністративного правопорушення.
При цьому, Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
З урахуванням наведеного вище, враховуючи глибину та тривалість моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що відшкодування позивачу моральної шкоди у сумі 2000,00 грн, є достатньою компенсацією спричинених моральних страждань, ці кошти підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача, а позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.: 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України в якості відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 ;
Представник позивача: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_3 ;
Відповідач 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2А;
Представник відповідача 1 Кучер Лілія Андріївна, РНКОПП 3317916686, адреса 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2А;
Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: 01601, м.Київ, вул. Бастионна, 6;
Представник відповідача 2 Паращенко Юлія Олександрівна, адреса: 01030, м.Київ, вул. Бастионна, 6.
Суддя С.С. Потоцька