Постанова від 11.09.2025 по справі 910/13150/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13150/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. (головуючого), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,

представників учасників справи:

позивача - Торканєвського Д. В., Максимова О. М.,

відповідача - Рудченка Є. Д., Чернюшок М. І.,

третьої особи - Нагая І. М., Зєвакова І. Г., Колупаєва А. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська", Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (CRH Ukraine B.V.) та Антимонопольного комітету України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року (колегія суддів: Яценко О. В., Кравчук Г. А., Хрипун О. О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська"

до Антимонопольного комітету України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (CRH Ukraine B.V.),

про визнання недійсним рішення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" (далі - ТОВ "ПБГ Ковальська", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) про визнання недійсним рішення АМК від 05 вересня 2024 року № 304-р "Про результати розгляду справи про концентрацію" (далі - Рішення).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з'ясування та недоведення обставин, які мають значення для справи про концентрації, у тому числі неповного дослідження відповідачем ринку готових для використання розчинних бетонних сумішей (далі - ГБС). Крім того, позивач вказує, що під час розгляду справи про концентрації Комітетом також було порушено норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

1.3. Заперечуючи проти позову, АМК зазначав про відсутність порушеного права позивача, оскільки позивач не є споживачем цементу та виробником продукції з цементу, він є холдинговою компанією для суб'єктів господарювання ТОВ "ПБГ Ковальська", що не є достатньою підставою для висновку про те, що концентрація впливає на права та інтереси саме позивача.

1.4. Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." також зазначала, що позивачем у поданій позовній заяві не зазначено, які саме його права або законні інтереси порушені оскаржуваним рішенням; позивачем не наведено жодного обґрунтування стосовно того, яким чином визнання недійсним оскаржуваного рішення призведе до відновлення його порушених прав та інтересів.

2. Короткий зміст рішення місцевого суду

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2025 року позовну заяву ТОВ "ПБГ Ковальська" задоволено. Визнано недійсним Рішення, стягнуто з АМК судовий збір.

2.1.1. Суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з тим, що оскаржуваним Рішенням Комітету надано дозвіл на концентрацію на двох ринках - бетону та цементу, а позивач зі свого боку є учасником таких ринків, Рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси, оскільки позивач може зазнавати наслідків від вказаної концентрації, зокрема, у вигляді монополії учасників концентрації та обмеження конкуренції на цих ринках.

2.1.2. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд звернув увагу на таке:

- як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення, а саме з його пунктів 159, 167, 168, 169, 180, 196.3, дослідження ринку ГБС проводилось Комітетом за період протягом 2021- 2022 років та першого півріччя 2023 року. За результатами такого дослідження Комітет зазначив, що частки / сукупні частки учасників концентрацій на регіональних ринках ГБС не досягають 35 %; при цьому учасники концентрацій на кожному регіональному ринку зазнають значної конкуренції з боку інших учасників ринків, у зв'язку з чим концентрації не призведуть до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на жодному ринку ГБС у зоні охоплення з радіусом 50 км навколо заводів Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дікергофф /Україна/" (далі - ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/"). Разом із тим, в примітці 6 до пункту 25 та у пункті 188 є посилання на рішення Комітету від 07 грудня 2023 року № 347-р, яким відповідач надав дозвіл Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." на придбання часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор Інвест" (далі - ТОВ "Астор Інвест"), внаслідок чого Група CRH набула контроль над 5 бетонними заводами в м. Києві та Київській області. Проте з оскаржуваного рішення суд не вбачає здійснення Комітетом дослідження ринку ГБС у сукупності з урахуванням попередньо наданого дозволу третій особі на придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Астор Інвест" у грудні 2023 року, що свідчить про те, що сукупно частка суб'єкта господарювання, який набуває контроль - Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." на регіональному ринку ГБС може перевищити 35 %;

- зі змісту оскаржуваного Рішення суд не вбачає надання Комітетом належної оцінки твердженням суб'єктів господарювання, які заперечували проти концентрації, спростування Комітетом таких тверджень, оскільки у Рішенні Комітет в цілому посилається на відповідь Групи CRH, зазначаючи що запропоновані Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." зобов'язання гарантуватимуть відсутність дефіциту на ринку бетону та цементу і забезпечать конкуренцію на ринку;

- в Рішенні зазначено, що зобов'язання, запропоновані учасниками концентрацій, загалом нівелюють побоювання учасників ринку портландцементу сірого в сегментах: цемент загальнобудівельного призначення (у розрізі типів і марок) та цемент сульфатостійкий спеціального призначення. Водночас оскаржуване Рішення не містить обґрунтування вказаних висновків, тобто яким саме чином Комітет дійшов такого висновку та за результатами аналізу яких саме документів/доказів. Суд зазначив, що головною метою таких зобов'язань є позбавлення суб'єктів господарювання, що зливаються, концентрації певних прав у одного суб'єкта, які можуть застосовуватись для обмеження конкуренції на ринку; відповідно до загальної практики такі структурні заходи усувають обмеження конкуренції на довготривалий час. Проте Комітетом в оскаржуваному Рішенні не зазначено яким саме чином запропоновані Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." варіанти поведінки суб'єктів, зокрема створення юридичної особи, заборона обміну комерційною інформацією, мінімізують негативні наслідки на ринку;

- крім того, одним із прийнятих зобов'язань Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." було: "Протягом 5 років із моменту здійснення заявлених концентрацій призначати на посади генерального та комерційного директорів, членів виконавчих та наглядових органів Приватного акціонерного товариства "Дікергофф цемент Україна" (далі - ПрАТ "Дікергофф цемент Україна") осіб, які не займають посад у суб'єктах господарювання, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні". Проте, позачерговими загальними зборами ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" 11 жовтня 2024 року членом наглядової ради обраний Маріуш Томаш Богач, який є членом наглядової ради Акціонерного товариства "Подільський цемент" (далі - АТ "Подільський цемент"), 100 % учасником якого є Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві."

2.1.3. Виходячи із усієї сукупності встановлених у справі обставин, суд виснував, що Комітетом належним чином не доведено, що концентрації у вигляді придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариств, не призведуть до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринках бетону та цементу. Тобто Комітет неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, не довів обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими, що відповідно до положень статті 59 Закону України від 11 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III) є підставою для визнання недійсним Рішення.

2.1.4. Водночас доводи позивача щодо процесуальних порушень при прийнятті Рішення суд не прийняв та зазначив, що у цій справі не встановлено порушення або неправильного застосування Комітетом процедурних норм, наслідком яких може бути визнання недійсним оскаржуваного Рішення.

3. Короткий зміст постанови апеляційного суду

3.1. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року апеляційні скарги АМК та Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." задоволено повністю. Рішення Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2025 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача судовий збір.

3.1.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що Рішення безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, оскільки останній як учасник ринків бетону та цементу може зазнавати наслідків від концентрації, зокрема, у вигляді монополії учасників концентрації та обмеження конкуренції на цих ринках.

При цьому апеляційний суд вказав, що висновки, викладені судами апеляційної та касаційної інстанцій у судових рішеннях у справі № 910/9448/24, предметом розгляду якої були позовні вимоги позивача про визнання недійсним рішення АМК про відмову у залученні ТОВ "ПБГ Ковальська" до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК, не можуть свідчити про відсутність у позивача права на оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду справи №126-25/10-23-ЕК про концентрацію, оскільки вказані висновки зроблені судами саме стосовно можливості залучення позивача в якості третьої особи до участі у справі АМК про концентрацію.

3.1.2. Водночас апеляційний господарський суд заперечив інші висновки місцевого суду, зауваживши таке:

- у пункті 25 Рішення серед регіональних ринків бетону, на яких діє Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", вказана Київська область саме за рахунок бетонних заводів ТОВ "Астор Інвест" у м. Києві. У пункті 166 Рішення встановлено, що на момент звернення із заявами третя особа діяла лише в межах Одеської області, але в процесі розгляду антимонопольної справи третьою особою було придбано бетонні заводи ТОВ "Астор Інвест" в м. Києві (зноска 40). Відповідно до пунктів 187- 189 Рішення частка учасників концентрації на відповідних ринках розрахована з урахуванням придбання бетонних заводів ТОВ "Астор Інвест" у м. Києві (частки учасників концентрації виділені жирним шрифтом, серед іншого виділено і п'ять заводів Астор ). Суд зазначив, що розрахунок часток здійснено за 2021, 2022 та 2023 роки. Вказане, на переконання апеляційного господарського суду, свідчить про те, що при прийнятті оскаржуваного Рішення АМК було враховано розміри часток учасників концентрації на відповідних регіональних ринках з урахуванням набуття третьою особою контролю над бетонними заводами ТОВ "Астор Інвест" в м. Києві що, відповідно, спростовує твердження позивача та висновки суду першої інстанції про необхідність додаткового дослідження впливу концентрації у вигляді придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." часток у статутному капіталі ТОВ "Астор Інвест";

- під час розгляду цієї справи суд не може надавати оцінку тому, чи були у повній мірі враховані заперечення всіх інших суб'єктів господарювання, які вбачають негативні наслідки здійснення концентрацій як для ринку цементу, так для їх господарської діяльності, окрім позивача, оскільки вказані особи, у випадку незгоди з висновками Комітету, викладеними у Рішенні (зокрема, щодо надання оцінки запереченням вказаних осіб та/або обраним Комітетом зобов'язанням) мали право оскаржити Рішення, виклавши свої доводи, проте таким правом не скористались, що свідчить про їх згоду з висновками Комітету;

- Положення про порядок розгляду заяв та справ про концентрацію суб'єктів господарювання, затверджене розпорядженням АМК від 19 лютого 2002 року №33-р (далі Положення про концентрацію), не зобов'язує Комітет наводити у рішенні про надання дозволу на концентрацію мотиви покладення на учасників концентрації того чи іншого зобов'язання, а також надавати оцінку всім твердження або запереченням, які надійшли від учасників ринку (таких вимог щодо змісту рішення не наведено й у Законі № 2210-III), а відтак відсутність таких обґрунтувань визначених Комітетом для учасників концентрації зобов'язань не може бути підставою для визнання недійсним оскаржуваного Рішення. При цьому апеляційний суд не вважає, що взяті на себе учасниками концентрації для усунення загроз негативного впливу на конкуренцію заявленої концентрації зобов'язання не здатні мінімізувати можливі негативні наслідки на ринку після проведення спірної концентрації. Водночас невиконання учасниками концентрації прийнятих на себе зобов'язань відповідно до статті 58 Закону № 2210-III буде підставою для перегляду Комітетом рішення про надання дозволу на концентрацію.

3.1.3. З урахуванням цього колегія суддів апеляційного господарського суду виснувала, що позивачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним оскаржуваного Рішення, прийнятого за результатами розгляду справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрації.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг

4.1. Позивач, відповідач та третя особа звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року.

4.2. ТОВ "ПБГ Ковальська" на підставу касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про: застосування судом апеляційної інстанції частини першої статті 25 та частини другої статті 31 Закону № 2210-III без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах; відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах частини першої статті 25 та частини другої статті 31 Закону № 2210-III в частині порядку оцінки ефективності зобов'язань, які учасники концентрації подають до АМК з метою мінімізації ризиків для конкуренції; порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час відмови у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Компанії "Дікергофф ГМБХ" (Dyckerhoff GMBH) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Позивач просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13 лютого 2025 року.

4.3. Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." підставами касаційного оскарження визначила пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, вказуючи що суд апеляційної інстанції застосував статтю 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 4 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 60 Закону № 2210-III.

Третя особа просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року шляхом зміни або виключення висновків апеляційного суду стосовно наявності у позивача права на оскарження Рішення.

4.4. Відповідач підставою касаційного оскарження визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначивши що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду щодо правильного застосування статті 60 Закону № 2210-III.

Відповідач просить змінити мотивувальну частину постанови Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року шляхом виключення висновків апеляційного суду про те, що Рішення безпосередньо впливає на права та інтереси позивача.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2025 року та протоколами передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14 липня 2025 року для розгляду касаційних скарг ТОВ "ПБГ Ковальська", Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." та АМК на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року у справі № 910/13150/24 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

5.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 30 липня 2025 року № 32.2-01/1708 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/13150/24 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І. В.

5.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30 липня 2025 року касаційні скарги ТОВ "ПБГ Ковальська", Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." та АМК передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

5.4. Ухвалою від 31 липня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі.

5.5. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03 вересня 2025 року № 32.2-01/2155 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/13150/24 у зв'язку із запланованим відрядженням судді Бенедисюка І. М.

5.6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 вересня 2025 року касаційні скарги ТОВ "ПБГ Ковальська", Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." та АМК передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Колос І. Б.

5.7. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.8. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

6.1. До АМК надійшли заяви уповноважених представників компаній "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (м. Роттердам, Нідерланди) та "Дікергофф ГМБХ" (м. Вісбаден, Німеччина) від 22 вересня 2023 року про надання дозволу Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." на придбання акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", що забезпечують перевищення 50 відсотків голосів у вищих органах управління вказаних товариств.

6.2. Розпорядженням Голови АМК - державного уповноваженого від 19 жовтня 2023 року № 01/183-р розпочато розгляд справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрації у вигляді:

- придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства;

- придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." частки у статутному капіталі ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, у зв'язку з виявленням у поданих матеріалах підстав для заборони концентрацій.

6.3. 23 жовтня 2023 року на офіційному вебсайті Комітету, офіційній сторінці Комітету в мережі "Фейсбук" розміщено текст повідомлення про розгляд вказаної справи про концентрації. Під час розгляду справи були опитані суб'єкти господарювання - конкуренти, споживачі учасників концентрацій та інші суб'єкти господарювання, а також взято до уваги: результати дослідження стану конкуренції на ринку цементу, розпочатого на підставі доручення Голови Комітету від 13 лютого 2020 року; результати розгляду заяви ТОВ "ПБГ Ковальська" від 13 вересня 2023 року № 128 щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Групи CRH Україна на ринку цементу.

6.4. Листом від 22 липня 2024 року уповноважені представники Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." надали пропозиції щодо зобов'язань, які вони готові взяти на себе з метою усунення відповідного негативного впливу концентрацій на конкуренцію на ринку портландцементу сірого в його сегментах: цементу загальнобудівельного призначення (в розрізі типів і марок) та цементу сульфатостійкого спеціального призначення (далі - Ринок Цементу), і які дозволять органу Комітету прийняти рішення про надання дозволу на концентрації.

Враховуючи наявність зауважень та пропозицій суб'єктів господарювання до запропонованих Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." зобов'язань, 12 серпня 2024 року Комітет провів консультації з учасниками концентрацій з метою узгодження необхідних зобов'язань та вимог, якими обумовлюватиметься рішення органу Комітету про надання дозволу на концентрації.

Листом від 14 серпня 2024 року уповноважені представники Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." надали оновлені пропозиції щодо зобов'язань з урахуванням зауважень та пропозицій, наданих за результатами проведення "market-test".

6.5. 05 вересня 2024 року АМК прийнято Рішення, яким постановлено наступне.

6.5.1. Надати дозвіл Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." на придбання акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства (пункт 1 резолютивної частини Рішення).

6.5.2. Надати дозвіл Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." на придбання частки у статутному капіталі ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства (пункт 2).

6.5.3. З метою усунення потенційних ризиків монополізації та обмеження конкуренції у зв'язку зі здійсненням вказаних концентрацій на Ринку Цементу зобов'язати Компанію "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.":

1) протягом 9 місяців із моменту здійснення заявлених концентрацій передати придбаний пакет акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" спеціально створеній Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." юридичній особі (далі - Холдингова компанія) та продати або іншим чином передати акції (частку) у розмірі від 25 % до 28 % статутного капіталу Холдингової компанії третій особі, не пов'язаній відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", з правами вето (для забезпечення блокування ключових управлінських рішень вищого органу управління Холдингової компанії);

2) з моменту здійснення заявлених концентрацій до моменту продажу (передачі) акцій (частки) статутного капіталу Холдингової компанії забезпечити заборону обміну комерційною інформацією між ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Цемент" (далі - ТОВ "Цемент"), Приватним акціонерним товариством "Миколаївцемент" (далі - ПрАТ "Миколаївцемент"), АТ "Подільський цемент", у тому числі через Компанію "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." і суб'єктів господарювання, пов'язаних із нею відносинами контролю;

3) протягом 5 років із моменту здійснення заявлених концентрацій:

- призначати на посади генерального та комерційного директорів, членів виконавчих та наглядових органів ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" осіб, які не займають посад у суб'єктах господарювання, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні;

- не обмежувати обсяги реалізації цементу загальнобудівельного призначення (в розрізі типів і марок) та сульфатостійкого цементу спеціального призначення (далі - Цемент) суб'єктам господарювання, не пов'язаним відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", без економічно виправданих причин за наявності запитів, виражених в офіційних листах та/або за допомогою засобів електронної пошти;

- не допускати необґрунтованої відмови в постачанні Цементу суб'єктам господарювання, не пов'язаним відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", а саме, за наявності запитів від таких суб'єктів господарювання, виражених в офіційних листах та/або за допомогою засобів електронної пошти, забезпечувати реалізацію (прямо або опосередковано через юридичних осіб, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.") Цементу;

- не зменшувати сукупних реальних виробничих потужностей ТОВ "Цемент", ПрАТ "Миколаївцемент", АТ "Подільський цемент" і ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" з виробництва Цементу, наявних на момент здійснення заявлених концентрацій, без економічно виправданих причин;

- під час реалізації Цементу суб'єктам господарювання, не пов'язаним відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", застосовувати ринкові ціни;

- не застосовувати різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання - споживачами Цементу без об'єктивно виправданих на те причин, які неможливо було б застосувати за умов існування значної конкуренції на Ринку Цементу, а також не встановлювати таких умов реалізації, які неможливо було би встановити за умов існування значної конкуренції на Ринку Цементу;

- не допускати неправомірного обмеження доступу на Ринок Цементу інших учасників, продавців, покупців;

- не експортувати клінкеру за межі України, виробленого в Україні суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні, за умови, якщо такий експорт клінкеру призведе до неможливості задоволення отриманих суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні, запитів на постачання Цементу від суб'єктів господарювання, не пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", виражених в офіційних листах та/або за допомогою засобів електронної пошти (пункт 3 резолютивної частини Рішення).

6.5.4. Для здійснення контролю Комітетом за станом виконання зобов'язань зобов'язати Компанію "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.":

1) протягом одного місяця з моменту продажу або іншим чином передачі акцій (частки) у розмірі від 25 % до 28 % статутного капіталу Холдингової компанії третій особі, не пов'язаній відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", надати Комітету документи, що підтверджують перехід до такої третьої особи права власності на акції (частку) у статутному капіталі Холдингової компанії та наявність у такої третьої особи прав вето (для забезпечення блокування ключових управлінських рішень вищого органу управління Холдингової компанії);

2) протягом перехідного періоду, а саме, з моменту здійснення заявлених концентрацій до моменту продажу частки статутного капіталу Холдингової компанії надавати Комітету договори та/або посадові інструкції з генеральним та комерційним директорами, членами виконавчих та наглядових органів ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", у яких передбачено зобов'язання не здійснювати обміну комерційною інформацією між ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" і ТОВ "Цемент", ПрАТ "Миколаївцемент", АТ "Подільський цемент", у тому числі через Компанію "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." і суб'єктів господарювання, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (кожен такий договір має бути наданий АМК протягом одного місяця з моменту його укладення);

3) протягом 5 років із моменту здійснення заявлених концентрацій надавати Комітету рішення про призначення генерального та комерційного директорів, членів виконавчих та наглядових органів ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", а також договори з такими особами та/або їх посадові інструкції, у яких передбачено умову / підтвердження, що такі особи не займають посад у суб'єктах господарювання, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні (такі документи мають бути надані Комітету протягом одного місяця з моменту призначення особи на відповідну посаду);

4) протягом 5 років, починаючи з наступного року після здійснення заявлених концентрацій:

- один раз на рік, але в будь-якому разі не пізніше 01 березня календарного року, надавати Комітету інформацію про обсяги виробництва та реалізації Цементу в Україні, із зазначенням середньозважених щомісячних оптововідпускних цін на внутрішньому ринку;

- один раз на півріччя, але в будь-якому разі не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за звітним півріччям, надавати Комітету копії всіх запитів, виражених в офіційних листах та/або за допомогою засобів електронної пошти, щодо реалізації Цементу, у реалізації якого суб'єктам господарювання, не пов'язаним відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", було відмовлено у звітному півріччі. Щодо кожного такого запиту надавати Комітету копії листів-відповідей, у яких зазначені причини такої відмови. У разі відсутності випадків відмови в реалізації Цементу повідомляти про це Комітет;

- один раз на рік, але в будь-якому разі не пізніше 01 березня календарного року, надавати Комітету інформацію про обсяги експорту за межі України клінкеру, виробленого в Україні суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (пункт 4 резолютивної частини рішення).

6.6. У розділі 4 оскаржуваного Рішення зазначено:

- суб'єкти господарювання, над якими набувається контроль: ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" здійснює діяльність з виробництва та продажу, просування або дистрибуції цементної продукції; ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/" здійснює діяльність з виробництва та продажу, просування або дистрибуції готових для використання розчинних бетонних сумішей; Товариство з обмеженою відповідальністю "Дікергофф транспорт Україна" (далі - ТОВ "Дікергофф транспорт Україна") (учасниками якого є ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" і ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/") здійснює діяльність з надання транспортних послуг у рамках договорів про поставку цементу/бетону, укладених між ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" / ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/" та відповідними третіми особами - їх споживачами;

- продавець - Компанія "Дікергофф ГМБХ", здійснює діяльність з виробництва та продажу, просування або дистрибуції цементної продукції; крім суб'єктів господарювання, над якими набувається контроль, ця Компанія також пов'язана відносинами контролю з іншими суб'єктами господарювання - нерезидентами України, що здійснюють діяльність, зокрема, на території України з виробництва та продажу, просування або дистрибуції цементної продукції та будівельних матеріалів; Компанію "Дікергофф ГМБХ" контролює компанія "FIMEDI S.P.A." (м. Турин, Італія) [опосередковано через компанію "Buzzi S.p.A" (Італія)], акції якої є широко розпорошеними між міноритарними акціонерами;

- суб'єкт господарювання, який набуває контроль - Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", здійснює діяльність фінансового холдингу та не здійснює діяльності на території України; ця Компанія пов'язана відносинами контролю з резидентами та нерезидентами України, які утворюють групу суб'єктів господарювання CRH (Група CRH або Група Покупця), здійснюють діяльність, зокрема, на території України з: виробництва та продажу цементу; готових для використання розчинних бетонних сумішей, виробів із бетону для будівництва, а також надання послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування; кінцеві бенефіціари в Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." відсутні; цю Компанію опосередковано контролює компанія "CRH plc" (Ірландія), акції якої торгуються на фондових біржах; жодна особа не володіє більше ніж 10 % акцій компанії "CRH plc";

- метою концентрацій для Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." є здійснення прямої інвестиції для опосередкованого отримання прибутків від діяльності ПрАТ "Дікергофф цемент Україна", ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", ТОВ "Дікергофф транспорт Україна" з огляду на необхідність задоволення прогнозованого зростання попиту та обсягу ринку після закінчення війни. Зокрема, здійснення концентрацій було викликано стратегічним бізнес-рішенням Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", зумовленим такими цілями: розширення портфоліо продукції, яка виробляється на території України зареєстрованими в Україні суб'єктами господарювання, що пов'язані відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві."; оптимізація бізнес- та комерційних процесів; зменшення залежності від недоліків у роботі підрядників, які надають послуги з перевезень / доставки матеріалів і готової продукції клієнтам, і, таким чином, покращення рівня сервісу та обслуговування клієнтів.

6.7. У розділі 5 Рішення вказано, що за інформацією заявників задіяними ринками в заявлених концентраціях є: загальнодержавний ринок цементу; регіональні ринки ГБС (для Групи Покупця - Одеська та Київська області, для Об'єкта Придбання -Київська, Миколаївська та Одеська області).

6.7.1. Крім зазначеного, Група Покупця (через Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" (далі - ПрАТ "Білоцерківський завод ЗБК") (м. Біла Церква, Київська обл., Україна)) також здійснює діяльність на суміжних ринках: загальнодержавному ринку збірних елементів конструкцій для будівництва з цементу, бетону та штучного каменю; загальнодержавному ринку блоків із бетону, цементу та штучного каменю; загальнодержавному ринку залізобетонних опор.

6.7.2. Щодо зазначених суміжних ринків Комітет виснував, що з урахуванням наявності значної кількості конкурентів та незначної частки Групи Покупця на цих ринках, а також того що суб'єкти господарювання, над якими набувається контроль, не здійснюють господарської діяльності на цих ринках, концентрації не призведуть до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції.

6.7.3. Щодо ринку цементу Комітет зазначив, що ринок портландцементу сірого в цілому та в розрізі сегментів є висококонцентрованим, а після здійснення концентрацій на ринку залишиться лише три вітчизняних виробники: ПрАТ "Івано-Франківськцемент", ПрАТ "Кривий Ріг Цемент" та Група СRН, і при цьому частки ПрАТ "Кривий Ріг Цемент" будуть незіставними із частками інших двох учасників ринку.

6.7.4. З урахуванням різних чинників, а також того що бар'єри вступу на ринок цементу як для вітчизняних виробників, так і для імпортерів є високими, концентрації можуть призвести до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на Ринку Цементу.

6.7.5. Дослідивши ринок ГБС Комітет виснував, що діяльність учасників концентрацій на цьому ринку перетинається в межах районів охоплення радіусом 50 км, побудованих навколо бетонних заводів ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/", що розташовані в м. Одеса та м. Київ. Частки / сукупні частки учасників концентрацій на цих регіональних ринках ГБС не досягають 35 %. При цьому учасники концентрацій на кожному регіональному ринку зазнають значної конкуренції з боку інших учасників ринків. Враховуючи зазначене, Комітет вказав, що концентрації не призведуть до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на жодному ринку ГБС у зоні охоплення з радіусом 50 км навколо заводів ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/".

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Доводи касаційної скарги позивача

7.1. В обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "ПБГ Ковальська" зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину першу статті 25 та частину другу статті 31 Закону № 2210-III без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 915/1889/19, від 08 вересня 2022 року у справі № 910/20229/20, від 15 квітня 2021 року у справі № 910/17929/19, від 03 лютого 2022 року у справі № 910/15183/20, зокрема, не врахував того, що саме на орган АМК покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і в разі їх підтвердження вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених в рішенні АМК.

7.1.1. Так, позивач зазначає, що відповідно до закону відповідач надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку. У цій справі під час розгляду заяв компаній "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." та "Дікергофф ГМБХ" про надання дозволу на концентрації відповідач дійшов висновку про наявність підстав для їх заборони та запропонував вказаним компаніям надати пропозиції щодо зобов'язань, які вони готові взяти на себе з метою усунення негативного впливу концентрації на конкуренцію.

7.1.2. З урахуванням цього, суд апеляційної інстанції, аналізуючи оскаржуване Рішення, належним чином не дослідив обставин стосовно того, що:

- вивчаючи Ринок Бетону , відповідач, судячи з його висновків, не врахував факту придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." частки в статутному капіталі ТОВ "Астор Інвест" (дозвіл на ці дії відповідач надав третій особі у грудні 2023 року), яке має у володінні 5 бетонних заводів у м. Києві та Київській області, внаслідок чого сукупна частка третьої особи на регіональному ринку ГБС може перевищити 35 % (неповне з'ясування обставин справи є підставою для скасування чи визнання недійсним Рішення відповідача відповідно до частини першої статті 59 Закону № 2210-III);

- чимало суб'єктів господарювання повідомили відповідача, що не можуть оцінити рівень концентрації у разі придбання Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." акцій ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" та частки у статутному капіталі ТОВ ІІ "Дікергофф /Україна/" у зв'язку з відсутністю достатнього обсягу інформації; кілька суб'єктів господарювання зазначили, що вбачають негативні наслідки здійснення концентрацій, які судом не аналізувалися;

- взяті на себе третьою особою зобов'язання протягом 5 років із моменту здійснення заявлених концентрацій призначати на посади генерального та комерційного директорів, членів виконавчих та наглядових органів ПрАТ "Дікергофф цемент Україна" осіб, які не обіймають посад у суб'єктах господарювання, пов'язаних відносинами контролю з Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." в Україні, є нікчемними та марними.

7.1.3. Отже, апеляційним судом не врахована усталена практика Верховного Суду, відповідно до якої належна оцінка законності рішень АМК потребує повного, всебічного дослідження обставин справи, зокрема оцінки ринкових ризиків, потенційної монополізації, а також перевірки зобов'язань, покладених на учасників концентрації.

7.1.4. На противагу цьому суд першої інстанції дослідив, проаналізував та надав оцінку як доводам і аргументам позивача, так і рішенню відповідача саме в контексті наявності / відсутності підстав, передбачених статтею 59 Закону № 2210-III для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення АМК.

7.2. Зазначаючи про підставу касаційного оскарження, визначену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, позивач вказує на відсутність сталого висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 25 та частини другої статті 31 Закону № 2210-III в частині порядку оцінки ефективності зобов'язань, які учасники концентрації подають до АМК з метою мінімізації ризиків для конкуренції.

7.3. Також ТОВ "ПБГ Ковальська" вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права (що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України), зазначаючи про незалучення судом апеляційної інстанції до участі у справі Компанії "Дікергофф ГМБХ" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

7.3.1. Позивач зауважує, що заяви про надання дозволу на концентрацію подавалися двома заявниками - Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." та Компанією "Дікергофф ГМБХ". У разі визнання недійсним оскаржуваного Рішення відповідач буде зобов'язаний розглянути їхні заяви повторно. Отже, вирішення цієї судової справи прямо впливає на права та інтереси Компанії "Дікергофф ГМБХ", однак ні місцевим, ні апеляційним господарським судом її не було залучено до участі в справі.

7.3.2. Позивач подав до апеляційного суду клопотання про залучення Компанії "Дікергофф ГМБХ" до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, однак суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні цього клопотання, що, на думку позивача, є порушенням статті 50 ГПК України та, крім того, перешкодою для всебічного розгляду господарської справи.

7.3.3. Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції мав задовольнити його клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог, наслідком чого мало бути скасування рішення місцевого господарського суду, здійснення повторного розгляду заявлених вимог по суті в повному обсязі незалежно від доводів апеляційної скарги та ухвалення судом апеляційної інстанції нового судового рішення.

8. Доводи касаційної скарги відповідача

8.1. АМК на обґрунтування підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови в частині встановлення наявності у позивача права на оскарження Рішення відповідача не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені, зокрема у:

- постанові від 01 червня 2021 року у справі № 910/4185/20 стосовно того, що перелік осіб, яким законом надано право на оскарження рішень Комітету, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, тому для оскарження рішень Комітету особа повинна мати правовий статус, визначений статтею 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- постанові від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24 стосовно того, що права та інтереси ТОВ "ПБГ Ковальська", охоронювані законодавством про захист економічної конкуренції, не порушені оскаржуваним рішенням Комітету;

- постанові від 23 травня 2018 року у справі № 910/9823/17 про обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

8.1.1. Відповідач звертає увагу на те, що під час розгляду справи № 910/9448/24 судами було встановлено, що ТОВ "ПБГ Ковальська" не має власного виробництва цементу; позивач не є споживачем учасників концентрації і виробником продукції з цементу. Зазначені обставини свідчать про те, що права та інтереси ТОВ "ПБГ Ковальська", охоронювані законодавством про захист економічної конкуренції, не порушені оскаржуваним Рішенням Комітету, що є передумовою для його оцінки на відповідність статті 59 Закону № 2210-III. У свою чергу, повторний розгляд судом одного і того ж питання є неприпустимим, оскільки преюдиційно встановлені факти доказуванню не підлягають.

9. Доводи касаційної скарги третьої особи

9.1. Аргументи касаційної скарги Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." є частково подібними до аргументів АМК.

9.2. Зокрема, третя особа також вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшовши висновку про наявність у позивача порушеного права / інтересу та не врахувавши при цьому висновки Верховного Суду з відповідного питання.

9.2.1. Так, відповідно до частини першої статті 60 Закону № 2210-III лише заявник, відповідач та третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення АМК. Вказаний перелік осіб, які мають право на оскарження рішень відповідача, у тому числі у справах про концентрацію, є виключним, про що, зокрема, зазначалося у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 910/21620/21 та від 01 червня 2021 року у справі № 910/4185/20.

Водночас висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 60 Закону № 2210-III у новій (нині чинній) редакції у подібних правовідносинах відсутній.

9.2.2. Позивач не мав статусу заявника / відповідача / третьої особи під час розгляду справи про концентрацію № 126-25/10-23/ЕК, що було підтверджено, зокрема, в межах справи № 910/9448/24 (за участю позивача, відповідача та третьої особи). Отже, позивач в принципі не має права на оскарження Рішення.

9.3. Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." стверджує, що права та інтереси позивача не порушені оскаржуваним Рішенням, а відповідно до сталої практики Верховного Суду щодо застосування статті 15 ЦК України та статті 4 ГПК України відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

9.3.1. Лише той факт, що відповідач надіслав позивачу вимогу про надання інформації стосовно групи компаній, пов'язаних з позивачем відносинами контролю, не може вважатися визнанням відповідної компанії споживачем або виробником тієї чи іншої продукції. До того ж сам позивач визнає, що інші компанії, які пов'язані з позивачем відносинами контролю, а не позивач, є виробниками продукції з цементу та учасниками відповідних ринків. Отже, навіть якщо припустити, що для оскарження Рішення достатньо бути учасником відповідних ринків, позивач таким не є.

9.3.2. Крім того, оскаржуване Рішення є індивідуальним актом (актом індивідуальної дії), право на оскарження якого надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Зазначене не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18; постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 918/434/21.

9.3.3. Третя особа зауважує, що в оскаржуваній у цій справі постанові апеляційного господарського суду йдеться не про порушення прав та інтересів позивача, а про "вплив" на права та інтереси позивача, якого він, можливо, буде зазнавати в майбутньому, у випадку якщо відбудеться монополізація ринку та обмеження конкуренції на ринку.

9.3.4. Разом з тим відповідно до положень Закону № 2210-III такі дії, як "монополія" можуть порушити чиїсь права тільки у тому випадку, коли вони матимуть ознаки саме зловживання монопольним становищем або антиконкурентних узгоджених дій. Навіть якщо теоретично припустити, що зловживання монопольним становищем матиме місце в майбутньому зі сторони компаній, пов'язаних з третьою особою відносинами контролю, у такому разі позивач (пов'язані з ним компанії) матиме належні правові механізми для захисту своїх прав у вигляді звернення із заявою до відповідача про порушення його прав в межах справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

10. Заперечення позивача на касаційні скарги відповідача та третьої особи

10.1. 18 серпня 2025 року ТОВ "ПБГ Ковальська" через систему "Електронний суд" подало відзив на касаційні скарги АМК та Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві.", у якому зазначає, що вважає вказані касаційні скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

10.2. Позивач звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що постанова Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24, на яку відповідач та третя особа посилаються як на преюдиційну, ухвалена на підставі інших фактичних обставин і не встановлює фактів, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Натомість у цій справі відповідач сам визнає в оскаржуваному Рішенні, що позивач є суб'єктом господарювання, учасником ринку бетону та споживачем суміжного ринку цементу.

11. Заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача

11.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПБГ Ковальська", поданому 14 серпня 2025 року, АМК просить залишити її без задоволення як необґрунтовану.

11.2. Відповідач зауважує, що пункти 166, 188, 189 Рішення свідчать про те, що Комітет дослідив та розрахував частки учасників концентрації на ринку ГБС з урахуванням того, що Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." надано дозвіл на придбання часток у статутному капіталі ТОВ "Астор Інвест", що забезпечує перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства. Навіть з урахуванням цього Група Ковальська мала більшу ринкову частку на вказаному ринку, що унеможливлює його монополізацію внаслідок здійсненої Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." концентрації.

11.3. Також Комітет стверджує, що у пункті 197 Рішення він встановив потенційні наслідки концентрації та врахував позицію всіх споживачів та конкурентів учасників концентрацій (які висловлювали свої зауваження щодо цього), оскільки наслідки таких концентрацій однаково будуть зачіпати їх інтереси, що підтверджується зібраними матеріалами справи, на підставі яких прийнято Рішення, а також пунктами 217- 219 Рішення. Комітет вважає, що внаслідок врахування зауважень учасників ринку Рішенням покладено на Компанію "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." жорсткіші зобов'язання, які в повній мірі нівелюють негативний вплив концентрацій.

11.4. При цьому у Рішенні чітко встановлені заходи контролю за виконанням Компанією "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." зобов'язань, а законом покладено на Комітет обов'язок здійснення такого контролю. Невиконання Рішення дає Комітету право на його скасування.

11.5. Комітет вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залучення Компанії "Дікергофф ГМБХ" до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, оскільки позивач пропустив строк, передбачений частиною першою статті 50 ГПК України для подання такого клопотання.

12. Заперечення третьої особи на касаційну скаргу позивача

12.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ПБГ Ковальська", поданому 15 серпня 2025 року, Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." просить залишити її без задоволення з міркувань, які є подібними до позиції відповідача.

12.2. Крім того, Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." зауважує, що ТОВ "ПБГ Ковальська" у своїй касаційній скарзі не пояснює, в чому саме позивач вбачає порушення відповідачем під час ухвалення оскаржуваного Рішення норм частини першої статті 25 та частини другої статті 31 Закону № 2210-III (які регулюють питання видачі дозволу на концентрацію у випадках, коли за результатами проведеного дослідження Комітетом встановлюються підстави для заборони концентрації) та положення яких саме висновків Верховного Суду при цьому не враховані. Аргументи позивача направлені виключно на переоцінку доказів, які вже досліджені судами попередніх інстанцій.

12.3. Компанія "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." наголошує, що стаття 59 Закону № 2210-III містить виключний перелік підстав, за наявності яких рішення АМК може бути визнане недійсним; позивач не довів жодної з них.

12.4. Також третя особа акцентує, що запропоновані нею зобов'язання є пропорційними обґрунтованим загрозам негативного впливу на конкуренцію заявленої концентрації та усуватимуть потенційний негативний вплив концентрації на конкуренцію.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Джерела права

13.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-XII "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, контролю за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання.

13.2. В частині першій статті 5 Закону № 3659-XII унормовано, що АМК здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України № 2210-III, "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, а щодо розгляду та вирішення справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання - також з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру".

13.3. За змістом статті 7 Закону № 3659-XII у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією АМК має, зокрема, такі повноваження:

- розглядати заяви і справи про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити дослідження за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надавати висновки, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації, висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- дозволяти або забороняти узгоджені дії, концентрацію;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на відповідному ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження);

- визначати наявність або відсутність контролю між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання.

13.4. У частинах першій та другій статті 22 Закону № 2210-III зазначено, що з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи АМК здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Концентрацією визнається, в тому числі, набуття одним або декількома суб'єктами господарювання прямого або опосередкованого контролю над цілим або частинами одного або декількох інших суб'єктів господарювання чи іншими активами, зокрема, шляхом безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує можливість чинити вирішальний вплив, у тому числі досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання.

13.5. Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 2210-III концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу АМК чи адміністративної колегії АМК в усіх випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону, якщо:

1) сукупні вартісні показники усіх учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищують суму, еквівалентну 30 мільйонам євро, і при цьому вартісні показники в Україні не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 4 мільйонам євро, у кожного; або

2) вартісні показники в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищують суму, еквівалентну 8 мільйонам євро, і при цьому обсяг реалізації товарів хоча б одного іншого учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 150 мільйонам євро.

13.6. Згідно з частиною першою статті 25 Закону № 2210-III АМК чи адміністративна колегія АМК надає дозвіл на концентрацію у разі, якщо така концентрація не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на ринку.

13.7. Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 2210-III у разі виявлення підстав для заборони узгоджених дій, концентрації відповідні органи АМК розпочинають розгляд справи про узгоджені дії чи концентрацію, про що приймається розпорядження та письмово повідомляється особа, яка подала заяву. Разом із повідомленням про початок розгляду справи надсилається перелік інформації, яку заявник повинен надати для прийняття органами АМК рішення у справі.

13.8. У розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів АМК може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами АМК. Про залучення третьої особи органами АМК приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі. На офіційному вебсайті АМК оприлюднюється інформація про справи про узгоджені дії, концентрацію (частини п'ята, шоста статті 30 Закону № 2210-III).

13.9. Частиною першою статті 31 Закону № 2210-III визначено, що за результатами розгляду справ про узгоджені дії, концентрацію приймається рішення, зокрема: АМК - про надання дозволу на узгоджені дії; заборону узгоджених дій; надання дозволу на концентрацію; погодження установчих документів господарських товариств, об'єднань чи змін до них; заборону концентрації.

13.10. У разі встановлення підстав для заборони узгоджених дій, концентрації, органи АМК повідомляють їх учасників про зміст таких підстав та встановлюють тридцятиденний строк для надання учасниками узгоджених дій, концентрації пропозицій щодо зобов'язань, які готові взяти на себе учасники таких узгоджених дій, концентрації, що усувають відповідний негативний вплив узгоджених дій, концентрації на конкуренцію та дозволяють органу АМК прийняти рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію. Цей строк може бути продовжений за клопотанням учасника узгоджених дій, концентрації. Зобов'язання, взяті на себе учасниками узгоджених дій, концентрації, мають бути пропорційними обґрунтованим загрозам негативного впливу на конкуренцію, заявлених узгоджених дій, концентрації, а вимоги щодо забезпечення контролю за виконанням учасниками узгоджених дій, концентрації взятих на себе зобов'язань не повинні бути надмірними (частина друга статті 31 Закону № 2210-III).

13.11. Органи АМК, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. Вони мають право виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення (частина п'ята статті 31 Закону № 2210-III).

13.12. У статті 58 Закону № 2210-III визначені підстави та порядок перегляду органами АМК рішень, прийняті ними у справах про концентрацію. Зокрема, у цій статті вказано, що органи АМК з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути прийняті ними рішення у разі невиконання учасниками концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення органів АМК щодо концентрації відповідно до частини другої статті 31 цього Закону.

За результатами перегляду органи АМК можуть: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення; прийняти нове рішення, передбачене, зокрема, статтею 31 цього Закону. У разі якщо за результатами перегляду рішень АМК приймає рішення про заборону концентрації, державна реєстрація суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, скасовується у судовому порядку за позовом АМК.

13.13. Відповідно до статті 59 Закону № 2210-III підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

13.14. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 2210-III заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу АМК, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

14. Стосовно доводів касаційних скарг відповідача та третьої особи щодо відсутності порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним Рішенням відповідача

14.1. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

14.2. Згідно з частинами першою, другою статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

14.3. У пунктах 64- 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20 зазначено, що суб'єктивне цивільне право є мірою можливої поведінки у правовідносинах, в яких існує уповноважена і зобов'язана сторона. Суб'єктивні права встановлюються правовими нормами, їх особливістю є здатність вимагати від зобов'язаної сторони певної міри поведінки, у тому числі, з використанням примусу держави.

Поняття охоронюваного законом інтересу в логічно-смисловому зв'язку з поняттям суб'єктивного права визначено в Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Безпосереднє згадування в нормах права інтересів особи як об'єкта правового захисту в певній мірі прирівнює їх до суб'єктивних прав. Тобто законні інтереси, які не опосередковані правовими нормами, можна розглядати як доправову категорію, у якій інтерес передує правам та обов'язкам, тобто виступає як "суб'єктивне право, що може виникнути у майбутньому".

14.4. Розмежовуючи поняття прав та інтересів, Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначив, що і суб'єктивне право, і пов'язаний з ним інтерес є дозволами. Але перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб'єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов'язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення в межах сфери правового регулювання до користування якимсь конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб'єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

14.5. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Кожна особа має право в порядку, встановленому процесуальним законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Отже, підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови в позові.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб'єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги зокрема щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах. Оцінка предмета заявленого позову, наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц, Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 450/2875/19, від 18 червня 2024 року у справі № 758/113/23.

14.6. При вирішенні спору суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові потрібно відмовити. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див. постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 та від 22 березня 2023 року у справі № 509/5080/18).

14.7. Суд апеляційної інстанції у постанові, яка оскаржується учасниками цієї справи, зробив висновок про те, що оскільки Рішенням АМК надано дозвіл на концентрацію на двох ринках - бетону та цементу, а позивач у свою чергу є учасником таких ринків, воно безпосередньо впливає на права та інтереси позивача, оскільки він може зазнавати наслідків від такої концентрації у вигляді монополії учасників концентрації та обмеження конкуренції на цих ринках.

14.8. Не погоджуючись із наведеним висновком, відповідач та третя особа вказують, що позивач не є учасником ринку бетону та споживачем суміжного ринку цементу; оскаржуване рішення не впливає на його права та інтереси станом на час звернення до суду з позовом у цій справі, а якщо впливатиме в майбутньому внаслідок порушення третьою особою законодавства про захист економічної конкуренції, позивач матиме можливість звернутися з відповідною заявою до відповідача.

14.9. Також відповідач та третя особа наголошують, що апеляційний суд не врахував висновків, зроблених судами у справі № 910/9448/24, що позивач не є споживачем учасників концентрації та виробником продукції з цементу, тому його права та інтереси, охоронювані законодавством про захист економічної конкуренції, не зачіпаються справою про концентрацію та оскаржуваним Рішенням Комітету, чим порушив норми частини четвертої статті 75 ГПК України.

14.10. Так, у справі № 910/9448/24 ТОВ "ПБГ Ковальська" оскаржувало в суді відмову АМК у залученні його до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК як третьої особи. Ухвалюючи постанову від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24, Верховний Суд дійшов таких висновків:

"Частиною п'ятою статті 30 Закону № 2210-III визначено, що у розгляді заяв, справ можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів АМК може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані цим Законом. Питання про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб вирішується органами АМК. Про залучення третьої особи органами АМК приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Суд зазначає, що відповідні дії АМК із залучення / незалучення осіб в якості третьої особи у справі мають бути вирішені в межах доцільності надання такого статусу та з огляду на проведене дослідження і конкретно визначені обставини щодо можливості прийнятого у справі рішення "суттєво зачіпати" права та інтереси такої особи.

Поряд із тим "суттєвість" прав та інтересів таких осіб встановлюється відповідним органом (дискреційність повноважень), що розглядає відповідну справу за поданими такою особою чи в її інтересах іншими особами матеріалами, які мають містити обґрунтування підстав такого залучення. При цьому такі питання вирішуються в кожному випадку щодо конкретної особи - індивідуально за наданими обґрунтуваннями і визначеними правами та інтересами конкретних осіб. Водночас обов'язок доведення обставин щодо суттєвості впливу майбутнього рішення у сфері захисту економічної конкуренції на законний інтерес чи порушення прав покладено на заявника.

При цьому Суд виходить з того, що такі права та інтереси третіх осіб мають "суттєво зачіпатися" саме майбутнім рішенням у справі, саме в контексті правовідносин які підпадають під правове регулювання Закону і висновки щодо суттєвості / несуттєвості впливу майбутнього рішення мають бути прийняті саме органами АМК, а не за результатами вирішення спору у судовому порядку. Зокрема, з огляду на те що втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань господарського судочинства.

Крім того, монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку не є правопорушенням, а правопорушенням є саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а до повноважень АМК відносить контроль за діяльністю суб'єктів, які займають монопольне (домінуюче) становище в іншій процедурі. При цьому висновки ТОВ "ПБГ Ковальська" про можливі зловживання ґрунтуються на припущеннях.

Суд зазначає, що сам лише факт, що особа є "великим" споживачем на певному ринку (як стверджував позивач, пов'язані з позивачем компанії споживають близько 10 % всього виробленого в Україні цементу), не доводить того, що рішення у справі про концентрацію може "суттєво зачепити" права та інтереси позивача (зокрема, зачепити їх в більшій мірі, ніж інших суб'єктів господарювання, які також є споживачами цементу, але є меншими ніж Група Ковальська).

Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, встановивши, що: у розгляді заяв, справ АМК можуть брати участь треті особи, якщо рішення органів АМК може суттєво зачепити їх права та інтереси, охоронювані Законом; ТОВ "ПБГ Ковальська" не доведено, що рішення АМК у справі про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК може суттєво зачепити охоронювані Законом права та інтереси саме ТОВ "ПБГ Ковальська"; ТОВ "ПБГ Ковальська" не є споживачем учасників концентрації і не є виробником продукції з цементу; відсутні факти безпідставної відмови Групою CRH та ПрАТ "Дікергофф Цемент Україна" у поставках цементу Групі Ковальська; процедура розгляду справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК завершилася рішенням АМК від 05 вересня 2024 року № 304-р; вимога позивача про визнання недійсним рішення про відмову у залученні його до участі у розгляді справи про концентрацію не є ефективним способом захисту, - дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним рішення про відмову у залученні ТОВ "ПБГ Ковальська" до участі у розгляді справи про концентрацію № 126-25/10-23-ЕК."

14.11. Верховний Суд зазначає, що висновки, сформовані в постанові Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24, мають враховуватися під час розгляду цієї справи.

14.12. Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24 вказав, що вирішення питання про залучення до участі у розгляді справи про концентрацію третіх осіб в контексті визначення доцільності надання такого статусу та з огляду на проведене дослідження і конкретно визначені обставини щодо можливості прийнятого у справі Рішення "суттєво зачіпати" права та інтереси такої особи, належить до дискреційних повноважень АМК.

14.13. Відмовляючи ТОВ "ПБГ Ковальська" у залученні його до участі у розгляді справи № 126-25/10-23-ЕК про концентрації як третьої особи, АМК зазначив, що ТОВ "ПБГ Ковальська" не надало достатніх доказів того, що дії учасників концентрації суттєво зачіпають його економічні інтереси та здійснення заявленої концентрації матиме негативний вплив на діяльність цього товариства, та що здійснене АМК опитування ТОВ "ПБГ Ковальська", з-поміж інших учасників ринку, стосовно заявлених концентрацій у межах справи № 126-25/10-23-ЕК доводить зазначене.

14.14. Також, Верховний Суд у постанові від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24 виснував, що монопольне (домінуюче) становище на відповідному ринку не є правопорушенням, а правопорушенням є саме зловживання монопольним (домінуючим) становищем, а до повноважень АМК закон відносить контроль за діяльністю суб'єктів, які займають монопольне (домінуюче) становище в іншій процедурі.

14.15. Здійснення будь-якої концентрації на тому чи іншому товарному ринку може мати вплив на всіх споживачів учасників концентрації на такому ринку. Однак це не дає підстав для висновку, що рішення АМК про надання дозволу на концентрацію порушує права та інтереси всіх учасників відповідного ринку. Порушувати права та інтереси учасників ринку може невиконання учасниками концентрації покладених на них АМК зобов'язань, але такі порушення розглядаються АМК у межах іншої процедури.

14.16. Отже, Рішення не порушує прав та інтересів ТОВ "ПБГ Ковальська" як учасника ринків бетону та цементу. Такі висновки зроблено АМК у справі № 126-25/10-23-ЕК про концентрації та Верховним Судом у постанові від 08 травня 2025 року у справі № 910/9448/24.

У цій справі № 910/13150/24 також відсутні підстави для висновку про наявність законного права або інтересу ТОВ "ПБГ Ковальська", яке на момент звернення до суду було порушено оскаржуваним Рішенням АМК та підлягало би захисту шляхом скасування Рішення.

Тому твердження судів попередніх інстанцій про те, що "оскільки Рішенням АМК надано дозвіл на концентрацію на двох ринках - бетону та цементу, а позивач у свою чергу є учасником таких ринків, воно безпосередньо впливає на права та інтереси позивача" носить декларативний характер та створює передумови для того, щоб вважати, що кожен учасник ринків бетону та цементу може оскаржувати Рішення АМК у разі, якщо без законних підстав вважатиме його незаконним та/або необґрунтованим. Зазначений підхід суперечить принципу правової визначеності.

14.17. У зв'язку з цим Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки Рішенням АМК надано дозвіл на концентрацію на двох ринках - бетону та цементу, а позивач у свою чергу є учасником таких ринків, останнє впливає на права та інтереси позивача, оскільки він може зазнавати наслідків від такої концентрації.

14.18. Особа, яка звертається з позовом до суду, повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів діями та/або рішеннями відповідача, а також те що в результаті задоволення її позовних вимог права заінтересованої особи буде захищено та відновлено в спосіб, про який вона просить.

У цьому ж випадку позовні вимоги є абстрактними, ґрунтуються на припущеннях та спрямовані на майбутнє, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

14.19. Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам, відповідне порушення має бути реальним; процесуальний закон не дозволяє скаржитися абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні рішення суб'єкта владних повноважень є неправильними та можуть коли-небудь в майбутньому вплинути на їх правове становище.

При цьому спосіб захисту має бути спрямований на відновлення або захист певного права чи інтересу.

У свою чергу, захист судом порушеного права / інтересу заявника як державно-примусова діяльність спрямований на те, щоб відбулося реальне припинення порушення (чи оспорювання) прав відповідного суб'єкта з урахуванням принципу пропорційності, дотриманням розумного балансу між необхідним обмеженням прав суб'єктів господарювання (на концентрацію) та легітимною метою такого обмеження.

14.20. Позивач у межах цієї справи не обґрунтував ані порушення своїх прав та інтересів внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного Рішення, ані того що визнання судом Рішення недійсним відновить порушені права позивача.

Верховний Суд вважає, що доводи позивача не містять належного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного Рішення на конкретні індивідуально виражені права, свободи, інтереси позивача станом на час звернення до суду з позовом у цій справі.

14.21. Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові. У разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватися до оцінки позовних вимог на предмет їх обґрунтованості. Наведений висновок є сталим у практиці Верховного Суду (див, наприклад постанови Верховного Суду від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, від 26 березня 2019 року у справі № 910/13908/17).

14.22. Отже, досліджуючи доводи позивача стосовно наявності підстав, визначених статтею 59 Закону № 2210-III для скасування Рішення, суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи статей 5, 14 ГПК України. В межах заявлених позовних вимог, встановивши що позивач не довів наявності у нього порушеного права (інтересу), аніж незгода із прийнятим АМК Рішенням про надання згоди на концентрацію, у задоволенні позову належало відмовити з підстав відсутності порушення прав та законних інтересів позивача. Доводи позовної заяви ТОВ "ПБГ Ковальська" не підлягали розгляду по суті.

14.23. З огляду на те що позивач не обґрунтував обставин щодо порушення його прав та інтересів оскаржуваним Рішенням, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, безвідносно до інших обставин, що досліджені судами попередніх інстанцій у цій справі № 910/13150/24, Верховний Суд не вбачає правових підстав для аналізу інших доводів касаційних скарг учасників цієї справи.

15. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

15.1. Відповідно до статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

15.2. Враховуючи доводи касаційних скарг, межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційних скаргах відповідача та третьої особи, частково отримали своє підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим наявні підстави для зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у мотивувальній частині.

16. Судові витрати

16.1. З огляду на те що доводи касаційних скарг відповідача та третьої особи визнані Верховним Судом частково обґрунтованими, а доводи касаційної скарги позивача залишені без задоволення, при цьому резолютивна частина оскаржуваного судового рішення залишена без змін, керуючись нормами статті 129 ГПК України, Верховний Суд покладає на скаржників судовий збір, сплачений ними за подання касаційних скарг.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Компанії "СіАрЕйч Юкрейн Бі.Ві." (CRH Ukraine B.V.) та Антимонопольного комітету України - задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна група Ковальська" - залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 червня 2025 року у справі № 910/13150/24 змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови, в іншій частині залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. Л. Власов

Суддя І. В. Булгакова

Суддя І. Б. Колос