Іменем України
17 вересня 2025 року м. Чернігів справа № 927/681/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом керівника Корюківської окружної прокуратури (15300, м. Корюківка Чернігівської області, вул. Шевченка, 98; код 02910114) в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України (код 00032684) 00024, м. Київ, вул. Богомольця, 10 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державна установа “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» 14029, м. Чернігів, проспект Миру, 217 (код 08734598)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код 39821153) 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2
про стягнення 251 910 грн 00 коп.
02 липня 2025 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 17.06.2025 № 51-77-2532вих-25 керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 251 910,00 грн, сплачених платіжними дорученнями від 23.12.2022 № 1903 (внутрішній номер 248083321) та № 1904 (внутрішній номер 248082652) на виконання умов укладеного між сторонами Договору поставки № СК56/252 від 23.12.2022.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по відпуску за скретч-картками дизельного палива у кількості 4 665 літрів на суму 251 910,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2025, зокрема:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
залучено Державну установу “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» (14029, м. Чернігів, проспект Миру, 217; код 08734598) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;
встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
встановлено процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
встановлено процесуальний строк для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала суду від 07.07.2025 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 07.07.2025 18:40.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 07.07.2025 є такою, що отримана адресатом 08.07.2025.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
08.07.2025 через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області від третьої особи надійшли пояснення щодо позовної заяви.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
23.12.2022 Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» оприлюднено оголошення про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару - нафта і дистиляти (Дизельне паливо) (ДК 021:2015:09130000-9) у кількості 5600 літрів дизельного пального, очікуваною вартістю 302400,00 грн з ПДВ (UA-2022-12-23-012614-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2022 рік, фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з реєстром тендерних пропозицій, участь у відкритих торгах взяв один учасник - TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ», із остаточною ціновою пропозицією 302 400,00 грн з ПДВ.
За результатами процедури закупівлі, з переможцем торгів - TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ» (Постачальник) ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» (Покупець) 23.12.2022 укладено договір поставки №СК56/252 (далі - Договір).
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 1.1., 1.2 Договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю товар, а покупець зобов'язується сплатити і прийнятий вказаний товар, що зазначений в рахунку-фактурі та видаткових накладних.
Найменування товару - Дизельне паливо (код за ЕЗС ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта та дистиляти (09134200-9).
Відповідно до п. 3.2. Договору ціна цього договору становить: 302400,00 грн, у т.ч. ПДВ - 19783,18 грн.
Згідно з п. 1.5. Договору, відпуск товару на АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою КМУ №1442 від 20.12.1997.
Відповідно до п. 5.1. Договору строк поставки товару - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Передача покупцю товару за договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (п.5.2.2 Договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п.5.2.3 Договору).
Згідно з п. 5.3. Договору, умови постачання товару - самовивезення, покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника (п. 4.2. Договору).
Відповідно до п. 6.3. Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені Договором, забезпечити поставку товару, якість яких відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору.
Відповідно до п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та договором.
Відповідно до п. 10.1. Договору про закупівлю №СК56/252 від 23.12.2022 цей Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64, а в частині оплати за поставлений товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного станув Україні понад період, але не довше ніж до 31.12.2022.
На виконання умов Договору, згідно з рахунком-фактурою №0056/0000529 від 23.12.2022 та видатковою накладною №0056/0000512 від 23.12.2022 TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ» передано покупцю паливні талони дизельного пального Energy на 5600 літрів загальною вартістю 302400,00 грн з ПДВ, які оплачені покупцем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1903 від 23.12.2022 на суму 300000,00 грн та №1904 від 23.12.2022 на суму 2400,00 грн.
Як вказує прокурор у позовній заяві, на підставі отриманих талонів, згідно з вищевказаної видаткової накладної на АЗС відповідача ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» відпущено 935 л дизельного пального. Разом з тим, починаючи з 21.02.2025 покупцю відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично недопоставлено ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» 4665 літрів дизельного пального на суму 251 910,00 грн.
За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» за місцем розташування АЗС постачальника встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові/доповідні записки від 21.02.2025, 17.03.2025 та проведено фотофіксацію.
Загальна кількість невикористаних карток/талонів за Договором про закупівлю від 23.12.2023 №СК56/252, складає 311 шт. на 4665 літрів дизельного пального, номіналом 15 л кожний, а саме: скетч-картки з серійними номерами - з 3041 1308 9510 по 3041 1308 9569; з 3041 1308 9600 по 3041 1308 9709; 3041 1308 9720; з 3041 1308 9730 по 3041 1308 9759; з 3041 1308 9770 по 3041 1308 9869.
Листами від 27.02.2025, 17.03.2025 та 28.03.2025 ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» зверталося до TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ» щодо неналежного виконання умов договору від 23.12.2023 №СК56/252, однак відповідь від відповідача не надходила.
Таким чином, прокурор вказує, що відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, не забезпечив наявність пального вимогою покупця за фактом пред'явлення талонів та не передав покупцю товар у повному обсязі та у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема дизельного пального в обсязі 4665 літрів вартістю 251 910,00 грн. ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» не отримано 4665 літрів дизельного пального за ціною 54,00 грн за літр на загальну суму 251 910,00 грн, відповідно до умов Договору № СК56/252 від 23.12.2022, у зв'язку із чим, у відповідача наявна заборгованість на вказану суму, яка підлягає стягненню на підставі ст. ст. 670, 693 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені, держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі. № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4і23/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21,
Прокурор у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 ГПК України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (ст. 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.
У зв'язку із викладеним, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України Про публічні закупівлі, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі» публічні закупівлю здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за непоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.
Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальник до належного виконання покладених на них обов'язків, а отже - і сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресора.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відтак, в силу положень ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов'язком прокурора є захист інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відповідно до Положення про Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» установа є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров'я, який об'єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров'я МВС.
Крім того, ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області», є бюджетною неприбутковою установою, що належить до сфери управління МВС України.
Згідно листів ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» від 01.04.2025 та 07.05.2025, встановлено, що фінансування закупівлі дизельного палива здійснювалося за рахунок бюджетних коштів, головним розпорядником коштів є Міністерство внутрішніх справ України.
Державна установа підпорядкована та заснована Міністерством внутрішніх справ України та є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним.
Таким чином, МВС України, як головний розпорядник коштів Державного бюджету України, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області», який належить до сфери МВС України, в даному випадку наділене повноваженнями розпорядника нижчого рівня щодо забезпечення цільового та ефективного використання коштів Державного бюджету України за укладеним Договором.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з тим, що використання коштів бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав й інтересів великого кола осіб (у нашому випадку використання коштів Державного бюджету України). Завданням відповідного органу є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів. Неефективне витрачання коштів бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним закладом правочинів, може порушувати економічні інтереси (п. 8.47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розпорядник бюджетних коштів є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Схожі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21.
Оскільки, ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» належить до сфери МВС України і є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним йому, як головний розпорядник бюджетних коштів, МВС України зобов'язане забезпечити цільове та ефективне використання коштів Державного бюджету України, зокрема законність та ефективність використання ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» коштів за Договором поставки.
Враховуючи вищевикладене, Міністерство внутрішніх справ України є уповноваженим органом вживати заходи щодо захисту інтересів держави, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у даній справі.
Корюківська окружна прокуратура на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 17.04.2025 № 51-77-1642вих-25 повідомила Міністерство внутрішніх справ України про існування порушення інтересів держави у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки №СК56/252 від 23.12.2022 TOB «ІНТЕКС ШВЕСТ», та наявності підстав для стягнення грошових коштів у судовому порядку.
У відповіді (лист від 30.04.2025) Міністерство внутрішніх справ України повідомило окружну прокуратуру, що заходи реагування, у тому числі позовного характеру не вживалися. Разом з тим, в листі МВС України не заперечувало щодо представництва Корюківською окружною прокуратурою інтересів держави у суді.
Враховуючи вищевикладене, МВС України, не вжив жодних заходів щодо виконання покладених на нього обов'язків, визначених законами України.
Положенням про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 878 від 28.10.2015, визначено, що міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 4 ч. 5 п, 3 Положення про Міністерство внутрішніх справ України встановлено, що міністерство з метою організації своєї діяльності організовує планово-фінансову роботу в апараті МВС, територіальних органах, закладах, установах і на підприємствах, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку.
Разом з цим, положеннями ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» закріплено право міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 826/2793/18, від 06.02.2019 у справі № 810/3046/17, від 13.02.2019 у справі № 810/2763/17 дійшла висновку, що центральний орган виконавчої влади з урахуванням публічного інтересу, в силу приписів ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділений правом звертатися до суду з метою реалізації своїх повноважень.
Таким чином, відповідно до вказаних положень Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Бюджетного кодексу України МВС України наділене повноваженнями щодо забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів та звернення з цих питань до суду з метою реалізації своїх повноважень.
Проте вказані зобов'язання уповноваженим на це державним органом не виконано. МВС України на виконання покладених на нього повноважень не вжито заходів у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки №СК56/252 від 23.12.2022 TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ», фінансування якого здійснювалось за рахунок коштів Державного бюджету України. Також МВС України не вжито заходів для звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення коштів до Державного бюджету України.
Отже, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів, допущено нездійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, оскільки МВС України було проінформовано прокуратурою про встановлені порушення інтересів держави.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України “Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - МВС України.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурором попередньо повідомлено позивача про здійснення представництва інтересів держави в особі МВС України, шляхом звернення з вказаним позовом до Господарського суду Чернігівської області.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судом, згідно з рахунком-фактурою №0056/0000529 від 23.12.2022 та видатковою накладною №0056/0000512 від 23.12.2022 TOB «ІНТЕКС ІНВЕСТ» передано покупцю паливні талони дизельного пального Energy на 5600 літрів загальною вартістю 302400,00 грн з ПДВ, які оплачені покупцем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1903 від 23.12.2022 на суму 300000,00 грн та №1904 від 23.12.2022 на суму 2400,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Суд зазначає, що підписання сторонами видаткової накладної №0056/0000512 від 23.12.2022 не свідчить про факт передачі відповідачем товару покупцю, а лише підтверджує передачу талонів, які надавали покупцю право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне покупцю, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0056/0000512 від 23.12.2022.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати покупцю придбаний ним згідно договору товар.
За умовами договору передбачено можливість отримання покупцем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скретч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний покупцем товар за договором у вигляді дизельного палива у кількості 5600 літрів загальною вартістю 302400,00 грн по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, покупцем в повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання зі своєчасної та повної оплати товару.
Разом з тим, ТОВ «ІНТЕКС ІНВЕСТ» свої зобов'язання за договором не виконано, не забезпечено наявність пального за першою вимогою замовника, а також не передано замовнику товар у повному обсязі, у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань недоотриманими залишилися 311 паливних талонів дизельного пального номіналом 15 л на загальну кількість 4665 л, на загальну суму 251910,00 грн.
Як зазначає прокурор, починаючи з 21.02.2025 покупцю відмовляють у відпуску пального. За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» за місцем розташування АЗС постачальника встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові/доповідні записки від 21.02.2025, 17.03.2025 та проведено фотофіксацію.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
ДП “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» неодноразово зверталося до відповідача з листами щодо виконання зобов'язань по договору (33/45-451 від 27.02.2025, №33/45-545 від 17.03.2025, №33/45-654 від 28.03.2025), в яких просило надати механізм реалізації права Державної установи на здійснення заправки автомобілів дизельним пальним за пред'явленими скретч-картками.
Відповідач відповіді на вказані листи не надав. Свої зобов'язання щодо передання дизельного пального не виконав.
Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 918/631/19.
Позивач реалізував своє право на пред'явлення вимоги шляхом подання до господарського суду цього позову.
Станом на день ухвалення рішення судом відповідачем не надано належних доказів на підтвердження повернення грошових коштів у розмірі 251910,00 грн, а тому вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 3 778,65 грн.
При ухваленні даного рішення суд враховує факт перебування судді А.С. Сидоренка у щорічній відпустці у період з 11.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов заступника керівника Корюківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 251 910,00 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код 39821153, 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2) на користь Міністерства внутрішніх справ України (код 00032684, 00024, м. Київ, вул. Богомольця, 10) 251 910,00 грн заборгованості.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» (код 39821153, 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3778,65 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2025.
Суддя А.С.Сидоренко