Іменем України
17 вересня 2025 року м. Чернігів справа № 927/646/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву
за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури (17000, сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області, вул. Є.Лоскота, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (код 44970581) 17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» (код 44604267) 51400, м. Павлоград Павлоградського району Дніпропетровської області, вул. Соборна, 99
про стягнення 155 069 грн 91 коп.
23 червня 2025 року через систему “Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 20.06.2025 № 50-77-2667 керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» про стягнення 117 976,40 грн попередньої оплати, сплаченої платіжною інструкцією № 1808 (внутрішній номер 362642412) від 14.08.2024 на виконання умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю № СК4-603-Т від 07.08.2024, 8 374,72 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 1 783,40 грн трьох процентів річних від простроченої суми, 9 498,10 грн штрафу та 17 437,29 грн пені.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по відпуску дизельного палива за скретч-картками у кількості 2 360 літрів на суму 117 976,40 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.06.2025, зокрема:
прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;
постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановлені процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвала суду від 30.06.2025 направлена відповідачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 30.06.2025 14:58.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 30.06.2025 є такою, що отримана адресатом 30.06.2025.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
02.08.2024 Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради оприлюднено оголошення про закупівлю дизельного пального (скретч-карток) (код ДК 021:2015:09130000-9 Нафта і дистиляти) очікуваною вартістю 200 982 грн (ідентифікатор закупівель UА-2024-08-02-010707-а).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2024 рік, фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету Остерської міської територіальної громади.
07.08.2024 між Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (Покупець) та ТОВ «ТЕНЕГІЯ» (Постачальник) укладено Договір про закупівлю № СК4-603-Т (надалі - Договір).
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», та на момент його підписання погодили всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України, Закону України «Про публічні закупівлі».
За умовами п. 1.1. Договору продавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити та передати у власність покупця товар у необхідній кількості та належної якості за визначеним предметом: Дизельне паливо (Євро 5), карти за ЄЗС ДК 021:2015:09130000-9 - Нафта і дистиляти (надалі-товар), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити такий товар.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що кількість та ціна товару визначається у Специфікації товару (Додатку № 1 до Договору), що є його невід'ємною частиною.
У Специфікації товару визначено, що постачальник зобов'язується поставати замовнику дизельне паливо (Євро 5), АЗС АВІАС, картка у кількості 3800 літрів за ціною 49,99 грн/л на суму 189 962 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 1.3. Договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами скретч-картками (талонами) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Постачання палива здійснюється із використанням скретч-карток або талонів номіналом 10 л та/або 20 л, через мережу автозаправних станцій.
Термін дії скретч-карток або талонів повинен бути не менше 12 місяців з моменту їх отримання покупцем з можливістю їх обміну на нові після закінчення терміну дії (п. 2.3. Договору).
Загальна ціна Договору визначається відповідно до Специфікації товару та становить 189 962 грн, у тому числі ПДВ 31 660,33 грн (п. 3.2. Договору).
Джерелом фінансування є кошти місцевого бюджету (п. 1.5. Договору).
Оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Розрахунки здійснюються шляхом оплати покупцем товару по факту його поставки після пред'явлення продавцем документів (оформлених відповідно до чинного законодавства України): рахунку, накладних (п.п. 4.1., 4.2. Договору).
Відповідно до 5.2. Договору поставка скретч-карток або талонів здійснюється одноразово в повному обсязі за адресою: 17000, Чернігівська область, Чернігівський район, м. Остер, вул. Я.Мудрого, 94.
Поставка товару здійснюється на умовах FCA (в редакції Інкотермс - 2010 року) - завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів АЗС продавця. При цьому право на отримання товару покупець набуває після отримання від продавця скретч-карток або талонів, що містять інформацію про найменування продавця, вид, кількість нафтопродуктів, які можна отримати при їх пред'явленні оператору АЗС, а також термін їх дії (п. 5.3 Договору).
Передавання продавцем скретч-карток або талонів здійснюється уповноваженому представнику покупця протягом 2 днів з моменту отримання письмової чи усної (з подальшим письмовим підтвердженням) заявки від Покупця за умови видання останнім належним чином оформленої довіреності на отримання товарно- матеріальних цінностей (п. 5.4. Договору).
За умовами Договору, а саме п.п. 6.3.1. - 6.3.3. продавець зобов'язаний забезпечувати відпуск товару в асортименті, кількості та у строки, встановлені в Договорі. На вимогу покупця оновлювати скретч-картки або талони (замінювати на нові, продовжувати термін дії) в повному обсязі, без зміни кількості літрів та вимог доплат. Забезпечувати відпуск товару через мережу АЗС, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього Договору.
Згідно з п. 7.1 та п. 7.2 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та Договором. У разі затримки поставки/відпуску товару в обсязі, визначеному покупцем відповідно до пред'явлення на отримання товару скретч-карток або талонів, або заявці на їх отримання в порядку пункту 5.4. Договору, продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від вартості непоставленого товару чи вартості товару відповідно до непереданих скретч-карток або талонів за кожен день затримки прострочення поставки товару за договором, а за прострочення понад 30 днів продавець, додатково, сплачує Покупцю штраф у розмірі 5 % від ціни Договору, крім випадків, коли Товар, вказаний у Специфікації, не постачається покупцю у зв'язку з призупиненням або зняттям товару з реалізації/виробництва. У такому випадку, продавець повинен надати відповідні підтверджуючі документи (рішення суду, акт перевірки контролюючих органів, тощо).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила від виконання прийнятих зобов'язань за Договором (п. 7.6. Договору).
Пунктами 10.1 та 10.2 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2024 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань за переданий товар - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Закінчення терміну дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, які мали місце під час дії Договору.
На виконання Договору № СК4-603-Т позивачем відповідно до платіжної інструкції № 1808 від 14.08.2024 перераховано на рахунок продавця 189 962 грн.
Згідно Видаткової накладної № 0004/0001599 від 07.08.2024 та Специфікації № 0004/0001599-С від 07.08.2024 до видаткової накладної, продавцем передано покупцю скретч-картки дизельного палива на 3800 літрів, ціною за 1 л 49,99 грн, загальною вартістю 189 962 грн з ПДВ, які не містять строку дії (безстрокові).
Перелік переданих скретч-карток з номерами купюр наведено у Специфікації № 0004/0001599-С від 07.08.2024, підписаній між покупцем та продавцем.
Згідно звіту про укладений договір про закупівлю (UА-2024-08-02-010707-а) зазначено, що АЗС, на яких буде здійснюватися заправка транспортних засобів пальним повинні бути розташовані на відстані не більше 10 км у радіусі від центру м. Остер, Чернігівського району, Чернігівської області.
Як вказує прокурор у позовній заяві, одержання позивачем товару на підставі видаткових накладних свідчить про одержання саме талонів на паливо, як це передбачено умовами договору, та які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому. У той же час фактичне отримання пального відбувається лише на АЗС.
Прокурор зазначає, що на підставі отриманих скретч-карток, позивачу відпущено 1440 літрів дизельного палива. Разом з тим, починаючи із 1 грудня 2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради відмовляють у відпуску пального, оскільки АЗС є непрацюючими, у зв'язку із чим Відповідачем фактично не поставлено позивачу 2360 літрів дизельного палива вартістю 117 976,40 грн, визначених Договором № СК4-603-Т від 07.08.2024 та оплачених покупцем у повному обсязі.
За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб позивача за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові записки.
Як вбачається із Реєстру невикористаних скретч-карток/талонів на дизельне паливо за Договором № СК4-603-Т від 07.08.2024, залишок невикористаних скретч-карток/талонів складає 236 шт. номіналом по 10 літрів.
Таким чином, прокурор вказує, що взяті на себе зобов'язання у повному обсязі Відповідач не виконав, не забезпечив наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення талонів та не передав замовнику товар у повному обсязі у кількості, за якістю і на умовах встановлених договором, зокрема дизельного пального в обсязі 2360 літрів, вартістю 117 976,40 грн, у зв'язку з чим у відповідача наявна перед позивачем заборгованість на вказану суму, яка підлягає стягненню на підставі ст.670,693 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ст. 1311 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені, держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті, крім випадку, визначеного абз. 4 цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, керівник прокуратури чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі №804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі №380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18 та від 14.02.2023 у справі № 580/1374/22.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі. № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4і23/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21,
Прокурор у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених ст. 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 ГПК України вимагає вказувати в позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Інтереси держави, за загальним правилом, охоплюють собою і суспільні (публічні) інтереси, оскільки основне покликання держави (ст. 3 Конституції України гарантує те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави) - це максимально забезпечувати інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості як найвищого блага.
У зв'язку із викладеним, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.02.2023 у справі № 206/1198/19 прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 БК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 БК України бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення кісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних асигнувань та призначень, своєчасному поверненні невикористаних бюджетних коштів (п. п. 4, 6, 8 ч. 1 ст. 7 БК України).
Неефективне використання бюджетних коштів порушує зазначені державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених.
У свою чергу, практика реалізації вищевказаного принципу бюджетної системи України під час здійснення видатків бюджету досягається завдяки Закону України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції.
Так, відповідно до ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі» публічні закупівлю здійснюються за принципами добросовісної конкуренції, максимальної економії, ефективності та пропорційності.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.
Неналежне виконання Відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за непоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, зокрема у даному випадку мешканців територіальної громади. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.
Таким чином, звернення прокурора із вказаним позовом спрямоване на захист і відновлення зазначених державних інтересів, оскільки стягнення відповідних коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань сприятиме своєчасному фінансуванню нагальних потреб держави в умовах воєнного стану, дисциплінуватиме постачальник до належного виконання покладених на них обов'язків, а отже - і сприятиме укріпленню держави в умовах збройної відсічі агресора.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Відтак, в силу положень ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру обов'язком прокурора є захист інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, зазначила, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційна-правова форма Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради - орган місцевого самоврядування.
Згідно Положення про Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради, затвердженого рішенням Остерської міської ради від 18 жовтня 2022 №20-11/VІІІ, Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (далі - Відділ) є виконавчим органом Остерської міської ради, утворюється, реорганізується та ліквідується рішенням міської ради в порядку передбаченому законодавством з урахуванням потреб територіальної громади. Відділ підзвітний та підконтрольний міській раді, підпорядковується виконавчому комітету міської ради, заступнику міського голови відповідно до розподілу функціональних обов'язків (п.п.1.1., 1.2. Положення).
Відділ освіти є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку зі своїм найменуванням, власні бланки та штампи (п.1.5. Положення).
Відповідно до п. 2.1. Положення метою Відділу є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина через систему багатопрофільної, різнорівневої дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти, забезпечення доступності дошкільної, початкової, загальної середньої, профільної, позашкільної освіти для всіх, хто її потребує, забезпечення реалізації стратегії розвитку громади, забезпечення реалізації державної та місцевої політики з питань молоді та спорту, надання населенню якісних послуг у сфері фізичної культури, шляхом виконання відповідних державних і місцевих програм через мережу комунальних підприємств, установ і закладів для задоволення потреб та інтересів Остерської міської територіальної громади.
Однією з основних функцій Відділу є здійснення реалізації державної політики та політики Остерської міської ради у сферах освіти, фізичної культури, молоді та спорту. Утримує та фінансує підвідомчі установи та заклади на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо. Сприяє матеріально-технічному забезпеченню підвідомчих установ та закладів. Розробляє і подає на розгляд міської ради пропозиції до проектів фінансування та матеріально-технічного забезпечення виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на розвиток освіти, культури, туризму, фізичної культури та спорту (п.п.3.1., 3.3. Розділу 3. Положення).
Пунктом 8.1 Положення зазначено, що Відділ фінансується виключно коштами міського бюджету.
Положення ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» передбачають, що одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 28 Закону України “Про місцеве самоврядування» визначено повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін передбачено здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.
Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі і а нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 61 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради є суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 924/1283/21 від 09.08.2023 дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (п. 33).
Відділ освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 БК України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах Відділ освіти, який зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що у випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.
Тобто позивачем у справі за позовом прокурора є саме держава, а не конкретна особа чи орган (суб'єкт владних повноважень чи комунальне підприємство, які створені безпосередньо державою для реалізації своїх функцій у відповідних сферах).
При цьому позов прокурора не спрямований на безпосередній захист інтересів Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради, як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю захисту інтересів держави, порушених неправомірними діями Відповідача.
Задоволення такого позову призведе в першу чергу, до захисту державних інтересів, а вже потім до захисту інтересів Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради як сторони договору та розпорядника бюджетних коштів в даному випадку.
До подання вказаної позовної заяви до суду, Козелецька окружна прокуратура 15.04.2025 звернулася з листом до Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради щодо можливих порушень інтересів держави під час виконання договору про постачання нафтопродуктів та вжитих заходів до захисту таких інтересів.
У листі № 502 від 25.04.2025 зазначено про те, Відділу освіти, культури, туризму, молодів та спорту Остерської міської ради відомо про наявність порушень з боку ТОВ «ТЕНЕГІЯ» щодо непостачання пального за вказаним Договором. 15.04.2025 позивачем направлено відповідачу претензію, в якій зазначено про необхідність виконання умов Договору в частині поставки Товару за пред'явленими картами. Аналогічна інформація надана Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради в додатковій інформації № 685 від 02.06.2025.
Таким чином, Відділ освіти, культури, туризму, молодів та спорту Остерської міської ради самостійних заходів до поновлення порушених інтересів держави в судому порядку не вживав, що свідчить про неналежне здійснення Позивачем заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 1311 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
З урахуванням наведеного, прокурором дотримано приписи ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при зверненні до суду з даним позовом. Про виявлені порушення вимог законодавства прокурором заздалегідь проінформовано Позивача та надано достатньо часу для реагування на стверджувані прокурором порушення інтересів держави.
Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта на захист порушених інтересів у даній справі Відділу освіти, культури, туризму, молодів та спорту Остерської міської ради, його бездіяльність щодо захисту порушених інтересів держави.
Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України “Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах - Відділу освіти, культури, туризму, молодів та спорту Остерської міської ради.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурором попередньо повідомлено позивача про здійснення представництва інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молодів та спорту Остерської міської ради, шляхом звернення з вказаним позовом до Господарського суду Чернігівської області.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Як встановлено судом, на виконання умов договору, згідно з видатковою накладною № 0004/0001599 від 07.08.2024, ТОВ “Тенегія» передано замовнику паливні талони на Дизпаливо на 3800 л загальною вартістю 189962,00 грн, які не містять строку дії (безстрокові) та які оплачені Позивачем у повному обсязі на суму 189962,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1808 від 14.08.2024.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Суд зазначає, що підписання сторонами видаткової накладної №0004/0001599 від 07.08.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує передачу талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній №0004/0001599 від 07.08.2024.
Передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар.
За умовами договору передбачено можливість отримання позивачем оплаченого ним товару шляхом пред'явлення ним на АЗС скретч-картки на відповідну кількість літрів палива. Тобто, придбаний позивачем товар за договором у вигляді дизельного палива у кількості 3800 літрів загальною вартістю 189962,00 грн, по факту перебуває у відповідача і поставка його здійснюється шляхом заправлення автомобілів позивача після пред'явлення довірчих документів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у повному обсязі виконано прийняті на себе зобов'язання зі своєчасної та повної оплати за товар, який мав бути використаний позивачем шляхом обміну у мережах АЗС оплачених скретч-карт.
Водночас, як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу дизпаливо в повному обсязі. Позивачу відпущено лише 1440 літрів дизельного палива на загальну суму 71985,60 грн.
Як вбачається із Реєстру невикористаних скретч-карток/талонів на пальне за Договором № СК4/603-Т від 07.08.2024 залишок невикористаних скретч-карток/талонів складає 36 шт. номіналом по 10 літрів.
Як зазначає прокурор, починаючи з 1 грудня 2024 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради відмовляють у відпуску пального, оскільки АЗС є непрацюючими, у зв'язку з чим Відповідачем фактично не поставлено позивачу 2360 літрів дизельного палива вартістю 117976,40 грн, визначених Договором № СК4-603-Т від 07.08.2024 та оплачених покупцем у повному обсязі.
Згідно службових записок, складених на адресу Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради від 10.12.2024 та 25.03.2025 шкільні автобуси починаючи з 01.12.2024 не можуть заправитися на АЗС «ANP (АВІАС)» у м. Остер, вул. Незалежності, у зв'язку з відсутністю будь-якого пального на АЗС.
Згідно частин першої, другої ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
15.04.2025 Відділом освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради направлено ТОВ «ТЕНЕГІЯ» претензію № 462 від 15.04.2025, в якій зазначено про невиконання умов Договору в частині поставки Товару за пред'явленими скретч-картами. У вказаній претензії позивач повідомив відповідача про розірвання Договору про закупівлю товарів та вимагав повернення сплачених коштів у розмірі 107895,00 грн в семиденний строк від дня пред'явлення даної претензії. Вказана претензія направлена відповідачу як на адресу державної реєстрації (номер відправлення 1704400025488), так і на поштову адресу/адресу торгової точки, вказану у договорі (номер відправлення 1704400025470)
Згідно відомостей з офіційного сайту «Укрпошта» поштове відправлення за номером 1704400025488 повернуто відправнику 22.04.2025 з відміткою відділення поштового заявку - адресат відсутній за вказаною адресою. Поштове відправлення за номером 1704400025470 повернуто відправнику 02.05.2025 з відміткою відділення поштового заявку - за закінченням терміну зберігання.
Повторно претензія №669 від 21.05.2025 про повернення коштів в сумі 117976,40 грн в семиденний строк від дня пред'явлення претензії, направлена на адресу торгової точки відповідача 29.05.2025. Поштове відправлення за номером 17044000236951 повернуто відправнику 15.06.2025 з відміткою відділення поштового заявку - за закінченням терміну зберігання.
Судом перевірено і встановлено, що позивачем направлено документи на адресу відповідача, яка була вказана у договорі (п.7.7.4), а тому направлення листа (поштове відправлення за номером 1704400025470) на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до ст. 4, частини першої, п.10 частини другої ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок» та Правил.
Таким чином, враховуючи відповідну вимогу позивача до відповідача повернути кошти, сплачені в якості передплати, у відповідача виник обов'язок повернути передплату до 09.05.2025 (включно).
Відповідач відповіді на претензію не направив, грошові кошти в сумі 117976,40 грн не повернув.
З огляду на відсутність в матеріалах справи заперечень відповідача щодо позовних вимог, доказів поставки товару, а також відсутність доказів повернення сплачених у якості передоплати за товар грошових коштів у розмірі 117976,40 грн, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 117976,40 грн та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.
Крім того, прокурором заявлено до стягнення 8374,72 грн інфляційних за період з 02.12.2024 по 03.06.2025 та 1783,40 грн три відсотки річних за період з 02.12.2024 по 03.06.2025.
Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Перевіривши поданий прокурором розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення інфляційних в сумі 1533,69 грн за період з 10.05.2025 по 03.06.2025, в частині стягнення 3% річних в сумі 242,42 грн за період з 10.05.2025 по 03.06.2025, оскільки судом враховано, що відповідач повинен був здійснити повернення передплати в строк до 09.05.2025 включно і прострочення виконання обов'язку по поверненню передплати виникло з 10.05.2025.
Крім того, прокурор у поданій позовній заяві просить стягнути з відповідача 17437,29 грн пені за період з 02.12.2024 по 03.06.2025 та 9498,10 грн штрафу на підставі п.7.2 у розмірі 5% від ціни договору.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Згідно п. 7.2 Договору у разі затримки поставки/відпуску товару в обсязі, визначеному покупцем відповідно до пред'явлення на отримання товару скретч-карток або талонів, або заявці на їх отримання в порядку пункту 5.4. Договору, продавець оплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені від вартості непоставленого товару чи вартості товару відповідно до непереданих скретч-карток або талонів за кожен день затримки прострочення поставки товару за договором, а за прострочення понад 30 днів продавець, додатково, сплачує Покупцю штраф у розмірі 5 % від ціни Договору, крім випадків, коли Товар, вказаний у Специфікації, не постачається покупцю у зв'язку з призупиненням або зняттям товару з реалізації/виробництва. У такому випадку, продавець повинен надати відповідні підтверджуючі документи (рішення суду, акт перевірки контролюючих органів, тощо).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки за статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, так як відповідальність настає лише один раз у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як форми її сплати.
Оскільки судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, дослідивши поданий прокурором розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню повністю, а саме в частині стягнення пені в сумі 17437,29 грн та в частині стягнення штрафу в сумі 9498,10 грн.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частин 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення боргу в сумі 117 976,40 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 1 533,69 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 242,42 грн, в частині стягнення пені в сумі 17 437,29 грн, в частині стягнення штрафу в сумі 9 498,10 грн. В решті позову слід відмовити.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 2 422,40 грн.
При ухваленні даного рішення суд враховує факт перебування судді А.С. Сидоренка у щорічній відпустці у період з 11.08.2025 по 05.09.2025 включно.
Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов заступника керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕНЕГІЯ» про стягнення 155 069,91 грн задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (код ЄДРПОУ 44604267, вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (код 44970581, 17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21) 117 976,40 грн заборгованості, 1 533,69 грн інфляційних, 242,42 грн три відсотки річних, 17 437,29 грн пені, 9 498,10 грн штрафу.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ" (вул. Соборна, будинок 99, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 2 422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2025.
Суддя А.С.Сидоренко