58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
10 вересня 2025 року Справа № 926/2165/25
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова, 2Б"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна.
про визнання договору недійсним та скасування державної реєстрації
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Гончар А.Ю.
Представники сторін:
Від позивача - адвокат Малєнко О.В.
Від відповідача - не з'явився.
Від третьої особи - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Суворова, 2Б" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" в якому просить:
- Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування від 22 квітня 2021 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" (Код ЄДРПОУ 33173821, Дарувальник) та ОСББ "Суворова 2Б" (Код ЄДРПОУ 37032284, Обдаровуване), посвідчений Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Надією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 4401.
- Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною:
1) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57810681 від 22.04.2021 р. на нежиле приміщення цокольного поверху XIX, площею 17,7 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344354773101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
2) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811091 від 22.04.2021 р. на нежиле приміщення цокольного поверху XVII, площею 10,6 к в.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344366673101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
3) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811621 від 22.04.2021 р. на нежитлові допоміжні та підсобні приміщення ІІ-V, VII, VIII, XVIII, XLVI, XLVII, площею 34,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2144078473101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
4) рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811355 від 22.04.2021 р. на спільні заїзди, площею 611,30 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344375673101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Позов обґрунтовано тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" та ОСББ "Суворова 2Б" укладено Договір дарування від 22 квітня 2021 року, відповідно до умов якого Дарувальник передав безоплатно, а Обдаровуване прийняло у дар наступне нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення цокольного поверху XIX, площею 17,7 кв.м.; нежиле приміщення цокольного поверху XVII, площею 10,6 кв.м.; нежитлові допоміжні та підсобні приміщення ІІ-V, VII, VIII, XVIII, XLVI, XLVII, площею 34,5 кв. м.; спільні заїзди, площею 611,30 кв.м., у приміщення паркінгу.
Проте як пізніше стало відомо Позивачу, вказані нежитлові приміщення в силу приписів закону відносяться до спільного майна багатоквартирного будинку 2-Б по вул. Петрищука, у м. Чернівці, що в силу закону є спільною сумісною власністю співвласників цього будинку, а тому реєстрація права власності на ці приміщення за юридичною особою ОСББ "Суворова 2Б" (як і попередня реєстрація таких приміщень за Відповідачем) є порушенням прав усіх співвласників будинку № 2-Б.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 липня 2025 року, судову справу № 926/2165/24 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 07 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху; для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Суворова, 2Б" слід було надати суду рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, які позивач просить скасувати та докази доплати судового збору; встановлено позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з моменту отримання цієї ухвали.
10 липня 2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про усунення недоліків, до якої долучено копії оскаржуваних рішень та докази сплати судового збору в сумі 12 112,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 14 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року підготовче засідання у справі № 926/2165/25 відкладено на 26 серпня 2025 року; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Макеєву Надію Василівну.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 26 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2165/25; призначено справу до розгляду по суті на 10 вересня 2025 року.
Відповідач та третя особа явку належних представників в судове засідання 10 вересня 2025 року вкотре не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
Адвокат позивача в судовому засіданні 10 вересня 2025 року підтримала позов та просила його задовольнити.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи за наявними в ній матеріалами.
В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши адвоката позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, 22 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" (далі - Дарувальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Суворова, 2Б" (далі - Обдаровуване) укладено договір дарування (далі - Договір).
Згідно частини 1 статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Пунктом 1 Договору унормовано, що Дарувальник передав безоплатно, а Обдаровуване прийняло у дар наступне нерухоме майно, що розташоване за адресою: місто Чернівці, вулиця Суворова Олександра, будинок 2Б (два літера Б), а саме: нежиле приміщення цокольного поверху XIX, площею 17,7 кв.м. (надалі - нежиле приміщення 1); нежиле приміщення цокольного поверху XVII, площею 10,6 кв.м. (надалі - нежиле приміщення 2); нежитлові допоміжні та підсобні приміщення ІІ-V, VII, VIII, XVIII, XLVI, XLVII, площею 34,5 кв. м. (надалі - нежилі приміщення 3); спільні заїзди, площею 611,30 кв.м., у приміщення паркінгу (надалі - спільні заїзди 4).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, зазначене вище нерухоме майно, на підставі Договору дарування, зареєстроване за Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Суворова, 2Б" на праві приватної власності.
Пунктом 2 частини 1 статті1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Згідно пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2022 у справі № 922/1406/21 зазначено, що "допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень"
(Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 липня 2018 у справі № 916/2069/17, від 22 листопада 2018 у справі № 904/1040/18, від 15 травня 2019 у справі № 906/1169/17).
Відповідно до листа-відповіді ОСББ "Суворова, 2Б" № 250425 від 25 квітня 2025 року, нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Чернівці, вул. Петрищука (колишня вул. Суворова), буд. 2Б, використовується наступними чином:
- нежиле приміщення цокольного поверху XIX, площею 17,7 кв.м. з моменту введення будинку в експлуатацію, використовується в якості насосної;
- нежиле приміщення цокольного поверху XVII, площею 10,6 кв.м. з моменту введення будинку в експлуатацію, використовується в якості щитової 1 під'їзду.
Згідно листа ОСББ "Суворова, 2Б" № 4 від 04 вересня 2025 року нерухоме майно, а саме: нежитлові допоміжні та підсобні приміщення ІІ-V, VII, VIII, XVIII, XLVI, XLVII, площею 34,5 кв. м., які знаходяться за адресою м. Чернівці, вул. Петрищука (колишня вул. Суворова), буд. 2Б, використовується наступними чином:
- нежитлове приміщення ІІ з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості ліфтової шахти ліфта корпусу № 1;
- нежитлове приміщення III з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості ліфтової шахти ліфта корпусу № 2;
- нежитлове приміщення IV з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості ліфтового холу ліфта корпусу № 2;
- нежитлове приміщення V з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості електрощитової з обладнанням для розподілу електричної енергії по корпусу № 2;
- нежитлове приміщення VII з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості електрощитової з обладнанням для розподілу електричної енергії корпусу № 3;
- нежитлове приміщення VIII з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості ліфтової шахти ліфта корпусу № 3;
- нежитлове приміщення XVIII з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості приміщення з обладнанням технічного оснащення багатоквартирного житлового будинку, а саме інженерне комунікації та технічні пристрої загальнобудинкові мережі водопостачання;
- нежитлове приміщення XLVI з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості ліфтового холу ліфта корпусу №1;
- нежитлове приміщення XLVII з моменту введення будинку в експлуатацію використовується в якості електрощитової з обладнанням для розподілу електричної енергії по корпусу №.
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 369 ЦК України встановлено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпоряджання спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно зі статтею 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Згідно з положеннями частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Стаття 215 ЦК України визначає підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного Кодексу України, статтею 20 Господарського Кодексу України.
Верховний Суд у постанові 10.05.2018 по справі №910/15993/16 зазначив, що неіснуюче право щодо об'єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема, продажу третім особам.
Враховуючи вищевикладене, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку не може бути власником майна, оскільки право власності на спільне майно належить безпосередньо співвласникам (власникам квартир), а не ОСББ як юридичній особі. ОСББ лише забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Відтак, спірний договір дарування укладено щодо об'єктів нерухомості, якими не міг володіти ні відповідач, ні позивач, оскільки цивільним законодавством та ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" чітко унормовано, що допоміжні приміщення, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку перебувають у спільній сумісній власності співвласників квартир у будинку № 2-Б по вул. Петрищука у м. Чернівці.
З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування від 22 квітня 2021 року задовольнити.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ.
Велика палата Верховного Суду своїй постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначила: "Рішення суду про визнання недійсним договору не є підставою для внесення запису про скасування прав на нерухоме майно без скасування відповідного рішення про державну реєстрацію прав. У разі визнання недійсним договору, що став підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним Цивільним кодексом України право власності виникає з моменту його реєстрації".
Враховуючи вищевикладене, оскільки укладений між сторонами Договір дарування від 22 квітня 2021 року є недійсним, а на спільне майно відповідно зазначеного законодавства належить безпосередньо співвласникам, суд дійшов висновку позовні вимоги в частині скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити.
Щодо розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, позивач сплатив 12 112,00 грн судового збору, за подання позовної заяви в електронному вигляді з 5 вимогами немайнового характеру.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.
При цьому, згідно частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору
Враховуючи зазначене, з огляду на те, що позивач добровільно уклав договір дарування від 22 квітня 2021 року, прийняв та зареєстрував за собою нерухоме майно, а в подальшому звернувся до суду з вимогою визнати недійсним зазначений договір та скасувати рішення про державну реєстрацію, суд дійшов висновку сплачений судовий збір залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 - 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним з моменту укладення договір дарування від 22 квітня 2021 року, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Інвест" (58010, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, мм Чернівці, вул. Петрищука Олександра, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 33173821) та ОСББ "Суворова 2Б" (58029, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Чернівці, вул. Петрищука Олександра, буд. 2Б, код ЄДРПОУ 37032284), посвідчений Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макєєвою Надією Василівною та зареєстрований в реєстрі за № 4401.
3. Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняті Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Надією Василівною:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57810681 від 22.04.2021 р. на нежиле приміщення цокольного поверху XIX, площею 17,7 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344354773101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811091 від 22.04.2021 р. на нежиле приміщення цокольного поверху XVII, площею 10,6 кв.м. реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344366673101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811621 від 22.04.2021 р. на нежитлові допоміжні та підсобні приміщення ІІ-V, VII, VIII, XVIII, XLVI, XLVII, площею 34,5 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2144078473101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 57811355 від 22.04.2021 р. на спільні заїзди, площею 611,30 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2344375673101 із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Повний текст рішення складено та підписано - 17 вересня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк