м.Чернівці
15 вересня 2025 року Справа № 926/2048/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2048/25
За позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69)
в інтересах держави в особі: Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області (59400, м.Заставна, вул.Самоврядування, 9)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Стелла Марис» (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А)
Про розірвання договору оренди нерухомого майна, повернення приміщення та стягнення заборгованості в розмірі 420012,00 грн
За участі представників:
Від прокурора: Кацап - Бацала Ю.М.
Від позивача: Королюк І.Ю. - представник (витяг з ЄДР)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стелла Марис» про розірвання договору оренди нерухомого майна №3 від 08.03.2023 року та повернення приміщення по акту прийому - передачі в комунальну власність Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між Заставнівською міською радою та ТОВ “Стела Марис» 08.03.2023 року укладено договір оренди нерухомого майна №3, відповідно до якого товариство взяло в оренду нежитлові приміщення 1 поверху №1-4, 1-23, 1-24, 1-25, загальною площею 123,2 кв.м., що розташовані за адресою: м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д на 1 поверсі будівлі кінотеатру “Мир», за які зобов'язалося сплачувати орендну плату в порядку та розмірі визначеному в договорі. Проте, в порушення умов договору, орендар не сплачував орендну плату, що призвело до утворення заборгованості в сумі 420012,00 грн.
Внаслідок такого порушення, прокурор був змушений звернутись до суду в інтересах Заставнівської міської ради про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.03.2023 року №3 та повернення приміщення на баланс орендодавця.
20.06.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2048, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.07.2025 року.
09.07.2025 року від представника позивача надійшла заява про зміну предмета спору (вх.№2280), в якій останній просив доповнити позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури вимогою про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 420012,00 грн.
В обгрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що заявлені позовні вимоги не в повній мірі забезпечать Заставнівській міській раді захист її порушених прав та інтересів. Так, одним лише розірванням договору оренди і поверненням комунального майна не будуть забезпечені права Заставнівської міської ради в частині стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, а відтак просить позовні вимоги викласти в наступній редакції: - розірвати договір оренди нерухомого майна №3 від 08.03.2023, укладений між Заставнівською міською радою та ТОВ “Стелла Марис»; - зобов'язати ТОВ “Стелла Марис» повернути по акту приймання-передачі у комунальну власність Заставнівської міської ради нежитлові приміщення І поверху № 1-4, 1-23, 1-24, 1-25, загальною площею 123,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д на І поверсі будівлі кінотеатру “Мир»; стягнути з ТОВ “Стелла Марис» на користь Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 420012,00 грн.
Ухвалою суду від 10.07.2025 року підготовче засідання відкладено на 06.08.2025 року.
Ухвалою суду від 06.08.2025 року задоволено заяву позивача та змінено предмет, а відтак справа розглядається про розірвання договору оренди нерухомого майна №3 від 08.03.2023 року, укладений між Заставнівською міською радою та ТОВ “Стелла Марис», зобов'язання ТОВ “Стелла Марис» повернути по акту приймання-передачі у комунальну власність Заставнівської міської ради нежитлові приміщення І поверху №1-4, 1-23, 1-24, 1-25, загальною площею 123,2 кв.м, що розташовані за адресою: м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д на І поверсі будівлі кінотеатру “Мир» та стягнення з ТОВ “Стелла Марис» на користь Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 420012,00 грн.
Ухвалою суду від 02.09.2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 15.09.2025 року.
В судовому засіданні 15.09.2025 року прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Суд зазначає про належне виконання ним обов'язку щодо повідомлення усіх учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, зокрема відповідача повідомлено, шляхом надіслання ухвал суду поштовим зв'язком та оприлюдненням в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень, окрім того, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача до суду, відповідача було повідомлено також через офіційний сайт Господарського суду Чернівецької області.
Також, варто відмітити, що оспорюваний договір був укладений між сторонами в березня 2023 року, тобто в той час, коли м.Маріуполь вже перебувало в окупації, тобто ТОВ “Стела Марис» на момент укладення договору офіційно був зареєстрований в м.Маріуполі, проте, фактично здійснював свою діяльність згідно укладеного договору в м.Заставна.
Поштова кореспонденція з ухвалами суду направлялась на адресу відповідача, яка визначена у договорі, а саме: 59400, Чернівецька обл, м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д на першому поверсі будівлі літери “А» кінотеатру “Мир».
Слід відмітити, що поштова кореспонденція судом не направлялась на юридичну адресу відповідача: 87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А, так як, станом на момент звернення позивача до суду, відправка пошти на адресу відповідача не здійснюється, оскільки зазначена територія перебуває під тимчасовою окупацією.
Інформація про не функціонування відділень АТ “Укрпошта» на вказаній території підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта». Поштові відділення, які розташовані на цій території, тимчасово не функціонують згідно з даними офіційного сайту Укрпошти, зокрема поштове відділення за індексом - 87547.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 28.02.2025 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 року за №380/43786, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, до вказаного Переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України входить вся територія Маріупольського району (Донецька обл.) за винятком с.Заїченко, с.Пікузи (з 05.03.2022 року).
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Відповідно до частини першої ст.121 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Частинами 2, 3 ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.
За загальними вимогами п.91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.
Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п.92 правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п.102 правил).
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об'єкта поштового зв'язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення (п.116 правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення закінчення встановленого строку зберігання, суперечить вимогам правил, та фактично відповідає причині повернення у зв'язку з відсутністю адресата.
Аналізуючи зазначені вище положення правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судових рішень із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України.
Сам лише факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), а також Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі№10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б та від 18.03.2021 року у справі №911/3142/19, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю.
В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.
Пунктом 1 ч.3 ст.202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить висновків про відсутність підстав відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
08.03.2023 року між Заставнівською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Стела Марис» (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №3 (далі - договір), у відповідності до якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме нежитлові приміщення 1 поверху № 1-4,1-23,1-24,1-25, загальною площею 123,2 кв.м, розташоване за адресою: м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д, на 1 поверсі будівлі кінотеатру “МИР» літери “А» (п.1.1 договору).
Згідно п.п.1.3 - 1.4 договору, ринкова вартість об'єкта оцінки на дату оцінки 19.01.2023 року становить 606000,00 грн (без ПДВ), яка визначена на підставі звіту про оцінку Майна. Майно передається в оренду з метою використання його для медичних цілей. Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м.Заставна і знаходиться на балансі Заставнівської міської ради.
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і орендодавцем. Опис технічного стану Об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передання, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками, є додатком до цього договору та складає його невід'ємну частину. Передача майна в оренду здійснюється за його страховою вартістю, зазначеною в п.1.2 цього договору (п.п.2.1 - 2.3 договору).
За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка визначена за результатами проведення аукціону, на підставі протоколу електронних торгів від 24.02.2023 р №LLE001-UA-20230217-77342 та заяви від 20.02.2023 року. Орендна плата, яка визначена за результатами аукціону, за другий і кожний наступний місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця. За користування Об'єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинного законодавства, та на дату укладення цього договору, місячний розмір якої згідно протоколу електронного аукціону від 25.11.2022 року №LLE001-UA-20230217-77342 без урахування ПДВ становить: 15556,00 грн на місяць (п.п.3.1 - 3.3 договору).
Як визначено пунктами 3.3.1 - 3.3.3 договору, нарахування орендної плати починається з дня підписання договору. Орендна плата за перший місяць сплачується орендарем залежно від кількості календарних днів оренди майна. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього. місяця, що визначається Державною службою статистики України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) орендна плата за дні користування визначається згідно з методикою на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.
При сплаті орендних платежів орендарю встановлюється порядок черговості їх зарахування: в першу чергу - сума боргу з орендної плати; в другу чергу - нарахована пеня за несвоєчасну сплату; в третю чергу - поточна оплата. В день укладення цього договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату в розмірі 2 (двох) місячних орендних плат (авансовий внесок з орендної плати), а саме суму, яка без врахування ПДВ становить: 31122,00 грн, якщо цей договір є договором в результаті якого майно отримано за результатами проведення аукціону (п.п.3.4.1 - 3.5 договору).
Згідно п.3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. Орендодавець може за домовленістю звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона, в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов'язані з поданням позову.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду. Стягнення заборгованості з оплати орендної плати відповідно до частини шостої статті 17 Закону може здійснюватися в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.п.8.1, 8.4 договору).
Пунктом 9.1 договору визначено, шо його укладено строком на 5 років, що діє з 08.03.2023 року до 08.03.2028 року (включно). Обчислення строку дії цього договору починається з моменту його укладення. Моментом укладення договору є дата підписання його сторонами та скріплення печатками сторін. Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання - передачі і закінчується датою припинення цього договору.
У відповідності до п.9.6.1 договору, договір припиняється в разі невиконання або систематичного неналежного виконання умов договору, несплати орендної плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу, та інші.
Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці (п.п.А п.9.7 договору).
На виконання умов договору, сторонами 08.03.2023 року підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі комунального майна по договору оренди №3.
У зв'язку із неналежним виконанням орендарем умов договору, орендодавцем направлялись претензійні листи, в яких вимагалось сплатити наявну заборгованість за договором оренди (№1502/07-23 від 20.07.2023р., №29/01-24 від 05.01.2024р., №156/02-25 від 10.02.2025р.).
Прокурор звертаючись з позовом до суду зазначив, що відповідач в порушення умов договору в період з березня 2023 року по травень 2025 року не сплачував орендну плату, а відтак у відповідності до вимог чинного законодавства, договір оренди слід розірвати, а приміщення повернути орендодавцеві.
Позивач, в свою сергу, доповнив позовні вимоги прокурора вимогою про стягнення всієї суми заборгованості, яка виникла внаслідок несплати орендної плати в розмірі 420012,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У статті 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч.3 ст.53 ГПК України).
Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь ("активна" чи "пасивна") прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті шостої Конвенції (рішення у справі "Мартіні проти Франції").
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі "Кресс проти Франції"). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції", рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії").
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч. 3 ст.129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону №280/97-ВР первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ч.1 ст.10 Закону №280/97-ВР).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 5, ст.16 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У частині 1 статті 60 Закону №280/97-ВР передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно положень ст.61 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України, самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.
Держава бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів: згідно положень ч.1 ст.62 Закону №280/97-ВР держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм випливає, що сільські селищні міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законами України.
Для представництва інтересів держави в особі компетентного органу, як сторони правочину, має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Судом встановлено, що листом від 21.05.2025 року №52/3-422ВИХ-25 Чернівецька окружна прокуратура зверталась до Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області з пропозицією щодо самостійного звернення до суду з даним позовом та повідомлено, що у разі не звернення до суду самостійно, окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист інтересів держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області щодо розірвання договору оренди та повернення орендованого приміщення значної площі, яке використовується неефективно, шляхом пред'явлення до суду відповідної позовної заяви.
На запит прокурора позивач повідомив листом від 22.05.2025 року, що через брак фінансування, у нього відсутні можливості подання позовної заяви.
11.06.2025 року прокурор повідомив позивача про свій намір звернутися до суду з вимогою про розірвання договору та повернення приміщення.
Суд враховує, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також й у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але спрямоване на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Заставнівська міська рада Чернівецького району Чернівецької області є стороною правочину, втім, не звернулася до суду з позовом про розірвання договороу та повернення приміщення, що підтверджує бездіяльність компетентного органу.
Таким чином, суд приходить висновку, що прокурор правомірно та в межах своїх повноважень звернувся із позовною заявою в інтересах держави в особі Заставнівської міської рада Чернівецького району Чернівецької області.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналогічна норма закріплена також у ч.1 ст.759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч.1, 5 ст.762 ЦК України).
Відносити з оренди комунального майна регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільним кодексом України.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.
Орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. (ч.ч.1, 4 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Відповідно до ст.20 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму (ст.795 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №127/14633/16 зазначено про те, що фактом початку орендних правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна від орендодавця до орендаря.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
У спірних орендних правовідносинах, з огляду на положення п.2.1 договору оренди та ст.759 ЦК України, з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі від 08.03.2023 року, ТОВ “Стела Марис» вступає у строкове платне користування майном, у зв'язку із чим у даному випадку акт приймання-передачі майна є документом, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відтак, є правочином у розумінні ст.202 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 року у справі №2-1383/2010 зробила висновок про те, що закріплена ст.204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оскільки, згідно положень ст.638 ЦК України та пункту 9.1 договору, такий договір є укладеним, набрав чинності в момент його підписання сторонами, тоді з цього моменту орендар набув речове право оренди спірного майна.
З урахуванням положень ст.ст.202, 204 ЦК України, за наявності неспростованої презумпції правомірності правочину - акта приймання-передачі комунального майна, а також його нескасування чи визнання недійсним у встановленому законом порядку, усі обов'язки, набуті сторонами згідно акта приймання-передачі майна, підлягають виконанню з моменту його підписання ТОВ “Стелла Марис».
Враховуючи, що право та можливість використання орендованого майна у відповідача виникли з 08.03.2023 року, тобто з дати підписання договору та акта приймання-передачі, заборгованості позивачем розрахована з березня 2023 року по травень 2025 року в розмірі 420012,00 грн.
На день розгляду спору заборгованість відповідача не погашена, та становить 420012,00, а відтак є такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно ст.783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Підпунктом А пункту 9.7 договору встановлено, що договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю)" (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі №925/421/21 та від 01.12.2021 року у справі №916/1668/20).
Також у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 року у справі №924/120/21 зазначено, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч.1 ст.782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.
Крім того, у постанові від 16.06.2020 року у справі №904/983/18 Верховний Суд виснував, що підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст.ст.782, 783 ЦК України, або договором оренди.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, враховуючи те, що ТОВ “Стела Марис» не сплачує орендні платежі більше 27 місяців підряд, існують наявні правові підстави для розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить Заставнівській міській раді на підставі свідоцтва на право власності №588204 від 01.09.2009 року, а також підстави для зобов'язання ТОВ “Стела Марис» повернути орендоване майно Заставнівській міській раді.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію сторін, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги керівника Чернівецької окружної прокуратури (58000, м.Чернівці, вул.Конституційна, 69) в інтересах держави в особі Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області (59400, м.Заставна, вул.Самоврядування, 9) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стела Марис" (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А) про розірвання договору оренди нерухомого майна, повернення приміщення та стягнення заборгованості в розмірі 420012,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Розірвати договір оренди нерухомого майна №3 від 08.03.2023 року укладений між Заставнівською міською радою Чернівецького району Чернiвецької області (59400, м.Заставна, вул.Самоврядування, 9, код 04062140) до Товариством з обмеженою відповідальністю "Стела Марис" (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А, код 25340760).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Стела Марис" (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А, код 25340760) повернути по акту прийому-передачі в комунальну власність Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області (59400, м.Заставна, вул.Самоврядування, 9, код 04062140) нежитлові приміщення 1 поверху №1-4, 1-23, 1-24, 1-25, загальною площею 123,2 кв.м., що розташовані за адресою: м.Заставна, вул.Самоврядування, 1-Д на 1 поверсі будівлі кінотеатру "Мир".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стела Марис" (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А, код 25340760) на користь Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернiвецької області (59400, м.Заставна, вул.Самоврядування, 9, код 04062140) заборгованість в сумі 420012,00 грн та судовий збір в сумі 6300,18 грн.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стела Марис" (87547, м.Маріуполь, вул.Шевченка, 262-А, код 25340760) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, м.Чернівці, вул.М.Кордуби, 21, код 02910120) судовий збір в сумі 6056,00 грн.
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 17.09.2025 року.
Суддя Світлана ГУШИЛИК