29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"17" вересня 2025 р.Справа № 924/1261/23
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. розглянувши клопотання розпорядника майна арбітражного керуючого Луценка Р.О. про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів у справі
за заявою Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький
до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка
про банкрутство
07.12.2023р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Ухвалою суду від 11.12.2023р. прийнято заяву Головного управління ДПС у Хмельницькій області, м. Хмельницький до Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та призначено підготовче засідання по справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 13.05.2024. відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Луценка Р.О.
13.05.2024р., з метою виявлення кредиторів боржника, на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Проскурівка, за №73181.
Ухвалою суду від 29.10.2024р. залучено Національну академію аграрних наук України в якості учасника у справі №924/1261/23.
Ухвалою від 11.06.2025р. припинено повноваження в.о. директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429) Добрянського Євгенія Миколайовича. Виконання обов'язків директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" покладено на розпорядника майна арбітражного керуючого Луценка Романа Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвалою від 03.07.2025р. задоволено заяву ТОВ "АГРОСЕМ" про грошові вимоги до боржника в сумі 740 060,84 грн.
Ухвалами суду від 28.08.2025р. задоволено заяви про грошові вимоги до боржника ТОВ "Теріс Плюс" в сумі 8 936 070,86 грн., ТОВ "Полетехніка" в сумі 86 266,36 грн., ГУ ДПС у Хмельницькій області в сумі 2 955 197,34 грн., ФОП Велічка Романа Вікторовича в сумі 1 483 850,72 грн., ТОВ "АГРО СЕРВІС ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ" в сумі 58 134,87 грн., ПП "РАНКОВИЙ+" в сумі 99 877,74 грн.
Ухвалами суду від 09.09.2025р. задоволено заяви про грошові вимоги до боржника ТОВ "Торгова компанія "Вітагро" в сумі 6 943 201,00 грн.; ТОВ "Віт Агро Красилів" в сумі 13 480 961,10 грн.; ТОВ "Партнер Агропром" в сумі 52 241 928,17 грн.; ПП "Аграрна компанія 2004" в сумі 30 206 805,80 грн.; ТОВ "Лан Техніка" (без права вирішального голосу на зборах кредиторів) в сумі 990 445,00 грн. та відмовлено у задоволені заяви ГУ ПФУ України в Хмельницькій області від 25.06.2024р. про грошові вимоги до боржника.
Ухвалою від 16.09.2025р. підсумкове засідання суду призначено на 10 год. 00 хв. 14 жовтня 2025р.
16.09.2025р. через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Луценка Р.О. про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, у якому просить суд заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, проводити (вчиняти, здійснювати) реєстраційні дії (у т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей), передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429), а саме: заборонити вносити будь-які зміни до відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
В обґрунтування клопотання, посилаючись на ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 136, 137 ГПК України та зазначив, що розпоряднику майна стало відомо про наказ Національної академії аграрних наук України №310-к від 08.09.2025р. "Про покладення виконання обов'язків директора". Вказаним наказом покладено обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на заступника директора Побережну-Лоборчук Олену Володимирівну.
Також заявник зауважив, що винесення вказаного наказу суперечить нормам Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема ст. 40, згідно якої заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. Вказаним наказом не припинено (і не могли бути припиненні через відсутність у НААН України відповідних повноважень) повноваження розпорядника майна Луценка Р.О., як виконуючого обов'язків боржника, які було покладено на нього ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2025 року по справі № 924/1261/23 яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025р.
Заявник зазначив, що наказ Національної академії аграрних наук України №310-к від 08.09.2025р. суперечить ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2025 року у справі №924/1261/23 і спрямований на створення умов для її не виконання, оскільки може бути підставою для внесення змін до відомостей про боржника (його уповноважених осіб), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Суд, розглядаючи подане клопотання про вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів, враховує таке.
Частиною 1 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.
Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі (ч. 4 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог КУзПБ, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу. (Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).
З метою захисту прав та інтересів кредиторів, а також збереження майнових активів боржника, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вправі вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, передбачені загальними положеннями статті 137 ГПК України, а також інших заходів, застосування яких, за переконанням суду, є необхідним у конкретному випадку, з урахуванням спеціальних норм Кодексу України з процедур банкрутства. (Близький за змістом правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 16.01.2019 у справі № 5016/1284/2012(5/45), від 16.09.2020 у справі № 910/13208/19).
Загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
Положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.
Системний аналіз зазначених норм ГПК України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. (Подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; з'ясувати чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу) з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. (Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №911/1159/14).
Разом з тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з останньою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Як вбачається з поданого клопотання, згідно наказу Національної академії аграрних наук України №310-к від 08.09.2025р. "Про покладення виконання обов'язків директора". покладено обов'язки директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" на заступника директора Побережну-Лоборчук Олену Володимирівну.
Проте ухвалу Господарського суд Хмельницької області від 11.06.2025р. залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2025р. по справі №924/1261/23, виконання обов'язків директора Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" покласти на розпорядника майна арбітражного керуючого Луценка Романа Олександровича (РНОКПП НОМЕР_1 ).
За положенням ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньо/му дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний /зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи з вищенаведеного, достатньо обґрунтованим для забезпечення є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Тобто сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та з цією метою і з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, подати докази наявності відповідних обставин.
Судом відмічається, що для забезпечення позову має бути підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 914/2555/18.
З огляду на виконання ухвали Господарського суду Хмельницької області від 11.06.2025р. по справі №924/1261/23 суд приходить до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про звжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів.
Приписами ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, -
Клопотання ОСОБА_1 (вх. №05-06/1757/25) від 16.09.2025р. задовольнити.
Заборонити суб'єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в тому числі, але не виключно: державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, які здійснюють діяльність на території України та іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, проводити (вчиняти, здійснювати) реєстраційні дії (у т.ч. державну реєстрацію змін до відомостей), передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", щодо Державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" (код ЄДРПОУ 00846429), а саме: заборонити вносити будь-які зміни до відомостей про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
Ухвала підписана 17.09.2025р., набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Суддя Заярнюк І.В.
Відрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - оригінал ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), сторонам в електронний кабінет, Відділу державної виконавчої служби м. Хмельницький Головного територіального управління юстиції - info1@kmm.km.dvs.gov.ua; Державному реєстратору Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради - cnap@khm.gov.ua; Центрально-Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції - info@km.minjust.gov.ua; Головному управлінню статистики у Хмельницькій області - gus@km.ukrstat.gov.ua.