8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
17 вересня 2025 року Справа № 922/2458/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелко груп» (вх. № 19442 від 25.08.2025) про ухвалення додаткового рішення, подану у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» (адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Котляра, буд. 4-А; код ЄДРПОУ: 39536117)
до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (адреса: 61007, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 275; код ЄДРПОУ: 05750295)
про стягнення 249374,89 грн.
без виклику учасників справи
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 у справі № 922/2458/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» (далі - позивач) 137858,78 грн основного боргу за договором поставки промислового обладнання та комплектуючих виробів №ОД/016-21 від 27.10.2021, 19111,38 грн пені, 77991,88 грн інфляційного збільшення, 14412,85 грн 3% річних та 2992,50 грн витрат по сплаті судового збору.
Позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення (вх. № 19442 від 25.08.2025), в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 922/2458/25 щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на свою користь 20889,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.08.2025 зазначену заяву прийнято до розгляду; постановлено здійснювати її розгляд в письмовому провадженні та запропоновано відповідачу надати через канцелярію суду письмові пояснення щодо поданої позивачем заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про порядок розгляду заяви позивача та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копію ухвали від 25.08.2025 в електронний кабінет як позивача та відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать залучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 25.08.2025 (а. с. 64-65).
З урахуванням вимог ст. 120, 242 ГПК України сторони вважаються такими, що належним чином повідомлені про порядок розгляд заяви.
Відповідач подав до суду заяву (вх. № 19906 від 01.09.2025), в якій просить суд зменшити розмір витрат, які позивач просить суд стягнути з відповідача до 8360,00 грн з розрахунку 2 години роботи по складанню позовної заяви.
Свої вимоги відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що у договорі № 18/25-п (п. 3.1) вказано, що гонорар за годину роботи адвоката складає 4177,88 грн (еквівалент US 100 $). В розрахунку наданих послуг від 22.08.2025 вказано, що адвокат витратив 5 годин на складання позовної заяви і сума гонорару складає 20889 грн за 8 сторінок тексту (6 сторінок по суті справи), ніяких доказів про затрачений час адвоката на наведено. При цьому, на думку відповідача професійний адвокат таку заяву просту по суті складає за 1-2 години максимум, а тому з огляду на наданий позивачем розрахунок відповідач вважає що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню саме в сумі 8360,00 грн з розрахунку 2 години роботи по складанню позовної заяви
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Розгляд даної справи був проведений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Відповідно положень ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Верховний Суд в Постанові від 06.10.2020 р. у справі №922/376/20 вказав наступне: «Оскільки в процедурі спрощеного провадження відсутня стадія судових дебатів, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів та вимога про подання до закінчення судових дебатів відповідної заяви про надання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення суду - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду».
В даному випадку, керуючись положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України та враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду, позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у даній справі.
З огляду на викладене, є підстави для ухвалення додаткового рішення за наслідками розгляду наведеної заяви.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням з боку відповідача прав та інтересів позивача та зумовленої в зв'язку з цим необхідності в судовому захисті, позивач (в договорі - клієнт), уклав з адвокатським об'єднанням “Міжрегіональна колегія адвокатів» (в договорі - колегія) договір про правову допомогу № 18/25-п від 01.07.2025 (а. с. 52-54).
Згідно з п. 1.1 договору, у відповідності до цього договору колегія надає клієнту правову допомогу, а клієнт отримує і оплачує правову допомогу, надану колегією. Безпосередньо допомогу надають адвокати, що входять до складу колегії, як адвокатського об'єднання, або працюють в колегії на умовах трудового договору, або залучені колегією для надання правової допомоги на договірних засадах.
На підставі п. 1.2 договору, предметом правової допомоги за цим договором є представництво інтересів клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки промислового обладнання та комплектуючих виробів № ОД/016-21 від 27.10.2021.
Відповідно до п. 3.1 договору розмір гонорару, що сплачується за надання колегією правової допомоги клієнту встановлюються у такому розмірі:
за кожну годину праці адвоката встановлюється гонорар в розмірі 4177,88 грн (чотири тисячі сто сімдесят сім гривень 88 копійок) без ПДВ, що на день укладення даного договору становить еквівалент 100,00 дол. США (ста доларів США) за офіційним курсом гривні до долару США, який встановлено Національним банком України.
За змістом п. 3.2 договору гонорар виплачується клієнтом на підставі рахунку, який виставляє колегія, протягом п'яти календарних днів з дня отримання рахунку. В рахунку вказується сума, що підлягає сплаті в гривнях.
Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах
Матеріали справи свідчать про те, що з метою виконання зазначеного договору колегія уклала з адвокатом Кутенко Ю. В. договір про залучення адвоката до виконання укладеного договору про надання правничої допомоги № 13/2025-з від 07.07.2025.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами договору складено та підписано акт № 1 від 31.07.2025 до договору про правову допомогу № 18/25-п від 01.07.2025, за змістом якого колегія надала, а клієнт прийняв послуги з правової допомоги з підготовки та подання до суду позовної заяви до ПАТ "Харківський тракторний завод" про стягнення заборгованості за договором від 27.10.2021 на суму 20889,00 грн без ПДВ.
У розрахунку обсягу наданих послуг з правової допомоги адвоката та їх вартості у справі № 922/2458/25 від 22.08.2025 (а. с. 57) між колегією та клієнтом узгоджено, що підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки промислового обладнання та комплектуючих виробів № ОД/016-21 від 27.10.2021, склала 4177,88 грн. Витрачений час склав 5 годин. Всього сума гонорару склала 20889,40 грн.
З метою оплати наданих послуг колегія виставила клієнту рахунок на оплату № 1 від 31.07.2025 (а. с. 56) на суму 20889,40 грн.
Платіжною інструкцією № 1568491 від 22.08.2025 (а. с. 55) клієнт сплатив на користь колегії 20889,40 грн. за надані послуги.
З посиланням на наведені обставини позивачем заявлено до стягнення з відповідача 20889,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд констатує, що відповідач в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України надав суду заявив клопотання про їх зменшення до 8360,00 грн.
Розглянувши питання про розподіл відповідних витрат судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
При цьому, суд також враховує, що згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Однак, розглядаючи заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Разом з тим, згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268).
Дослідивши надані суду договір про правову допомогу, договір про залучення адвоката до виконання укладеного договору про надання правничої допомоги, акт до договору, суд констатує, що розмір фактично не понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним щодо критеріїв, визначених в ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Зокрема, як свідчить зміст акта № 1 від 31.07.2025, суд зазначає що в ньому вказано, що клієнт прийняв послуги з правової допомоги з підготовки та подання до суду позовної заяви до ПАТ "Харківський тракторний завод" про стягнення заборгованості за договором від 27.10.2021 на суму 20889,00 грн без ПДВ.
Зазначена сума обґрунтована розрахунком обсягу наданих послуг з правової допомоги адвоката та їх вартості у справі № 922/2458/25 від 22.08.2025 (а. с. 57) згідно з яким між колегією та клієнтом узгоджено, що підготовка позовної заяви до Господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» до Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про стягнення заборгованості за договором поставки промислового обладнання та комплектуючих виробів № ОД/016-21 від 27.10.2021, склала 4177,88 грн.; витрачений час склав 5 годин; всього сума гонорару склала 20889,40 грн.
Однак, адвокат - це юрист який, крім вищої юридичної освіти, склав кваліфікаційний іспит, проходить стажування та має достатній стаж та досвід роботи. З огляду на викладене, на переконання суду, складання адвокатом позовної заяви в межах даної справи (щодо розміру основного боргу у якій у сторін фактично відсутній спір, а розрахунок санкцій з огляду на викладене також не є складним) не вимагає від адвоката витрати значного проміжку часу.
Крім того, врахувавши характер спору у даній справі, ступінь її складності (а саме те, що дана справа є малозначною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін), відсутність заперечень з боку відповідача стосовно суми стягнення, суму заявленого та задоволеного заявленого позову (249374,89 грн.), витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, інші обставини які мають істотне значення, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає що розмір гонорару, визначений позивачем та його адвокатом та заявлений до стягнення з відповідача, є завищеним щодо останнього.
Враховуючи викладені обставини, при розподілі судових витрат суд вважає справедливим і співрозмірним зменшений на 50% розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Разом з тим враховуючи, що позов у даній справі задоволено у повному обсязі, суд керуючись ст. 123, 126, 129 ГПК України покладає на відповідача 10444,70 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заява позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню з вказаних підстав і мотивів.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Прийняти додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» (вх. № 19442 від 25.08.2025) задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" (адреса: 61007, м. Харків, пр.-т Героїв Харкова, буд. 275; код ЄДРПОУ 05750295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» (адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Котляра, буд. 4-А; код ЄДРПОУ 39536117) 10 444,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Зелко груп» залишити без задоволення.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак