8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/2174/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
при секретарі судового засідання Черновій В.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод"
за участю сторін:
не з'явились,
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.
В провадженні Господарського суду Харківської області у складі судді Міньковського С.В. перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість за Договором №ЖО 26/01/2023-17 від 26.01.2023 року про постачання природного газу для потреб не побутових споживачів в сумі 1620153,07 грн, пеню за прострочення оплати в сумі 275 230,11 грн, нарахованих 3% річних в сумі 28851,51 грн та судові витрати.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.06.2025 позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. №922/2523/22 (922/2174/25) від 23.06.2025) передана на розгляд судді Міньковському С.В.
Ухвалою суду від 01.07.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" до розгляду та відкрито провадження за заявою №922/2174/25 в межах справи № 922/2523/22 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 31.07.2025 р.; постановлено відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України встановити строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу, позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відповідачу відповідно до ст. 251 ГПК України встановити строк 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.
14.07.2025 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшла заява про уточнення судових витрат понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи.
30.07.2025 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи та продовжити строк проведення підготовчого провадження по справі на іншу дату для можливості мирного врегулювання спору.
В судовому засіданні 31.07.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 21.08.2025.
12.08.2025 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі щодо періоду заборгованості.
18.08.2025 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи та продовжити строк проведення підготовчого провадження по справі на іншу дату для можливості мирного врегулювання спору.
Ухвалою від 21.08.2025 судове засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження відкладено на 28.08.2025 року.
27.08.2025 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить відкласти розгляд справи та продовжити строк проведення підготовчого провадження по справі на іншу дату для можливості мирного врегулювання спору.
28.08.2025 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли пояснення, в яких позивач зазначає, що переговорного процесу між керівниками позивача та відповідача не ведеться, відповідачем не вчиняються дії, спрямовані на погашення боргу, також просив розглянути справу у встановлений законодавством строк, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
В судовому засіданні 28.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.09.2025.
Представник позивача в судове засідання 09.09.2025 року не з'явилась, проте надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 09.09.2025 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у встановлений статтею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подав.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження на 09.09.2025, позивачу та відповідачу було доставлено 01.09.2025 через підсистему "Електронний Суд".
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.
Крім того, судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого вище Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами по справі №922/2523/22 (922/2174/25) в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Враховуючи, вищенаведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
26.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (далі-Позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський підшипниковий завод" (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ЖО 26/01/2023-17 (далі-Договір).
За умовами договору (п. 1.1) постачальник зобов'язується поставити природній газ (далі - також газ) споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірі, строки та порядку, передбачених даним Договором.
Пунктом 1.2. Договору про газопостачання встановлено, що планові обсяги постачання газу на місяць постачання узгоджуються у відповідних Додаткових угодах до Договору.
Відповідно до пункту 4.1 розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.
Відповідно до пункту 2.3 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на підставі даних Оператора ГТС з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в порядку, визначеному Сторонами у додаткових угодах на кожний місяць постачання газу.
Відповідно до пункту 2.6.1 Договору за підсумками розрахункового періоду Споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Відповідно до пункту 2.6.2. Договору на підставі отриманих від Споживача даних та/або Оператора ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженими представниками Постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність".
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.6.3).
За умовами договору (п.2.6.4), у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу Акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 5 робочих днів з дати отримання, такий Акт вважається підписаним Споживачем, а газ переданий Споживачу. Обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів Постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач здійснив на користь відповідача поставку природного газу в наступних обсягах:
- лютий 2023 - 3,75044 тис.м.куб загальною вартістю 89 045,87 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000419 від 28.02.2023;
- березень 2023 - 8,73196 тис.м.куб загальною вартістю 195 280,64 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000604 від 31.03.2023 року;
- квітень 2023 - 4,48912 тис.м.куб. загальною вартістю 61 338,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000851 від 30.04.2023 року;
- травень 2023 - 8,42696 тис.м.куб. загальною вартістю 115 896,59 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001252 від 31.05.2023 року;
- червень 2023 - 8,32912 тис.м.куб. загальною вартістю 114 909,28 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001680 від 30.06.2023 року;
- липень 2023 - 10,39396 тис.м.куб. загальною вартістю 141 831,02 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002005 від 31.07.2023 року;
- серпень 2023 - 9,31396 тис.м.куб. загальною вартістю 143 875,28 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002407 від 31.08.2023 року;
- вересень 2023 - 12,37448 тис.м.куб. загальною вартістю 254 875,81 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002725 від 30.09.2025 року;
- жовтень 2023 - 19,57496 тис.м.куб. загальною вартістю 347 586,22 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00003204 від 31.10.2023;
- листопад 2023 - 17,67212 тис.м.куб. загальною вартістю 306 645,43 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00003414 від 30.11.2023 року;
- грудень 2023 - 14,58196 тис.м.куб загальною вартістю 229 848,55 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEKOOOO3886 від 31.12.2023 року;
- січень 2024 - 16,21196 тис.м.куб загальною вартістю 254 042,68 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000121 від 31.01.2024 ;
- лютий 2024 - 21,38901 тис.м.куб загальною вартістю 321 136,91 грн ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000478 від 29.02.2024 року;
- березень 2024 - 10,51415 тис.м.куб загальною вартістю 152 240,92 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK0000083 від 31.03.2024 року;
- квітень 2024 - 18,30308 тис.м.куб. загальною вартістю 280 404,88 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001185 від 30.04.2024 року;
- травень 2024 - 14,37115 тис.м.куб. загальною вартістю 233 717,51 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001654 від 31.05.2024;
- червень 2024 - 10,45308 тис.м.куб. загальною вартістю 167 528,20 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002262 від 30.06.2024 року;
- липень 2024 - 19,05915 тис.м.куб. загальною вартістю 319 271,71 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002579 від 31.07.2024 року;
- серпень 2024 - 20,58915 тис.м.куб. загальною вартістю 354 124,12 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00003035 від 31.08.2024 року;
- вересень 2024 - 15,51208 тис.м.куб. загальною вартістю 290 374,84 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00003655 від 30.09.2024 року;
- жовтень 2024 - 20.52615 тис.м.куб. загальною вартістю 387 057,20 грн з ПДВ,що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00004412 від 31.10.2024 року;
- листопад 2024 - 21,54008 тис.м.куб. загальною вартістю 435 517,20 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00004673 від 30.11.2024 року;
- грудень 2024 - 20,79115 тис.м.куб загальною вартістю 426 971,88 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № TEK00005561 від 31.12.2024 року;
- січень 2025 - 23,40615 тис.м.куб загальною вартістю 537 391,91 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000117 від 31.01.2025 року;
- лютий 2025 - 22,26094 тис.м.куб загальною вартістю 512 112,60 грн ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00000635 від 28.02.2025;
- березень 2025 - 14,35715 тис.м.куб загальною вартістю 345 129,62 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001376 від 31.03.2025 року;
- квітень 2025 - 17,30508 тис.м.куб. загальною вартістю 374722,99 грн з ПДВ.
Поставка газу за квітень 2025 підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00001937 від 30.04.2025 року, однак, як вбачається акт не підписаний зі сторони відповідача, проте в матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу вказаного акту, а саме: лист на електронну пошту відповідача від 17.06.2025 та відправлення акту шляхом поштового направлення оператором "Нова пошта", яке було отримано відповідачем 17.05.2025.
Доказів повернення підписаного з боку відповідача акту або письмової обґрунтованої відмови від його підписання матеріали справи не містять, однак відповідно до п.2.6.4. Договору такий акт вважається підписаним.
- травень 2025 - 12,93574 тис.м.куб. загальною вартістю 296633,86 грн з ПДВ, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №TEK00002306 від 31.05.2025 року, однак, як вбачається акт не підписаний зі сторони відповідача, проте в матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу вказаного акту, а саме: скановане відправлення на електронну пошту відповідача від 18.06.2025 та відправлення акту шляхом поштового направлення оператором "Нова пошта", яке було отримано відповідачем 13.06.2025, доказів повернення підписаного з боку відповідача акту або письмової обґрунтованої відмови від його підписання матеріали справи не містять, однак відповідно до п.2.6.4. Договору такий акт вважається підписаним.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.4.2. Договору, Сторонами було укладено додаткові угоди до Договору про газопостачання для кожного розрахункових періодів (місяців постачання) лютого 2023 - травня 2025 року, якими встановлювалася ціна газу, яка складалася з ціни газу без ПДВ, компенсації вартості доступу до потужності та податку на додану вартість.
Відповідно до п. 3 кожної додаткової угоди передбачено, що остаточний розрахунок за фактичний спожитий газ, а також всі платежі, які повинні бути здійснені за газ, поставлений у розрахунковому періоді, Споживач має сплатити до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач належним чином виконав своє зобов'язання за договором з поставки відповідачу природного газу з лютого 2023 по травень 2025 року, що підтверджується матеріалами справи. Отже, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання з оплати вартості спожитого ним природного газу.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення укладеного сторонами договору строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості спожитого з лютого 2023 по травень 2025 року природного газу є таким, що настав.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач у порушення умов договору не здійснив повних та своєчасних розрахунків із позивачем, у зв'язку з чим зі сторони відповідача має місце неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
Судом встановлено, що відповідач частково оплатив за поставлений газ, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями про зарахування коштів в період з 03.02.2023 року по 16.05.2025 року на загальну суму 6 073 913,51 грн.
Отже, залишок заборгованості за договором залишилась неоплаченою за поставлений у січні 2025 по травень 2025 року природний газ у розмірі 1 620 153,07 грн.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 цього ж кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідач жодним чином не спростував заявлені у даній справі позовні вимоги, доказів сплати залишку заборгованості за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № ЖО26/01/2023-17 від 26.01.2023 року за період з січня 2025 року по травень 2025 у загальному розмірі 1 620 153,07 грн суду не надав, в зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" існує заборгованість за договором в розмірі 1 620 153,07 грн.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.6.1. Договору про газопостачання за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. Відповідальність Споживача за порушення строків оплати встановлена пунктом 6.2.1. Договору про газопостачання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день простроченого платежу.
Відповідно до умов договору позивач нарахував пеню в розмірі 275 230,11 грн за період поставки газу з січня 2024 по травень 2025, починаючи з 16.02.2024 по 20.06.2025.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд вважає його вірним, а зазначену суму нарахованої пені суд вважає обґрунтованою, оскільки вона нарахована з урахуванням обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних в сумі 28 851,51 грн., розрахунок яких суд вважає вірним та обґрунтованим, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, аналізуючи практику Європейського суду з прав людини зокрема згідно Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" (Заява № 63566/00) п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (п. 23).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували суму заборгованості заявлену у даній справі до стягнення позивачем, суд дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Тепла енергетична компанія" в частині стягнення основного боргу, пені та 3% річних в загальному розмірі 1 924 234,69 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 20200,00 грн судових витрат за надання правової допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:
- договір про надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024, укладеного між Адвокатом Рябовою Ганною Валеріївною та ТОВ "Тепла Енергетична Компанія";
- додаток №9 від 02.06.2025 року до договору про надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024;
- акт №9 приймання-передачі наданих послуг від 10.07.2025 на загальну суму 20200,00 грн;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4796 від 13.12.2011 року видане на ім'я Рябової Ганни Валеріївни;
- довіреність видану на ім'я Рябової Ганни Валеріївни.
Згідно умов укладеного Договору про надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, у тому числі здійснювати захист інтересів Клієнта у якості його представника.
Відповідно до п.3.2. Клієнт зобов'язується вчасно та в повному обсязі оплачувати гонорар Адвоката та компенсувати витрати Адвоката, пов'язані із наданням правової допомоги за цим Договором.
10.07.2025 сторони склали акт № 9 до Договору №01/11/2024 про надання правової допомоги від 01.11.2025 про те, що за договором №01/11/2024 про надання правової допомоги від 01.11.2025 надана наступна правнича допомога, а саме: надання правової допомоги адвокатом щодо стягнення у судовому порядку суму боргу з урахуванням штрафних санкцій з ПАТ "Харківський Підшипниковий завод" за Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №ЖО26/01/2023-17 від 26.01.2023 року. Ціна без ПДВ, складає 20200,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу, суд враховуює правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 та від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На думку суду, розмір судових витрат у сумі 20200,00 грн, не є співмірним зі справою розглянутою судом у спрощеному провадженні (у справі незначної складності), тобто є завищеним, а отже такий розмір витрат на послуги адвоката не можна вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни, складності позову та діючих умов укладення договору про надання правової допомоги .
Суд звертає увагу, що за надання відповідних правових послуг на підставі наведених у договорі та акті ТОВ "Тепла Енергетична Компанія" має сплатити на користь адвоката Рябової Ганни Валеріївни грошові кошти у розмірі 20200 грн протягом 3 днів після винесення рішення господарським судом першої інстанції.
Суд зазначає, що доказів сплати за надання правничої допомоги позивачем не надано.
Крім того, відповідно до умов договору про надання правової допомоги (п. 4.1.) вартість послуг, що надаються адвокатом, залежить від обсягу та складності правової допомоги та визначається сторонами в додатках до договору.
Відповідно до п. 4.3. зазначеного договору за результатами надання правової допомоги складається акт наданих послуг, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом юридичної допомоги та її вартість.
Як встановлено судом, в акті №9 приймання-передачі наданих послуг від 10.07.2025 взагалі не зазначений обсяг адвокатом наданої юридичної допомоги.
Також судом встановлено, що адвокатом здійснено дії, які взагалі не входять до обсягу правової допомоги, що визначена додатком №9 від 02.06.2025 до договору на надання правової допомоги №01/11/2024 від 01.11.2024.
Так, в додатку №9 до договору передбачено обсяг правової допомоги, зокрема, передбачено проведення розрахунку штрафних санкцій. В межах наданих повноважень адвокату, нею було зроблено розрахунок пені, який надано до суду.
Разом з тим, здійснення адвокатом розрахунку трьох відсотків річних не передбачено ані договором на надання правової допомоги, ані додатком до нього щодо обсягу повноважень. Нарахування 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а є відсотками за користування грошовими коштами.
Таким чином, суду не надано достатних доказів в підтвердження обсягу виконаних дій адвокатом у даній справі, як - то передбачено умовами договору на надання правової допомоги.
Господарський суд, оцінивши витрати ТОВ "Тепла Енергетична Компанія" з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на підготовку позовної заяви, як кваліфікований фахівець, дійшов висновку, що дана справа не потребує затрат значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи під час підготовки для подання позовної заяви до суду. Тим більш, враховуючи, що відповідачем не подавався суду відзив і представником позивача не довелось вчиняти процесуальні дії у відповідь на відзив.
На переконання суду, покладання всього тягаря у понесених витратах на правничу допомогу ТОВ "Тепла Енергетична Компанія" на відповідача, який перебуває в процедурі банкрутства, не відповідатимуть критеріями реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг.
З огляду на такі обставини, суд вважає за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. З урахуванням зазначеного, суд вважає справедливим та співрозмірним призначення відшкодування з ПРАТ "ХАРП" на користь ТОВ "Тепла Енергетична Компанія" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. Решта заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу судом покладається на позивача у справі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, проспект Індустріальний, будинок 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепла енергетична компанія" (01001, місто Київ, вул. Ірининська, 5/24, код ЄДРПОУ 39624119) 1 959 325,51 грн, з яких: 1 620 153,07 грн - основний борг, 28 851,51 грн - 3% річних, 275 230,11 грн - пеня, 12 000,00 грн - правничої допомоги та 23 090,82 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В сумі 8200,00 грн правничої допомоги - відмовити.
4. Рішення направити позивачу, відповідачу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "15" вересня 2025 р.
Суддя С.В. Міньковський