36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.09.2025 Справа № 917/1412/25
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36000, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА КОЗАКА, будинок 2А, ЄДРПОУ 03351912)
до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» (ЄДРПОУ 08564297, вул. Матвійчука Юліана, 91, м. Полтава, Полтавський р- н, Полтавська обл., 36014)
про стягнення 25 600,61 грн.,
без виклику представників сторін,
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» про стягнення 25 600,61 грн. заборгованості за надані послуги з повірки приладів обліку природного газу.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
Ухвала була надіслана в електронний кабінет відповідача. Згідно довідки про доставку електронного листа документ доставлено до електронної кабінету 21.07.25.
Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Суд враховує, що згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1412/25.
Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Позивач вказує, що:
- відповідач звернулася до позивача із листом від 27.05.2024 № 15/10-7/4630 Чр-24, в якому прохав провести чергову державну повірку приладів обліку природного газу, а саме:
Лічильника газу GMS G65-50-1.0-УЗ.-НЧ; зав. № 118172;
Обчислювача об'єму газу Універсал -02; зав. № 7759;
Датчика абсолютного тиску Мида-да 13П-01Ех; зав. № 06314931;
Перетворювач вимірювальний температури ПВТ-01; зав. № 5259.
Також в даному листі відповідач вказав, що гарантує оплату згідно рахунку.
- 10.06.2024 працівниками АТ «Полтавагаз» за адресою: вул. Юліана Матвійчука, 91, м. Полтава, було здійснено демонтаж газового лічильника GMS G65-50-1.0-УЗ.-НЧ; зав. № 118172.
- 24.06.2024 працівниками позивача проведено перевірку комерційного ВОГ (GMS G65-50-1.0-УЗ.-НЧ; зав. № 118172) та його складових відповідно до вимог Кодексу ГРМ та монтаж газового лічильника за адресою вул. Юліана Матвійчука, 91, м. Полтава.
- після перевірки газового лічильника, був складений акт № 191/05/059/17 приймання наданих послуг від 24.06.2024 на суму 25 600,61 грн, який підписаний АТ «Полтавагаз» та ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та скріплений печатками.
- 24.06.2024 відповідачу був наданий рахунок на оплату № 191/05/059 від 24.06.2024 на суму 25 600,61 грн.
- у зв'язку з тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання позивач направив вимогу від 22.10.2024 № 06.1/12088, в якій прохав погасити суму заборгованості в розмірі 25 600,61 грн, в добровільному порядку.
- 05.06.2025 позивач від відповідача отримав лист від 05.06.2025 № 15/10-7/4749/Єг-25, в якому він визнав свою заборгованість перед АТ «Полтавагаз» в сумі 25 600,61 грн.
Як стверджує позивач, відповідачем заборгованість у сумі 25 600,61 грн на користь АТ «Полтавагаз» не сплачено, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.
Відповідач в ході розгляду спору відзиву на позов не надав, позовні вимоги не заперечив та не спростував.
Судом досліджено всі докази наявні в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2024 АТ «Полтавагаз» та ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» підписали та скріпили печатками акт № 191/05/059/17 приймання наданих послуг від 24.06.2024 на суму 25 600,61 грн, який підписаний АТ «Полтавагаз» та ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» та скріплений печатками, а для оплати наданих послуг, Позивачем було складено рахунок на оплату № 191/05/059 від 24.06.2024 на суму 25 600,61 грн.
Судом встановлено, що сторони не визначили строку (терміну) оплати отриманих Відповідачем послуг.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач направив вимогу від 22.10.2024 № 06.1/12088, в якій прохав погасити суму заборгованості в розмірі 25 600,61 грн, в добровільному порядку у семиденний строк з дня отримання вимоги.
Разом з тим, відповідач оплату не провів, надав позивачу лист від 05.06.2025 № 15/10-7/4749/Єг-25, в якому він визнав свою заборгованість перед АТ «Полтавагаз» в сумі 25 600,61 грн. і повідомив, що заборгованість буде погашено у повному обсязі після надходження фінансування.
Суд зазначає, що за нормами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.
ЄСПЛ у справі «Бакалов проти України» та у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Твердження позивача, що станом на дату подачі позову, обов'язки щодо оплати отриманих послуг Відповідачем не виконані, підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.
При розгляді даної справи відповідач не спростував факту прострочення оплати вартості отриманих послуг та не надав належних, вірогідних та допустимих доказів на спростування обставин, зазначених у позові.
У зв'язку із наведеним, суд дійшов висновку, що станом на дату подання позову та ухвалення рішення має заборгованість перед позивачем у розмірі 25 600,61 грн.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державної установи «Полтавська установа виконання покарань (№23)» (ЄДРПОУ 08564297, вул. Матвійчука Юліана, 91, м. Полтава, Полтавський р-н, Полтавська обл., 36014) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» (36000, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРА КОЗАКА, будинок 2А, ЄДРПОУ 03351912) 25 600,61 грн основного боргу та 2 422,40 грн - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Киричук О.А.