65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2340/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу №916/2340/25
за позовом: Селянського фермерського господарства “Левада» (09412, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Богатирка, вул. Шевченка, буд. 89, код ЄДРПОУ 24887605)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 39945333)
про стягнення 308099,26 грн., -
Суть спору: Селянське фермерське господарство “Левада» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» про стягнення 308099,26 грн., з яких: 230000 грн. основного боргу, 38254,28 грн. інфляційних втрат, 8269,95 грн. 3% річних та 31575,03 грн. пені.
Позовні вимоги Селянського фермерського господарства “Левада» обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу №20240047 від 01.03.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2340/25; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз'яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч.7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи; запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного документу. Відповідно до п.2 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом. За таких обставин судом забезпечено відповідачу можливість на вчинення дій, подання позицій по суті справи під час розгляду справи судом, оскільки судом належним чином повідомлено відповідача про розгляд справи і в такий спосіб забезпечено відповідачу належні процесуальні гарантії для можливості вчинення відповідачем процесуальних дій. Натомість відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 14 липня 2025 року №478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/2340/25 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
01.03.2024 між Селянським фермерським господарством “Левада» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» було укладено договір купівлі-продажу №20240047.
Відповідно до п.п.1.1 та 1.2 договору на умовах і в порядку, передбаченими цим договором, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату; предметом цього договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується «Товар», та зазначається у специфікаціях - невід'ємних частинах цього договору.
Продавець зобов'язується передати товар на умовах, які визначаються в специфікаціях до цього договору (п.4.1 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що при поставці на умовах FCA - покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії товару в день завантаження в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця суми коштів у розмірі 86% після виконання продавцем п.5.4. цього Договору. Продавець зобов'язаний надати покупцеві підписаний договір, накладну та рахунок на оплату (п15.4 договору).
Відповідно до п.5.11 договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії товару, покупцем здійснюється на протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.5.4. та п.6.6 договору.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2024 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.9.1 договору).
Відповідно до специфікації №1 від 01.03.2024 року до договору купівлі-продажу №20240047 продавець вирощує партію товару, а саме кукурудзу кількістю 300 тонн (+-15%) вартістю 5350 грн. з ПДВ і зобов'язується відвантажити цю партію Товару до 17.04.2024 року на умовах FCA згідно правил Інкотермс-2010. Пунктом 3 специфікації розвантаження визначено Одеську область, м. Березівка, вул. Грушевського, 95. Пунктом 8 специфікації також визначено, що видаткова накладна складається датою переходу права власності на товар та/або партію товару та надається покупцю протягом одного робочого дня або однієї календарної доби.
01.03.2024 позивачем було виставлено рахунок на оплату №1 на загальну суму 1604999,16 грн. (з ПДВ) - кількість 300 тонн.
В матеріалах справи міститься копія видаткової накладної №2 від 15.03.2024 щодо постачання 329,94 тонни кукурудзи, яка підписана обома сторонами.
Отже, позивачем поставлено товар на загальну суму 1765178,07 грн. (з ПДВ).
На підтвердження відвантаження відповідачу товару позивачем надано до суду наступні товарно-транспортні накладні:
1. Товарно-транспортна накладна №150301 від 15.03.2024 року;
2. Товарно-транспортна накладна №150302 від 15.03.2024 року;
3. Товарно-транспортна накладна №150303 від 15.03.2024 року;
4. Товарно-транспортна накладна №150304 від 15.03.2024 року;
5. Товарно-транспортна накладна №150305 від 15.03.2024 року;
6. Товарно-транспортна накладна №150306 від 15.03.2024 року;
7. Товарно-транспортна накладна №150307 від 15.03.2024 року;
8. Товарно-транспортна накладна №150308 від 15.03.2024 року.
В матеріалах справи містяться наступні платіжні інструкції щодо перерахування відповідачем на рахунок позивача оплат за поставлений товар:
- платіжна інструкція №3027 від 15.03.2024 на суму 1390999,27 грн. з призначенням платежу “за кукурудзу, згідно рах, Договір №20240047 від 01.03.2024 року, у т.ч. ПДВ 14% - 170824,47 грн.»;
- платіжна інструкція №3053 від 29.03.2024 на суму 100000 грн. з призначенням платежу “за кукурудзу, згідно рах, Договір №20240047 від 01.03.2024 року, у т.ч. ПДВ 14% - 12280,70 грн.»;
- платіжна інструкція №3122 від 24.04.2024 на суму 44178,80 грн. з призначенням платежу “за кукурудзу, згідно рах, Договір №20240047 від 01.03.2024 року, у т.ч. ПДВ 14% - грн.».
Отже, в загальному станом на 24.04.2024 відповідачем перераховано на рахунок позивача 1535178,07 грн. (з ПДВ) за поставлену партію товару згідно з видатковою накладною №2 від 15.03.2024.
28.03.2024 року продавцем було зареєстровано податкову накладну №6 від 15.03.2024 року (в ЄРПН зареєстровано за №9074005867), що підтверджується квитанцією про реєстрацію.
Як встановлено судом, відповідно до п.5.11 договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії товару, покупцем здійснюється на протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.5.4. та п.6.6 договору.
Відтак, останнім днем для здійснення остаточної оплати за поставлений товар був 02.04.2024.
Між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 30.12.2024, за яким станом на 30.12.2024 у ТОВ “АГРОХОЛДИНГ ДІС» існує заборгованість перед СФГ “ЛЕВАДА» на загальну суму 230000 грн.
Окрім того, в матеріалах справи наявна заява ТОВ “АГРОХОЛДИНГ ДІС» за вих.№115/24 від 30.12.2024 до СФГ “ЛЕВАДА», за змістом якої відповідач підтверджує в повному обсязі усі узгоджені зобов'язання, а саме: суму основного боргу - 230000 грн. та зобов'язується протягом одного місяця в повному обсязі погасити узгоджену заборгованість.
Позивачем здійснено розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені за наступні періоди:
- сума боргу 274178,80 грн. за період з 03.04.2024 по 24.04.2024: інфляційні втрати - 548,36 грн., пеня - 4779,40 грн. та 3% річних - 494,42 грн.;
- сума боргу 230000 грн. за період 25.04.2024 по 10.06.2025: інфляційні втрати - 38254,28 грн., пеня - 26795,63 грн. та 3% річних - 7775,53 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №20240047 від 01.03.2024 щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення 230000 грн. основного боргу, 38254,28 грн. інфляційних втрат, 8269,95 грн. 3% річних та 31575,03 грн. пені.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов?язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку; зобов?язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов?язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов?язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.
За ч.ч. 1,2 ст. 662 ЦК України продавець зобов?язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 663 ЦК України продавець зобов?язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 689 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 691 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу; у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин), які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов?язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов?язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов?язку не встановлений або визначений моментом пред?явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов?язок у семиденний строк від дня пред?явлення вимоги, якщо обов?язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов?язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов?язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб?єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з?ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов?язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об?єктивного з?ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарським судом за наявними матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі виникли договірні відносини, за якими позивач зобов??язався поставити відповідачу певний товар, а відповідач в свою чергу зобов?язався прийняти і оплатити його. Відтак, з обставин, встановлених судом, вбачається належне виконання позивачем взятих на себе зобов?язань з поставки товару, що підтверджується належними первинними документами. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача заперечень щодо якості, кількості поставленого товару, який прийнятий відповідачем, тому відповідач зобов?язаний оплатити повну вартість поставленого позивачем товару.
Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1765178,07 грн. (з ПДВ); відповідно до п.5.1 договору відповідачем було оплачено 86% поставленого товару - в загальному 1490999,27 грн. за платіжними інструкціями №3027 від 15.03.2024 та №3053 від 29.03.2024; останнім днем для здійснення остаточної оплати за поставлений товар (14% - 274178,80 грн.) був 02.04.2024; станом на 03.04.2024 у відповідача виникла заборгованість на суму 274178,80 грн.; 24.04.2024 відповідачем перераховано на рахунок позивача 44178,80 грн. за платіжною інструкцією №3122 від 24.04.2024. Отже, станом з 25.04.2024 заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу №20240047 від 01.03.2024 становить 230000 грн.
Будь-яких доказів повної оплати поставленого товару відповідачем до суду не надано і матеріали справи не містять.
З урахуванням норм чинного законодавства, засад справедливості, добросовісності та розумності, оцінюючи дії обох сторін у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що матеріали справи не містять наданих відповідачем у встановлений строк обґрунтованих заперечень, належних та допустимих доказів на спростування обставин, які доводить суду позивач, а також з урахуванням поставки позивачем визначеного товару та часткової сплати відповідачем за нього, господарський суд вважає доведеними та підставними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 230000 грн. основного боргу.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.5.11 договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії товару, покупцем здійснюється на протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.5.4. та п.6.6 договору.
28.03.2024 року продавцем було зареєстровано податкову накладну №6 від 15.03.2024 року (в ЄРПН зареєстровано за №9074005867), що підтверджується квитанцією про реєстрацію.
Відтак, останнім днем для здійснення остаточної оплати за поставлений товар був 02.04.2024.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов?язання в частині оплати поставленого товару.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов?язань у вигляді неоплати поставленого товару, позивачем правомірно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Встановивши вірність розрахунків за визначені позивачем періоди та відповідність вимогам чинного законодавства, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем зобов?язань з оплати поставленого йому позивачем і прийнятого ним товару, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 38254,28 грн. інфляційних втрат та 8269,95 грн. 3% річних.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов?язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.
Вимогами ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 231 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
За ч.1 ст. 232 ГК України (який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Судом встановлено, що у договорі купівлі-продажу №20240047 від 01.03.2024 сторонами не передбачено такого виду відповідальності за невиконання зобов'язань в частині неоплати покупцем поставленого товару як нарахування пені (штрафних санкцій), відповідно письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання сторонами не дотримана в частині нарахування пені. Так, у випадку наявності волевиявлення сторін щодо застосування пені та/або штрафу як одного з видів відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, вказане мало бути зазначено сторонами безпосередньо у договорі №20240047 від 01.03.2024.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог Селянського фермерського господарства “Левада» в частині нарахування відповідачу пені, а тому у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 31575,03 грн. пені судом відмовляється.
Іншого позивачем не доведено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» на користь Селянського фермерського господарства “Левада» 230000 грн. основного боргу, 38254,28 грн. інфляційних втрат та 8269,95 грн. 3% річних, в решті позову судом відмовляється.
Іншого сторонами не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви через систему Електронний Суд покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Селянського фермерського господарства “Левада» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» (65003, Одеська обл., м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд. 115, офіс 409, код ЄДРПОУ 39945333) на користь Селянського фермерського господарства “Левада» (09412, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Богатирка, вул. Шевченка, буд. 89, код ЄДРПОУ 24887605) 230000 /двісті тридцять тисяч/ грн. основного боргу, 38254 /тридцять вісім тисяч двісті п'ятдесят чотири/ грн. 28 коп. інфляційних втрат, 8269 /вісім тисяч двісті шістдесят дев'ять/ грн. 95 коп. 3% річних та 3318 /три тисячі триста вісімнадцять/ грн. 29 коп. судового збору.
3.В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 16 вересня 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля