65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3454/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового Меленчук Т.М.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» від 03.09.2025р. вх. №ГСОО2-1386/25 по справі №916/3454/24
За позовом: Комунального підприємства “Міськзелентрест» (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 3; код ЄДРПОУ 31185820)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» (65031, м.Одеса, вул. Київське шосе, 19; код ЄДРПОУ 24532316)
За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної аудиторської служби України (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4; код ЄДРПОУ 40165856), Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691), Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (65074, м.Одеса, вул. Косовська, 20Д; код ЄДРПОУ 25031496)
Про стягнення 1233043,35 грн.
за участю представників:
від позивача: Слободяник О.І., довіреність
від відповідача: не з'явився
Встановив: Комунальне підприємство “Міськзелентрест» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» про стягнення з відповідача до бюджету Одеської територіальної громади відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493217грн. 34 коп. та штрафу у розмірі 739826 грн. 01 коп., а загалом 1233043,35 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.02.2025р. у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства “Міськзелентрест» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» про стягнення 1233043,35грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору у розмірі 14796,52 грн. покладено на позивача.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025р. апеляційну скаргу Комунального підприємства “Міськзелентрест» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 по справі №916/3454/24 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 10.02.2025 по справі №916/3454/24 скасовано. Позовні вимоги Комунального підприємства “Міськзелентрест» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» про стягнення 1233043,35 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» до бюджету Одеської територіальної громади відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493217,34 грн та штраф у розмірі 739826,01 грн, що загалом складає 1233043,35 грн. та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 14796,52грн та за перегляд справи апеляційним господарським судом в сумі 22194,78 грн.
03.09.2025р. до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» надійшли заява по справі №916/3454/24 про розстрочення виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2025р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» від 03.09.2025р. вх. №ГСОО2-1386/25 по справі №916/3454/24 на "17" вересня 2025 р. о 15:00. Повідомлено учасників справи про розгляд заяви 17.09.2025р. о 15:00.
17.09.2025р. до суду позивачем було надано заперечення на заяву позивача.
В обґрунтування поданої заяви відповідачем було зазначено суду, що виконавчою службою було накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» та посилаючись на ч. 1 ст. 331 ГПК України боржник просить суд розстрочити виконання рішення суду на один рік у зв'язку з неспроможністю своєчасного погашення суми боргу.
За твердженням відповідача обмеження доступу до рахунків унеможливлює проведення критично важливих платежів та проведення безперешкодної діяльності товариства для виконання зобов'язань перед контрагентами.
Надаючи заперечення на заяву відповідача позивачем було зазначено суду, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін та суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
За твердженнями позивача, відповідачем не подано до суду доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності, лише виписки щодо нарахування заробітної плати одному працівникові (директору) та сплати податків та зборів, не надано достатніх доказів, які свідчать про неможливість виконання ним судового рішення, а саме лише посилання на тяжке становище, без підтвердження цього належними доказами, не свідчить про існування виключних обставин, які давали б можливість розстрочити виконання судового рішення.
Суд, розглянувши заяву, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У свою чергу, частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21.
У зв'язку з тим, що розстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочення виконання судового рішення.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка чи розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Так, у пункті 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Отже, питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №904/5819/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Таким чином, обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Позаяк, заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового акту.
Також суд зазначає, що відповідачем, при поданні відповідної заяви про розстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік, не було надано відповідних доказів та не доведено суду письмовими доказами наявності у відповідача можливості виконання рішення за умови розстрочення виконання такого рішення терміном саме 1 рік.
Також, суд наголошує, що введення в Україні воєнного стану не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Верховного Суду викладені у пунктах 59, 60, 61, 62 постанови від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, згідно із якими, відповідно до частини першої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
З огляду на наведене суд дійшов висновку про те, що надання розстрочення виконання рішення в даній справі порушить баланс інтересів сторін, зокрема, не буде досягнуто мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача. Розстрочення виконання судового рішення, за обставин відсутності доведення намірів боржника його добровільно виконувати, фактично сприятиме ухиленню від виконання ним свого обов'язку, а за наявності інфляційних процесів в економіці держави, суттєво та негативно вплине на фінансовий стан стягувача.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» від 03.09.2025р. вх. №ГСОО2-1386/25 по справі №916/3454/24.
Керуючись ст.ст. 331, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Астро Транс ЛТД» від 03.09.2025р. вх. №ГСОО2-1386/25 по справі №916/3454/24 - відмовити.
Повну ухвалу складено 17 вересня 2025р.
Ухвала набирає законної сили 17 вересня 2025р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Суддя Т.Г. Д'яченко