65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про призначення заяви
"17" вересня 2025 р. Справа № 916/2851/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (вх. суду № 2-1442/25 від 16.09.2025) товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 35571472),
до: Фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Чернявського Георгія Юрійовича про визнання недійсним одностороннього правочину фізичної особи ОСОБА_1 , оформленого заявою про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 01-06/23 від 07.06.2023.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.09.2025 закрито провадження у справі № 916/2851/23 (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
16 вересня 2025 року до Господарського суду Одеської області від товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд прийняти до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/2851/23 та поновити процесуальний строк у зв'язку з оприлюдненням повного тексту відповідної ухвали 09.09.2025. Стягнути з Чернявського Георгія Юрійовича на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» судові витрати у вигляді судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
Щодо заяви позивача про поновлення процесуального строку, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Зміст вищенаведених норм ГПК України свідчить про те, що права сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання заяви на поновлення пропущеного процесуального строку) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі Walchli v. France, заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; ТОВ Фріда проти України, заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на викладене, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Наведена норма процесуального права пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності з поданням доказів цього.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причин, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Суд зауважує, що за змістом процесуального закону, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України, учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.
Беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, слід наголосити на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу положень статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів, є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рівні можливості щодо здійснення своїх процесуальних прав і обов'язків є ключовим елементом змагальності сторін як одного із принципів господарського судочинства.
Таким чином, виходячи з того, що обставини, які викладені заявником у заяві про поновлення процесуального строку заслуговують на увагу, господарський суд задовольняє відповідну заяву та поновлює позивачу процесуальний строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.
Суд зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З огляду на вищевикладене, заява товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення призначається до розгляду у судовому засіванні із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка у судове засідання не є обов'язковою).
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи принцип незмінності складу суду, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою дотримання розумного строку, суд вважає за необхідне розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення впродовж розумного строку.
Керуючись статтями 119, 129, 234, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про поновлення процесуального строку задовольнити.
2. Поновити товариству з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» процесуальний строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу.
3. Здійснити розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-1442/25 від 16.09.2025) впродовж розумного строку.
4. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПОРШЕ ЛІЗИНГ УКРАЇНА» про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 2-1442/25 від 16.09.2025) у справі № 916/2851/23 призначити до розгляду у судовому засіданні на "01" жовтня 2025 р. о 12:10 год., із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка сторін у судове засідання не є обов'язковою).
5. Повідомити сторін у справі, що судове засідання відбудеться 01.10.2025 о 12:10 год. в приміщенні Господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, в залі судових засідань № 11 (5-й поверх), тел. 0(482)307-963.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Ухвалу підписано 17.09.2025.
Суддя Нікітенко С.В.