65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2631/25
За позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Торг» (73003, м. Херсон, просп. Кутузова, буд. 4, офіс 1, код ЄДРПОУ 40783352)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Босова Ю.С.
Представники сторін:
Від позивача: Єрашов І.Є. - на підставі ордера серія АО №1154301 від 11.12.2024р.
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Профі -Торг» про стягнення збитків у розмірі 594 208 грн 50 коп.
Ухвалою суду від 08.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2631/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом ) сторін, судове засідання призначено на 31.07.2025р. Ухвалою суду від 31.07.2025р. відкладено судове засідання на 26.08.2025р.Ухвалою суду від 26.08.2025р. відкладено судове засідання на 11.09.2025р.
Позивач - АТ «Херсонська теплоелектроцентраль», просить задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.
Відповідач - ТОВ «Профі -Торг», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Ухвали по справі направлялись відповідачу на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулись з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою.
Крім того, судом розміщувались публікації щодо розгляду справи на офіційному веб-сайті судової влади.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач зазначає, що 18.04.2022 року між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Покупець) та «Профі -Торг» (Постачальник ) було укладено договір №82 про поставку товару, відповідно до умов якого ТОВ «Профі -Торг» зобов'язується поставити і передати у власність Покупця труби сталеві шовні в асортименті, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного Договор.
Позивач відмітив, що сторони договору виконали умови договору в частині поставки, отримання товару та її оплати.
Так, на твердження позивача, згідно видаткової накладної від 20.04.2022 року №РН-0000361, на підставі договору № 82 йому було поставлено товар на загальну суму 3 565 251 грн., що включає в себе ПДВ (податок на додану вартість) у розмірі 594 208 грн 50 коп.
Позивач зазначає, що ним було здійснено оплату за поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученнями №4243 від 20.04.2022 року на загальну суму 3 500 136 грн. та №4260 від 28.04.2022 на загальну суму 65 115 грн.
Посилаючись на норми ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний був у строк до 15 травня 2022 року скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 3 565 521 грн. у Єдиному реєстрі податкових накладних, але цього не зробив.
Позивач звертає увагу суду, що відсутність реєстрації податкової накладної відповідачем підтверджується витягом з електронного кабінету позивача, де в розділі «Дані реєстру платників ПДВ» за кодом відповідача 40783352 відсутня податкова накладна на поставлений товар на загальну суму 3 565 521 грн.
Таким чином, на твердження позивача, відповідач всупереч умов Договору та вимог податкового законодавства не склав податкову накладну/розрахунок коригування та/або строків її/ його реєстрації в ЄРПН, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 594 208 грн 50 коп. до складу податкового кредиту.
На думку позивача, враховуючи, що сума ПДВ складає 594 208 грн 50 коп., то і сума збитків складає 594 208 грн 50 коп., так як він був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 594 208 грн 50 коп.
На підставі вищевикладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 594 208 грн 50 коп.
Відповідач письмового відзиву до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, заслухав думку представника позивача, судом встановлено, що 18.04.2022р. між АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» (Покупець) та ТОВ «Профі-Торг» (Постачальник ) було укладено Договір поставки №82, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю Труби стлієш шовні в асортименті (далі - товар), згідно з Специфікацією (Додаток № 1 до Договору-невід'ємна частина Договору), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору. Код товару згідно Національного класифікатора України "Єдиний закупівельний словник" (СРУ:2008, ЮТ) ДК 021:2015 за четвертим знаком- “44160000-9 Магістрам, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби" (далі - код товару).
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з п. 4.1. Договору ціна Договору згідно з Специфікацією (Додаток № І до даного Договору) становить: Ціна без ПДВ - 2 916 780 грн 67 коп. ; ПДВ -583 356 грн 00 коп.; Ціна з ПДВ - 3 500 136 грн 00 коп.
Ціна товару включає вартість його доставки до місця поставки товару, зазначеного в п. 5.2. даного Договору, вартість тари, упаковки, маркування та всі інші можливі витрати Постачальника, пов'язані з укладанням та виконанням цього Договору.
Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів Покупцем на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі 14 цього Договору або вказаному у рахунку-фактурі.
За умовами п. 5.3. Договору разом з товаром Постачальник зобов'язаний надати Покупцю такі документи: рахунок- фактуру. видаткову накладну, товарно-транспортну накладну.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі видаткової накладної №РН-0000361 від 20.04.2022р. позивачем було отримано товар на загальну суму 3 565 251 грн ( у тому числі ПДВ у розмірі 594 208 грн 50 коп.), у звязку із чим було здійснено оплату за поставлений товар (труби), що підтверджується платіжною інструкцією №4243 від 20.04.2022р. на загальну суму 3 500 136 грн., із призначенням платежу: Плата за труби. Рах.№420 від 18.04.2022 у т.ч. ПДВ 20% 583 356 грн. та платіжною інструкцією №4260 від 28.04.2022р. на загальну суму 65 115 грн., із призначенням платежу: Плата за труби. Вид.накл.№361 від 20.04.2022 у т.ч. ПДВ 20% 10 852 грн 50 коп.
На підставі наведеного вище, господарський суд приходить до висновку, що зобовязання між сторонами за Договором виконані в повному обсязі.
Разом з тим, згідно з п. 5.4. Договору відповідно до вимог чинного законодавства Постачальник зобов'язаний зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складеш згідно з нормами Податкового кодексу України;
- для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені згідно з нормами Податкового кодексу України.
У разі порушення Постачальником строків реєстрації та порядку виписки податкової накладної відповідно до п. 5.4. Договору Постачальник сплачує Покупцю за кожен день прострочення реєстрації податкової накладної пеню в розмірі 0,1% від суми еквівалентній податку на додану вартість за такою податковою накладною. У разі не реєстрації податкової накладної протягом 365 календарних днів з дати їх складання Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі, еквівалентному сумі податку на додану вартість за такою податковою накладною (п. 9.7. Договору).
З огляду на зазначене вище, вбачається, що АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» було позбавлене права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 594 208 грн 50 коп.
Згідно з підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до ст. 187.1 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Як було зазначено вище, згідно платіжних інструкцій №4243 від 20.04.2022р. та №4260 від 28.04.2022р. зарахування коштів за товар згідно Договору №82 було здійснено 20.04.2022р. та 28.04.2022р. на загальну суму 3 565 251 грн.
Відповідно до пп. а) пункту 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України ставки податку з ПДВ встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах - 20 відсотків.
У ст. 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов'язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Згідно з п.п. 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За змістом п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Крім того, відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Таким чином, суд погоджується із доводами позивача, що відповідач у відповідності до ст. ст. 187, 201 Податкового кодексу України зобов'язаний був у строк до 15 травня 2022 року скласти та зареєструвати податкову накладну на загальну суму 3 565 521 грн у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Господарський суд зазначає, що відшкодування ПДВ здійснюється державою в податкових правовідносинах між особою і державою. Отже, зобов'язання зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних для включення до податкового кредиту суми ПДВ виникає саме з податкового законодавства, а не з договірних відносин, тому є податковим, а не господарським зобов'язанням. Спори, які можуть виникнути між платниками ПДВ та державою в особі уповноваженого органу - суб'єкта владних повноважень щодо суми сплаченого податку, є адміністративними і мають розглядатися судами адміністративної юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18 та постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018р. у справі № 917/877/17.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Господарський суд зазначає, що відповідач у зазначений строк податкову накладну не зареєстрував (до 15.05.2022р.), доказів зворотнього матеріали справи не містять та відповідачем не спростовано.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зі змісту ст. 224 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин), що кореспондується із ст. 22 Цивільного кодексу України, вбачається, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Разом з тим, в абз. 2 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Тобто збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі № 925/1196/18; п. 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022р. у справі 910/3338/22).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.
Отже, відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022р. у справі №904/1448/20.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Суд зауважує, що для правильного вирішення спору важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування. При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. Відповідачу ж потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Господарським судом встановлено, що ТОВ «Профі-торг» усупереч вимогам п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України не зареєструвало податкові накладні, можливість їх реєстрації втрачена, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права на зменшення своїх податкових зобов'язань на суму 594 205 грн 50 коп.
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019р. у справі №908/1568/18 зазначено, що хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання такого обов'язку фактично завдало позивачу збитків.
З огляду на викладене, у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю зменшити позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму, що фактично є збитками позивача.
Отже, суд приходить до висновку, що наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 р. по справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 р. по справі №904/72/22.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123,129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі -Торг» про стягнення збитків у розмірі 594 208 грн 50 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Торг» (73003, м. Херсон, просп. Кутузова, буд. 4, офіс 1, код ЄДРПОУ 40783352) на користь Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73028, м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ 00131771) збитки у розмірі 594 208 грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 130 грн 50 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16 вересня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога