79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.09.2025 Справа № 914/1577/25
За позовом:Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», м. Київ
до відповідача: Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-віст Центр»», м. Львів
про:стягнення штрафу та пені
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники сторін:
від позивача:Онищенко О.А. - адвокат;
від відповідача:Котовщиков Р.А. - адвокат.
СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.
Державне підприємство «Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (надалі - Позивач, ДП «АОЗ») звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-віст Центр»» (надалі - Відповідач, ПП «Спаринг-віст Центр») про стягнення штрафу та пені.
Ухвалою від 26.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 23.06.2025.
У підготовчому засіданні 23.06.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої. У підготовчому засіданні 23.06.2025 оголошено перерву до 07.07.2025.
Ухвалою від 07.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2025.
Представник позивача взяв участь у судовому засіданні 08.09.2025 у режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 08.09.2025, подав заяву про врахування судової практики при вирішенні спору між сторонами (вх. №21652/25 від 18.08.2025).
ДОВОДИ СТОРІН.
Доводи позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.10.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Державний контракт №26/1-581-VDK-24, згідно із яким відповідач повинен був передати обумовлений сторонами товар до 28.02.2025. Разом з цим, передача товару відбулася лише 12.03.2025.
Зважаючи на це, позивач на підставі пункту 7.2 Контракту, здійснив нарахування 149'589,00 грн. пені, про стягнення якої просить суд.
Доводи відповідача.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що затримка із поставкою товару відбулася не з його вини, а внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки іноземним контрагентом ПП «Спаринг-віст Центр». При цьому відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для належного виконання Контракту та усунення затримок з поставки товару, у результаті чого вийшов на погоджений сторонами графік поставок. Зокрема, у підрозділах підприємства було встановлено дванадцятигодинний робочий день та велику кількість працівників було залучено до додаткових робіт для якнайшвидшого виготовлення товару.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 90% із посиланням на таке: 1) термін прострочення є незначним та становить 11 днів; 2) він поставив обумовлений сторонами товар у повному обсязі та належним чином виконав решту зобов'язань за Контрактом; 3) відповідач виконує важливі державні замовлення оборонного характеру, його внесено до реєстру учасників відбору і виконавців державних контрактів та визнано важливим підприємством у сфері оборонно-промислового комплексу; 4) для виконання оборонних замовлень відповідач бере кредити, розмір яких станом на 01.06.2025 становить 2'599'565,66 Євро; 5) у своїй діяльності відповідач стикається зі значною кількість об'єктивних проблем фінансового, організаційного, технічного та іншого характеру; 6) позивач не надав доказів заподіяння йому збитків несвоєчасною поставкою.
На думку відповідача, сплата штрафних санкцій може завдати шкоди не лише йому, але й призвести до негативних наслідків у вигляді зриву важливих замовлень оборонного характеру задля відбиття збройної агресії проти України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
21.10.2024 між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №26/1-581-VDK-24 (надалі - Контракт), згідно із яким виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог контракту товари оборонного призначення, найменування, технічні характеристики, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у контракті та в специфікації товарів оборонного призначення (додаток 1 до контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов'язується прийняти через 4762 військове представництво Міністерства оборони України та оплатити товар в строки та на умовах, визначених контрактом (Т.1; а.с. 13-30).
Як передбачено пунктами 2.1, 2.2 Контракту, вартість (ціна) товару на момент підписання контракту зафіксована сторонами в специфікації на підставі комерційної пропозиції, сформованої виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №1275 від 11.11.2022 «Деякі питання здійснення оборонних закупівельна період дії правового режиму воєнного стану» (зі змінами). Загальна вартість (ціна) товару становить135' 990' 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%. Податок на додану вартість становить 22' 665' 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.2 Контракту товар поставляється виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено замовником виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у специфікації (пункт 4.1 Контракту).
У Специфікації до Контракту сторони погодили поставку відповідачем сімома партіями «Уніфікованої димової шашки УДШ-У», кількістю 15' 000,00 штук, загальною вартістю 135'990' 000,00 грн. з ПДВ, а також встановили строки поставки кожної партії. Зокрема, поставку третьої партії товару вартістю 11' 332' 500,00 грн. без ПДВ потрібно було здійснити у строк до 28.02.2025 (Т.1; а.с. 31).
Пунктом 3.4 Контракту передбачено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі товару за контрактом.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано ряд Актів приймання-передачі товару та видаткових накладних за Контрактом (Т.1; а.с. 33, 113-114, 116-117, 119-120, 122-123, 125-126, 128-129, 131-132, 134-135, 138-139, 141-142; Т.2, а.с. 61-62), а саме:
- Акт №1 від 12.11.2024 та видаткову накладну №706 від 12.11.2024 на суму 27' 198' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 3' 000 шт.;
- Акт №2 від 22.11.2024 та видаткову накладну №739 від 22.11.2024 на суму 27' 198' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 3' 000 шт.;
- Акт №3 від 03.12.2024 та видаткову накладну №807 від 03.12.2024 на суму 9' 066' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 1' 000 шт.;
- Акт №4 від 25.01.2025 та видаткову накладну №15 від 23.01.2025 на суму 13' 599' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 1' 500 шт.;
- Акт №2 від 12.03.2025 та видаткову накладну №163 від 12.03.2025 на суму 13' 599' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 1' 500 шт.;
- Акт №4 від 02.04.2025 та видаткову накладну №176 від 02.04.2025 на суму 13' 599' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 1' 500 шт.;
- Акт №5 від 23.04.2025 та видаткову накладну №300 від 23.04.2025 на суму 4' 533' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 500 шт.;
- Акт №6 від 29.04.2025 та видаткову накладну №310 від 29.04.2025 на суму 9' 066' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 1' 000 шт.;
- Акт №7 від 14.05.2025 та видаткову накладну №369 від 14.05.2025 на суму 5' 439' 600,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 600 шт.;
- Акт №8 від 29.05.2025 та видаткову накладну №423 від 29.05.2025 на суму 8' 159' 400,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 900 шт.;
- Акт №9 від 12.06.2025 та видаткову накладну №477 від 12.06.20225 на суму 4' 533' 000,00 грн. з ПДВ за поставку товару у кількості 500 шт.
Судом встановлено, що спірною у даній справі є поставка, що здійснювалася згідно із Актом приймання-передачі №2 від 12.03.2025 та видатковою накладною №163 від 12.03.2025 на суму 13' 599' 000,00 грн. з ПДВ.
Оскільки вказану поставку згідно із умовами Специфікації потрібно було здійснити у строк до 28.02.2025, а відповідач здійснив її 12.03.2025, то останнім допущено прострочення у виконанні свого договірного зобов'язання. Період прострочення виконання зобов'язання становить з 01.03.2025 по 11.03.2025 (11 днів).
Згідно із пунктом 2.6 Контракту розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленого товару протягом 15 банківських днів після надання виконавцем замовнику належним чином оформленого рахунку на оплату, до якого додаються підписаний сторонами Акт приймання-передачі (партії) товару за контрактом, видаткова накладна, паспорт товару (партії товару) з обов'язковим зазначенням дати виготовлення товару та документів, зазначених у пункті 2.7 контракту (за умови наявності (надходження) бюджетних асигнувань (коштів) на рахунок замовника).
Зі змісту наявної у матеріалах справи виписки по банківському рахунку вбачається, що позивач 25.03.2025 повністю оплатив вартість товару, поставленого згідно із Актом №2 від 12.03.2025 та видатковою накладною №163 від 12.03.2025 (Т.1; а.с. 127). У матеріалах справи наявні також докази оплати окремих поставок, які не є спірними у цій справі (Т.1; а.с. 115, 118, 121, 124, 130, 133, 136-137, 140).
Як передбачено пунктом 7.2 Контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Враховуючи порушення відповідачем умов Контракту, позивач здійснив нарахування на суму простроченого зобов'язання (13' 599' 000,00 грн.) пеню у розмірі 149' 589,00 грн. ((13' 599' 000,00 х 0,1/100) х 11), про стягнення якої просить суд.
ОЦІНКА СУДУ.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено Державний контракт на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №26/1-581-VDK-24 від 21.10.2024.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Судом встановлено, що згідно зі Специфікацією до Контракту відповідач, серед іншого, зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 13' 599'000,00 грн. з ПДВ у термін до 28.02.2025, однак допустив прострочення та передав такий товар лише 12.03.2025, що підтверджується Актом приймання-передачі №2 від 12.03.2025 та видатковою накладною №163 від 12.03.2025.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Як передбачено пунктом 7.2 Контракту, у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Зважаючи на факт прострочення відповідачем поставки товару та обумовлені сторонами наслідки такого прострочення, позивач нарахував відповідачу 149'589,00 грн. пені.
Здійснивши її перерахунок, суд зазначає, що розрахунок позивача зроблено правильно. Крім цього, правильність здійснених позивачем нарахувань визнається і відповідачем. Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача пені.
Суд не залишає поза увагою посилання відповідача на те, що затримка із поставкою товару відбулася не з його вини, а внаслідок несвоєчасного виконання зобов'язань з поставки іноземним контрагентом ПП «Спаринг-віст Центр». Так, у зв'язку із відсутністю українських виробників гексахлоретану, який є необхідним компонентом товару, що поставлявся позивачу, відповідач замовляв його у китайської компанії. Остання повинна була поставити товар до 14.01.2025, однак фактично поставила його до України 06.02.2025. На підтвердження вказаних обставин ним подано до суду копію Договору №COM-07/ІМ-2/2023 від 18.01.2023, укладеного із компанією «Sinoright International Trade CO., LTD», Специфікацію до нього та лист названої компанії від 18.12.2024 про затримку поставки (Т.1; а.с. 143-153).
З цього приводу слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Таким чином, несвоєчасне виконання контрагентом боржника своїх обов'язків із поставки не є підставою для звільнення ПП «Спаринг-віст Центр» від відповідальності за порушення зобов'язання перед позивачем. Відтак, доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.
З цих же ж підстав відхиляються посилання відповідача на пункт 7.7 Контракту, згідно із яким сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо воно сталося не з її вини (умислу чи необережності). Сторона не несе відповідальності за порушення контракту, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання цього контракту.
Та обставина, що своєчасна поставка товару не відбулася внаслідок порушення контрагента відповідача, не означає, що у діях останнього відсутні ознаки вини за порушення Контракту.
Вирішуючи питання щодо суми пені, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує ту обставину, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленої суми пені на 90%, тобто до 14'958,90 грн.
З цього приводу суд зазначає таке.
У своїй постанові від 30.03.2021 у справі №902/538/18 Верховний Суд вказав, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.
У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
З огляду на наведені положення законодавства та правові позиції Верховного Суду, проаналізувавши доводи відповідача, а також докази подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення загального розміру пені.
Насамперед суд виходить із того, що відповідачем повністю виконано зобов'язання за Контрактом та поставлено позивачу товар загальною вартістю 135' 990' 000,00 грн. з ПДВ, щодо кількості і якості якого ДП «АОЗ» не висловлювало жодних заперечень. При цьому, із семи партій товару, які підлягали поставці за Контрактом відповідач своєчасно (в т.ч. достроково) здійснив поставку шести партій і допустив прострочення лише третьої партії, яке є незначним та становить 11 днів.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують, що прострочення поставки спричинило позивачу збитки.
При зменшенні заявленої до стягнення пені суд вважає за можливе також врахувати доводи відповідача про те, що через відсутність національного виробника гексахлоретану, який є необхідним компонентом товару, що поставлявся позивачу, відповідач замовляв його у китайської компанії, однак остання прострочила його поставку.
Так, вище судом уже зазначалося, що прострочення контрагентів відповідача, в силу вимог частини 2 статті 617 ЦК України, не є підставою для звільнення останнього від відповідальності. Однак, відповідне прострочення в сукупності з іншими обставинами справи слугує підставою для зменшення штрафних санкцій, оскільки враховуючи те, що замовлений компонент було отримано відповідачем із затримкою, а товар поставлено позивачу з незначною прострочкою у 11 днів, то заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що останній вчиняв залежні від нього дії щодо якомога швидшої поставки товару, зокрема запровадив для окремих працівників підприємства робочий день у лютому 2025 року тривалістю дванадцять годин, що прослідковується зі змісту відповідних наказів (Т.1; а.с. 154-155), та видав накази про суміщення працівниками посад, згідно із якими поряд із основною роботою працівники повинні були виконувати додаткову роботу за такими посадами як укладальник-пакувальник виробничого відділу, апаратник на приготуванні сумішей та розчинів виробничого відділу, складач ручним способом виробничого відділу (Т.1; а.с. 156-164).
Також матеріалами справи, а саме оборотно-сальдовою відомістю по рахунку за 01.06.2025, Генеральним кредитним договором №25-56KG003 від 31.03.2025 із додатками та додатковими угодами до нього (Т.1; а.с. 171-218) вбачається складний фінансовий стан відповідача. Зокрема, станом на 01.06.2025 ним отримано кредитів на загальну суму 2'599'585,66 Євро, а вказаний кредитний договір відповідач уклав для фінансування оборотного капіталу.
Не залишається поза увагою також і те, що відповідач та його товари, роботи і послуги оборонного призначення, що є предметом його виробничої діяльності, згідно із наказом Мінстратегпрому №90-ДР від 26.07.2022 внесені до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів) (Т.1; а.с. 165). Крім того, його віднесено до підприємств, що мають важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та критично важливих підприємств для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу згідно із наказами Мінстратегпрому №306-КВ від 12.06.2024 та №216-КВ від 10.02.2025 (Т.1; а.с. 167-170).
З цього випливає, що діяльність відповідача має особливе значення в умовах правового режиму воєнного стану, а стягнення із нього значного розміру штрафних санкцій може створити ризики для його нормального функціонування, що в кінцевому результаті може позначитися на обороноздатності нашої держави.
Зважаючи на всі викладені вище обставини, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, а також з метою як недопущення набуття неустойкою ознак каральної санкції, так і не нівелювання її як санкції, котра носить компенсаторний характер, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем її розмір на 50%, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 74'794,50 грн. (149' 589,00 х 50/100).
СУДОВІ ВИТРАТИ.
У відповідності до частини 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, у разі задоволення позову на відповідача.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення 435'168,00 грн. пені та 951'930,00 грн. штрафу, а всього 1'387'098,00 грн., ДП «АОЗ» сплатило судовий збір у розмірі 16'645,17 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7855 від 19.05.2025 та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (Т.1; а.с. 10,850).
У ході розгляду справи позивачем зменшено позовні вимоги до 149' 589,00 грн., судовий збір за розгляд яких господарським судом становить 2'422,40 грн. (з урахуванням понижувального коефіцієнту 0,8 за подання позовної заяви в в електронній формі).
Таким чином, при розподілі судових витрат, суд виходитиме із розміру судового збору, який підлягав сплаті за позовну вимогу про стягнення 149' 589,00 грн. пені.
У постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16 викладено правовий висновок, відповідно до якого судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Зважаючи на це, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення із відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 2'422,40 грн.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.
Позивачем заявлено клопотання про повернення судового збору у заяві вх. №16163/25 від 17.06.2025.
Зважаючи на це, а також враховуючи прийняття судом до розгляду заяви про зменшення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позивачу з Державного бюджету України 14' 222,77 грн. судового збору (16'645,17 грн. - 2'422,40 грн.), сплаченого згідно із платіжною інструкцією №7855 від 19.05.2025.
Керуючись статтями 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-віст Центр»» (79026, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 33; код ЄДРПОУ 22362867) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 44725823) 74'794,50 грн. пені та 2' 422,40 грн. судового збору.
3. У задоволенні решти вимог відмовити.
4. Повернути Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ 44725823) з Державного бюджету України 14' 222,77 грн. судового збору, сплаченого згідно із платіжною інструкцією №7855 від 19.05.2025.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 ГПК України.
6. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повне рішення складено та підписано 17.09.2025.
Суддя Крупник Р.В.