ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.08.2025Справа № 910/6766/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/6766/25
за позовом Обслуговуючого кооперативу "МАГНОЛІЯ"
до 1) Київської міської ради
2) Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Ентузіаст"
про переведення прав та обов'язків орендаря за договором оренди
За участю представників:
від позивача Баховський М.М.
від відповідача-1 Поліщук М.В.
від відповідача-2 Кузьмін Д.Л.
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Обслуговуючого кооперативу "МАГНОЛІЯ" (далі - ОК «Магнолія», позивач) до Київської міської ради (далі - КМР, відповідач-1) та Обслуговуючого кооперативу "Садово-дачний кооператив "Ентузіаст" (далі - Кооператив, відполвідач-2) про переведення на позивача прав та обов'язків орендаря за договором оренди, укладеним КМР і Кооперативом, договір оренди, серія та номер: 388, виданий 11.04.2018 (далі - Договір), видавник: Дем'яненко Т.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, земельна ділянка, місце розташування - мікрорайон Осокорки Дарницького району м. Києва, кадастровий номер 8000000000:96:473:0101, реєстраційний номер нерухомого майна 1528425380000, Площа (га): 1.925.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перебування в оренді земельних ділянок у Кооперативу перешкоджає членам ОК «Магнолія» скористатись правом на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, на яких знаходяться їх садові будинки. Також поділ земельних ділянок виконаний таким чином, що не відповідає фактичному землекористуванню, накладається на будинки та споруди, сформовані в меншій площі, ніж передбачено земельним кодексом. Також перебування одних і тих же вулиць в складі різних іменованих об'єктів має наслідком подвійну реєстрацію права власності на один і той же об'єкт, що може призвести до самоправного захоплення чужого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2025.
12.06.2025 від представника позивача надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях у справі № 910/6766/25 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 задоволено вказане вище клопотання.
20.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача-1, в якому КМР проти задоволення позову заперечила.
24.06.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача-2, в якому Кооператив просив суд у задоволенні позову відмовити.
25.06.2025 від представника Кооперативу надійшло клопотання про участь у всіх судових засіданнях у справі №910/6766/25 у режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025 задоволено вказане вище клопотання.
03.07.2025 від представника позивача до суду надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.
У підготовчому засіданні 10.07.2025 суд оголосив перерву до 28.07.2025.
25.07.2025 представником відповідача-1 до суду було подано заперечення на клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи від 03.07.2025.
У підготовчому засіданні 28.07.2025 суд розглянув клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, подане позивачем, і протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, з огляду, зокрема, на таке.
Відповідно до частини першої статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Втім, питання, яке просить позивач поставити на вирішення експерта, не входить до предмета доказування у цій справі з огляду на предмет позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.08.2025.
У судовому засіданні 26.08.2025 суд, заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши обставини, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 26.08.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
ОК «Магнолія» зареєстрований 07.02.2005 (відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); є садівничим - дачним кооперативом, створений на власності та на власні кошти громадян України, є неприбутковою організацією і створюється не для отримання прибутку (пункт 1.1 Статуту ОК «Магнолія»).
Пунктом 2.2 Статуту ОК «Магнолія» передбачено, що метою створення та діяльності ОК «Магнолія» є надання послуг членам ОК «Магнолія», задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Кооперативу на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. ОК «Магнолія» створюється не для отримання прибутку.
Відповідно до пункту 19.1 Статуту ОК «Магнолія» його земля складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду, відведених в інший спосіб або придбаних ним у власність.
Згідно з пунктом 19.2 Статуту ОК «Магнолія» він отримує земельні ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Позивач вказує, що, починаючи з кінця 1980-х - початок 1990-х років громадянами, членами створених садових кооперативів були зайняті земельні ділянки в урочищі «Осокорки» та розпочато будівництво на них будинків. За дорученням Київського міського голови проводились наради з головами садових товариств, на яких були визначені шляхи вирішення питань щодо передачі у власність земельних ділянок. Так, на підставі цього було вирішено створити обслуговуючі кооперативи з метою захисту прав громадян-членів кооперативу на користування земельними ділянками під збудованими будинками.
Позивач зазначає, що протягом 2016-2025 років на його території зареєстровано 76 об'єктів нерухомого майна, які належать членам цього кооперативу на праві приватної форми власності.
ОК «Магнолія» розробив проєкт землеустрою про передачу йому земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району міста Києва з метою отримання їх у користування для членів кооперативу (справа № А-10657).
У результаті розгляду вказаного вище проєкту було отримано його погодження, що підтверджується висновком комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою від 05.12.2012 № 1705, але, як вказує позивач, проект землеустрою було повернуто на доопрацювання.
У 2017 році рішеннями КМР, як зазначає позивач, вказана територія була передана в оренду відповідачу-2, незважаючи на наявність колективних звернень від членів ОК «Магнолія», відповідно до яких останні повідомляли КМР про розташування на вказаних земельних ділянках майна осіб, які не є членами Кооперативу, але фактично користуються земельними ділянками.
11.04.2018 КМР (орендодавець) і Кооперативом (орендар) укладено Договір, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення КМР від 06.07.2017 за № 759/2921 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену Договором, для ведення колективного садівництва. Земельна ділянка, яка є об'єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Реєстрація права власності на об'єкт оренди здійснюється згідно з Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одночасно з державною реєстрацією права оренди.
Згідно з пунктом 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 06.07.2017 за № 759/2921 та Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: - кадастровий номер - 8000000000:96:473:0101; місце розташування - мікрорайон Осокорки Дарницького району м. Києва; - цільове призначення - 01.06 для колективного садівництва; - категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; - вид використання - для ведення колективного садівництва; - розмір (площа) - 1,9250 га; - площа та характеристика сільськогосподарських земель за видами угідь: 1,1950 га багаторічні насадження.
Договір укладено на 10 років (пункт 3.1).
Відповідно до пункту 5.1 Договору на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття КМР рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення сплачує орендар (п. 5.1 Договору оренди земельної ділянки від 11.04.2018).
Позивач вважає, що перебування в оренді земельних ділянок у Кооперативу перешкоджає членам ОК «Магнолія» скористатись своїм правом на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, на яких знаходяться їх садові будинки, а також поділ земельних ділянок виконаний таким чином, що не відповідає фактичному землекористуванню, накладається на будинки та споруди, сформовані в меншій площі ніж передбачено земельним кодексом.
Також позивач вказує, що перебування одночасно одних і тих же вулиць в складі різних іменованих об'єктів призводить до подвійної реєстрації права власності на один і той же об'єкт нерухомості, що у подальшому призводить до самоправного захоплення чужого майна, «рейдерства» та судових спорів.
З огляду на вказане вище, позивач просить суд перевести на ОК «Магнолія» права та обов'язки орендаря за Договором, який укладений КМР і Кооперативом.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідачі вказали на недоведеність порушення прав позивача та необґрунтованість позовних вимог.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
За приписами статей 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Відповідно до статті 9 ЗК України Київській міській раді надано широкі повноваження у галузі земельних відносин.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до статті 2 ЗК України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
За приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Розпорядження землями комунальної власності міста Києва, в тому числі надання земельних ділянок у власність чи у користування, відповідно до статті 9 ЗК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» відноситься до виключних повноважень Київської міської ради як колегіального органу.
Тобто, вказані повноваження на території міста Києва є виключною компетенцією КМР.
Відповідно до частин першої - другої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Отже, єдиною підставою набуття права власності, права оренди чи права користування земельними ділянками комунальної власності в місті Києві для громадян та юридичних осіб є відповідне рішення КМР.
Розпорядженням Київської міської адміністрації від 26.09.1996 №1523 «Про створення комісії по вивченню питання щодо самозахоплених земельних ділянок, які входять в межі забудови ІІ черги житлового масиву Осокорки, та внесення пропозицій щодо їх статусу» було створено комісію для вивчення питання самозахоплених і забудованих земельних ділянок.
Як пояснили позивач та відповідачі, оскільки, починаючи з 90-х років громадянами, членами самовільно створених садових кооперативів, без відповідних дозволів були зайняті земельні ділянки в урочищі «Осокорки» та розпочато будівництво на них котеджів, за дорученням Київського міського голови проводились наради з головами садових товариств, на яких були визначені шляхи вирішення питань щодо передачі у власність земельних ділянок.
29.09.1998 прийнято розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2008 «Про вирішення питань щодо статусу самозахоплених земельних ділянок, які входять в межі забудови ІІ черги житлового масиву Осокорки».
Відповідно до пункту 1 вище вказаного Розпорядження, враховуючи висновки комісії, погоджено прозицію щодо надання членам новостворених товариств земельної ділянки загальною площею близько 216,0 га для індивідуального житлового будівництва в урочищі Осокорки.
Межі закріплюваної території підлягають уточненню після виготовлення проекту відведення і повинні враховувати необхідність будівництва на прилеглій зі сходу території II черги житлового масиву Осокорки, включаючи мікрорайони №№ 2, 7, 8 та території для розширення кар'єру ґрунту № 3.
Враховуючи зазначене, 04.11.2004 Кооператив звернувся до КМР з клопотанням про передачу у довгострокову оренду земельних ділянок для ведення колективного садівництва.
За наслідками розгляду заявленої ініціативи рішенням КМР від 06.07.2017 № 759/2921 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Кооперативу для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва (категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, код КВЦПЗ 01.06, заява ДЦ № 1115-000241810-14 від 07.04.2017, справа № А-7971).
Пунктом 2 вище вказаного рішення передано Кооперативу, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельні ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.
Відповідач-1 вказує, що земельні ділянки входили до складу земель, відведених Головному управлінню капітального будівництва Київської міськдержадміністрації під забудову ІІ черги житлового масиву «Осокорки» відповідно до рішення Київської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1994 «Про вилучення і надання земельних ділянок та попереднє погодження місць розташування об'єктів».
Рішенням КМР від 28.11.2002 № 118/278 було припинено управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації права користування земельними ділянками та зараховано до земель запасу відповідних категорій.
Рішенням КМР від 15.07.2004 № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві» було внесені зміни до пункту 2 рішення КМР від 28.11.2002 № 118/278 та землі запасу відповідних категорій замінено словами «міські землі, не надані у власність чи користування».
Таким чином, як вказує відповідач-1, земельні ділянки відводились за рахунок земель комунальної власності, які не надані у власність чи користування.
Також відповідач-1 пояснив, що на момент звернення до КМР Кооператив налічував 215 громадян, членів кооперативу.
У матеріалах проекту землеустрою міститься список членів кооперативу, затверджений установчими зборами засновників протоколом від 19.06.2004 № 1.
Як вказав відповідач-1, у списку членів Кооперативу вказані громадяни, зокрема, але не виключно, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та інші.
Суд встановив, що відповідно до списку членів ОК «Магнолія», затвердженого головою Правління ОК «Магнолія» (доданого позивачем до позовної заяви), серед членів ОК «Магнолія» також наявні ті самі особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначив, що в березні 2025 року він звернувся до КМР з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва.
Позивач зазначив, що станом на день подання позову відповідь не отримана.
Як зауважив відповідач 1, з метою належного захисту інтересів Київської міської ради у даній справі, Управління захисту прав та інтересів територіальної громади міста Києва секретаріату Київської міської ради звернулось до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з листом від 13.06.2025 № 08/226-2368, в якому просило надати таку інформацію: чи звертався Обслуговуючий кооператив «Магнолія» до Департаменту з клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у оренду земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:96:471:0101, 8000000000:96:473:0101 та 8000000000:96:472:0101 із земель комунальної власності для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва чи будь-якими іншими клопотаннями, та чи було надано Департаментом відповідь на таке звернення, та чи звертався Обслуговуючий кооператив «Магнолія» до Департаменту з клопотанням, в якому просив замінити сторону в договорах оренди земельних ділянок від 11.04.2018 № 386, № 388, № 402, укладених між Київською міською радою та Обслуговуючим кооперативом «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».
Відповідно до інформації, наданої Департаментом, ОК «Магнолія» звернувся з клопотанням до КМР про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 1,7 га (кадастровий номер 8000000000:96:472:0101) для ведення колективного садівництва.
Зазначене клопотання зареєстровано у системі електронного документообігу «Аскод» 17.03.2025 за № 08/11623.
Департамент за результатами розгляду клопотання ОК «Магнолія» листом від 26.03.2025 № 057-3897 надав відповідь, відповідно до якої рішенням КМР від 06.07.2017 № 759/2921 Кооперативу передано у довгострокову оренду на 10 років земельні ділянки для ведення колективного садівництва у мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва, зокрема, і земельну ділянку площею 1,6678 га (кадастровий номер 8000000000:96:472:0101).
Строк дії договору оренди земельної ділянки до 11.04.2028.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, яку погоджено Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 29.05.2019 №05716-10263, земельну ділянку площею 1,6678 га (кадастровий номер 8000000000:96:472:0101) поділено та сформовано 25 земельних ділянок.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 пояснив, що в 2001 році користувачами ділянок створено Громадську організацію Садове товариство «Ентузіаст», яке згодом, у 05.08.2004, перетворено на юридичну особу - Обслуговуючий кооператив «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст».
У той же час, 07.02.2005 на тих же самих землях мікрорайону Осокорки міста Києва створено інше об'єднання громадян - Обслуговуючий кооператив «Магнолія».
Відповідач-2 пояснив, що фактично засновниками ОК «Магнолія» стали члени Кооперативу, а першочерговою метою створення подібного кооперативу був намір його членів якнайшвидше забезпечити садові будинки електроенергією.
У подальшому між кооперативами почалась конкуренція, оскільки кожне з них намагалося отримати в оренду ті ж самі земельні ділянки в урочищі Осокорки для забезпечення їх правомірної діяльності, ОК «Магнолія» також звертався до уповноважених органів місцевого самоврядування щодо оформлення права власності для своїх членів на земельні ділянки, що перебувають в їх користуванні.
Відповідач-2 пояснив, що на адвокатський запит Департамент земельних ресурсів КМДА листом від 25.10.2022 року підтвердив, що за наявною в Департаменті інформацією розроблені у 2004, 2005 роках проєкти землеустрою про передачу Кооперативу (справа № А-7971) та про передачу ОК «Магнолія» (справа № А-10657) земельних ділянок в мікрорайоні Осокорки Дарницького району м. Києва стосувались однієї і тієї ж території.
Натомість, лише Кооперативу рішенням КМР від 06 липня 2017 року № 759/2921 «Про передачу обслуговуючому кооперативу «Садово-дачний кооператив «Ентузіаст» земельних ділянок у мікрорайоні Осокорки, Дарницького району м. Києва для ведення колективного садівництва», передано в оренду на 10 років 11 земельних ділянок загальною площею 14,8108 га.
Вказаний факт став підставою колективного звернення 16 членів ОК «Магнолія» до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до КМР, треті особи - Кооператив, ОК «Магнолія» про визнання недійсним та скасування такого рішення КМР (справа №761/31809/18).
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 31.01.2023 у справі №761/31809/18 у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивачами обрано неефективний спосіб захисту, а також серед іншого встановлено, що Кооператив станом на час заснування у 2004 році нараховував 215 громадян - членів кооперативу, при чому членами даного кооперативу були позивачі (члени ОК «Магнолія») ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Станом на день ухвалення рішення судом у справі № 761/31809/18 здійснений поділ кварталів на орендованих Кооперативом земельних ділянках та йшов процес оформлення права власності на земельні ділянки членам кооперативу «Ентузіаст».
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, виходячи з наведеного, на момент звернення з тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов, вже мають бути порушені особою, до якої пред'явлений позов, тобто законодавець пов'язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.
Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За приписами частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У пункті 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
У силу приписів статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 31.01.2018 року у справі № 909/743/16).
Слід зазначити, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Суд зазначає, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав внаслідок укладення відповідачами Договору.
Викладені позивачем у позовній заяві обставини свідчать про наявність спору, який не може бути вирішений шляхом задоволення позову ОК «Магнолія» (враховуючи обраний позивачем спосіб захисту), що вказує на обрання позивачем неефективного способу захисту (адже у випадку задоволення судом позову доля спірного нерухомого майна, яке має подвійну реєстрацію, не вирішується, так само як і не вирішується доля речових прав на земельні ділянки членів обох кооперативів, а існуюча ситуація не зміниться, зміниться (теоретично) лише сторона договору оренди).
Дійсний спір між обома кооперативами лежить в іншій правовій площині, ніж оформлення орендних правовідносин щодо земель комунальної власності.
До того ж будь-яких обставин, які б свідчили про те, що відповідач-2 протиправно набув в оренду спірну земельну ділянку, позивачем не наведено та не обґрунтовано.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити повністю.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у позові слід відмовити повністю.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.09.2025.
Суддя О.Г. Удалова