ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/15157/24
За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
на діїГолосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі№910/15157/24
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
доДержавного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу»
про стягнення 111 270,49 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Коверга П.П.
Представники учасників справи:
позивача:Тамазликар Л.Й.;
відповідача:не з'явився;
ВПВР:не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 111 270,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» заборгованість у розмірі 50 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11 112,33 грн., інфляційні у розмірі 50 158,16 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
12.03.2025 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
04.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» надійшла скарга на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій заявник вказує на неправомірність винесення головним державним виконавцем Яблонською Дарією Вікторівною постанови від 08.04.2025 у ВП №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій, а також вказує на протиправну бездіяльність посадових осіб відділу щодо не розгляду клопотання про скасування вказаної постанови.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2025 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 10.09.2025.
20.08.2025 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» надійшли заперечення, відповідно до яких боржник, зокрема зазначає, що про те, що положення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» носять імперативний характер і не дають право виконавцю вирішувати зупиняти виконавче провадження чи ні.
Представники відповідача та Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явились, хоча про місце і час проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Розглянувши скаргу по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
В обґрунтування поданої скарги скаржник вказує на те, що зупинення виконавчого провадження на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» суперечить положенням ст. 8, 19, 55, 129-1 Конституції України, а відтак постанова головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 є неправомірною та підлягає скасуванню, а бездіяльність посадових осіб щодо не розгляду клопотання про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження протиправною.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Судом з'ясовано, що наказом Фонду державного майна України №1862 від 13.08.2024 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» внесено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.
Так, постановою головного державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/15157/24 від 12.03.2025 до вирішення питання по суті на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Одним із елементів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України»).
У рішення від 05 січня 2010 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
В розрізі змісту поданої скарги суд відзначає, що принцип юридичної визначеності, що є складовою верховенства права, вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання цей закон не ставився під сумнів, зокрема, шляхом його невиконання. Сторони, прав та обов'язків яких він стосується, повинні очікувати, що цей закон уповноважені органи держави застосують у відповідних правовідносинах за відсутності для цього перешкод.
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Суд погоджується із доводами Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» про те, що положення п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» носять імперативний характер і не дають виконавцю права вибору зупиняти виконавче провадження чи ні.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 07.12.2022 у справі №908/1525/16, приписи пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача. Зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника. Така мета досягається, зокрема, через зупинення виконавчого провадження про стягнення коштів із боржника, який включений до переліку підприємств, що підлягають приватизації.
Підстави для висновку про те, що спосіб досягнення цієї мети є не пропорційним у суду відсутні оскільки стягувач не позбавлений можливості отримати виконання судового рішення коли приватизація завершиться. До того часу за наявності необґрунтованої затримки державою з таким виконанням позивач може претендувати на компенсацію за порушення гарантії розумного строку виконання рішення суду (пункт 1 статті 6 Конвенції).
Більш того, частиною 7 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 12 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення однорічного строку з дня завершення приватизації або до припинення приватизації відповідного об'єкта приватизації.
Оскільки наказом Фонду державного майна України №1862 від 13.08.2024 єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» внесено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, то державний виконавець правомірно виніс постанову від 08.04.2025 у виконавчому провадженні №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій.
Стосовно тверджень скаржника про невідповідність п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» Конституції України суд відзначає, що органом уповноваженим на прийняття рішення про конституційність закону України є Конституційний Суд України, який, як на момент винесення спірної постанови, так і на момент розгляду даної скарги судом відповідних рішень не приймав.
Щодо тверджень про протиправність бездіяльності посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
В той же час, в матеріалах справи як відсутні докази оскарження відповідних дій державного виконавця саме до начальника відділу, якому безпосередньо він підпорядкований, так судом і не встановлено факту того, що дії державного виконавця суперечать вимогам закону, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» про скасування постанови від 08.04.2025 у ВП №77649890 про зупинення вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується скаржника, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду зі скаргою на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
В той же час, скаржником не наведено, а судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про порушення Голосіївським відділом державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) будь-яких прав та законних інтересів скаржника.
Отже, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро», викладені у скарзі на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнаються судом необґрунтованими, а тому підстави для задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.
Повна ухвала складена 17.09.2025.
Суддя В.П. Босий