ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2025Справа № 910/7883/25
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Злинської сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем»
про стягнення 39 434,77 грн.,
Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Злинської сільської ради (надалі - Відділ освіти) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем») про стягнення 39 434,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю №269 від 20.12.2024, у зв'язку з чим позивачем заявлено про стягнення 39 434,77 грн., з яких: основна заборгованість в розмірі 36 900, 00 грн., 3% річних в розмірі 461,00 грн. та інфляційні в розмірі 2 073,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
29.07.2025 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» виконано його зобов'язання та передано товар, що підтверджується видатковою накладною №2387 від 23.12.2024, в той час як талони, на які посилається Прокурор, не є товаром за умовами договору про закупівлю товару №67-26/1 від 09.06.2023, крім того відповідач зазначає про відсутність доказів в підтвердження отримання талонів, копії яких долучені до матеріалів справи, отримані саме від відповідача, відсутність доказів відмови у видачі оплаченого товару, а також відсутності належних доказів в підтвердження звернення позивача до відповідача із вимогами замінити талони або повернути грошової кошти.
Стосовно заявленого у відзиві на позов клопотання про поновлення строку на його подання суд відзначає наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 була доставлена до електронного кабінету ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» 11.07.2025 о 18:47 год.
Абзацом 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскільки ухвала суду від 11.07.2025 у дані справі, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, є видом судового рішення, то, враховуючи абзац 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вона вважається врученою відповідачу 14.07.2025, а відтак ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» мало право звернутись до суду із відзивом на позов не пізніше 29.07.2025.
Тобто відповідачем строк на подання відзиву на позов у даній справі не пропущено, що свідчить про відсутність підстав для розгляду питання про поновлення такого строку та суд залишає відповідне клопотання відповідача без розгляду.
В даному випадку, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за необхідне врахувати заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, та не вбачає підстав для висновку про пропуск ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» строку для подання відзиву.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від учасників справи не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
20.12.2024 між Відділом освіти (замовник) та ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» (постачальник) укладено договір про закупівлю №269 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця нафтопродукти згідно коду ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти, Бензин А-95 (Євро 5), талон, визначені сторонами у специфікації - (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар в порядку та на умовах договору.
Згідно із специфікацією (додаток №1 до Договору) товаром є бензин А-95 (Євро), талон кількістю 300 літрів на загальну суму 18 000,00 грн. та бензин А-95 (Євро), талон призначений для забезпечення роботи генератора з метою виробництва електричної енергії кількістю 400 літрів на загальну суму 24 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється постачальником партіями, за заявкою представника покупця, шляхом передачі постачальником покупцю талонів (10-40 л) та регламентується порядком відпуску і обліку товару з використанням талонів (додаток №3 до договору), на підставі належним чином оформленої довіреності, виданої уповноваженому представнику покупця. В заявці зазначається найменування та асортимент товару (марка палива), кількість (обсяг) партії поставки, представник покупця уповноважений на отримання товару, спосіб поставки товару (передачі талонів), тощо.
Згідно із п. 3.2 Договору місце передачі покупцю талонів: 26232, Україна, Кіровоградська область, село Злинка, вул. Центральна, будинок 76 або інша адреса погоджена сторонами. Сісце поставки товару (місце фактичної заправки автотранспорту покупця) - АЗС зазначені у додатку №2 до договору. Постачальник несе всі ризики щодо втрати чи пошкодження товару до його передачі покупцю згідно умов договору.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що покупець має право безпосереднього вибору АЗС з переліку, наведеного у додатку №2 до договору. Постачальник може забезпечити заправку транспортного засобу замовника дизпалевом на АЗС, яка знаходиться в його власності (оренді) та розташована в радіусі не більше 25 км від адреси замовника.
Відповідно до п. 3.4 Договору мережа АЗС (АЗК) повинна забезпечити використання паливних відпускних облікових карток на території замовника.
Згідно із п. 3.9 Договору прийнятий за талонами товар знаходиться на АЗС (фактичної заправки автотранспорту покупця). Строк постачання товару до 31.12.2024, з можливістю пролонгації строку талонів.
Пунктом 3.10 Договору відпуск товару на АЗС здійснюється на підставі пред'явлених представниками покупця талонів, з обов'язковим наданням представниками постачальника розрахункового документу за установленою формою (касовий (фіскальний чек) на повний обсяг проведеної операції, що підтверджує факт відпуску товару зі зберігання.
Додатком №2 до Договору сторони погодили адреси АЗС, зокрема: Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Велігіна, 165 та Кіровоградська область, м. Велика Виска, вул. Центральна, 119.
На виконання умов Договору, відповідно до видаткової накладної №2387 від 23.12.2024, позивач сплатив відповідачу за товар грошові кошти у розмірі 42 000,00 грн., на підтвердження чого до позову додано платіжні інструкції №2535 від 25.12.2024, №2532 від 25.12.2024 та №2535 від 25.12.2024.
05.05.2025 позивач звернувся до відповідача із претензією №01-13/133/1 від 05.05.2025, в якій просив протягом 10 календарних днів з моменту отримання цієї претензії замінити невикористані талони на діючі талони інших АЗС і забезпечують наявність пального або повернути сплачені грошові кошти в обсязі вартості талонів на 615 літрів бензину А-95.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку Прокурора, виконанням відповідачем зобов'язання з передачі товару на підставі Договору, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 36 900,00 грн.
Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Матеріалами справи (платіжні інструкції №2535 від 25.12.2024, №2532 від 25.12.2024 та №2535 від 25.12.2024) підтверджується сплата позивачем відповідачу 42 000,00 грн. за бензин на підставі Договору.
В свою чергу, виконуючи свої зобов'язання за Договором, відповідач передав позивачу талони на Бензин А-95 у загальній кількості 700 літрів, що підтверджується видатковою накладною №2387 від 23.12.2024.
При цьому, твердження відповідача стосовно того, що видаткова накладна №2387 від 23.12.2024 є доказом саме поставки товару на підставі Договору спростовується виходячи змістом розділу 3 Договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди відпуску товару на підставі пред'явлених представниками покупця талонів, з обов'язковим наданням представниками постачальника розрахункового документу за установленою формою (касовий (фіскальний чек) на повний обсяг проведеної операції, що підтверджує факт відпуску товару зі зберігання.
За твердженням Прокурора, відповідач лише частково передав позивачу оплачений товар з огляду на регулярну відсутність товару на АЗС, які визначені умовами Договору, у зв'язку з чим невикористаними залишились талони на бензин загальним обсягом 615 літрів на суму 36 900,00 грн.
Так, у зв'язку із відсутністю з січня 2025 року пального на відповідних АЗС, позивач звертався до відповідача із претензією №01-13/133/1 від 05.05.2025, в якій просив протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання претензії замінити невикористані талони на діючі талони інших АЗС і забезпечують наявність пального або повернути сплачені грошові кошти в обсязі вартості талонів на 615 літрів бензину А-95.
Суд відзначає, що вказана претензія направлялась на адресу відповідача яка зазначена в Договорі, докази чого долучені до матеріалів позову, проте відправлення було повернуто на адресу відправника із зазначенням причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до п. 11.1 Договору сторони зобов'язуються протягом 5 (п'яти) робочих днів письмово повідомляти одна одну у випадках зміни відомостей, вказаних в цьому розділі договору, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків.
В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення відповідачем позивача про зміну адреси місцезнаходження, а відтак до тверджень відповідача щодо неотримання поштових відправлень з підстав зміни адреси місцезнаходження суд відноситься критично, оскільки за умовами вказаного п. 11.1 Договору останній взяв на себе ризик настання несприятливих наслідків пов'язаних із цим.
Викладені обставини свідчить про недобросовісну поведінку відповідача та ухилення останнього від передачі позивачу його товару.
Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Суд відзначає, що відповідачем як не спростовано переліку невикористаних позивачем талонів так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає поверненню на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, а відтак суд погоджується із розрахунком вартості товару, який фактично не може бути отриманий та підлягає сплаті позивачу у загальному розмірі 36 900,00 грн., вважає його вірним та арифметично правильним.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання із сплати на користь позивача 36 900,00 грн. за не переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 36 900,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Також, Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 461,00 грн. та інфляційні в розмірі 2 073,77 грн., які нараховані за прострочення виконання зобов'язання з передачі у розпорядження позивача товару за період з 01.01.2025 до 01.06.2025.
Як на підставу для стягнення вказаних 3% річних та інфляційних Прокурор посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із змісту вказаної статті вбачається, що стягнення зазначених нарахувань здійснюється у разі прострочення саме грошового зобов'язання, в той час як Прокурором заявлено про їх стягнення за прострочення виконання негрошового зобов'язання.
Отже позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних задоволенню не підлягають, оскільки заявлені за прострочення зобов'язання відповідача яке не є грошовим.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» на користь Відділ освіти заборгованості у розмірі 36 900,00 грн. В іншій частині позовних вимог (3% річних у розмірі 461,00 грн. та інфляційні в розмірі 2 073,77 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.
Стосовно правомірності звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі №1-1/99 зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що подання даного позову саме прокурором було зумовлене порушенням вимог чинного законодавства під час використання бюджетних коштів, з огляду на що Заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури звернувся до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Злинської сільської ради, оскільки останніми захист цих інтересів не здійснювався.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, культури, молоді та спорту Злинської сільської ради задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337; ідентифікаційний код 45067285) на користь Відділу освіти, культури, молоді та спорту Злинської сільської ради (26232, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Злинка, вул. Центральна, будинок 76а; ідентифікаційний код 44153624) заборгованість у розмірі 36 900 (тридцять шість тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» (04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 337; ідентифікаційний код 45067285) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (25006, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пр. Європейський, буд. 4; ідентифікаційний код 02910025) судовий збір у розмірі 2 833 (дві тисячі вісімсот тридцять три) грн. 37 коп. Видати наказ.
4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий