ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.09.2025Справа № 910/6987/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/6987/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Удай";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-сталь";
про стягнення 154 128,66 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Удай" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-сталь" заборгованість у розмірі 154 128,66 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що останнім, як покупцем, було сплачено на користь відповідача, як постачальника, оплату за товар згідно рахунку-фактури № 2851 від 26.03.2025 на суму 413 360,14 грн.
Позивач вказує, що відповідачем було поставлено товар лише на суму 259 231,48 грн, з огляду на що Товариство з обмеженою відповідальністю "Удай" звернулося з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6987/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.06.2025 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 09.06.2025, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 638 Цивільного кодексу України, Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як встановлено частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Удай" (далі також - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент-сталь" (далі також - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки товару в спрощений спосіб.
На виконання наведеної угоди 26.03.2025 позивачу надійшов рахунок - фактура № 2851 від 26.03.2025 на загальну суму 391 358,22 грн, який того ж дня був оплачений позивачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача платіжною інструкцією № 497 від 26.03.2025.
15.04.2025 позивачу, на заміну рахунку № 2851 від 26.03.2025 на загальну суму 391358,22 грн, надійшов рахунок під тим же номером та на той же товар, однак на загальну суму 413 360,14 грн.
Вказаний рахунок був змінений через зміну вартості товару (позиції 3-8 рахунку-фактури) та 15.04.2025 позивач здійснив доплату вартості товару перерахувавши на банківський рахунок відповідача 22 001,82 грн платіжною інструкцією № 612.
Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов'язань зі здійснення попередньої оплати товару в розмірі 413 360,14 грн свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення покупцем своїх зобов'язань.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання з попередньої оплати товару за рахунком-фактурою № 2851 від 26.03.2025 сплативши відповідачу 413 360,14 грн (391358.32 + 22 001,82).
Крім того, відповідач 09.04.2025 надіслав позивачу рахунок - фактуру № 3133 від 09.08.2025, на суму 9097,92 грн який був оплачений ТОВ "Удай" 09.04.2025 платіжною інструкцією № 587.
Відповідач повністю виконав свої зобов'язання з поставки товару оплаченого позивачем на підставі наданого рахунку - фактури № 3133 від 09.08.2025, на суму 9097,92 грн, поставивши відповідний товар на склад покупця, що підтверджується видатковою накладною № РН-000626 від 29.04.2025.
Тобто, відповідач на підставі усної домовленості мав поставити позивачу товар на загальну суму 413 360,14 грн, однак, свої зобов'язання ТОВ "Континент - Сталь", виконало частково поставивши на склад ТОВ "Удай" товар на загальну суму 268 328,70 грн.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав, в результаті чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем на суму 154 128,66 грн.
Зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх зобов'язань за досягнутими між сторонами домовленостями та непоставку на адресу позивача погодженого товару, покупцем було направлено на адресу постачальника лист № 97 від 21.05.2025, в якому позивач просив поставити товар або повернути грошові кошти у розмірі 154 128,66 грн, однак відповіді на вказану претензію від відповідача не надходило, поставку товару відповідач не здійснив, грошові кошти позивачеві повернуті не були.
Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 662 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач повністю виконав свої зобов'язання з попередньої оплати товару за рахунком-фактурою № 2851 від 26.03.2025 сплативши відповідачу 413 360,14 грн, а відповідач виконав своє зобов'язання частково поставивши на склад покупця товар на загальну суму 259 231,48 грн.
Також судом враховано, що відповідач 09.04.2025 надіслав позивачу рахунок - фактуру № 3133 від 09.08.2025, на суму 9097,92 грн який був оплачений ТОВ "Удай" 09.04.2025 платіжною інструкцією № 587.
Відповідач повністю виконав свої зобов'язання з поставки товару оплаченого позивачем на підставі наданого рахунку - фактури № 3133 від 09.08.2025, на суму 9097,92 грн, поставивши відповідний товар на склад покупця, що підтверджується видатковою накладною № РН-000626 від 29.04.2025.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту цієї норми вбачається, що договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати товару, тобто оплати до його передання продавцем. Шляхом попередньої оплати може бути оплачено повну вартість товару або її частину. Розмір попередньої оплати та строки її оплати встановлюються договором.
Непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю.
У постанові Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 909/524/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого припис частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на електронну адресу представника відповідача, лист № 97 від 21.05.2025 з вимогою поставити товар, або повернути кошти в сумі 154 128,66 грн.
Також, 26.05.2025 позивач надіслав на електронну адресу kontinentstal868@gmail.com розміщену на інтернет сторінці відповідача, мережеве посилання https://continentstal.com/ua/index.html, листа №102 від 26.05.2025 з вимогою повернути кошти сплачені в якості попередньої оплати за товар, що не був поставлений відповідачем, однак відповідач станом на день звернення з позовом товар не поставив та вимогу про повернення попередньої оплати не виконав.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за товар, суд, з урахуванням обставин даної справи, дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача поставки оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, яким він скористався, направивши відповідачу, зокрема, претензію від 19.03.2025.
Суд також звертає увагу на положення статті 664 Цивільного кодексу України, якими визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
У той же час, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (частина 1 статті 665 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 615 Цивільного кодексу України, внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Однак станом на момент розгляду спору, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму 154 128,66 грн, як і доказів, які свідчать про повернення ним позивачеві означеної суми грошових коштів у добровільному порядку.
Отже, враховуючи те, що загальна сума грошового зобов'язання відповідача, яка складає 154 128,66 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про сплату вказаних грошових коштів на користь позивача, або належні докази поставки ним чи іншою особою за його замовленням позивачу погодженого сторонами товару, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 237, 238 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент-сталь" (03028, м. Київ, пр-т. Науки, буд. 42/1, корпус 10, оф. 17, ідентифікаційний код 40170520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Удай" (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Перемоги, буд. 183, ідентифікаційний код 31919128) 154 128 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто двадцять вісім тисяч) грн 66 коп. заборгованості та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко