ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.08.2025Справа № 910/14968/22 (910/7870/24)
За позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1)
про визнання майнових прав на об'єкт інвестування
В межах справи № 910/14968/22
За заявою ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент"
про банкрутство
Суддя Чеберяк П.П.
Представники сторін:
Від позивача Осадча Н.О. - представник
Від відповідача Теплюк В.С. - представник
В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/14968/22 за заявою ОСОБА_2 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2023.
24.06.2024 до Господарського суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Також 24.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2024 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Також ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2024 позовну заяву залишено без руху.
23.07.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.07.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" про визнання майнових прав на об'єкт інвестування до розгляду в межах справи № 910/14968/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент", позовна заява розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 21.08.2024.
20.08.2024 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.
21.08.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
21.08.2024 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.08.2024 розгляд справи відкладено на 30.09.2024.
Судове засідання 30.09.2024 не відбулось у зв'язку перебуванням судді Чеберяка П.П. на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.10.2024 розгляд справи призначено на 25.11.2024.
22.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення відповідача щодо відповіді на відзив.
25.11.2024 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2024 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
У судовому засіданні 25.11.2024 було оголошено перерву до 15.01.2025.
13.01.2025 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.01.2025 розгляд справи відкладено на 24.03.2025.
У судових засіданнях 24.03.2025, 26.05.2025 та 04.08.2025 оголошувались перерви.
У судовому засіданні 25.08.2025 представник позивача надав пояснення по суті позову та підтримав його в повному обсязі.
Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
10 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» (продавець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №10-10/2018-1 (далі - договір) на об'єкт нерухомості, а саме: на нежитлове приміщення за № 17 попередньо визначеною загальною площею 141,6 кв.м. на четвертому поверсі нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: вулиця Лабораторна, будинок № 6 в Печерському районі міста Києва.
Загальна вартість майнових прав на вказаний об'єкт нерухомості на день укладення договору становила 9 204 000,00 грн (дев'ять мільйонів двісті чотири тисячі гривень 00 копійок) відповідно до п. 4.1. договору.
Попередньо визначено, що загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості на день укладення даного договору складає 9 204 000 грн. в т.ч. ПДВ 1 534 000 грн. Ціна кожної помірної одиниці об'єкта нерухомості на день укладення договору становить 65 000 гри., в т.ч. ПДВ 10 833, 33 грн. Ціна кожної вимірної одиниці об'єкта нерухомості може бути змінена продавцем в односторонньому порядку на підставі п.4.7 даного договору, (п.п. 4.1, 4.2 договору).
Пунктами 2.4 та 2.5 вказаного договору купівлі - продажу майнових прав сторонами було узгоджено, що планово-орієнтовний строк введення об'єкту будівництва в експлуатацію є 31 липня 2019 року, а планово-орієнтовний строк готовності об'єкту будівництва для використання є 31 грудня 2019 року.
Відповідно до п. 4.5.9. договору останній платіж покупець зобов'язаний здійснити до 09.07.2019.
Пунктом 4.7 договору сторони погодили, що вартість майнових прав на об'єкт нерухомості, визначена п.4.1 даного договору, може змінюватись продавцем в односторонньому порядку до введення об'єкта будівництва в експлуатацію, покупець зобов'язаний самостійно уточнювати у продавця поточну вартість вимірних одиниць об'єкта нерухомості.
За умовами п. 4.8 договору сторони визначили, що покупець має право сплатити продавцеві всю вартість майнових прав достроково. Також, сторони погодили, що у будь-якому випадку, загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості має бути внесена покупцем у розмірі 100%, не пізніше дати підписання Акту приймання передачі майнових прав на об'єкт нерухомості та до запланованого терміну введення об'єкта будівництва в експлуатацію, визначеного п. 2.4 даного договору.
За пунктом 4.10 договору купівлі-продажу майнових прав протягом 7 (семи) робочих днів після проведення остаточних розрахунків продавець видає покупцю довідку про повну оплату вартості майнових прав на об'єкт нерухомості. Вказана довідка є підставою для підписання акту прийому-передачі майнових прав та акт приймання-передачі об'єкта нерухомості.
Позивач зазначає, що ним в повному обсязі виконано взяті на себе зобов'язання щодо повної оплати вартості майнових прав на вказаний об'єкт нерухомості. При цьому, станом на день звернення із даним позовом до суду, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав. Відповідачем здійснено часткові будівельні роботи з реконструкції нежитлової будівлі, загальною площею 11 787,8 м2, однак, оскільки щодо останнього відкрито провадження у справі про банкрутство та документів, необхідних позивачу для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно надано не було, чим порушено законні права та обов'язки останньої, як інвестора будівництва.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, зводяться до того, що позивачем не здійснено в повному обсязі оплату придбаних майнових прав на об'єкт нерухомого майна, оскільки заяву про відстрочку обов'язкового платежу до відновлення будівництва було подано поза межами встановлених строків на здійснення оплати позивачем, а також те, що зазначена заява була подана не до продавця (відповідача) за договором, а до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», яке не було стороною даного договору.
За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Так, відповідно до статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, порядок набуття права власності на об'єкт нерухомого майна після прийняття такого об'єкта в експлуатацію визначений законом.
Відповідно до статті 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2020 у справі № 755/8933/18.
Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами ЦК України не передбачено.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 28 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Вказані правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14, від 24.06.2015 у справі № 6-318цс15, від 18.11.2015 у справі № 6-1858цс15, від 10.02.2016 у справі № 6-2124цс15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 761/5156/13-ц, суд зазначив, що під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна.
Майновим правом на об'єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права.
Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об'єкті незавершеного будівництва.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц та від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов'язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об'єкт інвестування.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2018 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 10-10/2018-1 відповідно до умов якого позивачем взято на себе зобов'язання сплатити загальну вартість майнових прав на об'єкт нерухомості у розмірі погодженому сторонами на день укладення договору, яка становила 9 204 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 534 000,00 грн., а відповідач, в свою чергу, у встановлені договором строки зобов'язався закінчити будівництво, здати об'єкт капітального будівництва в експлуатацію та за актом прийму-передачі об'єкта нерухомості, шляхом його підписання сторонами, передати позивачу об'єкт нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в рахунок виконання умов договору було сплачено грошові кошти на загальну суму 9 204 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями квитанції від 16.10.2018 на суму від 2301000,00 грн, квитанції від 08.11.2018 на суму 760000,00 грн, квитанції від 10.12.2018 на суму 760000 грн, квитанції від 18.01.2019 на суму 760000,00 грн, квитанції від 13.03.2019 на суму 150000,00 грн, квитанції від 09.07.2019 на суму 250000,00 грн, квитанції під 11.07.2019 на суму 510000,00 грн, квитанції від 12.04.2019 на суму 160000,00 грн, квитанції від 10.05.2019 на суму 290000,00 грн, квитанції від 14.05.2019 на суму 180000,00 грн, квитанції від 11.05.2019 на суму 290000,00 грн, платіжного доручення від 13.08.2019 на суму 600000,00 грн, квитанції від 19.06.2024 на суму 219790,00 грн, платіжної інструкції від 20.06.2024 на суму 3210,00 грн, виписки/особового рахунку з 18.02.2019 по 09.04.2019 щодо перерахування коштів - 18.02.2019 на суму 760 000,00 грн, 11.03.2019 на суму 610000,00 грн, 09.04.2019 на суму 600000,00 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що надані квитанції, платіжні інструкції, платіжне доручення, виписки з особового рахунку не підтверджують факт виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав, оскільки згідно наданих копій платіжних документів грошові кошти на суму 1 170 000,00 грн. було сплачено на користь ТОВ «МЕГАБУДСЕРВІС», а саме: від 12.04.2019 на суму 160000,00 грн., від 10.05.2019 на суму 290000,00 грн, від 11.05.2019 на суму 290000,00 грн., від 14.05.2019 на суму 180000,00 грн., від 09.07.2019 на суму 250000,00 грн., яке не є продавцем за договором №10-10/2018-1 від 10.10.2018 та взагалі учасником відповідних правовідносин.
Наведені доводи відповідача суд вважає безпідставними, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Мегабудсервіс» це попереднє найменування відповідача.
Більше того, згідно відомостей наданих АТ КБ «Глобус Банк» листом від 23.12.2024 за вих. № 5590-БТ на виконання ухвали суду від 25.11.2024 на рахунок відповідача (код отримувача: 32920218, кредит рахунку №2600300122832, код банку отримувача: 380526), який був відкритий в АТ "КБ "ГЛОБУС", надходили та зараховані кошти з призначенням платежу згідно договору купівлі-продажу майнових прав №10-10/2018 від 10.10.2018 в сумі 1 320 000,00 грн., які були сплачені позивачем у відділеннях АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" за наступними датами відповідно до квитанцій: від 13.03.2019 на суму 150 000,00 грн.; від 12.04.2019 на суму 160 000,00 грн.; від 10.05.2019 на суму 290 000,00 грн.; від 11.05.2019 на суму 290 000,00 грн.; від 14.05.2019 на суму 180 000,00 грн.; від 09.07.2019 на суму 250 000,00 грн.
Крім того, АТ "КБ "ГЛОБУС" повідомило, що кошти з призначенням платежу згідно договору купівлі-продажу майнових прав №10- 10/2018 від 10.10.2018 в сумі 1 320 000,00 грн. не повертались на рахунки АТ "КБ "ПРИВАТБАНК" з рахунку, який був відкритий Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" в АТ "КБ "ГЛОБУС", та які були сплачені ОСОБА_1 у відділеннях АТ "КБ "ПРИВАТБАНК".
Судом також враховано, що згідно п. 4.8 договору сторони погодили, що покупець має право сплатити продавцеві всю вартість майнових прав достроково. Також, сторони погодили, що у будь-якому випадку, загальна вартість майнових прав на об'єкт нерухомості має бути внесена покупцем у розмірі 100%, не пізніше дати підписання Акту приймання передачі майнових прав на об'єкт нерухомості та до запланованого терміну введення об'єкта будівництва в експлуатацію, визначеного п . 2.4 даного договору.
Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо того, що позивачем було подано заяву про відстрочку обов'язкового платежу до відновлення будівництва поза межами встановлених строків на здійснення оплати позивачем, а також те, що зазначена заява була подана не до продавця (відповідача) за договором, а до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», яке не було стороною даного договору.
Частинами другою-третьою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Між сторонами виникли відносини на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав і предметом договірного зобов'язання за цими договорами є вчинення конкретних дій сторін зі сплати грошових коштів та передавання майнових прав, а після завершення будівництва передання об'єкту нерухомості.
Отже, майнові права є самостійним об'єктом цивільних прав та підлягають захисту у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтями 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом статей 509, 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій, платіжних доручень, платіжних інструкцій та банківських виписок.
У вказаний в договорі строк об'єкт будівництва в експлуатацію введений не був, будівництво не завершене, приміщення у власність позивачу не передане, що свідчить про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) майнові права на об'єкт інвестування (об'єкт незавершеного будівництва (реконструкції), а саме на нежитлове приміщення за № 17 загальною площею 141,6 кв.м. на четвертому поверсі нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 10-10/2018-1 від 10.10.2018, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" та ОСОБА_1 .
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Девелопмент" (03039, м. Київ, пр-т. Голосіївський, буд. 17, оф. 3/1; ідентифікаційний код 32920218) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 138 060 (сто тридцять вісім тисяч шістдесят) грн. 00 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.09.2025.
Суддя П.П. Чеберяк