ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2025Справа № 910/20114/23
Господарський суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого Турчина С.О., суддів: Сівакової В.В., Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі
1) Фонду державного майна України
2) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про розірвання договорів оренди, повернення майна шляхом виселення
за участю представників:
від прокуратури: Грищенко М.А., Василенко Н.В.
від позивача 1: Пономаренко В.С.
від позивача 2: Олексієнко В.М.
від відповідача: Беніцька В.І., Бойко Г.Є.
від третьої особи 1: Савчук Ю.К., Химчак В.В.
від третьої особи 2: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (позивач-1), Міністерства культури та інформаційної політики України (позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" (відповідач), у якій заявлено вимоги:
розірвати договори оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2, та договір оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА", про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.10.2015 №319 та від 09.09.2019 №2;
зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" повернути об'єкт оренди шляхом виселення з будівлі (літера А) площею 433,1 кв.м. та будівлі (літера Б) площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що після укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2, та договору оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, які відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, що є підставою для розірвання договору за рішенням суду та повернення майна шляхом виселення ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" з будівлі (літера А) площею 433,1 кв.м. та будівлі (літера Б) площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2023, справу № 910/20114/23 передано на розгляд судді Івченку А.М.
10.01.2024 від відповідача надійшла заява про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 визнано відвід необґрунтованим; матеріали справи № 910/20114/23 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду заяви про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/20114/23 відмовлено.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/20114/23; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.03.2024; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 відкладено розгляд справи на 03.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2024 відкладено розгляд справи на 24.04.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 відкладено розгляд справи на 29.05.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2024 відкладено розгляд справи на 12.06.2024; запропоновано учасникам провадження у справі надати пояснення на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2024 відкладено розгляд справи на 24.07.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 визнано відвід необґрунтованим; матеріали справи № 910/20114/23 передано уповноваженій особі для вирішення питання щодо визначення складу суду для розгляду заяви про відвід судді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про відвід судді Івченка А.М. від розгляду справи № 910/20114/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2024 задоволено самовідвід судді Івченка А.М. у справі № 910/20114/23 та передано матеріали на повторний автоматизований розподіл судових справ.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2024 справу № 910/20114/23 передано на розгляд судді Турчину С.О.
Ухвалою від 05.08.2024 Господарським судом міста Києва у складі судді Турчина С.О. прийнято справу № 910/20114/23 до свого провадження, постановлено розгляд справи №910/20114/23 розпочати спочатку та призначено підготовче засідання у справі на 12.09.2024.
У підготовчому засіданні 12.09.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про зміну найменування позивача-2 на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України та зазначені відомості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 залучено до участі у справі №910/20114/23 третю особу - 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Департамент охорони культурної спадщини виконавчої органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відкладено розгляд клопотання про призначення експертизи та відкладено розгляд підготовчого засідання у справі №910/20114/23 на 03.10.2024.
У підготовчому засіданні 03.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи пояснень прокуратури з додатками та додаткових пояснень позивача-2 з додатками.
У підготовчому засіданні 03.10.2024, розглянувши клопотання відповідача про призначення експертизи, подане до суду 28.05.2024, заслухавши пояснення учасників справи, враховуючи обґрунтування заявника, заперечення прокурора, позивачів та третьої особи-1, суд дійшов висновку про таке.
У своєму клопотанні відповідач просить суд призначити у справі №910/20114/23 судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- яке функціональне призначення будівлі (літера "А"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2?
- яке функціональне призначення будівлі (літера "Б"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2?
- чи можлива експлуатація приміщень в будівлях літера "А" та літера "Б", що розташовані за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, для музейного зберігання та експонування 11 000 (одинадцяти тисяч) артефактів?
- чи можлива експлуатація приміщень в будівлі (літера "А"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, для громадського дозвілля, для публічних виступів та лекцій?
- чи можлива експлуатація приміщень в будівлі (літера "А"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, для розміщення дитячого центру, для розміщення літнього дитячого табору?
- чи можлива експлуатація приміщень в будівлі (літера "А"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, для проведення навчань з тактичної медицини, поводження з вибухонебезпечними предметами?
- чи можлива експлуатація приміщень в будівлі (літера "А"), що розташована за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, для розміщення кафе?
Відповідач обґрунтовуючи клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи посилається на необхідність встановлення функціонального призначення будівель (літери "А" та "Б"), які розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, та можливостей використання (експлуатації) приміщень у цих будівлях для заявлених у позовній заяві цілей.
Відповідно до ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
За змістом статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Господарський суд надає оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначає певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Виходячи із наведених положень процесуального закону призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №927/685/20).
Відповідно до п.5.2. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, основними завданнями будівельно-технічної експертизи є: визначення відповідності розробленої проектно-технічної та кошторисної документації вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт та побудованих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо) проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення відповідності виконаних будівельних робіт, окремих елементів об'єктів нерухомого майна, конструкцій, виробів та матеріалів проектно-технічній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення, перевірка обсягів і вартості виконаних будівельних робіт та складеної первинної звітної документації з будівництва та їх відповідність проектно-кошторисній документації, вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва; визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об'єктів; визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів; визначення вартості будівельних робіт, пов'язаних з переобладнанням, усуненням наслідків залиття, пожежі, стихійного лиха, механічного впливу тощо; визначення можливості та розробка варіантів розподілу (виділення частки; порядку користування) об'єктів нерухомого майна.
Водночас, предметом спору по справі № 910/20114/23 є розірвання договору оренди будівлі (літера А) площею 433,1 кв.м. та будівлі (літера Б) площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та повернення об'єктів оренди шляхом виселення.
Поряд з цим, питання функціонального призначення спірних будівель, а також визначення можливостей використання (експлуатації) приміщень у цих будівлях не входить до предмету доказування у цій справі.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин цієї справи у їх сукупності та наданих доказів, суд дійшов висновку, що для вирішення цього спору, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з'ясування обставин, що входять до предмета доказування у цій справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 99, 234, 235 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу від 03.10.2024 про відмову у задоволенні клопотання відповідача про призначення експертизи.
Протокольною ухвалою від 03.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про поновлення процесуального строку на подання заяв про забезпечення доказів, розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів у справі №910/20114/23 призначено на 15.10.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі №910/20114/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів шляхом витребування у Міністерства культури та стратегічних комунікацій України та Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс Листа від 11.06.2015 №1942/15/13-15 "Щодо оренди державного нерухомого майна за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2 та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів шляхом витребування у Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради Облікової картки об'єкту культурної спадщини місцевого значення Меморіальний комплекс "Національний музей історії України у Другій світовій війні" за адресою: м. Київ, вул. Лаврська, 27.
У підготовчому засіданні 17.10.2024, розглянувши пояснення відповідача від 15.10.2024, пояснення прокуратури від 17.10.2024, подані на спростування пояснень відповідача та пояснення третьої особи-1 від 09.10.2024 разом з доданими до них документами, враховуючи, що у попередньому судовому засіданні суд запропонував третій особі-1 надати зазначені пояснення та документи, суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи зазначених пояснень та доданих до них документів, а також про долучення до матеріалів справи пояснень третьої особи-2.
У підготовчому засіданні 17.10.2024, розглянувши клопотання представника ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" - адвоката Беніцької В.І. про відкладення розгляду справи, суд, зважаючи на строки розгляду справи, враховуючи те, що зміна представника відповідача не є поважною причиною для відкладення розгляду, постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Беніцької В.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про поновлення строку на подання доказу - відмовлено; доданий до клопотання від 10.10.2024 висновок експерта №1002/1003 за результатами будівельно-технічної експертизи від 09.08.2021 - залишено без розгляду; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про поновлення строку на подання клопотання про витребування доказів - відмовлено; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про витребування доказів - залишено без розгляду; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" (вх.№07.11/92028/24 від 17.10.2024) про залишення позову без розгляду - відмовлено.
Протокольною ухвалою від 17.10.2024 відкладено розгляд клопотання відповідача вх.№0711/92118/24 про залишення позову без розгляду та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 14.11.2024. Запропоновано прокуратурі подати письмові пояснення.
29.10.2024 до суду надійшла ухвала Північного апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи №910/20114/23 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 15.10.2024 про відмову у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів.
Ухвалою від 13.11.2024 Господарський суд міста Києва зупинив провадження у справі №910/20114/23 до повернення матеріалів зазначеної справи до Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 про відмову у поновленні процесуальних строків у справі № 910/20114/23 залишено без змін.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів у справі № 910/20114/23 залишено без змін.
Ухвалою від 05.03.2025 Північний апеляційний господарський суд відмовив в ухваленні додаткової постанови за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" щодо розподілу судових витрат у справі №910/20114/23.
10.04.2025 через відділ діловодства суду від Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/20114/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 поновлено провадження у справі №910/20114/23; призначено колегіальний розгляд у справі №910/20114/23; матеріали справи №910/20114/23 передано уповноваженому працівнику Господарського суду міста Києва для визначення колегіального складу суду.
За наслідками проведеного 22.04.2025 автоматичного визначення складу колегії суддів справу №910/20114/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Турчин С.О. (головуючий), Удалова О.Г., Сівакова В.В.
Ухвалою від 24.04.2025 колегією суддів Господарського суду міста Києва у складі: Турчин С.О. (головуючий), Удалова О.Г., Сівакова В.В. прийнято справу №910/20114/23 до свого провадження, розгляд справи постановлено здійснювати спочатку зі стадії підготовчого провадження у справі, призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2025.
21.05.2025 через систему Електронний суд від Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" надійшла заява про забезпечення доказів, у якій заявник просить суд забезпечити докази шляхом витребування у Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради:
- Облікової справи пам'ятки місцевого значення Меморіального комплексу "Національний музей історії України у Другій світовій війні" за адресою: м.Київ, вул. Лаврська, 27, охоронний №991-Кв;
- Облікової справи пам'ятки місцевого значення Особняк командувача військ Київського військового округу за адресою: м.Київ, Мазепи Івана вул., 44 (Запечерний пров.,2), охоронний №509-Кв.
Ухвалою від 21.05.2025 колегією суддів Господарського суду міста Києва у складі: Турчин С.О. (головуючий), Удалова О.Г., Сівакова В.В. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів у справі №910/20114/23 призначено на 21.05.2025.
У підготовчому засіданні 21.05.2025, розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів відмовила у задоволенні вказаної заяви, з огляду на таке.
Заява ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" про залишення позову без розгляду (том 10, а.с. 98-100) обґрунтована відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, а відтак відповідач посилається на наявність підстав для залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, згідно з якою суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Прокурор у позові зазначав про те, що Фонд державного майна України та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За змістом пунктів 1, 5 частини 1 статті 4 ст.1 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать: 1) реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.
За змістом статті 4 Закону України "Про Фонду державного майна України" Фонд державного майна України виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю.
Також згідно з ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України виступає відповідно до законодавства орендодавцем державного майна, здійснює контроль за використанням майна, переданого в оренду, виконанням договорів оренди державного майна.
Отже, саме Фонд державного майна України є уповноваженим органом на виконання функцій держави у правовідносинах щодо оренди державного майна та орендодавцем об'єктів нерухомості за договором оренди.
Основними завданнями Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України) є забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, кінематографії, у сфері мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей; здійснення функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; організація планово-фінансової роботи на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління (п.3,4,5 Положення про Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року № 885).
Відповідно до Статуту Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, музей є об'єктом державної власності, належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України.
Отже, органом управління об'єктами державної власності Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Тобто, органами, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Фонд державного майна України та Міністерство культури та стратегічних комунікацій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 сформульовано висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:
- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;
- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; Прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
Встановлена статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення майна, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18).
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У справі, що розглядається, Офіс Генерального прокурора листами від 10.10.2023 №15/2/2-42718-23 (том 2, а.с. 128-131) та від 18.12.2023 №15/2/2-42718вих-23 (том 2, а.с. 160-161) повідомив Фонд державного майна України про існування порушення інтересів держави.
Зазначеними листами також витребувано відомості про вжиті та заплановані заходи щодо розірвання вказаних договорів та додаткових угод до них, у тому числі в судовому порядку.
У відповідях від 30.10.2023 №10-46-27931 (том 2, а.с. 132-136) та від 21.12.2023 №10-46-33365 (том 2, а.с. 162-163) Фонд державного майна України повідомив Офіс Генерального прокурора, що, за інформацією Міністерства, наразі існує нагальна необхідність у розірванні вказаних правочинів та поверненні спірних об'єктів Музею у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України 24.02.2022 створило нові суспільно-політичні реалії, внаслідок чого вектори діяльності Музею кардинально змінилися та потребують на сьогодні реалізації останнім освітньої, комунікаційної, комеморативної роботи, заходів з національно-патріотичного виховання, для чого потрібні додаткові площі, у тому числі спірних приміщень, які надані йому в оперативне управління. До того ж, ФДМУ звертався до "Архітектурна майстерня "ІНКА" з пропозицією про розірвання договорів оренди, однак згоди на їх розірвання між сторонами не досягнуто.
Офіс Генерального прокурора листами від 10.10.2023 №15/2/2-42718-23 (том 2, а.с. 168-171) та від 18.12.2023 № 15/2/2-42718-23 (том 2, а.с. 190-191) повідомив Міністерство культури та інформаційної політики України про існування порушення інтересів держави.
Міністерство культури та інформаційної політики України листами від 20.11.2023 №05/17/7294-23 (том 2, а.с. 172-181) та від 21.12.2023 №05/17/11070-23 (том 2, а.с. 192) повідомило, що наразі існує нагальна необхідність у розірванні вказаних правочинів та поверненні спірних об'єктів Музею у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки повномасштабне вторгнення військ РФ на територію України 24.02.2022 створило нові суспільно-політичні реалії, внаслідок чого вектори діяльності Музею кардинально змінилися та потребують на сьогодні реалізації останнім освітньої, комунікаційної, комеморативної роботи, заходів з національно-патріотичного виховання, для чого потрібні додаткові площі, у тому числі спірних приміщень. У зв'язку з цим Міністерство зверталося до Фонду державного майна України, як орендодавця спірних будівель, про ініціювання процесу розірвання вказаних договорів оренди, водночас питання щодо їх розірвання не вирішено; заходи щодо розірвання договорів оренди Міністерством не здійснювалися.
Листами від 25.12.2023 №15/2/2-42718-23 Офіс Генерального прокурора повідомив позивачів про те, що прокуратурою прийнято рішення про звернення в порядку представництва до суду в інтересах держави з цим позовом.
Наданими прокурором у матеріали справи доказами підтверджується, що позивачі були обізнані з обставинами з приводу наявності підстав для розірвання договорів, проте впродовж тривалого періоду не вчиняли дій представницького характеру на захист інтересів держави.
Отже, прокурор у порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив Фонд державного майна України та Міністерство культури та стратегічних комунікацій України про порушення інтересів держави та дав їм можливість відреагувати. Однак, уповноважені органи не вжили належних заходів у розумний строк, внаслідок чого інтереси держави залишаються незахищеними.
За наведених обставин, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для представництва інтересів держави в суді.
Оскільки компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в суді.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно наявності підстав для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України не знайшли свого підтвердження, внаслідок чого клопотання відповідача залишене судом без задоволення.
Про відмову у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду колегією суддів постановлено протокольну ухвалу без оформлення окремого документа від 21.05.2025.
Також у підготовчому засіданні 21.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2025.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 колегія суддів розглянула заяву ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" про забезпечення доказів, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
У підготовчому засіданні 21.05.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 02.06.2025.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень відповідача від 27.05.2025 та позивача-2 від 30.05.2025, пояснень прокуратури та третьої особи-1 від 30.05.2025.
Також у підготовчому засіданні 02.06.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.07.2025.
У судовому засіданні 09.07.2025 суд розглянув клопотання Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс (третя особа-1) про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: копії листа Комунального закладу Сумської обласної ради Сумського обласного краєзнавчого музею від 11.06.2025 №118/01-07 "Про тимчасове зберігання культурних цінностей"; копії листа Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс від 14.06.2025 №01-11/388-25 "Щодо евакуації музейних предметів"; копії Акта №154-т/з (в) приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання від 18.06.2025; копії витягу з протоколу № 6 засідання фондово-закупівельної комісії від 11.06.2025; копії витягу з протоколу № 3 від 11.06.2025 вченої ради Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс; Стратегії комплексного розвитку 2025 - 2027 Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.
Також суд розглянув клопотання прокуратури щодо долучення до матеріалів справи копії ухвали Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 у справі №910/8024/25 та листа Офісу Генерального прокурора від 08.07.2025 про усунення недоліків позовної справи у справі №910/8024/25.
Щодо вказаних доказів суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Всі процесуальні дії суду та учасників процесу повинні вчинятися своєчасно, щоб під час підготовки справи до розгляду не залишилося невирішених питань, які можуть затримати розгляд справи по суті.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.04.2021 у справі №909/722/14, від 28.02.2024 у справі №910/12005/22, згідно з якими єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів).
Зі змісту клопотання третьої особи-1 вбачається, що третя особа-1 не володіла інформацією про ухвалені іншими музейними закладами рішення про евакуацію музейних експонатів. До того ж, затвердження Стратегії комплексного розвитку 2025 - 2027 Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс відбулося лише 11.06.2025.
За таких обставин, враховуючи, що докази, які третя особа-1 та прокурор просять долучити до матеріалів справи, не могли бути подані зазначеними учасниками справи в межах процесуальних строків, керуючись ст. 80, ст. 207 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку для подачі зазначених доказів по справі та долучення до матеріалів справи доказів, поданих третьою особою -1 з клопотанням 01.07.2025 та представником прокуратури 09.07.2025, про що постановлено ухвалу без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 09.07.2025 суд заслухав вступні слова прокурора та представника позивача-1.
Суд, керуючись ст. 202, 233 ГПК України, оголосив про відкладення розгляду справи по суті на 06.08.2025, про що постановлено ухвалу, без оформлення окремого документу, яка внесена до протоколу судового засідання.
У судовому засіданні 06.08.2025 суд постановив долучити додаткові пояснення відповідача від 06.08.2025 до матеріалів справи, про що постановлено протокольну ухвалу без оформлення окремого документа.
У судовому засіданні 09.07.2025 суд заслухав вступні слова представників позивача-2, відповідача та третьої особи-1.
Суд перейшов до стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
У судовому засіданні 06.08.2025 суд постановив протокольну ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 04.09.2025.
У судовому засіданні 04.09.2025 суд продовжив розгляд справи по суті.
Прокурор позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники позивачів-1,2, третьої особи-1 позовні вимоги прокуратури підтримали.
Представники відповідача проти позову заперечили, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не прибув, про розгляд справи був повідомлений у порядку, встановленому процесуальним законом, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
У судовому засіданні 04.09.2025 суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
У порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 04.09.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Позиція прокурора
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2 та договору оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, у строковому платному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" перебуває державне нерухоме майно загальною площею 565,1 кв.м, а саме: будівля (літера А) площею 433,1 кв.м. та будівля (літера Б) площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
У той же час, будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно, закріплене за Національним музеєм історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс (далі - Музей війни) на правах оперативного управління, в першу чергу, з метою його використання для здійснення основних видів діяльності цієї установи - зберігання та вивчення музейних фондів, експонування музейних предметів і колекцій, пам'яток культурної спадщини, розміщення адміністративного, наукового та обслуговуючого персоналу, а також господарської діяльності пов'язаної з цим (п. 4.1. Статуту Музею війни, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 15 травня 2020 року № 1771).
Згідно з п.4.4 Статуту Музей здійснює володіння та користування майном відповідно до напрямів своєї діяльності та призначення.
Таким чином, майно, закріплене за Музеєм війни, є державним майном з соціальним призначенням, перебуває на його балансі, основоположною функцією якого є передусім використання для здійснення музейної справи.
Прокурор зазначає, що будівлі літ. "А" та літ. "Б" у пров. Запечерному, 2 у м. Києві входили до складу Меморіального комплексу "Національний музей історії України у Другій світовій війні" та наразі включені до його паспорту як складові меморіального комплексу.
Отже, будівлі літ. "А" та літ. "Б" у пров. Запечерному, 2 у м. Києві є невід'ємною частиною музейного простору Меморіального комплексу.
Прокурор стверджує, що після укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2 та договору оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні зазначених договорів, які відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України та є підставою для їх розірвання за рішенням суду.
За твердженнями прокурора, повномасштабне вторгнення російських військ на територію України 24.02.2022 створило нові суспільно-політичні реалії та пріоритетним обов'язком колективу Музею є документування подій і їх музейна інтерпретація. Впродовж 2022-2023 рр. на зберігання Музею війни передані музейні предмети, на підтвердження чого прокурор додав до позову акти приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання.
Прокурор зазначає, що наразі зберігання та експонування нових артефактів російсько-української війни потребує значних додаткових площ. З огляду на це, для реалізації музеєм освітньої, комунікативної, комеморативної роботи, заходів з національно-патріотичного виховання необхідні додаткові площі, а тому виникла нагальна потреба в приміщеннях, які було передано в оренду за спірними договорами.
Крім того, існує потреба в створенні та розміщенні нового структурного підрозділу Музею з міжнародних виставок, а також у створенні лекторію з дискусійним клубом для дітей і ветеранів ЗСУ, крім того, необхідною є спеціально відведена площа для дитячого центру.
Отже, використання Музеєм війни спірних приміщень для здійснення основного виду діяльності відповідно до п.2.1.,2.2. Статуту є пріоритетним правом на противагу від надання їх в оренду.
Правовою підставою позову прокурор зазначив положення частини 2 статті 652 ЦК України.
Так, прокурор зазначає, що першою умовою для розірвання договору в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору відповідно до пункту 1 частини другої статті 652 ЦК України, є те, що в момент укладення сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Зокрема, Фонд державного майна України, Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (далі - Міністерство) та Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс при укладенні договорів оренди виходили з відсутності потреби у використанні будівель літ. "А" та літ. "Б", у пров. Запечерному, 2 у м. Києві для здійснення музейної діяльності та законодавчої можливості, у зв'язку з чим надали їх в оренду для отримання Фондом державного майна України та Музеєм орендної плати за користування державним майном. У свою чергу, ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" виходило з наявності потреби у використанні спірних приміщень для розміщення офісу.
Виходячи з суспільно-політичного життя в державі та міжнародних обставин у світі, не було жодних очевидних припущень, що розпочнеться збройна агресія проти України.
Таким чином, з огляду на непередбачуваність настання зазначених обставин на момент укладення договорів оренди, сторони в момент їх укладення виходили з того, що така зміна обставин не настане.
Наявність другої умови, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 652 ЦК України, прокурор мотивує тим, що в умовах сьогодення Музей війни при всій турботливості та обачності позбавлений можливості усунути причини, які призвели до гострої потреби в збільшенні площ, необхідних для використання Музеєм у здійсненні своєї основної діяльності. Такі причини, за доводами прокурора, є невідворотними, мають винятковий характер, зумовлений воєнною агресією, неминучими є їх наслідки, які знаходяться за межами впливу Музею, оскільки обов'язки документувати досвід збройного конфлікту, проводити нові експозиції та розширювати просвітницьку роботу, що безумовно вимагає розширення експозиційних площ, регламентовані законодавством та статутом Музею.
В обґрунтування третьої умови, передбаченої пунктом 3 частини статті 652 ЦК України, прокурор зазначає, що передача державою в оренду спірних приміщень була зумовлена відсутністю необхідності в їх використанні, а також відповідними економічними чинниками, а тому предметом орендних правовідносин стало майно, яке на час укладення спірних правочинів тимчасово не було задіяне у здійсненні Музеєм війни функцій із забезпечення музейної справи, але могло стати потрібним для виконання останнім цієї діяльності у майбутньому. Разом з тим, подальше виконання договору оренди порушує співвідношення майнових інтересів сторін спірного договору оренди та позбавляє державу в особі Музею, Міністерства та Фонду державного майна України можливості користування спірними приміщеннями для здійснення Музеєм війни музейної діяльності, що є беззаперечною перешкодою в ефективному здійсненні ним основної функції, для виконання якої його було наділено відповідними фондами - виконання музейної справи з метою збереження української історико-культурної спадщини та формування національної свідомості українського народу.
Щодо наявності четвертої умови, передбаченої пунктом 4 частини статті 652 ЦК України, прокурор зазначає, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність, мав приймати як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, укладаючи договір оренди, відповідач мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків вчинення відповідних дій. Окрім того, прокурор вважає, що продовжуючи строк дії договору оренди спірних будівель з 10.09.2019 до 08.10.2030, ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА", проявивши розумну обачність, повинно було знати про те, що оскільки спірне майно є державним, основною функцією якого є використання для здійснення музейної діяльності, то у разі настання істотних змін обставин держава в особі Фонду державного майна України, Міністерства та Музею в силу норм закону має право запропонувати розірвання такого договору для забезпечення виконання музейних функцій.
Таким чином, прокурор стверджує про наявність істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за спірним договором оренди державного майна, що є правовою підставою для його розірвання на підставі приписів ч.2 ст.652 ЦК України. Водночас, прокурор зауважує, що розірванням спірних договорів баланс інтересів сторін, принцип стабільності та виконуваності договору не порушується.
Посилаючись на п.5.11., п.10.9, п.10.10 договору від 10.09.2019 №129, ст.785 ЦК України, ч.1 ст.25 "Про оренду державного та комунального майна" прокурор зазначає, що у зв'язку з розірванням договору у відповідача виникає обов'язок повернути об'єкт оренди.
Позиція позивачів
Фонд державного майна України (позивач-1) позов Заступника Генерального прокурора просить задовольнити. Зокрема, Фонд державного майна України зазначає, що враховуючи завдання та нові потреби, зумовлені повномасштабним вторгненням рф на територію України, у Музею виникла нагальна потреба у поверненні будівель літ. "А" та літ. "Б" у пров. Запечерному, 2 у м. Києві, які наразі перебувають у користуванні відповідача, а договори оренди не відповідають початковим намірам та волевиявленню Музею.
Фонд державного майна України вказує, що факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін є документально підтвердженим, що є підставою для розірвання договору оренди на підставі ч.2 ст.652 ЦК України та повернення відповідачем об'єкту оренди.
У запереченнях від 24.04.2024 Фонд державного майна України, серед іншого, зазначив, що згідно з актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 10.09.2019 Музей війни передав, а відповідач отримав державне нерухоме майно - будівлі літ. "А" та літ. "Б" у пров. Запечерному в м. Києві, яке знаходилось у задовільному стані. Тобто, в акті приймання-передачі до договору оренди державного майна сторони узгодили відсутність з боку орендаря претензій щодо технічного стану орендованого майна, що передбачає можливість використання об'єкта за визначеним призначенням. При цьому умовами договорів оренди від 30.12.2003, від 08.10.2015 № 319 та договору від 10.09.2019 №129, яким викладено договори оренди в новій редакції, не встановлено будь-яких вимог до відповідача щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна.
Відтак, станом на момент укладення договору від 10.09.2019 №129 відповідач об'єктивно був обізнаний про стан орендованих ним приміщень, що відносяться до об'єктів державної власності, які до передачі в оренду використовувались для здійснення Музеєм війни музейної справи, а тому мав усвідомлювати, що використання ним приміщень для розміщення офісу є тимчасовим і у випадку здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна та подальшого припинення орендних правовідносин державне майно має бути повернуто державі.
Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (позивач-2, Міністерство) зазначає, що відповідно до матеріалів справи, повномасштабне вторгнення російських військ на територію України 24.02.2022 створило нові суспільно політичні реалії. Наразі Музей працює над новою концепцією розвитку та розширює хронологічні межі своєї експозиції, що потребує залучення всіх будівель і споруд, які перебувають у його оперативному управлінні, зокрема тих, що знаходяться в оренді.
Також наказом Музею від 25.05.2023 №90 було створено робочу групу з розробки концепції культурно-освітнього простору - Дитячого центру, проте відсутність спеціально відведених для цього площ значно ускладнює таку роботу. Позивач-2 зазначає, що в найближчих планах Музею є також створення багатофункціонального комунікаційного хабу для українських захисників та членів родин загиблих воїнів, але зазначені завдання комунікаційної роботи потребують нових музейних площ для їх реалізації.
Отже, у Музею наявна потреба в залученні всіх будівель і споруд, які перебувають в оперативному управлінні Музею, у тому числі тих, що знаходяться в оренді, зокрема шляхом розірвання договору оренди, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІHKА", та повернення у користування Музею будівель літ. "А" та літ. "Б" у пров.Запечерному, 2.
Міністерство зазначає, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт наявності істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за договором оренди державного майна, що є правовою підставою для втручання суду в такі договірні відносини та їх розірвання на підставі приписів частини другої статті 652 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги Заступника Генерального прокурора просить задовольнити.
Також у письмових поясненнях від 30.05.2025 Міністерство зазначало, що у Музею на праві постійного користування перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:072:0009, у межах якої перебувають об'єкти нерухомості, які передані Музею в оперативне управління та знаходяться у нього на балансі. Серед таких об'єктів є нерухоме майно, а саме Будинок установи (Літ. А) та Громадський будинок (Літ. Б), розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2. Згідно з паспортом об'єкта культурної спадщини - Меморіального комплексу "Національний музей історії України у Другій світовій війні, розробленого та підписаного у вересні 2023 року, майнових комплекс "Особняк командувача Київського військового округу" зазначено у паспорті як садиба (будівля літ. "А") та флігель (будівля літ. "Б"), що є складовою Меморіального комплексу. Наразі розглядається питання, щодо внесення змін до Реєстру пам'яток місцевого значення у частині назви " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою приведення її у відповідність до облікової документації.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на таке:
- спірні приміщення не можуть бути використані для таких потреб, не розраховані для зберігання такої кількості артефактів, розміщення дитячого центру, комунікаційного хабу, лекторію тощо; жодного доказу про те, що існує брак приміщень у Музею, чи може він бути усунутий за рахунок інших приміщень та яких саме, без залучення спірних орендованих приміщень прокурор не надав;
- згідно з наказом Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 №1001/0/16-08 Особняк командувача військ Київського військового округу віднесений до пам'яток архітектури місцевого значення та згідно з Охоронним договором від 31.03.2015 №3137 може використовуватись виключно як адміністративно-господарський;
- відсутні істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та всі чотири умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, а саме: на момент передачі спірного об'єкту в оренду в жовтні 2015 року та вересні 2019 року війна в Україні вже існувала, і ця обставина не стала перешкодою для Фонду державного майна, Міністерства та Музею надавати згоди на укладання договорів оренди; прокурором не доведено, що Музей та/або Міністерство та/або Фонд державного майна зазнали форс-мажорних обставин у причинно-наслідковому зв'язку з конкретними зобов'язаннями за договором оренди; відсутні будь-які докази браку площ у Музею війни та неможливості Музею війни задовольнити потреби в іншій спосіб; у позові наведене лише оціночне посилання, що для держави є необхідним використання спірного об'єкту для виконання Музеєм війни основних акцій, та є брак площ для цього у Музею; ні з умов договору оренди, ні з норм чинного законодавства України не випливає, що ризик зміни обставин покладений на відповідача;
- вартість невід'ємних поліпшень, здійснених у результаті проведення ремонту, становить 43277416,67 грн, що перевищує 25 відсотків ринкової вартості майна та у зв'язку з проведенням ТОВ "Архітектурна майстерня "ІHKА" невід'ємних поліпшень орендованого майна, розірвання договору оренди порушить право законного очікування останнього на користування поліпшеним орендованим майном до кінця договору оренди;
- Музей війни має достатню кількість площ об'єктів, з урахуванням наявності переданих в оренду інших об'єктів нерухомості, балансоутримувачем яких є Музей війни, для здійснення ним діяльності без необхідності залучення до використання орендованих ТОВ "Архітектурна майстерня "ІHKА" об'єктів нерухомості;
- іншими орендарями об'єктів нерухомості, балансоутримувачем яких є Музей війни, є ТОВ "Галерея-музей "Історія становлення Української нації", яка орендує 1759 кв.м. площі Музею для розміщення експозицій (в головному корпусі Музею, літ Г), та ТОВ "Юридичне бюро "Домініум", яке орендує 81,7 кв.м. (в адміністративній будівлі Музею, літ А), копії договорів оренди відповідач додав до відзиву;
- ТОВ "Галерея-музей "Історія становлення Української нації" надані в користування виставкові площі загальною площею 1759,60 кв.м. в ОНМ "Головний корпус, літ. Г" для розміщення музеїв, а відтак вказаний об'єкт оренди є більш пристосованим для проведення експозицій і може задовольнити потреби Музею; також в адміністративній будівлі Музею ТОВ "Юридичне бюро "Домініум" орендує нерухоме майно загальною площею 70 кв.м. Однак, орендодавець не ініціював розірвання договорів оренди із зазначеними орендарями.
Отже, посилаючись на вищенаведені обставини відповідач зазначає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту істотної зміни обставин, якими керувалися сторони на момент укладення договору оренди, та відсутня наявність всіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що настають при істотній зміні обставин.
Також у процесі розгляду справи у своїх письмових поясненнях відповідач неодноразово посилався на те, що спірне нерухоме майно (будинки літ.А та літ.Б за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2) не входить до складу Меморіального комплексу Музею, як об'єкта культурної спадщини. На обґрунтування своїх аргументів відповідач посилався на таке:
- згідно з Розділом І Облікової картки об'єкту культурної спадщини - Садиба за адресою: м.Київ, Печерський р-н, пров. Запечерний 2а (опис меж), спірний об'єкт знаходиться між Печерським ландшафтним парком і Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", зведений на ізольованій території. В Обліковій картці немає жодних даних, що спірний об'єкт є складовою частиною Меморіального комплексу;
- паспорт "Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс" 2018 року, яким підтверджується, що спірні об'єкти не входять до складу меморіального комплексу і відсутні серед складових в розділі 12 "Перелік складових (для комплексу (ансамблю) визначного місця)";
- спірне нерухоме майно (будинок літера А) віднесено до пам'яток архітектури місцевого значення як окрема пам'ятка "Особняк командувача військ Київського військового округу", охоронний номер №509-Кв (наказ Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 року №1001/0/16-08). Меморіальний комплекс Національний музей історії України у Другій світовій війні, вул. Лаврська, 2, також є окремою пам'яткою місцевого значення, охоронний № 991-Кв (наказ Міністерства культури України від 16.12.2016 №1198). Об'єкти мають різні номери: Спірне нерухоме майно - номер №509-Кв, а Меморіальний комплекс - номер №991-Кв, що підтверджує, що спірне нерухоме майно не входить до складу Меморіального комплексу;
- постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №910/19021/20 за позовом ТОВ "Архітектурна майстерня "ІHKА" до Фонду державного майна України встановлено обставини, які, згідно з ч.4 ст.75 ГПК України, не підлягають доказуванню, а саме: орендоване відповідачем майно не є складовою Меморіального комплексу та передано музею на праві оперативного управління, як балансоутримувачу, про що зазначено в договорі оренди;
- згідно з листом Музею від 26.04.2021 №272: приміщення будівлі літера "А" та будівлі літера "Б", розташовані за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2, що є предметом договору №129 від 10.09.2019 про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.10.2015 р. № 319 та від 09.09.2019 №2, не є складовою Меморіального комплексу та з урахуванням положень ст. 14 Закону України "Про музеї та музейну справу" передано Музею на праві оперативного управління з метою забезпечення його діяльності.
Позиція третіх осіб
Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс (третя особа-1, Музей) позовні вимоги прокурора підтримав та заперечив доводи відповідача, посилаючись зокрема, на таке:
- Особняк командувача військ Київського військового округу був переданий дирекції Меморіального комплексу "Український державний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" у 1977 році та став невід'ємною частиною діяльності Музею; у період з 1991 р. по 1996 р. зазначена будівля активно експлуатувалася Музеєм, в ній було розміщено дві постійно діючі виставки та проводилася низка інших заходів;
- Музей потребує повернення усіх приміщень, які знаходяться у його управлінні та були передані в оренду, для забезпечення реалізації своєї статутної діяльності; зазначаючи про потребу Музею у додаткових приміщеннях, третя особа-1 посилається на те, що загальна площа об'єктів нерухомого майна, закріплених за Музеєм становить 32652,90 кв.м., з яких: основні площі складають 11665,30 кв.м.; площі для розміщення та вивчення музейних фондів - 1580,4 кв.м.; виставкові площі - 6012,8 кв.м.; площі для розміщення адміністративного, наукового, технічного та обслуговуючого персоналу - 1378,3 кв.м.; площі для ведення господарської діяльності - 2693,8 кв.м.; площі у розмірі 18531,70 кв.м. складають допоміжні приміщення; передані в оренду площі - 2455,9 кв.м.;
- щодо можливості використання пам'ятки з урахуванням обов'язку її використання виключно як адміністративно-господарську та зміни її призначення, Музей зазначає, що упродовж 2019-2020 років ТОВ "Архітектурна майстерня "ІHKА" було розроблено науково-проектну документацію на здійснення ремонту (реставраційного) будівлі літ. А у пров. Запечерному, 2 у м. Києві та проведено відповідні роботи, і як наслідок, у будівлі були розташовані офісні приміщення. Отже, зважаючи на характеристики та стан будівлі після проведення робіт з ремонту, третя особа-1 вважає можливим реалізацію у зазначеній будівлі усіх запланованих Музеєм заходів.
Також Музей війни у поясненнях від 27.06.2025 зазначає, що 11.06.2025 відбулося засідання вченої ради Музею, на якому було розглянуто пропозиції та затверджено Стратегію комплексного розвитку Музею на 2025-2027 рр. Під час засідання була озвучена головна проблема - недостатня кількість площі спеціалізованих приміщень. Відповідно до Стратегії широкомасштабне російське вторгнення в Україну створило нові суспільні виклики й позначило сучасний етап діяльності Музею, складовими якого є розширення тематичних і хронологічних меж музейних досліджень та експозицій. Для реалізації таких цілей Музей має кадровий потенціал, але відсутні площі, на яких можливо реалізувати визначені цілі. Також Музей війни зазначає, що від початку повномасштабного вторгнення Музей прийняв на тимчасове зберігання предмети і колекції від інших установ України у кількості 527 одиниць, що підтверджується листом Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 14.06.2025 №01-11/388-2. На підтвердження прийняття на тимчасове зберігання музейних предметів Музей надав також акт № 154-т/з (в) приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання від 18.06.2025, лист №118/01-07 від 11.06.2025 Комунального закладу Сумської обласної ради Сумського обласного краєзнавчого музею щодо прийняття на тимчасове зберігання музейних предметів.
Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа-2, Департамент) у письмових поясненних від 17.10.2024 зазначає, що нерухоме майно, щодо якого виник спір (Особняк командувача військ Київського військово округу" (охоронний № 509-Кв) за адресою: Лаврська вул.24 (Мазепи Івана вул., 44 (Запечерний пров., 2), наказом Міністерства культури та туризму України від 24.09.2008 №1001/0/16-08 занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як пам'ятка архітектури та містобудування, історії.
Між Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" та Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укладено охоронний договір від 31.03.2015 № 3137, відповідно до пункту 5.2 якого Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" взяв на себе зобов'язання здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління вказану пам'ятку культурної спадщини іншій юридичній особі тільки після письмової згоди органу охорони.
Департамент за результатами перевірки системи електронного документообігу встановив, що заяв щодо погодження передачі пам'ятки у володіння, користування або управління до Департаменту у встановленому порядку не надходило, жодних погоджень щодо передачі пам'ятки або її частини не надавалось.
Згідно з наявним у матеріалах справи Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ № 380307, виданим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київською міською державною адміністрацією) 05 березня 2010 року, Музею війни на праві постійного користування належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:072:0009.
Згідно зі свідоцтвом про право власності САЕ № 539976 від 09.08.2012 будинок установи площею 464,60 кв.м. за адресою: провулок Запечерний № 2 (літера "А") належить державі Україна в особі Міністерства культури України та перебуває в оперативному управлінні Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років".
Відповідно до свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 18.11.2014 громадський будинок площею 138 кв.м. за адресою: провулок Запечерний № 2 (літера "Б") належить державі Україна в особі Міністерства культури України.
Право державної власності на нерухоме майно Будинок установи (літ. "А") розташований за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №45317691 від 08.10.2015.
Право державної власності на нерухоме майно: Громадський будинок (літ. "Б") розташований за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №29668385 від 22.10.2014.
Відповідно до інвентарної картки №1195 та інвентарної картки №1215 будинок установи (літера "А") та громадський будинок (літера "Б"), розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, як основні засоби юридичної особи Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс взяті на облік у 1981 році. Згідно з наказом Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 №1001/0/16-08 "Особняк командувача військ Київського військового округу" занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як пам'ятка архітектури та містобудування, історії місцевого значення (охоронний № 509-Кв).
31.03.2015 між Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Меморіальним комплексом "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" укладений охоронний договір №3137, відповідно до умов якого Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" Музей взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури та містобудування, історії "Особняк командувача Київського військового округу" (наказ Міністерства культури і туризму України від 24.09.2008 №1001/0/16-08, охоронний № 509-Кв) за адресою: вул. Мазепи, 44 (поштова адреса: м. Київ, пров. Запечерний, 2).
Відповідно до паспорту об'єкта культурної спадщини Меморіального комплексу "Національний музей історії України у Другій світовій війні" від 2023 року (том 8, а.с.212 - 239), майнових комплекс "Особняк командувача Київського військового округу", зазначено у паспорті як садиба (будівля літ. "А") та флігель (будівля літ. "Б"), які є складовою Меморіального комплексу.
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.09.2019 №180410955, №180418129 за ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" зареєстровані речові права - право користування (оренди) на будинок установи (літера "А") площею 464,60 кв.м. за адресою: провулок Запечерний, 2, м.Київ та на громадський будинок (літера "Б") площею 138 кв.м. за адресою провулок Запечерний, 2, м.Київ.
Згідно з матеріалами справи, 30.12.2003 між "Національним музеєм історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" та Закритим акціонерним товариством "Астрон-Україна" (правонаступником якого є ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА") укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір від 30.12.2003).
Договір укладений строком на 11 років, що діє з 31 грудня 2003 року до 31 грудня 2014 року включно (п.10.1. договору).
На виконання вказаного договору товариству передано у строкове платне користування приміщення другого поверху та мансарди в будівлі загального корпусу виставки площею 195,1 кв.м, розташованій за адресою: Київ, пров. Запечерний, 2, що знаходиться на балансі орендодавця.
Додатковою угодою від 09.09.2019 №2, укладеною між Національним музеєм історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс, Фондом державного майна України та ТОВ "Астрон-Україна", замінено орендодавця на Фонд державного майна України.
08.10.2015 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" укладено договір оренди нерухомого майна №319, що належить до державної власності.
Предметом даного договору оренди є державне нерухоме майно, загальною площею 565,1 кв.м., а саме: будівля (літера "А") (реєстровий номер 02224241.30.ЮЖВЦСД1325), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 745397980382, площею 433,1 кв.м. та будівля (літера "Б") (реєстровий номер 02224241.5.ЮЖВЦСД2251), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 504712580000, площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м.Київ, пров.Запечерний, 2 (далі - майно), що обліковується на балансі Національного музею історії України у Другій світовій війні. Меморіального комплексу та належать до сфери управління Міністерства культури України.
Договір діє з 08 жовтня 2015 року по 08 жовтня 2030 року включно (п.10.1 договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019).
На виконання вказаного договору актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 08.10.2015 Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" передано у строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення та частину приміщення на першому поверсі будівлі (літера А) площею 238 кв.м. та нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі (літера Б) площею 132 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
09.09.2019 між Національним Музеєм історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс та ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.12.2003, яким було викладено преамбулу договору в новій редакції.
10.09.2019 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" укладено договір про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.10.2015 №319 та від 09.09.2019 №2, якими було викладено договори оренди в новій редакції (надалі - договір оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019, договір оренди), на виконання умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" передано у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 565,1 кв.м, а саме: будівлю (літера А) площею 433,1 кв.м та будівлю (літера Б) площею 132 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
Згідно з п.1.2 договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019 майно передається в оренду з метою розміщення офісу.
Згідно з актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 10.09.2019 Товариству з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" передано у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 565,1 кв.м, а саме: будівлю (літера А) площею 433,1 кв.м. (реєстровий номер 02224241.30.ЮЖВЦСД1325) та будівлю (літера Б) площею 132 кв.м. (реєстровий номер 02224241.5.ЮЖВЦСД2251), що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
Договір діє з 10 вересня 2019 року до 08 жовтня 2030 року включно (п.10.1 договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019).
У п.10.6. договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019 сторони погодили, що чинність цього договору припиняється достроково, зокрема, за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Згідно з п.5.11 договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019 орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу або підприємству/товариству, указаному орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві/балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Відповідно до п.10.9. договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019 у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів орендар повертає балансоутримувачу.
У п.10.10 договору оренди у редакції договору №219 від 10.09.2019 визначено, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Листом вих.№606 від 22.06.2023 Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс звернувся до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якому, посилаючись на нові потреби, зумовлені повномасштабною війною РФ проти України та нагальною потребою у поверненні будівель літ. "А" та "Б", розташованих за адресою: м.Київ, пров. Запечерний, 2 м.Києва, просив посприяти розірванню договорів оренди приміщень, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА".
Міністерство культури та інформаційної політики України листом від 03.07.2023 №05/17/4251-23 звернулося до Фонду державного майна України, в якому просило ініціювати процес розірвання договорів оренди №319 від 08.10.2015 та №03/05/03 від 30.12.2003, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА".
У свою чергу Фонд державного майна України листом вих.№10-46-19231 від 02.08.2023, враховуючи позицію Міністерства культури та інформаційної політики України, викладену у листі від 03.07.2023 № 05/17/4251-23, щодо нагальної необхідності розірвання договору оренди та повернення державного майна Музею, звертався до ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" щодо розірвання договору оренди в порядку, передбаченому статтею 652 ЦК України, та повернення орендованих приміщень балансоутримувачу - Національному музею історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс за актом приймання-передачі.
Відповідач листами від 18.08.2023 №134 та від 08.12.2023 №145 заперечив щодо розірвання договору оренди.
Спір у справі виник у зв'язку наявністю/відсутністю істотної зміни обставин у правовідносинах сторін за спірним договором оренди державного майна, що є правовою підставою для його розірвання на підставі приписів ч.2 ст.652 ЦК України.
Позов у цій справі пред'явлений заступником Генерального прокурора в особі Фонду державного майна України та Міністерства культури та стратегічних комунікацій України як органів, уповноважених державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах.
Наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду наведена судом вище під час розгляду клопотання відповідача про залишення позову без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У справі, що розглядається, між сторонами виникли орендні відносини.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Положеннями частин першої та другої статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті).
Розірвання договору в односторонньому порядку (розірвання договору на вимогу однієї із сторін) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.
При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).
Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання договорів оренди та зобов'язання повернути об'єкти оренди.
Правовою підставою позову прокурор зазначив положення частини 2 статті 652 ЦК України.
За доводами прокурора після укладення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2 та договору оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, відбулася істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні зазначених договорів, які відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що повномасштабне вторгнення російських військ на територію України 24.02.2022 створило нові суспільно-політичні реалії та пріоритетним обов'язком колективу Музею є документування подій і їх музейна інтерпретація. З огляду на це, для реалізації музеєм освітньої, комунікативної, комеморативної роботи, заходів з національно-патріотичного виховання необхідні додаткові площі, а тому виникла нагальна потреба в приміщеннях, які було передано в оренду за спірними договорами.
Частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Припис абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними.
Суд зазначає, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 920/660/22, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22, від 19.01.2023 у справі № 910/14623/21, від 20.06.2023 у справі № 910/7583/22, від 17.05.2023 у справі № 914/865/22.
Підсумовуючи, розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
За змістом статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 920/660/22, від 26.10.2021 у справі № 910/18402/20, від 08.12.2020 у справі № 910/11888/19, від 12.10.2023 у справі № 910/5029/22.
З положень статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору/розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначала, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, спрямоване на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 Цивільного кодексу України. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №920/660/22, від 21.03.2023 у справі №926/1646/22.
Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 17.05.2023 по справі №914/865/22 з подібних правовідносин зазначив, що аналіз статті 652 Цивільного кодексу України вказує на те, що закон пов'язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, підстава (істотна обставина) для розірвання договору оренди - це виникнення через війну необхідності у балансоутримувача в орендованих площах для використання спірних приміщень у здійсненні музейної діяльності.
Обґрунтовуючи першу умову для розірвання договору в разі істотної зміни, якими сторони керувалися при укладенні договору відповідно до пункту 1 частини другої статті 652 ЦК України, прокурор зазначає, що в момент укладення сторони виходили з того, що така зміна обставин (збройна агресія проти України) не настане.
Як встановлено судом, 08.10.2015 між Фондом державного майна та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" укладено договір оренди №319 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Також 10.09.2019 між Фондом державного майна та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" було укладено договір про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна від 08.10.2015 № 319 та від 09.09.2019 №2, якими було викладено договори оренди в новій редакції.
Об'єктом договору оренди є будівлі літера "А" та літера "Б" за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
У преамбулі договору оренди зазначено, що договір укладено враховуючи листи Міністерства культури України від 29 травня 2014 року № 1128/15-3.1/14/14 та від 21 квітня 2015 року №892/15/14-15, Національного музею історії України у другій світовій війні. Меморіального комплексу від 18 червня 2015 року №555, Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) від 28 січня 2015 № 066-272 щодо згоди на передачу в оренду державного нерухомого майна, накази Фонду державного майна України від 21.08.2015 №1229 "Про затвердження висновку про вартість майна" та від 18.09.2015 №1382 "Про передачу в оренду державного майна".
Водночас, збройна агресія РФ розпочалася в 2014 році з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств РФ, а також військових дій, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на територію України.
Зокрема, в Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, визначено, що для відновлення свого впливу в Україні Російська Федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби. Посилюються угруповання збройних сил Російської Федерації та його наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення. Зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Зберігається загроза з боку Російської Федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці (п.17).
Тобто, на момент передачі спірного об'єкту в оренду в жовтні 2015 та вересні 2019 року війна в Україні вже тривала, оскільки збройна агресія РФ проти України розпочалася ще 20 лютого 2014 року, а отже, сторони, укладаючи договори, мали знати про існування військового конфлікту.
Натомість, за умов існування з 2014 року збройної агресії РФ проти України та вторгнення збройних сил РФ на територію України, Фонд державного майна України з урахуванням згоди Міністерства та Музею війни, уклав з відповідачем договір оренди до 08.10.2030. При цьому за умов існування військової агресії РФ на момент надання відповідачу в користування спірних приміщень на тривалий термін Фонд державного майна України, Міністерство та Музей війни могли оцінити потреби у використанні будівель літ. "А" та літ. "Б", у пров. Запечерному, 2 у м. Києві для здійснення музейної діяльності та законодавчої можливості.
Водночас, прокурором не доведено, що сам факт того, що сторонам не було відомо та не могло бути відомо під час укладення договору про введення на території України воєнного стану, за умови існування станом на час укладення договору оренди військової агресії рф проти України, міг вплинути на волю позивачів щодо укладення договору, тобто, що за інших умов позивачі б взагалі не надали згоду на його укладення та відмовилися від його підписання.
Відтак, посилання прокурора на те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна умов не настане, суд вважає необґрунтованими.
Наявність другої умови, передбаченої ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), прокурор обґрунтовує необхідністю збільшення площ для використання Музеєм у здійсненні своєї основної діяльності, зокрема, для розміщення нових експозицій.
Згідно з пунктом 4.1 Статуту Музею війни (у редакції, затвердженій наказом Міністерства культури України від 14.08.2015 №618), з метою забезпечення діяльності Музею за ним закріплюються на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно, яке використовується для вивчення музейного фонду, зберігання та експонування музейних предметів і колекцій, пам'яток культурної спадщини, розміщення адміністративного, наукового, технічного та обслуговуючого персоналу, а також для ведення господарської діяльності.
Відповідно до п.4.2. Статуту майно Музею матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, що перебувають у державній власності та передані йому в оперативне управління, не підлягають вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.
Музей здійснює володіння та користування своїм майном відповідно до напрямів діяльності та призначення майна. За погодженням з органом управління майном Музей може продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно та в тимчасове користування юридичним та фізичним особам належні йому техніку та обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, а також списувати їх з балансу відповідно до законодавства (п.4.4. Статуту). Аналогічні положення містяться також і в редакціях Статуту від 16.12.2016, від 15.05.2020).
Музей війни у поясненнях від 19.04.2024 зазначив, що загальна площа об'єктів нерухомого майна, закріплених за Музеєм становить, 32652,90 кв.м. З них основні площі складають 11665,30 кв. м., до яких входять: площі для розміщення та вивчення музейних фондів - 1580,4 кв. м.; виставкові площі - 6012,8 кв.м.; площі для розміщення адміністративного, наукового, технічного та обслуговуючого персоналу - 1378,3 кв.м.; площі для ведення господарської діяльності - 2693,8 кв.м. Площі у розмірі 18531,70 кв.м. є допоміжними площами, до яких входять: технічні приміщення (трансформаторні, електрощитові, бойлерні та вентиляційні); коридори, холи; сантехнічні вузли, кладові; сходові клітини; ліфти, ліфтові холи; кінолекційний зал; тамбури; каси; бібліотека та архів. Площі у розмірі 2455,9 кв. м. передані в оренду.
Також згідно з листом Музею війни №72 від 01.02.2024 (том 5, а.с.36) за Музеєм закріплене на праві оперативного управління та обліковується на його балансі будівлі, споруди, іншші об'єкти нерухомого майна, відмінного від земельних ділянок, на загальну площу 32 652,90 кв.м.
У листі Музею війни №101 від 08.02.2024 (том 5, а.с.231) вказано, що загальна площа нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень тощо), яке закріплене на праві оперативного управління за Музеєм, що призначене для зберігання та вивчення музейних фондів, становить 1580,4 кв.м;
загальна площа нерухомого майна, яке закріплене на праві оперативного управління за Музеєм, що призначена для експонування музейних предметів і колекцій, пам'яток культурної спадщини, становить 6012,8 кв.м;
загальна площа нерухомого майна, яке закріплене на праві оперативного управління за Музеєм, що призначене для розміщення адміністративного, наукового, технічного та обслуговуючого персоналу, становить 1378,3 кв.м;
загальна площа нерухомого майна, яке закріплене на праві оперативного управління за Музеєм, що призначене для ведення господарської діяльності, становить 2693,8 кв.м.
Тобто, площі для розміщення та вивчення музейних фондів, виставкові площі, площі для розміщення адміністративного, наукового, технічного та обслуговуючого персоналу та площі для ведення господарської діяльності визначені в обсязі 11 655,30 кв.м. із 32 652,90 кв.м. загальної площі. Залишок площ у розмірі 18531,70 кв.м. складають допоміжні приміщення, втім прокурор, позивачі та третя особа-1 не навели обґрунтованих пояснень та не надали докази на підтвердження, що ці площі не можуть бути використані для діяльності Музею, зокрема, для розміщення нових артефактів та під інші заявлені в позові цілі.
Поряд з цим, з 2459,9 кв.м. орендованих площ у користуванні у відповідача перебувають 565 кв.м. Іншими орендарями об'єктів нерухомості, балансоутримувачем яких є Музей війни, є ТОВ "Галерея-музей "Історія становлення Української нації", яке орендує 1759 кв.м. площі Музею для розміщення експозицій (в головному корпусі Музею, літ Г), та ТОВ "Юридичне бюро "Домініум", яке орендує 81,7 кв.м. (в адміністративній будівлі Музею, літ А).
Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази дефіциту площ у Музею війни для здійснення своєї діяльності та неможливості Музею задовольнити потреби в іншій спосіб, аніж за рахунок орендованих відповідачем приміщень.
Наведений третьою особою-1 у письмових поясненнях від 09.10.2024 перелік виставкових проєктів та проведених Музеєм заходів, додані до пояснень від 27.06.2025 на підтвердження прийняття на тимчасове зберігання музейних предметів лист Міністерства культури та стратегічних комунікацій України від 14.06.2025 №01-11/388-2, акт № 154-т/з (в) приймання-передавання музейних предметів на постійне/тимчасове зберігання від 18.06.2025, лист № 118/01-07 від 11.06.2025, затвердження Стратегії комплексного розвитку Музею на 2025-2027р.р., а також додані до позову акти приймання-передавання предметів на зберігання Музею зібраних артефактів не підтверджують нагальної необхідності у додаткових площах, неможливості Музею використовувати інші площі, не орендовані відповідачем, зокрема, для розміщення виставок, та безумовної необхідності у використанні саме орендованих відповідачем площ.
Разом з тим, прокурором, позивачами та Музеєм війни не підтверджено належними доказами того, чи вплинула військова агресія РФ на зміну обставин (необхідність у використанні всіх об'єктів нерухомого майна, закріплених за Музеєм для розміщення нових експозицій), які заінтересована сторона не могла передбачити в момент укладення спірних договорів, як і не підтверджено того, що такі обставини не можуть бути усунуті після їх виникнення без залучення спірних орендованих приміщень, за рахунок інших приміщень.
До того ж, у позові прокурор чітко не визначає, для якої саме мети та для якої діяльності Музею необхідні спірні приміщення, що перебувають в оренді відповідача. Так, прокурор зазначає, що спірні площі необхідні для розміщення нових експозицій та водночас вказує на потребу в створенні та розміщенні нового структурного підрозділу Музею з міжнародних виставок, у створенні лекторію з дискусійним клубом для дітей і ветеранів ЗСУ. Окремо прокурор стверджує про необхідність орендованих приміщень для облаштування дитячого центру. З наведеного випливає, що прокурор вказує одразу на декілька різних цілей щодо використання спірних приміщень та можливості їх використання для таких цілей з урахуванням визначеного функціонального призначення будівель.
Поряд з цим, прокурор та позивачі у справі не надали конкретних планів, проєктів, які б визначали, як саме будуть використовуватися орендовані приміщення під заявлені цілі, як і не надали жодних доказів, які підтверджують наявність коштів або джерел фінансування для реалізації зазначених цілей.
Ураховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується відсутність другої умови, передбаченої ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися).
Як зазначає прокурор у позові, у спірних правовідносинах майнові інтереси сторін полягали в наступному: Фонд державного майна України та Музей війни мали на меті отримання прибутку у вигляді орендної плати, а відповідач виходив з наявності потреби у використанні спірних приміщень для розміщення офісу.
Зі змісту договору оренди вбачається, що орендна плата сплачується щомісячно і складає 233764,31 грн за базовий місяць, скоригований на індекс інфляції, з яких 50% сплачується до державного бюджету та 50% балансоутримувачу - Музею війни. Окрім того, за умовами договору, орендар також здійснює компенсацію витрат на утримання майна (електроенергія, водопостачання та водовідведення).
До того ж, умовою передачі в оренду майна було зобов'язання ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" виконати комплекс заходів з поточного та капітального ремонту майна без компенсації вартості в рахунок орендних платежів.
Так, зі змісту листа Міністерства культури України від 11.06.2015 №1942/15/13-15 вбачається, що Міністерство не заперечує щодо передачі в оренду державного нерухомого майна (спірне нерухоме майно) за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2, за умови зобов'язання ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА" виконати комплекс заходів з поточного та капітального ремонту зазначеного майна без компенсації вартості в рахунок орендних платежів, а також після закінчення терміну дії договору оренди чи при його достроковому припиненні.
У листі Міністерства культури України від 21.04.2015 №892/15/14-15 надані пропозиції до проєкту договору оренди щодо дотримання умов охоронного договору від 30.03.2014, погодження проведення ремонтних робіт, строку дії договору, а також щодо невід'ємних поліпшень.
Згоди на проведення робіт з капітального ремонту будівель літера "А" ("Особняк командувача Київського військового округу") та літера "Б" за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2 надані також Міністерством культури України у листі від 28.12.2019 №7423/10-2/13-19, Музеєм війни у листі від 21.10.2019 № 926, Фондом державного майна у листі від 31.01.2020 №10-16-2070. Департамент охорони культурної спадщини листом від 20.12.2019 №066-4332 погодив реставраційну частину проєкту ремонту.
Згідно з п.2 розділу "Технічний стан" Акту технічного стану пам'ятки до охоронного договору від 31.03.2015 №3137 загальний стан зовнішніх архітектурно-конструктивних елементів пам'ятки був незадовільний. Відповідно до акту огляду технічного стану пам'ятки від 01.10.2019 в складі науково-проектної документації на реставрацію спірного об'єкту загальний стан пам'ятки - не придатний для нормальної експлуатації.
Оціночна вартість переданого в оренду майна згідно з договором оренди у редакції від 10.09.2019 становить 9107369,00 грн.
Листом від 23.07.2021 вих.№23/1 від 23.07.2021 відповідач надав Фонду державного майна України договори підряду на виконання поліпшень, позитивні експертні звіти кошторисної частини проекту, акти виконаних робіт ф.КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3, копії платіжних доручень про оплату відповідачем виконаних робіт.
Листом від 20.08.2021 вих.№66 (вх.№19/36881 від 20.08.2021) відповідач надав Фонду державного майна України висновок експерта №1002/1003 за результатами будівельно-технічної експертизи від 08.09.2021, Звіт про вартість поліпшень від 16.08.2021, виконаний суб'єктом оціночної діяльності та рецензію на звіт про незалежну оцінку від 18.08.2021.
Вартість невід'ємних поліпшень, здійснених відповідачем в результаті проведення ремонту, становить 43277416,67 грн.
Таким чином, відповідачем було задоволено інтереси держави та Музею війни щодо проведення поліпшень орендованого майна, у тому числі, реставрації та збереження пам'ятки архітектури місцевого значення - будинку літера "А" ("Особняк командувача Київського військового округу".
Отже, обидві сторони отримують те, на що вони розраховували при укладанні договору. Так, держава та Музей щомісяця отримують дохід у вигляді орендної плати, компенсацію за утримання майна (зазначене позивачами не заперечується) та, крім того, відповідачем здійснено поліпшення орендованого майна, а ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА", у свою чергу, отримало в оренду майно. Натомість, розірвання договору може мати й негативні наслідки для держави, зокрема, втрата щомісячного доходу до державного бюджету та балансоутримувача.
Матеріали справи не містять доказів, що введення воєнного стану на території України, виникнення необхідності в переданих відповідачу площах за зверненням балансоутримувача втрачає для орендодавця сенс у виконанні свого зобов'язання за спірними договорами в частині передачі в оренду нерухомого майна або кінцевий результат, на який розраховував орендодавець при укладення спірних договорів буде не тим, на який він розраховувала на початку.
Поряд з цим, ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА", здійснивши поліпшення орендованого майна без компенсації в рахунок орендних платежів, належним чином виконуючи умови договору, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має законні та обґрунтовані очікування користуватись орендованим майном до закінчення строку оренди.
За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що виконання договору не призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляє заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Колегія суддів зауважує, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору.
Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 Цивільного кодексу України.
Натомість встановленими вище обставинами справи підтверджується те, що подальше виконання договору не призведе до порушення співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавить сторін очікуваного результату договору.
Вищенаведене спростовує наявність третьої умови, передбаченої ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору).
Прокурор у позові зазначає, що відповідач, здійснюючи господарську діяльність, мав приймати як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, укладаючи договір оренди, відповідач мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій. Прокурор вважає, що продовжуючи строк дії договору оренди спірних будівель з 10.09.2019 до 08.10.2030, ТОВ "Архітектурна майстерня "ІНКА", проявивши розумну обачність, повинно було знати про те, що оскільки спірне майно є державним і основною функцією його є використання для здійснення музейної діяльності, то у разі настання істотних змін обставин держава, в особі Фонду державного майна України, Міністерства та Музею в силу норм закону має право запропонувати розірвання такого договору для забезпечення виконання музейних функцій.
У контексті наведених аргументів, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства. Тлумачення вказаної норми свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад.
Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц).
Укладаючи основний договір, сторони спору мали право очікувати, що все обумовлене укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Це випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами та відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda (постанова Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №910/22752/17).
Таким чином, сторони, уклавши договір оренди, узгодили всі істотні умови та на власний розсуд узгодили строк дії договору до 08.10.2030.
Поряд з цим, враховуючи принцип добросовісності, сторони мають інформувати одна одну про важливі обставини, які можуть вплинути на виконання взятих на себе зобов'язань за договором. У цьому випадку, ні Фонд державного майна України, як уповноважений орган на виконання функцій держави у правовідносинах щодо оренди спірного майна, ні Міністерство, як органом управління спірними об'єктами, ні балансоутримувач, враховуючи існування з 2014 року військової агресії РФ проти України, не визначали можливості залучення орендованих площ для діяльності Музею на час визначеного строку договору.
Отже, за встановлених вище обставин, має місце недоведеність наявності зміни істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів оренди, оскільки на момент їх укладення уповноважений орган, орган управління та балансоутримувач усвідомлювали можливість настання надзвичайних обставин, але погодили всі істотні умови договорів, підписавши договори, і прийняли на себе ризик настання таких обставин по відношенню до себе.
До того ж, передбачаючи в договорі підстави його припинення, не визначаючи можливості і підстав для безумовного дострокового розірвання такого договору на вимогу орендодавця, зокрема, з підстав необхідності у використання орендованих площ для діяльності Музею війни, сторони шляхом вільного волевиявлення приймали на себе ризик настання обставин, що унеможливлять виконання ними взятих на себе зобов'язань. Тому наслідки реалізації такого ризику мають бути покладені на сторін рівною мірою.
За таких обставин, ні з умов договору, ні з норм чинного законодавства України не випливає, що ризик зміни обставин покладений тільки на відповідача, що спростовує доводи прокурора щодо наявності четвертої умови передбаченої пунктом 4 частини статті 652 ЦК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор належними засобами доказування не довів наявності істотної зміни обставин та не надав доказів, які б підтвердили одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.
У той же час, суд зазначає, що Музей війни як балансоутримувач майна може використовувати будь-яке майно, яке перебуває у нього на праві оперативного управління, на власний розсуд для забезпечення своєї діяльності, однак, у цьому випадку відсутні підстави для розірвання договору оренди спірного майна.
Як зазначалося судом вище, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю таких позовних вимог (правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/762/17).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розірвання договору згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України та, як наслідок, відсутність підстави для повернення відповідачем майна з оренди.
З огляду на спірні правовідносини та встановлені судом обставини справи, колегія суддів зазначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку сторін спору.
Зважаючи на встановлені обставини, оскільки прокурором не підтверджено належними доказами наявності одночасно чотирьох умов, визначених в ч.2 ст.652 ЦК України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду, зважаючи на вільне волевиявлення позивачів щодо надання в оренду спірних об'єктів на тривалий час, враховуючи, що за здійснених відповідачем поліпшень, позивачі пред'являючи вимогу розірвати договір, не запропонували альтернативних площ, а також те, що подальше виконання договору не порушує співвідношення майнових інтересів сторін та не позбавляє їх того, на що вони розраховували під час укладення договору, вимога про розірвання договору з метою отримання додаткових площ для забезпечення діяльності Музею, може призвести до порушення, у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права відповідача користуватися орендованим майном у строк, погоджений сторонам.
З приводу аргументів відповідача, що спірне нерухоме майно є окремим об'єктом нерухомого майна, що не входить до єдиного майнового комплексу Музею та не є складовою частиною Меморіального комплексу Музею, як об'єкта культурної спадщини, то суд зазначає, що предметом позову у даній справі є розірвання договору оренди та виселення. Правовою підставою позовних вимог є ч.2 ст.652 ЦК України. Отже, до предмету дослідження у цій справі входять обставини щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору за визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов, а тому обставини щодо належності орендованого майна до складу Меморіального комплексу та пам'ятки культурної спадщини "Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс", з огляду на предмет та підстави позову, не є предметом доказування у цій справі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Таким чином, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового акту та не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, за встановлених обставин щодо відсутності підстав для розірвання договору згідно з частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" про розірвання договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 30.12.2003 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 09.09.2019 №2 та договору оренди від 08.10.2015 №319, які викладені в редакції договору від 10.09.2019 №129, укладеного між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА", про внесення змін до договорів оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.10.2015 №319, та від 09.09.2019 №2, та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "ІНКА" повернути об'єкт оренди шляхом виселення з будівлі (літера А) площею 433,1 кв.м. та будівлі (літера Б) площею 132 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, пров. Запечерний, 2.
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на прокурора.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 17.09.2025.
Головуючий суддя С.О. Турчин
Суддя В.В. Сівакова
Суддя О.Г. Удалова