ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/862/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндера П. А. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Енергозбут"
до відповідача: Ліцей №19 Івано-Франківської міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 28 960 грн 00 коп.
встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон Енергозбут" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ліцею №19 Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за договором №Е-20/12/24 від 01.12.24 про постачання електричної енергії споживачу в сумі 28 960 грн 00 коп.
Ухвалою від 21.07.25 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам у справі процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.07.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України, та доставлено до електронних кабінетів сторін 21.07.25, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
За приписами ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.
Відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, а також приймаючи до уваги, що правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
В матеріалах справи міститься не підписаний відповідачем договір від 01.12.2024 про постачання електричної енергії споживачу №Е-20/12/24 (далі - Договір), зі змісту якого вбачається, що ТОВ "Регіон Енергозбут" (далі - Постачальник/Позивач), що діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії, постанова НКРЕКП №929 від 25.07.2017, зобов'язується постачати Споживачу - Ліцею №19 Івано - Франківської міської ради (далі - Споживач/Відповідач) електричну енергію, а Споживач - прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Разом з тим, ПАТ "Прикарпаттяобленерго" як Оператором системи розподілу (ОСР) у зв'язку із укладанням договору постачання Споживачеві (Ліцей 19) присвоєно ідентифікаційний код (ЕІС) точки комерційного обліку 62Z30275030119842, 62Z9080615662981, 62Z0285846942644 (присвоєння такого номеру засвідчено в додатку №1 Заява Приєднання до Договору про постачання/закупівлю електричної енергії споживачу).
П.2.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість використаної електричної енергії на умовах укладеного Договору.
Відповідно до умов Договору (розділ 3) дата початку постачання електричної енергії Споживачу зазначена в Додатку №3 до договору, а саме грудень 2024 року.
П.2.2. Договору передбачено, що очікувані обсяги закупівлі електроенергії за грудень 2024 року визначені в Додатку №3 до Договору та становлять 3660 кВт.
Відповідно до п.5.1 Договору Е-20/12/24 від 01.12.2024р. загальна вартість електроенергії, яку заплановано поставити Споживачу Постачальником, становить 28960,10 грн з урахуванням ПДВ.
Договором визначено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, які визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком №2 цього Договору.
Згідно з п.5.3 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п.5.5 Договору оплата здійснюється Споживачем в грошовій формі.
П.5.8 Договору передбачено, що вартість спожитої електроенергії у кожному розрахунковому періоді визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1кВт/год, визначену згідно додатку 2 до Договору.
П.5.9 Договору визначено, що фактично спожитий обсяг електричної енергії у кожному розрахунковому періоді визначається на підставі даних із точок комерційного обліку (ЕІС) та фіксується в акті прийому - передачі.
За період із 01 грудня 2024р. по 31 грудня 2024р. Постачальником, відповідно до умов Договору, поставлено Споживачеві 3660 кВт електроенергії на загальну суму 28960,10 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товару від 31.12.24, який містить посилання на Договір, та звірки розрахунків від 30.06.25, які підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплено його печаткою.
Доказів оплати вартості спожитої електроенергії в розмірі 3660 кВт на загальну суму 28960,10 грн. матеріали справи не містять.
У зв'язку із несплатою Споживачем вартості спожитої електроенергії за грудень 2024р. в обсязі 3660 кВт, з метою підтвердження обсягів поставленої енергії, позивач листом вих. №13 від 13.06.2025р. звернувся до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" як Оператора системи розподілу (ОСР), який підтвердив обсяг здійсненого постачання електроенергії за грудень 2024р. по (ЕІС) точок комерційного обліку 62Z30275030119842, 62Z9080615662981, 62Z0285846942644.
У зв'язку із несплатою боргу за поставлену електроенергію Позивачем на адресу Відповідача надіслано претензію із вимогою сплатити борг, у відповідь на яку Відповідач визнав борг у повному обсязі та повідомив Позивача, що у зв'язку із відсутністю коштів не може здійснити сплату вартості поставленої та спожитої електроенергії. Крім того, у вказаній претензії підтвердив наявність між сторонами у справі договірних відносин на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №Е-20/12/24 від 01.12.2024.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом(ст.642 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Відповідно до п.14 ч.1 ст.4 даного Закону для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається договір про постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу є різновидом самостійного виду договору - договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, що належить до договірного типу купівлі-продажу. Відповідно, до договору про постачання електричної енергії споживачу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Так, згідно з приписами ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.4 ст.63 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами Договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.10 Договору сторони погодили, що оплата проводиться за умови наявності бюджетного фінансування протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта приймання-передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідачем позовні вимоги не спростовано, доказів сплати вартості поставленої позивачем електричної енергії суду не надано, акти приймання-передачі товару від 31.12.24 та звірки розрахунків від 30.06.25 підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень та скріплено його печаткою, у відповіді на претензію вих.№133/08 від 16.07.25 заборгованість у розмірі 28960,10грн та факт наявності між сторонами у справі договірних відносин на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №Е-20/12/24 від 01.12.2024 відповідач визнав, причиною не реєстрації Договору зазначив відсутність кошторисних призначень.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно ж до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості поставленої електроенергії є правомірними.
Висновок суду.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому, відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 ГПК допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 6119 від 16.07.2025.
Разом з тим, за змістом ч.3ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи задоволення позову та приймаючи до уваги, що позовну заяву подано в електронній формі, судовий збір в сумі 2 422 грн 40 коп суд покладає на відповідача.
За змістом п.1 ч.1 ст. 7 вказаного Закону сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на відсутність клопотання позивача про повернення судового збору, у суду відсутні правові підстави для вчинення відповідної процесуальної дії.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236, 238, 240, 241, 252, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Енергозбут" до Ліцею №19 Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за договором №Е-20/12/24 від 01.12.24 про постачання електричної енергії споживачу в сумі 28 960 грн 00 коп.
Стягнути з Ліцею №19 Івано - Франківської міської ради (вул. Гната Хоткевича, 56, м. Івано Франківськ, 76002, код ЄДРПОУ 20559206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон Енергозбут" (вул. Г.Тикви, б.10, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, код ЄДРПОУ 31881351) 28960,10 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 10 коп) основного боргу та 2422, 40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 17.09.2025
Суддя П. А. Шкіндер